Ухвала

від 28.09.2017 по справі 826/27183/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/27183/15 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

28 вересня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Коцюбі Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Нафтогаз" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Нафтогаз" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.07.2015 №0005092203, №0005102203, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор Нафтогаз" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.07.2015 № 0005092203, № 0005102203.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову задоволення позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Фактор Нафтогаз" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт № 370/1-26-50-22-03/36134497 від 19.06.2015, яким встановлено порушення пункту 138.2 статті 138 , підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України , що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток на загальну суму 3 270 834,00 грн. та порушення пунктів 198.1 , 198.3 , абзаців 1, 2 пункту 198.6 статті 198 , пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України , що призвело до заниження суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 9517319,00 грн.

15.07.2015 ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі зазначеного акту перевірки прийняті податкові повідомлення - рішення №0005092203, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 14 275 988,50 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 4758659,50 грн. та №0005102203, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік на загальну суму 3 270 834,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної фіскальної служби України № 24412/6/99-99-10-01-01-23 від 17.11.2015 скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення - рішення без змін.

ТОВ "Фактор Нафтогаз", не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями № 0005092203 від 15.07.2015 та № 0005102203 від 15.07.2015 та вважаючи їх такими, що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що з аналізу наданих позивачем документів щодо взаємовідносин з контрагентами ТОВ "Подол - Сіті", ТОВ "Компанія "Нафто-Зеларт", ТОВ "Фактор Ексім" та ТОВ "Фактор капітал" не можливо встановити реальність виконання господарських операцій, оскільки позивачем не надано суду документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують укладання договорів саме з метою здійснення господарської діяльності, а саме отримання товару.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході проведення перевірки встановлено взаємовідносини ТОВ "Фактор Нафтогаз" із ТОВ "Подол - Сіті", ТОВ "Компанія "Нафто-Зеларт", ТОВ "Фактор Ексім" та ТОВ "Фактор капітал".

Так, TOB Фактор Нафтогаз укладено договора з ТОВ "Компанія "Нафто-Зеларт" від 31.03.2014 №28/03-14H3, від 31.03.2014 №310314H3, від 31.03.2014 №310314H3, від 30.05.2014 №3005, від 25.06.2014 №2506, від 26.06.2014 №26/06, від 24.09.2014 №240914, від 25.09.2014 №250914, від 26.09.2014 №260914.

Предметом вказаних договорів є постачання ТОВ "Компанія "Нафто-Зеларт" на користь ТОВ Фактор Нафтогаз бензину А-95-К5-Евро, код товару згідно УКТЗЕД 2710124512 та дизельного палива.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ "Компанія "Нафто-Зеларт" баланс та звіт про фінансові результати за 2014 рік до ДПІ не подано. Згідно поданої за 2014 рік податковій декларації по податку на прибуток додаток AM відсутній. Зазначене свідчить про відсутність у ТОВ "Компанія "Нафто-Зеларт" основних засобів. Відповідно до звітності про суми нарахованої заробітної плати підприємства за 2014 рік у підприємства значилась штатна чисельність працюючих 1 особа.

Крім того умовами договорів укладених з ТОВ "Компанія "Нафто-Зеларт" передбачено складання актів звірки взаєморозрахунків, які позивачем суду надано не було.

Також, ТОВ Фактор Нафтогаз укладено договір з ТОВ "Подол-Сіті" (код 38315878) від 28.07.2014 №2807/ФНП, від 29.08.2014 №2908. Предметом договору №2908 є постачання ТОВ Подол-Сіті" на користь ТОВ Фактор Нафтогаз бензину А-95-К5-Евро, код товару згідно УПТЗЕД 2710124512. Предметом договору №2807/ФНП є постачання ТОВ "Подол-Сіті" на користь ТОВ Фактор Нафтогаз дизельного палива ДТ-Л-К5, сорт С, код УКТЗЕД 2710194300.

Згідно балансу та звіту про фінансові результати ТОВ "Подол-Сіті" за 2014 рік основні засоби у товариства відсутні. Згідно поданої за 2014 рік податковій декларації по податку на прибуток додаток AM відсутній. Зазначене свідчить про відсутність у ТОВ "Подол-Сіті" основних засобів. Відповідно до звітності про суми нарахованої заробітної плати підприємства за 2014 рік у підприємства значилась штатна чисельність працюючих 2 особи.

Актів звірки взаєморозрахунків позивачем суду також надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

ТОВ Фактор Нафтогаз укладено договір з ТОВ Фактор капітал (код 31871186) від 20.02.2010 №ФН-ФК-20-01-10. Предметом договору № ФН-ФК-20-01-10 є постачання ТОВ Фактор капітал на користь ТОВ Фактор Нафтогаз дизельного палива Л-02-62.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ Фактор Нафтогаз перераховано на користь ТОВ "Фактор капітал" грошові кошти в сумі 22 726 170,27 грн. Отримано товару на суму 5 115 751,82 грн. Станом на 01.07.2012 року у ТОВ Фактор Нафтогаз значиться дебіторська ігооргованість по ТОВ "Фактор капітал" на суму 17 610 418,45 грн.

Згідно Постанови Господарського суду Житомирської області від 19.03.2013 по справі №19/906/68/13-г ТОВ "Фактор капітал" визнано банкрутом. Строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав (19.06.2013).

Також, ТОВ Фактор Нафтогаз укладно Договір з ТОВ "Фактор Ексім" (код 14353305) від 20.02.2009 №ФЕ-ФН-20/02/09. Предметом договору №ФЕ-ФН-20/02/09 є постачання ТОВ "Фактор Ексім" на користь ТОВ Фактор Нафтогаз паливно-мастильних матеріалів.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ Фактор Нафтогаз перераховано на користь ТОВ "Фактор Ексім" грошові кошти в сумі 67 290 896,46 грн. Отримано товару на суму 56 627 400,88 грн. Станом на 01.07.2012 року у ТОВ Фактор Нафтогаз значиться дебіторська заборгованість по ТОВ "Фактор Ексім" на суму 10 663 495,58 грн.

Згідно Постанови Господарського суду міста Києва від 11.07.2012 по справі №05-5-43/1913- 49/272-2012 ТОВ "Фактор Ексім" визнано банкрутом.

Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що згідно зі статтею 235 Цивільного кодексу України (ЦКУ) удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони вчинили насправді.

Удаваний правочин складається без наміру створити правомірний юридичний результат. Волевиявлення в ньому направлено на досягнення певного правового ефекту, але в той же час сторони домовляються про інші правові наслідки, ніж ті, які, згідно з законом, є результатом даного волевиявлення. Тобто в удаваному правочині по суті міститься два правочини: приховуваний, який сторони укладають де-факто, та приховуючий, що оформляється юридично і має на меті приховати від усіх справжній характер відносин сторін.

Відповідно до абзацу 2 п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими явними договорами або без укладання таких договорів.

Враховуючи, що згідно Постанови Господарського суду Житомирської області від 19.03.2013 справі №19/906/68/13-г ТОВ "Фактор капітал" визнано банкрутом, сума заборгованості ТОВ Фактор Нафтогаз в подальшому не може бути стягнута з боржника.

До перевірки також не надано інших документів, які б підтверджували факт отримання від ТОВ "Фактор капітал", а саме : товарно-транспортних накладних на транспортування товару, довіреностей на отримання товару, його зберігання тощо.

Первинних документів на підтвердження факту укладення договорів з ТОВ "Фактор капітал" та ТОВ "Фактор Ексім" позивачем суду першої інстанції надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

Отже, наведені обставини свідчать про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами.

Позивач зазначає, що на підставі первинних документів ним було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Згідно з п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6. ст.198 Кодексу, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 ПК України ).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Первинний документ це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення і повинен мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ст. 9 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України Платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В періоди вчинення спірних операцій між позивачем та вказаними контрагентами обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Проте, в ході дослідження діяльності встановлена неможливість здійснення вказаними підприємствами господарських операцій. За наведених вище обставин контрагенти позивача не здійснювали господарської діяльності в розумінні п.п. 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не було доведено факту здійснення господарської операції з його контрагентом та настання правових наслідків для обох сторін.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу . В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, які б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Нафтогаз" - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2016 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 03.10.2017.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.