Ухвала

від 27.09.2017 по справі 820/974/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2017 р.Справа № 820/974/17 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.,

представників сторін : позивача - ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2017р. по справі № 820/974/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Паркінг +"

до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Паркінг+" (далі по тексту - ТОВ Паркінг+ ) звернувся до суду з позовом до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі по тексту - Київська ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, відповідач), в якому просив суд скасувати податкові повідомлення - рішення Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківської області від 28 жовтня 2016р. за №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 року по справі № 820/974/17 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Паркінг+" до Київської об'єднаної державної податкової інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 28.10.2016 року №№0002621402, НОМЕР_2.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Паркінг+" (код ЄДРПОУ 32868719, м. Харків, вул. Алчевських, 2, 61002) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 4607,22 грн. (чотири тисячі шістсот сім грн. 22 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Київської об'єднаної державної податкової інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (61002, м. Харків, вул. Чернишевського, 41, код ЄДРПОУ 39893720).

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 року по справі № 820/974/17 скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги з посиланням на акт перевірки контрагента позивача ОСОБА_3 Фортіс ХООВІ СОІУ від 29.07.2015 року № 45/20-33-22-01-07 стверджує про нереальність проведених вказаним підприємством господарських операцій із ТОВ Брекстон , ПП Атман-Сервіс , відсутність у нього основних фондів та відповідних трудових ресурсів, та, як наслідок, - неможливість поставки товарів позивачу по справі.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 року по справі № 820/974/17 скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Представник позивача в надісланих до суду письмових запереченнях та в судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Паркінг+", пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з ідентифікаційним кодом - 32868719, як платник податків знаходився у 2010 - 2016 роки на обліку в Київської ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

Київською ОДПІ м. Харкова ДФС у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Паркінг+" з питань дотримання податкового законодавства в частині формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ОСОБА_3 "Фортіс" ХООВОІ "СОІУ" (код 36627138) за період з 01.02.2015р. по 28.02.2015р. та по взаємовідносинам з ТОВ Фірма "Харківагроснаб" (код 25190036) за період з 01.04.2015р. по 31.07.2015р. та з 01.09.2015р. по 31.10.2015р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом №2928/20-31-14-02-07/32868719 від 10.10.2016р., яким зафіксовано порушення п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 292 845 грн. за період лютий 2015 року, внаслідок чого занижено нараховану суму податку на додану вартість до сплати у лютому 2015 року у сумі 9 535 грн. (т.1, а.с.14-70).

На підставі наведених висновків акту перевірки відповідачем 28.10.2016р. було винесено податкове повідомлення - рішення №0002621402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 14 302,50грн. (основний платіж - 9535,00грн., штраф - 4767,50 грн.) та №0002611402, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 292,845 грн. (т.1, а.с.11,188).

Не погодившись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом про їх оскарження.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з безпідставності висновків акту перевірки про порушення ТОВ "Паркінг +" вимог п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України в частині формування податкового кредиту та валових витрат за період лютий 2015 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, в основу спірних рішень відповідачем покладено твердження про відсутність сертифікатів якості на товар, поставлений позивачеві контрагентом ОСОБА_3 Фортіс ХООВОІ СОІУ , та неможливість фактичного здійснення операцій по ланцюгу постачання до ТОВ "Паркінг+".

Жодних інших фактичних мотивів Київською ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківської області в основу спірних рішень не покладено.

Колегія суддів вважає такі твердження відповідача хибними, з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 200.1-200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) 200.1. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п.201.7 ст.201 ПК України).

У відповідності до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що між позивачем ТОВ "Паркінг+" (Покупець) та ОСОБА_3 "ФОРТІС" ХООВОІ "СОІУ" (Постачальник) було укладено договір поставки від 05.01.2015 року №05/01-1, за умовами якого Постачальник зобов'язується у межах договірної ціни, в порядку та на умовах, визначених цим договором, згідно затверджених Покупцем параметрів, поставити та передати у власність Покупцю щебеневу продукцію (товар), а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених даним договором, прийняти і оплатити такий товар. Обсяг товару, його характеристики, кількість, одиниці виміру, ціна за одиницю, загальна вартість товару за договором, визначаються Сторонами та зазначаються у видаткових накладних. Вартість договору визначена у 15 000 000,00 грн. Форма та вид розрахунку - безготівковий банківський переказ. Поставка товару здійснюється залізничним транспортом на умовах СРТ залізнична станція призначення, у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів „Інкотермс» (в редакції 2010 року з урахуванням змін) (т.1, а.с.239-241).

В рамках виконання умов договору позивачем отримано від ОСОБА_3 "ФОРТІС" ХООВОІ "СОІУ" щебінь фракції 5-10 мм, 10-20 мм, 20-40 мм відповідно до видаткових накладних від 04.02.2015 р., 05.02.2015 р., 09.02.2015 р., 14.02.2015 р., 16.02.2015 р., 18.02.2015 р., 21.02.2015 р., 24.02.2015 р., 25.02.2015 р., копії яких наявні в матеріалах справи (т.1, а.с.105-140).

Продавцем надано покупцю паспорти якості на щебеневу продукцію, які містять підпис посадової особи та відбиток печатки ОСОБА_3 "ФОРТІС" ХООВОІ "СОІУ", копії яких наявні в матеріалах справи (т.1, а.с.233-236).

Поставлений товар транспортувався залізничним транспортом, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії залізничних товарно-транспортних накладних за лютий 2015 р., у яких зазначено вантажовідправником ПАТ Рижівський гранітний кар'єр , власником вантажу - ОСОБА_3 Фортіс ХООВОІ СОІУ , одержувачем - ТОВ Паркінг+ (т.1, а.с.71-104).

Придбаний товар позивачем оплачено у безготівковій формі згідно платіжних доручень: №553 від 08.04.2015р. на суму 420000,00 грн., №600 від 15.04.2015р. на суму 100000,00 грн., №595 від 14.04.2015р. на суму 600000,00 грн., №631 від 20.04.2015р. на суму 1500000,00 грн. (т.1, а.с.141-147).

З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів, складених в ході господарських операцій між ТОВ Паркінг+ та ОСОБА_3 Фортіс ХООВОІ СОІУ вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704, далі за текстом - Положення №88), а податкові накладні - згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

З огляду на викладене, колегія суддів вказує, що реальність господарських операці й між позивачем та його контрагентом ОСОБА_3 Фортіс ХООВОІ СОІУ повністю підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що потреба в укладенні договору на придбання щебеневої продукції із ОСОБА_3 Фортіс ХООВОІ СОІУ для ТОВ Паркінг+ була обумовлена тим, що останній є виробником асфальтобетонних сумішей, для виготовлення яких необхідна щебенева продукція різних фракцій, в залежності від виду асфальтобетону. До того ж, ТОВ Паркінг+ не перший рік здійснювало закупівлю щебеневої продукції у вказаного постачальника.

Таким чином, придбання товару у ОСОБА_3 Фортіс ХООВОІ СОІУ безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю ТОВ Паркінг+ .

Позивачем також було надано копія договору оренди землі від 11 червня 2012 року, між ТОВ "Паркінг+" та Харківською міською радою, відповідно до якого позивачу надано в оренду земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Диканівська, 51, загальною площею 3,5622 га, строком до 01.12.2037 року (т.1, а.с.207-211).

В матеріалах справи також знаходиться копія договору оренди майна №3799 від 17 березня 2009 року, між ТОВ "Паркінг+" (Орендар) та КПСП по ремонту та будівництва автошляхів м. Харкова "Шляхрембуд" (Орендодавець) з додатковими угодами до нього, узгодженого з Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, згідно з яким позивач орендує з метою виробництва асфальтобетону 22 одиниці обладнання, яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. Диканівська, 51. Серед майна, що орендується за вказаним договором, вказані внутрішньоплощадні залізничні шляхи та розвантажувач сипучих матеріалів (т.1, а.с.215-221).

Окрім того, позивач надав до матеріалів справи довідку, відповідно до якої у лютому 2015 року, на ТОВ "Паркінг+" працювали дев'ять осіб на посаді вантажника, дві особи на посаді машиніста розвантажувальної машини, одна особа на посаді складача поїздів та одна особа на посаді старшого машиніста поїзду. Також відповідно до бухгалтерської довідки, у лютому місяці 2015 року, позивач мав на своєму балансі два залізничних поїзди.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача про неможливість фактичного здійснення господарських операцій щодо поставки щебеневої продукції між ТОВ Паркінг+ та ОСОБА_3 Фортіс ХООВОІ СОІУ .

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Крім того, відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Колегія суддів зазначає, що платник податків, в даному випадку позивач ТОВ Паркінг+ , не є уповноваженою особою щодо перевірки дотримання податкової дисципліни своїх контрагентів, тим більше по ланцюгу постачання, та не має доступу до податкової інформації з автоматизованих інформаційних систем контролюючих органів, а отже не міг бути обізнаний про можливі порушення ними податкового законодавства.

При цьому колегія суддів відмічає, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України з даного питання, викладеною у постанові Верховного Суду України від 14 жовтня 2014 року у справі № 21-318а14, яка в силу ч.2 ст.244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України. Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Також, колегія суддів відхиляє посилання відповідача на акт перевірки ОСОБА_3 Фортіс ХООВОІ СОІУ від 29.07.2015 року № 45/20-33-22-01-07, яким нібито зафіксовано формування податкового кредиту за рахунок постачальників, що мають ознаки фіктивності, оскільки вказаний акт, як вбачається з апеляційної скарги, стосується відносин зазначеного підприємства із ТОВ Брекстон , ПП Атман-Сервіс , ТОВ Голд Бранч Компані , в той час як постачальником по ланцюгу придбаної позивачем щебеневої продукції є ТОВ Рижівський гранкар'єр . Копії акту відповідачем не надано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів вважає, що позивачем цілком правомірно було сформовано податковий кредит за результатами господарських операцій із ОСОБА_3 Фортіс ХООВОІ СОІУ , а відтак, висновок Київської об'єднаної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області про завищення позивачем податкового кредиту на 302380,00 грн. за лютий 2015 року є безпідставним.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 28.10.2016 року №0002621402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 14302,50грн., у т.ч. за основним платежем - 9535,00грн., за штрафними санкціями - 4767,50 грн. та №0002611402, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 292,845 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотримання вимог ч.3 ст.2 КАС України, а отже, наявні підстави для скасування даного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу Київської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2017р. по справі № 820/974/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_4 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 02.10.2017 р.