Постанова

від 03.04.2020 по справі 820/974/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2020 року

Київ

справа №820/974/17

адміністративне провадження №К/9901/40326/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 (суддя - Старосєльцева О.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2017 (колегія суддів: Перцова Т.С., Дюкарєва С.В., Жигилій С.П.) у справі №820/974/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Паркінг+ до Київської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Паркінг+ (далі - Товариство) звернувся до суду з позовом до Київської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ОДПІ), в якому, з урахуванням уточнення просив суд скасувати податкові повідомлення - рішення Київської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківської області від 28.10.2016 за №№ 0002621402, 0002611402.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що проведені господарські операції були зумовлені потребами реальної діяльності, відбулись у дійсності, мали спрямування на реальне настання правових наслідків, підтверджені необхідним обсягом первинних та суміжних документів, розрахунки по оплаті виконані, що свідчить про виконання господарських зобов`язань сторонами правочинів та спричинило настання змін у складі та структурі активів учасників господарських операцій..

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду позов задоволено. Скасовані податкові повідомлення-рішення ОДПІ від 28.10.2016 №№0002621402, 0002611402.

Рішення судів обґрунтовано тим, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки, щодо нереальності господарської операції з Підприємством ФОРТІС ХООВОІ СОІУ є необґрунтованими, відповідно є протиправними збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в тому числі нарахування штрафних (фінансових) санкцій і зменшення суми від`ємного значення з податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями щодо даної операції. Мотивуючи рішення, суди зауважили, що позивач надав належні документи первинного та бухгалтерського обліку, якими спростовані висновки відповідача. При цьому суди зауважили, що відповідач, в більшості, виходив з неможливості проведення зустрічних звірок названих контрагентів.

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в яких просить їх скасувати, позов задовольнити повністю. Вказується, що суди попередніх інстанцій в порушення принципу офіційного з`ясування матеріалів справи не надали правового значення виявлених фактів під час проведення перевірки здійснення ним удаваних господарських операції із названим вище контрагентом .

Письмового відзиву на вказану касаційну скаргу до Суду не надходило, що не є перешкодою для розгляду її по суті.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариство з питань дотримання податкового законодавства в частині формування податкового кредиту по взаємовідносинам з Підприємством ФОРТІС ХООВОІ СОІУ (код 36627138) за період з 01.02.2015 по 28.02.2015 та по взаємовідносинам з ТОВ Фірма Харківагроснаб (код 25190036) за період з 01.04.2015 по 31.07.2015 та з 01.09.2015 по 31.10.2015., у зв`язку із чим, - 10.10.2016 було складено акт №2928/20-31-14-02-07/32868719.

У даному акті виявлені порушення п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв`язку із тим, що Товариство безпідставно віднесло до складу податкового кредиту податку на додану вартість суму 302380,00 грн. за період лютий 2015 року по взаємовідносинам з Підприємством Фортіс ХООВОІ СОІУ (податковий номер 36627138), в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 292845 грн. за період лютий 2015 року, внаслідок чого занижено нараховану суму податку на додану вартість до сплати у лютому 2015 року у сумі 9535 грн.

На підставі даного акту відповідачем 28.10.2016 було винесено податкове повідомлення-рішення №0002621402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 14 302,50грн. (основний платіж - 9535,00 грн., штраф - 4767,50 грн.) та №0002611402, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 292845,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що такий висновок контролюючим органом був зумовлений, у тому числі, виявленим фактом відсутності настання реальних наслідків за правочином, укладеним позивачем з Підприємством ФОРТІС ХООВОІ СОІУ , що обґрунтовано матеріалами акту його перевірки, а також відсутністю сертифікатів якості на товар та неможливості фактичного здійснення операцій по ланцюгу постачання до позивача.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду, який їх скасував, з чим погоджується Верховний Суд, з огляду на наступне.

Відповідно до приписів підпункту а пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм попередні судові інстанції, вирішуючи спір по суті, дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як встановлено судами, Товариством (покупець) і Підприємством ФОРТІС ХООВОІ СОІУ (постачальник) укладено договір поставки від 05.01.2015 №05/01-1 у м. Харкові про постачання та передачу у власність покупцеві щебеневої продукції (товар).

Судами також встановлено, що не заперечується відповідачем, наявність всіх належно оформлених первинних документів: податкових та видаткових накладних; копії паспортів якості на щебеневу продукцію; залізничних товарно-транспортних накладних; платіжних доручень, що підтверджують оплату приданого позивачем товару у названого контрагенту.

Матеріали справи містять докази реальності здійснення відповідної угоди між позивачем та Підприємством ФОРТІС ХООВОІ СОІУ , а доказів не використання позивачем придбаних послуг у своїй господарській діяльності відповідачем надано не було, тому визначені контролюючим органом порушення, які викладені в акті перевірки є неприйнятними. При цьому відповідні докази використання вказаної продукції у власній господарській діяльності Товариства, було встановлено судами, що відображено у судових рішеннях.

Судами попередніх інстанцій правильно взято до уваги, що податковий орган в обґрунтування прийняття спірного податкового повідомлення-рішення не навів обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача щодо господарських правовідносин позивача з Підприємством ФОРТІС ХООВОІ СОІУ , в більшості, ґрунтуються на матеріалах перевірок контрагента позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарської операції, яка мала місце у ревізійному періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірної операції за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

При цьому, Суд визнає, що відповідач в касаційній скарзі просить здійснити переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно спірного податкового повідомлення-рішення скасованого в частині, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищенаведене, Суд касаційної інстанції погоджується з позицією суду першої та апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Київської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2017 - без змін.

2. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду