Рішення

від 28.09.2017 по справі 916/1717/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2017 р.Справа № 916/1717/17

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Волкова Р.В.

при секретарі судового засідання Кришталь Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

За позовом: Громадської організації "Захист Одеса" (м. Одеса);

До відповідача: Споживчого кооперативу "Автостоянка "Вимпел-11" (м. Одеса);

За участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1) Комунальне підприємство "Одестранспарксервіс"

2) Одеську міську раду

про усунення перешкод та зобов'язання звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

за участю представників:

Від позивача: Щерблюк О.М. (керівник);

Від відповідача: Тонєв Г.К. (за довіреністю);

Від 3-ої особи (1): Бережицький В.Ю. (за довіреністю);

Від 3-ої особи (2): Чернова Г.А. (за довіреністю);

встановив:

Позивач, Громадська організація "Захист Одеса", звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Споживчого кооперативу "Автостоянка "Вимпел-11", за участю третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Комунальне підприємство "Одестранспарксервіс" та Одеська міська рада, про усунення перешкод та зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку.

В обґрунтування своїх вимог посилається на укладання з КП "Одестранспарксервіс" 23.05.2017 договору балансоутримання місць для паркування № 98/К-КР-2017/03-01, неможливість виконання умов договору внаслідок перешкод з боку відповідача, відсутність у відповідача будь-яких документів на підтвердження права користування земельною ділянкою за адресою м.Одеса, Люстдорфська дорога 146/4, протиправне захоплення вказаної ділянки, а також на інші обставини, зазначені у позовній заяві та поясненнях.

Відповідач вимоги позивача не визнав, посилаючись на створення колективної відкритої автостоянки за адресою м.Одеса, Чорноморська дорога 146/3 рішенням виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів № 757 від 02.09.1983, виділення автостоянці "Вимпел-11" у тимчасове користування розпорядженням № 816 від 06.11.1992 Київського виконавчого комітету м.Одеси земельної ділянки за адресою м.Одеса, Люстдорфська дорога 146/2, створення в подальшому членами автостоянки "Вимпел-11" споживчого кооперативу "Автостоянка "Вимпел-11", Статут якого був зареєстрований Одеським міськвиконкомом за № 658 від 18.01.2001.

Також посилається на Акт інвентарізації земель комунальної власності Таїровської селищної ради Одеської області від 06.11.2001, сплату земельного податку за спірну земельну ділянку, незаконність рішення Одеської міської ради № 5286-VI від 27.08.2014 та договору балансоутримання місць для паркування № 98/К-КР-2017/03-01 від 23.05.2017, оскарження вказаного рішення ради у суді, отримання спірної земельної ділянки відповідачем відповідно до вимог земельного законодавства, а також на інші зазначені у відзиві та поясненнях обставини.

Також відповідач заявив клопотання про зупинення провадження по справі до прийняття рішення по суті у справі № 522/13231/17 з позовом СК "Автостоянка "Вимпел-11" до Одеської міської ради про визнання частково недійсним рішення ради № 5286-VI від 27.08.2014 "Про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м.Одеси". Представники позивача та третіх осіб проти клопотання заперечували. Вказане клопотання судом розглянуто та відхилено. Так, відповідно до ч.1 ст.79 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Проте оскарження рішення Одеської міської ради не унеможливлює розгляд цієї справи.

Представник Одеської міської ради та Комунального підприємства "Одестранспарксервіс" підтримали позовні вимоги, вказуючи на відсутність у відповідача документів на право користувння земельною ділянкою, відсутність взагалі права на користування земельною ділянкою, порушення вимог чинного законодавства відповідачем, недоотримання коштів бюджетом, протиправність дій відповідача, відсутність доказів правонаступництва щодо землекористування та на інші зазначені у поясненнях обставини.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між позивачем та КП "Одестранспарксервіс" був підписаний договір балансоутримання місць для паркування № 98/К-КР-2017/03-01 від 23.05.2017.

Відповідно до п.1.1 вказаного договору, Уповноважена особа (КП "Одестранспарксервіс") надає право Оператору (Громадська організація "Захист Одеса") організовувати та проводити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на місцях для паркування (спеціальна відведена автостоянка) загальною площею 1628кв.м, що розташовані за адресою: м.Одеса, Люстдорфська дорога 146/4 (1628кв.м.). Порушення свого права позивач обґрунтовує неможливістю виконувати умови вказаного договору через перешкоди з боку відповідача.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилався на наявність в нього прав землекористувача.

Згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, СПОЖИВЧИЙ КООПЕРАТИВ "АВТОСТОЯНКА "ВИМПЕЛ - 11" (СК "АВТОСТОЯНКА "ВИМПЕЛ-11") зареєстрований 18.01.2001. Дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа відсутні. У наданому до матеріалів справи Статуті відповідача також відсутні дані щодо такого правонаступництва.

Відповідно до ст.125 Земельного Кодексу України у діючий редакції („Виникнення права на земельну ділянку"), право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

А згідно зі ст.126 Земельного Кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

На момент реєстрації відповідача діяла стара редакція Земельного Кодексу Україїни від 18.12.1990 Закон № 561-XII.

Так, відповідно до ст.22 вказаного Земельного Кодексу України ("Виникнення права власності та права користування земельною ділянкою") у редакції на момент реєстрації відповідача було зазначено наступне.

Право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Перелік документів, які посвідчували право на земельну ділянку, було зазначено у ст.23 Земельного Кодексу України, відповідно до ч.1 якої право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Згідно з частинами 2 та 3 вказаної статті, Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Відповідно до ст.24 вказаної редакції Земельного Кодексу України, право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформлялося договором, форма і порядок реєстрації якого встановлював Кабінет Міністрів України.

Таким чином, земельне законодавство чітко визначало момент виникнення права землекористування, необхідні документи на підтвердження цього права та порядок їх оформлення.

Відповідач доказів наявності в нього договору оренди або Державного акту суду не надав. Також не надано доказів що такі документи будь-коли існували у минулому.

Відповідач посилається на створення колективної відкритої автостоянки за адресою м. Одеса, Чорноморська дорога 146/3 рішенням виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів № 757 від 02.09.1983.

Також вказує, що розпорядженням № 816 від 06.11.1992 Київського виконавчого комітету м. Одеси земельну ділянку за адресою м. Одеса, Люстдорфська дорога 146/2 виділено автостоянці "Вимпел-11" у тимчасове користування. В подальшому члени автостоянки "Вимпел-11" створили споживчий кооператив "Автостоянка "Вимпел-11", Статут якого був зареєстрований Одеським міськвиконкомом за № 658 від 18.01.2001.

До матеріалів справи надано Рішення виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів № 757 від 02.09.1983 "Об организации коллективной открытой автостоянки по Черноморской дороге, 146/3".

У п.1 вказаного Рішення йдеться про організацію колективної відкритої платної автостоянки по вказаній адресі та про передачу її для керівництва і експлуатації Київській райраді добровільного товариства "Увтомотолюбитель УРСР". Слід зазначити, що текст цього Рішення не містить жодної вказівки на надання земельної ділянки у користування.

На момент прийняття вказаного Рішення діяв Земельний Кодексу УРСР від 08.07.1970.

Ч.1 ст.20 вказаного Земельного Кодексу у редакції станом на 02.09.1983 зазначала, що відповідно до Основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею. Форми актів встановлюються Радою Міністрів СРСР.

Доказів надання спірної земельної ділянки у користування або актів на право користування землею не надано.

Відповідач також посилається на Акт інвентаризації земель комунальної власності Таїровської селищної ради Одеської області від 06.11.2001, проте вказаний Акт не є документом, з яким діюче закондавство повязує виникнення права землекористування, він не є ані Державним актм на право користування землею ані відповідним рішенням органу місцевого самоврядування з цих питань.

Зазначення у цьому акті належності земельної ділянки до території Таїровської селищної ради Одеської області також є спірним, оскільки в матеріалах справи містяться документи як приймались органами місцевого самоврядування м.Одеси як до 2001 року так і після.

Проте, незалежно від територіальної належності спірної земельної ділянки на момент складання Акту інвентаризації, вказаний Акт не є доказом виникнення права землекористування, про що вже зазначалось раніше.

Не є таким доказом і посилання відповідача на сплату земельного податку протягом останніх років.

Посилання відповідача на недійсність правочину, а саме - договору балансоутримання місць для паркування № 98/К-КР-2017/03-01 від 23.05.2017 між позивачем та КП "Одестранспарксервіс" суд вважає недоречними виходячи з встановленою ст.204 Цивільного Кодексу України презумпції правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Суд не вважає що недійсність вказаного правочину прямо встановлена законом. Доказів визнання його недійсним суду не представлено. В рамках цієї справи таких позовних вимог не заявлялось.

Відповідач також посилається на п.п."г" п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ".

Так, у вказаному пункті зазначено, що громадяни та юридичні особи зберігають право на земельні ділянки (пункт 7 розд. X "Перехідні положення" ЗК, одержані ними до 1 січня 2002р. у власність, у тимчасове користування або на умовах оренди в розмірах, що були раніше передбачені чинним законодавством.

Проте суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що задля застосування вказаної правової конструкції необхідно до вказаної дати отримати земельну ділянку у користування у встановленому законом порядку. Суд вже зазначав раніше якими документами посвідчується таке землекористування. Крім того, якщо землекористувачем була інша особа, то слід довести наявність правонаступництва відповідача у цих правовідносинах.

З наданих сторонами доказів по справі не вбачається, що відповідач є правонаступником такої юридичної чи фізичної особи. Посилання у п.1.1 Статуту відповідача на те, що він створений на базі колективної самоохороняємої автостоянки, яка була створена вищевказаним Рішенням № 757 від 02.09.1983, не є таким доказом, враховуючи інформацію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про відсутність правонаступництва, Відсутність роздільного акту (балансу) або будь-якого іншого документу з якого можно зробити висновок про фактичну передачу майна, прав та обов'язків, відсутність документів щодо фактичної передачі майна, інформації у який спосіб відбувалось створення, - злиття, поділ, виділення, перетворення, інформації щодо обсягу правонаступництва.

Приписами ч. 1 ст. 1 ГПК України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У ст.15 Цивільного Кодексу України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Таким чином, у відповідача відсутнє право землекористування спірною ділянкою, відсутні документи з якими земельне законодавство пов'язує виникнення такого права, відсутні докази отримання такого права внаслідок правонаступництва. Фактично спірна земельна ділянка займається відповідачем самовільно.

За таких обставин, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального Кодексу України, у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.20, 22, 23, 24, 125, 126 Земельного Кодексу України, ст.15 Цивільного Кодексу України, ст.ст.1, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Громадської організації "Захист Одеса" до Споживчого кооперативу "Автостоянка "Вимпел-11", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Комунальне підприємство "Одестранспарксервіс" та Одеську міську раду про усунення перешкод та зобов'язання звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

2. Зобов'язати Споживчий кооператив "Автостоянка "Вимпел-11" (65113, м.Одеса, вул. Люстдорфська дорога, буд.146/2, кв.116, код 25948473) усунути перешкоди Громадській організації "Захист Одеса" (65114, м. Одеса, вул. Левітана, буд.117, код 40013612) в здійсненні балансоутримання місць для паркування згідно Договору № 98/К-КР-2017/03-01 від 23.05.2017р., яким Комунальне підприємство "Одестранспарксервіс" (65039, м.Одеса, вул. Канатна, буд. 134, код 38018133) уповноважило Громадську організацію "Захист Одеса" (65114, м.Одеса, вул. Левітана, буд.117, код 40013612) організовувати провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів місцях для паркування, шляхом звільнення на користь Громадської організації "Захист Одеса" (65114, м.Одеса, вул. Левітана, буд.117, код 40013612) земельної діяльності загальною площею 1628 мІ, яка розташована за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога,146/4.

3. Стягнути з Споживчого кооператив "Автостоянка "Вимпел-11" (65113, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, буд.146/2, кв.116, код 25948473) на користь Громадській організації "Захист Одеса" (65114, м. Одеса, вул. Левітана, буд.117, код 40013612) 1600/одну тисячу шістсот/грн. витрат по сплаті судового збору.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом десяти днів з моменту складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 28.09.2017 р. Повний текст рішення складений 03 жовтня 2017 р.

Суддя Р.В. Волков