Постанова

від 02.10.2017 по справі 904/8379/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2017 року Справа № 904/8379/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Карабаня В.Я.,

Корнілової Ж.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної екологічної інспекції у Дніпропетровській області на рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2016 р. (суддя Суховаров А.В.) та на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.2017 р. (судді: Чимбар Л.О., Березкіна О.В., Джихур О.В.) у справі№904/8379/16 господарського суду Дніпропетровської області за позовомДержавної екологічної інспекції у Дніпропетровській області доТовариства з обмеженою відповідальністю "ХІМТЕК-ПЛАСТ" прозахист честі, гідності, ділової репутації юридичної особи за участю представників від позивача:не з'явились від відповідача: Степанюк О.А., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 07.09.2011 р., договір про надання правової допомоги №26-09/17 від 26.09.2017 р.

В С Т А Н О В И В:

Державна екологічна інспекція у Дніпропетровській області (далі - позивач) звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМТЕК-ПЛАСТ" (далі - відповідач) про визнання поширеної відповідачем інформації недостовірною та зобов'язання її спростувати.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, шляхом направлення заяви на адресу народного депутата України, поширив недостовірну інформацію з приводу діяльності позивача, яка, на думку останнього, може призвести до підриву авторитету інспекції та послабити довіру у суспільстві щодо чесного виконання нею своїх функцій.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2016 р. у справі №904/8379/16, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.2017 р., в задоволенні вказаного позову відмовлено.

Прийняті попередніми судовими інстанціями рішення мотивовані тим, що заява, на яку посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, підписана засновником відповідача. При цьому, відповідно до приписів ч. 3 ст. 96 Цивільного кодексу України за загальним правилом юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника).

Не погодившись з судовими актами попередніх судових інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.2017 р., рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2016 р. та прийняти нове рішення про задоволення позову.

На думку скаржника, суди прийшли до безпідставного висновку про те, що направлена народному депутату України заява, підписана ОСОБА_3 як громадянином, який є засновником юридичної особи, а не як представником (керівником) юридичної особи.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.09.2017 р., касаційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 02.10.2017 р.

В судове засідання 02.10.2017 р. з'явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з'явився.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив оскаржувані судові акти залишити без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

В матеріалах справи №904/8379/16 міститься досліджена господарськими судами попередніх інстанцій копія звернення від 16.05.2016 р. до народного депутата України Продан Оксани Петрівни, в якому, на думку позивача, викладено неправдиві відомості щодо діяльності Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області та, зокрема, діяльності її керівника.

Листом від 08.07.2016 р. за вих. №1614 народний депутат України Продан Оксана Петрівна звернулась до голови Державної екологічної інспекції України, якій підпорядковується Державна екологічна інспекція у Дніпропетровській області, з вимогою дослідити обставини викладені в заяві від 16.05.2016 р., а у разі виявлення порушень вимог чинного законодавства, вжити відповідні заходи та притягнути винних осіб до відповідальності.

Позивач стверджує, що автор заяви від 16.05.2016 р. безпідставно та за відсутності будь-яких документальних доказів, звинувачує керівника інспекції у здійсненні дій, які суперечать вимогам чинного законодавства України та інтересам держави.

Розповсюдження такої інформації, на думку позивача, може призвести до підриву авторитету Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області, як органу державної влади, та, як наслідок, призведе до втрати інспекцією довіри серед громадськості та органів державної влади.

Вказане стало підставою для звернення Державна екологічна інспекція у Дніпропетровській області до суду з позовом про визнання відповідної інформації недостовірною та зобов'язання відповідача її спростувати.

За змістом ст. 91 Цивільного кодексу України право на спростування недостовірної інформації, передбачене ч. 1 ст. 277 вказаного кодексу, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб'єкта.

Так, юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 200 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про інформацію" інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Статтею 277 Цивільного кодексу України встановлено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

При цьому, відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" №1 від 27.02.2009 р., при розгляді спорів про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи слід мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

У даному випадку, відмовляючи в задоволенні заявлених позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про недоведеність позивачем факту поширення інформації, яку позивач вважає недостовірною, саме відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ХІМТЕК-ПЛАСТ".

Так, суди попередніх інстанцій встановили, що заяву від 16.05.2016 р. підписано засновником відповідача ОСОБА_3. При цьому, відповідна заява виконана не на офіційному бланку відповідача та не була зареєстрована, як вихідна кореспонденція відповідача. Крім того, на заяві не міститься відтиску печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМТЕК-ПЛАСТ".

За таких обставин, попередні судові інстанції визнали, що заява від 16.05.2016 р. підписана ОСОБА_3, як громадянином, що є засновником відповідача.

В свою чергу, за приписами ч. 3 ст. 96 Цивільного кодексу України учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Зважаючи на те, що статутом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМТЕК-ПЛАСТ" не передбачено винятку із загального правила, визначеного положеннями ч. 3 ст. 96 Цивільного кодексу України, попередні судові інстанції відмовили в задоволенні заявлених до відповідача позовних вимог.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає наведені висновки місцевого та апеляційного господарських судів такими, що відповідають наданим доказам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, оскільки господарські суди попередніх інстанцій в порядку ст.ст. 4 3 , 4 7 , 33, 34, 35, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, вірно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Поряд з цим, в силу приписів ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та в процесі здійснення апеляційного провадження.

Крім того, слід зауважити, що доводи, викладені в касаційній скарзі, вже були обґрунтовано спростовані господарськими судами попередніх інстанцій, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваних рішеннях мотивами відхилення тверджень скаржника.

Отже, підстави для зміни чи скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.2017 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2016 р. у справі №904/8379/16 відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.2017 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2016 р. у справі №904/8379/16 залишити без змін.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді: В.Я. Карабань

Ж.О. Корнілова