Рішення

від 21.10.2010 по справі 2-426/2010

ЧИГИРИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-426/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2010 року

Чигиринський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді - Івахненко О.Г.

при секретарі - Мальованій В.О.

за участю:

представника позивачів ОСОБА_1, представника відповідача Козового О.Д.,

представника третьої особи - Чигиринська районна державна адміністрації

Іванова О.В.,

представника третьої особи - Чигиринський відділ Черкаської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру - Грищенка В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чигирині цивільну справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 до приватного підприємства Колос Чигиринщини , треті особи: ! Чигиринська районна державна адміністрація, Топилівська сільська рада, Чигиринський відділ | Черкаської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру про розірвання договорів оренди землі,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з вказаним позовом, зазначивши, що вони є власниками земельних ділянок, що належать до категорії земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та розташовані в адміністративних межах Топилівської сільської ради, згідно державних актів на право власності на земельні ділянки.

У 2006 - 2007р.р. ними було укладено з відповідачем договори оренди землі, за умовами яких останній прийняв належні їм земельні ділянки, при цьому кожну окремо, терміном на 10 років з орендною платою в розмірі 1,5% загальної вартості земельної ділянки в рік, для вирощування товарної сільськогосподарської продукції (п. 15 договорів), та зобов'язався здійснювати обчислення орендної плати, що належить до виплати орендодавцям, з урахуванням індексації інфляції та своєчасно в повному обсязі сплачувати її орендодавцям (п.п.9,10 договорів), а також переглядати розмір орендної плати за порядком її перегляду, а саме: у разі підвищення ЦІН, тарифів, у тому числі внаслідок інфляцій та в інших випадках, передбачених законом, з періодичністю один раз у 2 роки (п.13 договорів). Однак, відповідач у порушення умов договорів оренди землі, зокрема п.п.9,10, починаючи з дати укладення договорів оренди землі до поточного моменту, сплачував орендну плату не в повному обсязі, що є систематичним невиконанням умов договору оренди, щодо сплати орендної плати, що за змістом ст. 141 п. д ЗК України є підставою припинення права користування земельною ділянкою.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 2006 року по даний час розмір орендної плати за орендовані відповідачем земельні ділянки, періодичний перегляд якого передбачений п.13 договорів оренди землі, не переглядався, хоча за вказаний період зазначені в договорах підстави для його перегляду мали місце. Також відповідач в порушення умов договорів оренди землі, зокрема п.15, протягом тривалого часу не використовував взяті в оренду земельні ділянки, він взагалі не обробляв ці земельні ділянки і не вирощував товарної сільськогосподарської продукції в поточному році.

Так, станом на липень 2009 року орендовані земельні ділянки не виорані, знаходяться в дуже забур'яненому стані, у тому числі карантинними бур'янами, у зв'язку з чим відбувається погіршення корисних властивостей цих земельних ділянок, доказом чого є акт від 10.07.2009 року.

Вказане тривале невикористання земельних ділянок за призначенням всупереч умовам договорів оренди є підставою для дострокового розірвання оспорюваних договорів на підставі ст.143 ЗК України та ст.32 Закону України Про оренду землі .

Крім того за умовами договорів оренди земельної ділянки орендна плата становить 1,5% вартості земельної ділянки в рік і її перегляд має здійснюватися в разі підвищення цін, тарифів, внаслідок інфляції та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.1 Указу Президента України від 02.02.2002 року № 92/2002 Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних часток (паїв) із змінами та доповненнями, відповідач зобов'язаний був як проіндексувати, так і збільшити розмір орендної плати до 3% самостійно, що не було ним виконано. А тому вони просять суд розірвати вище вказані договори оренди землі.

У судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги позивачів та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача Козовий О.Д. у судовому засіданні позов не визнав у повному обсязі та просив суд відмовити у його задоволенні мотивуючи тим, що представник позивачів в обгрунтування своїх вимог посилається на акт державного інспектора від 10.07.2009 року, який не може бути доказом, оскільки сам по собі факт тимчасового не оброблення земельних ділянок, що призвело до їх забур'янення, не може бути підставою для розірвання договорів оренди, так як відсутні докази щодо погіршення якостей чи властивостей цих земельних ділянок.

В тому випадку, коли орендар не проводить сільськогосподарські роботи на землі менше, ніж один рік, не може визначатися як незабезпечення використання земельних ділянок. Також в і не вказано, що на цій необробленій площі землі знаходяться земельні ділянки позивачів. Щодо підвищення розміру орендної плати, то це є правом, а не обов'язком сторін.

Орендна плата позивачам виплачується у розмірі, передбаченому договорами, і заборгованості по ній немає, а відносно вартості зерна, то зауважень від орендодавців не надходило. Щодо висновку експертизи, то він оцінює як такий, що вдався до висвітлювання юридичних аспектів та елементів цивільної справи, що полягає у самостійному визначенні розміру орендної плати у результаті підвищення її кожного наступного року на індекс інфляції. Оскільки істотних порушень умов договору зі сторони відповідача не було, то він просить суд відмовити в задоволенні позову .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Топилівська сільська іа, у судове засідання не з явилася з невідомих суду причин, хоча належним чином і в встановленому порядку була повідомлена про час та місце судового розгляду справи, де у своєму мсті від 14.10.2010 року № 02-18/211 не заперечують проти задоволення позову, розгляд якого просять провести у їх відсутність

Представник третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Чигиринської районної державної адміністрації - Іванов О.В. у судовому засіданні не заперечував проти задоволення позовних вимог при цьому пояснивши, що це право позивачів звернутися до суду.

Представник третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Чигиринського відділу Черкаської регіональної філії ДП " Центр державного земельного кадастру" - Грищенко В.Ф. пояснив суду, що вони несуть відповідальність лише за реєстрацію угод, при цьому зазначивши, що у позові необхідно відмовити за безпідставністю його подання.

Вислухавши представників сторін та представників третіх осіб, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів даної справи, позивач ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 1,90га та земельної ділянки площею 1,90га, що розташовані на території Топилівської сільської ради Чигиринського району відповідно до державних актів на право власності на земельну ділянку № 010782 і № 867725. Між сторонами 25.08.2006 року було укладено договір оренди землі № 171, згідно умов якого позивач передала в оренду відповідачу належні їй земельні ділянки строком на 10 років з орендною платою в 1,5% від загальної вартості земельної ділянки (т. 1 а.с. 11-14).

Також встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_6 теж є власником земельної ділянки площею 1,77га та земельної ділянки площею 1,86га, які розташовані на території Топилівської сільської ради Чигиринського району відповідно до державних актів на право власності на земельну ділянку № 011168 і № 010708. Між сторонами 14.10.2006 року було укладено договір оренди землі № 511, згідно умов якого позивач передав в оренду відповідачеві належні йому земельні ділянки строком на 10 років з орендною платою в 1,5% від загальної вартості земельної ділянки, (т.1. а.с. 53-56).

У судовому засіданні судом встановлено і вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_7 є власником земельної ділянки площею 1,90га та земельної ділянки площею 3,70га, які розташовані на території Топилівської сільської ради Чигиринського району відповідно до державних актів на право власності на земельну ділянку № 011078 і № 571394. Між сторонами 21.08.2006 року було укладено договір оренди землі № 23, згідно умов якого позивачка передала в оренду відповідачу належні їй земельні ділянки строком на 10 років з орендною платою в 1,5% від загальної вартості земельної ділянки, (т.1 а.с. 94-97).

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_9 є власником земельної ділянки площею 1,76га та земельної ділянки площею 1,74га, які розташовані на території Топилівської сільської ради Чигиринського району відповідно до державних актів на право власності на земельну ділянку № 646450 і № 011048. Між сторонами було укладено договір оренди землі № 559 від 14.10.2006 року та договір оренди землі № 560 від 05.02.2007 року, згідно умов яких позивач передала в оренду відповідачу належні їй земельні ділянки строком на 10 років з орендною платою в 1,5% від загальної вартості земельної ділянки (т.1. а.с. 135-144).

Вищезазначені договори оренди землі позивачів, пройшли державну реєстрацію.

Так, згідно п.ЗЗ договорів, зміна його умов здійснюється у письмовій формі за згодою сторін.

Відповідно до вимог частин 1,2 статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно частини 1 статті 32 Закону України Про оренду землі , який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами у застосуванні щодо даних правовідносин, на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими нормативними актами України.

Заявляючи позов, позивачі та їх представник також посилаються на те, що у порушення п.13 договорів, відповідач тривалий час не переглядав розмір орендної плати як повинен те зробити відповідно до Указу Президента України від 19 серпня 2008 року Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) , що як зазначають, є підставою для розірвання договорів оренди землі.

Однак, п. 13 укладених договорів передбачено, що розмір орендної плати переглядається 1 раз на 2 роки у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, в інших випадках, передбачених законом.

Тобто, умови договору не зобов'язують сторони вносити зміни до договору, зокрема, збільшувати чи зменшувати розмір орендної плати, а лише зобов'язує за певних умов переглянути умови договору.

Проте доказів пред'явлення таких вимог сторонами надано не було й матеріалами справи не встановлено. Не може бути визнано таким доказом й проведення загальних зборів (протоколи загальних зборів від 02.02.2008 року № 10 та від 02.08.2008 року № 15) щодо ініціювання позивачів перед відповідачем питання підвищення орендної плати, розмір якої останній зобов'язався збільшити до 2%, однак це зобов'язання не виконав, що потягло за собою звернення позивачів з даним позовом до суду, так як відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох і сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дані договори двосторонніми, вони не стосуються прав та обов'язків усіх власників земельних ділянок, а зобов'язующише позивача і відповідача до виконання його умов, оскільки лише вони є сторонами по договору.

Оскільки, договір оренди земельної ділянки укладається у письмовій , то і зміни до нього матимуть силу лише після вчинення їх також у письмові формі, де, як встановлено судом і даний факт підтверджено самими сторонами, їх наявність відсутня.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про оренду землі , орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Розмір та умови оплати, вказані у договорі не можуть суперечити діючому на час укладення договору законодавству.

Так, договори між сторонами укладені у 2006, 2007 роках - у період дії Указу Президента України від 02 лютого 2002 року № 92/2002 Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) , яким був встановлений мінімальний розмір орендної плати у 1,5 % визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки.

Указом Президента України від 19.08.2008 року № 725/2008 Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) встановлено розмір орендної плати не менше 3% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки і є обов'язковим з дня набрання Указом чинності. У тексті Указу відсутнє посилання про те, що його дія розповсюджується на договори, укладені до набрання ним чинності, а тому змінити розмір орендної плати можна лише за згодою сторін.

Отже, ця норма Указу, зміни до якої були внесені після укладання сторонами договорів оренди, носить рекомендаційний характер і не може бути підставою для дострокового розірвання договорів оренди, за якими сторони досягли домовленості щодо розміру орендної плати під час їх укладання.

Щодо посилань позивачів на несплати відповідачем їм орендної плати не в повному обсязі, у тому, числі, що відповідачем неправомірно нарахована та виплачена сума орендної плати, а саме, не застосовано індексів інфляції при обчисленні розміру орендної плати, то як встановлено судом і вбачається з матеріалів даної справи, відповідно до розрахунків та відомостей отримання орендної плати позивачами, вбачається дотримання відповідачем вимог як законних так і підзаконних нормативних актів, що регулюють питання порядку нарахування та виплати орендної плати орендодавцям - фізичним особам так як ні положеннями укладених договорів оренди між позивачами та відповідачем, ні нормативно-правовими актами не передбачено можливості або обов'язку при нарахуванні орендної плати за користування земельним ділянками двічі враховувати середньомісячний індекс інфляції року тобто, застосовуючи індекс інфляції до вартості землі, а потім і до сум орендної плати як на то вказують позивачі та їх представник.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 року затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення , де відповідно до п. З.ч.І вказаного Порядку встановлено, що до об'єктів індексації, визначених у п.2, не відносяться , зокрема: доходи громадян від здачі в оренду майна, від акцій та інших цінних паперів, ведення селянського (фермерського) і особистого підсобного господарств, підприємницької діяльності, яка є для громадян джерелом грошових доходів від власності.

Отже, доходи у вигляді орендованої плати, отримані від здачі в оренду земельних ділянок не відносяться до об'єктів індексації.

Однак законодавець, встановив можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про оренду землі , розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Відносини

Між власниками земельних ділянок та орендарем регулюються положеннями договору оренди землі і чинним законодавством України.

Так, відповідно до ч.З ст. 21 Закону України Про оренду землі , обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляцій, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно ст. 23 Закону України від 3 липня 1992 року №2535-ХІІ Про оплату за землю грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Грошова оцінка земельної ділянки щороку за станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

Указом Президента України від 19.08.2008 року № 725/2008 Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) встановлено розмір орендної плати не менше 3% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки і е обов'язковим з дня набрання Указом чинності. У тексті Указу відсутнє посилання про те, що його дія розповсюджується на договори, укладені до набрання ним чинності, а тому змінити розмір орендної плати можна лише за згодою сторін.

Отже, ця норма Указу, зміни до якої були внесені після укладання сторонами договорів оренди, носить рекомендаційний характер і не може бути підставою для дострокового розірвання договорів оренди, за якими сторони досягли домовленості щодо розміру орендної плати під час їх укладання.

Щодо посилань позивачів на несплати відповідачем їм орендної плати не в повному обсязі, у тому, числі, що відповідачем неправомірно нарахована та виплачена сума орендної плати, а саме, не застосовано індексів інфляції при обчисленні розміру орендної плати, то як встановлено судом і вбачається з матеріалів даної справи, відповідно до розрахунків та відомостей отримання орендної плати позивачами, вбачається дотримання відповідачем вимог як законних так і підзаконних нормативних актів, що регулюють питання порядку нарахування та виплати орендної плати орендодавцям - фізичним особам так як ні положеннями укладених договорів оренди між позивачами та відповідачем, ні нормативно-правовими актами не передбачено можливості або обов'язку при нарахуванні орендної плати за користування земельним ділянками двічі враховувати середньомісячний індекс інфляції року тобто, застосовуючи індекс інфляції до вартості землі, а потім і до сум орендної плати як на то вказують позивачі та їх представник.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 року затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення , де відповідно до п. З.ч.І вказаного Порядку встановлено, що до об'єктів індексації, визначених у п.2, не відносяться , зокрема: доходи громадян від здачі в оренду майна, від акцій та інших цінних паперів, ведення селянського (фермерського) і особистого підсобного господарств, підприємницької діяльності, яка є для громадян джерелом грошових доходів від власності.

Отже, доходи у вигляді орендованої плати, отримані від здачі в оренду земельних ділянок не відносяться до об'єктів індексації.

Однак законодавець, встановив можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про оренду землі , розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Відносини

Між власниками земельних ділянок та орендарем регулюються положеннями договору оренди землі і чинним законодавством України.

Так, відповідно до ч.З ст. 21 Закону України Про оренду землі , обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляцій, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно ст. 23 Закону України від 3 липня 1992 року №2535-ХІІ Про оплату за землю грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Грошова оцінка земельної ділянки щороку за станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

6

Пунктом 1 Порядку проведення індексації грошової оцінки земель затвердженого ' Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 року № 783 Про проведення індексації І грошової оцінки земель встановлено наступне:

Грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель І несільськогосподарського призначення індексується станом на 1 січня поточного року на І коефіцієнт, що визначається за формулою: Кі=(І-10): 100, де І- середньорічний індекс інфляції року, І за результатами якого проводиться індексація. Якщо Кі не перевищує одиниці, індексація не 1 проводиться.

На підставі цього, підлягає спростуванню висновок №752-Б судово-економічної експертизи І від 30 вересня 2010 року щодо розмірів орендної плати, належних до виплати позивачам за і договорами оренди землі та щодо не підтвердження документально виплати відповідачем орендної І плати позивачам у повному обсязі, де даний висновок експертизи суд оцінює як такий, що вдався І до висвітлювання юридичних аспектів та елементів цивільної справи, що полягає у самостійному І визначенні розміру орендної плати у результаті підвищення її кожного наступного року на індекс І інфляції, хоча стаття 21 Закону України Про оренду землі чітко визначає, що розмір, форма і І строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, де і п.14 договорів передбачені наслідки невнесення повної суми орендної плати у строки, визначені І договорами, а тому даний висновок експертизи не приймається судом як такий, що може слугувати істотним порушенням відповідачем умов даних договорів оренди землі та підставою для їх 1 розірвання

Так, відповідно до ч 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за ] рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в 1 інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною І договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на 1 що вона розраховувала при укладенні договору.

За правилами ст. 24 Закону України Про оренду землі , орендодавець, крім іншого, має 1 право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Крім того, відповідно до п. 14 Договорів оренди землі, передбачена відповідальність за 1 несплату орендної плати у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період І прострочення, за кожен день прострочення.

Вказаний вид відповідальності відповідає типовому договору оренди землі та вимогам Закону України Про оренду землі , а також главі 49 ЦК України.

Також як однією із підстав розірвати укладені ними з відповідачем договори оренди землі, позивачі мотивують тим, що станом на липень 2009 року передані в оренду земельні ділянки не виорані, знаходяться в забур'яненому стані, у тому числі карантинними бур'янами, посилаючись на акт від 10.07.2009 року.

Дійсно в даному акті зазначено, що 876 га ріллі знаходилися на той час в забур'яненому і стані, у тому числі і карантинними бур'янами, у зв'язку з чим було складено акт № 93 від 10.07.2009 року, а керівника підприємства притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення норм земельного законодавства, але даний акт як і протокол про притягнення до адміністративної відповідальності не може бути допустимим доказом у розумінні ст. 59 ЦПК України оскільки з них не вбачається, що земельні ділянки позивачів розташовані на необробленій землі так як саме по собі тимчасове не оброблення земельної ділянки, що призвело до її забур янення не може бути підставою для розірвання договорів оренди так як відсутні будь-які докази стосовно погіршення якостей та властивостей земельних ділянок позивачів.

Так, стаття 96 Земельного Кодексу України встановлює обо вязком землекористувача забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

Використання земельної ділянки не за цільовим призначенням здійснюється діяльність, яка виходить за межі цього цільового призначення. Використання не за цільовим призначенням передбачає дію - використання, а за невикористання (бездяльність) не передбачається позбавлення права користування.

Отже, лише використання землі не за цільовим призначенням є підставою для примусового припинення прав на земельну ділянку у судовому порядку (ст. 143 ЗК України), де надані позивачами докази свідчать саме про невикористання земельної ділянки, а не про використання не за цільовим призначенням, що є зовсім різними підставами.

Крім того, як встановлено судом і даний факт жодною зі сторін не оспорювався, на даний час всі орендовані земельні ділянки оброблено і використовуються за цільовим призначенням.

А відповідно до п.б ч.І ст.143 ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у разі не усунення допущених порушень законодавства /зокрема, забруднення земель карантинно-шкідливим організмами/ в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Крім того в обгрунтування позовних вимог представник позивачів ОСОБА_1 посилається на порушення відповідачем ст.143 ЗК України, тобто тривале невикористання орендованих земельних ділянок за цільовим призначенням.

Пунктом же а ч.І ст.143 Земельного кодексу України передбачено примусове припинення прав на земельну ділянку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Використання земельної ділянки не за призначенням означає те, що землекористувач не І додержується цілей експлуатації наданої йому земельної ділянки, зафіксованої, в даному випадку, в договорі оренди, як то використання земель сільськогосподарського призначення для будівництва житлових та комунально-побутових споруд, будинків відпочинку та ін.

Також посилання представника позивачів ОСОБА_1 на те, що перебування земельних ділянок на момент перевірки в забур'яненому стані, в тому числі і карантинними бур'янами, призвело до погіршення їх корисних властивостей ніякими агротехнічними дослідженнями не підтверджено тобто відсутні будь-які докази стосовно погіршення погіршення властивостей та якостей земельних ділянок позивачів, навіть без порівняння з тими якостями, за якими земельні ділянки передавалися в оренду відповідачу.

Крім того, згідно п.20 Договорів орендодавець, у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов язаних зі зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами або судом.

Крім того, акти обстеження полів на які посилаються позивачі, складалися лише при обстеженні саме полів, а не їх земельних ділянок, оскільки останні, і даний факт у судовому засіданні жодною зі сторін не оспорювався, не виділені в натурі і стверджувати із впевненістю про їх місце розташування не можуть ні позивачі а ні відповідач.

Щодо посилання представника позивачів на порушення відповідачем вимог ст. 15 Закону України Про оренду землі , то воно є хибним, оскільки вказана стаття визначає обов язкові вимоги цо змісту договору (істотні умови договору), відсутність яких може бути підставою для визнання договору оренди недійсним.

Виходячи з викладеного, оцінюючи зібрані докази в їх сукупності суд приходить висновку, що вимоги позивачів про розірвання договорів оренди землі з підстав, зазначених у їх позовах є необгрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки випадків істотних порушень орендарем умов договорів оренди землі, , укладених між позивачами і відповідачем та які є предметом спору - не встановленою тому у позовах слід відмовити у повному обсязі.

На підставі викладеного та, керуючись ст. 55 Конституції України, ст. 651 ЦК України, ст., ст. 141, 143 ЗК України, Закону України Про оренду землі № 161-ХІУ від 06.10.1998 року, п.1 Указу Президента України від 2 лютого 2002 року Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних часток (паїв) , в редакції від 19 серпня 2008 року, ст. ст.Ю, 57- 60, 208, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

У задоволенні позовів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 до приватного підприємства "Колос Чигиринщини", треті особи Чигиринська районна державна адміністрація, Топилівська сільська рада, Чигиринський відділ Черкаської регіональної філії ДП " Центр державного земельного кадастру", про розірвання договорів оренди землі - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Черкаської області протягом десяти дні в з моменту його проголошення

Головуюча