Ухвала

від 03.10.2017 по справі 826/22449/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/22449/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

03 жовтня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Кузьмишина О.М., Пилипенко О.Є.

При секретарі судового засідання: Хаврат О.О.

За участі представників:

позивача: Огулькова А.М.;

відповідача: Аблішев В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Стім Контрол Інжиніринг на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.07.17р. у справі №826/22449/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Стім Контрол Інжиніринг до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

у с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 10.09.15р. №0004872204.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.07.17р.у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом безпідставно залишено поза увагою те, що господарські операції позивача з його контрагентом - ТОВ Гелеотранс мали реальний (товарний) характер, що підтверджується документально.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та установлено судом першої інстанції, ДПІ в Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Гелеотранс за період з 01.02.15р. по 28.02.15р., за результатами якої складено акт від 18.08.15р. №4861/26-51-22-03/37789951.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 10.09.15р. №0004872204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 300 000 грн., в т.ч. основний платіж - 240 000 грн., штрафні (фінансові) санкції - 60 000 грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення слугували встановлені перевіркою порушення позивачем вимог: п.185.1 ст. 185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвели до заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 240 000 грн. за лютий 2015 року.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що господарські операції позивача з ТОВ Гелеотранс не мали товарного (реального) характеру, з покликанням на те, що допитаний в ході судового слідства директор ТОВ Гелеотранс ОСОБА_4 заперечив свою причетність до здійснення господарських операцій від імені цього Товариства; вказав на те, що документів господарсько-фінансової звітності не підписував, підприємницькою діяльністю не займався. ТОВ Гелеотранс та його посадові особи за податковою (юридичною) адресою не знаходяться, згідно бази даних АІС Податковий блок стан 8 - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

В рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №4201400000000059 від 10.04.14р. установлено, що з 17.05.15р. та по даний час засновником та директором ТОВ Гелеотранс є ОСОБА_4, який заперечує свою причетність до здійснення господарської діяльності.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не спростовано доводи податкового органу щодо безтоварності госпорської операції з ТОВ Гелеотранс , директор якого заперечує причетність до здійснення господарських операцій від імені цього Товариства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (надалі - Закону N 996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону N 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону N 996-XIV).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий облік у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як свідчать обставини справи та установлено судом першої інстанції, між позивачем та ТОВ Гелеотранс укладено договір поставки від 02.02.15р. №02-02-15/Stim, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товар, номенклатура, ціна та умови поставки якого вказані у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах даного договору.

Згідно специфікації до договору поставки від 02.02.15р. №02-02-15/Stim, ТОВ Гелеотранс товаром є обладнання модульного теплового пункту номінальною потужністю 1600 кВт. на базі пластинчастого теплообмінника Sondex ТПР-22-PN16/1-42-TK для системи опалення змонтоване на рамі; обладнання модульного пункту на основі теплообмінник кожухопластінчастий, розібраний EGE-400X800-5WH-112/3/1.

Позивачем надано документи, якими оформлена поставка (видаткові та податкові накладні, рахунки на оплату)

Судом установлено, що договір та первинні документи, які супроводжують здіснення господарської операції з боку ТОВ Гелеотранс підписані ОСОБА_4, який у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №4201400000000059 від 10.04.14р. пояснив, що відношення до діяльності підприємства не має, жодних договорів та первинних документів не підписував.

Вироком Ірпінського міського суду Київської області від 03.03.16р. у справі №367/6381/15-к визнано ОСОБА_4 винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 205 ч. 1 КК України та призначено йому покарання по цій статті у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Вказаним вироком установлено, що ОСОБА_4 у січні 2015 року за невстановлених слідством обставин, перебуваючи в скрутному матеріальному стані, в мережі Інтернет знайшов оголошення про можливість швидкого заробітку. Зателефонувавши за вказаним в оголошенні номером телефону домовився про зустріч у м. Києві біля Центрального залізничного вокзалу з невстановленою слідством особою на ім'я ОСОБА_5, який повідомив, що суть заробітку полягає в тому, що на його ім'я необхідно зареєструвати підприємство і що для цього йому необхідні лише копія паспорту та ідентифікаційного коду, які необхідно передати під час зазначеної зустрічі жінці на ім'я ОСОБА_1.

Не маючи мети здійснювати фінансово-господарську діяльність, без мети досягнення економічних і соціальних результатів на одержання прибутку, з корисливих мотивів, за грошову винагороду ОСОБА_4 погодився на пропозицію зареєструвати на своє ім'я суб'єкта підприємницької діяльності, виступивши в якості засновника та керівника.

У подальшому, після проведення державної реєстрації та відкриття банківських рахунків ТОВ Гелеотранс ОСОБА_4 фінансово-господарську діяльність від імені підприємства не здійснював, печаток підприємства не отримував, первинну бухгалтерську, податкову, фінансову та іншу звітність не формував.

Такі дії ОСОБА_4Г кваліфіковано за ч.1 ст. 205 КК України, як умисні протиправні дії, що виразились у фіктивному підприємництві, тобто придбанні суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності.

Частиною 4 статті 72 КАС України передбачено, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Диспозиція наведеної правової норми прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок.

Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Позивачем та апелянтом не спростовано належними доказами доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаних господарських операцій, не доведено ким саме здійснювались господарські операції, а відтак, з урахуванням вказаних обставин, первинні документи, якими оформлені такі операції, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

При цьому, оцінюючи значимість наданих позивачем первинних та інших документів на обґрунтування реальності господарських операцій з його контрагентом, в контексті наведених вище положень законодавства з питань податкового і бухгалтерського обліку, колегія суддів звертає увагу на правову позицію Верховного Суду України, що викладена в його постановах від 01.12.15р. по справі № 826/15036/14 та від 12.01.16р. № 21-3706а15: статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку .

Водночас у постанові від 26.01.16р. № 21-4781а15 колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла такого висновку: первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт або послуг .

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

у х в а л и в:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Стім Контрол Інжиніринг на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.07.17р. у справі №826/22449/15 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.07.17р. у справі №826/22449/15- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Кузьмишина О.М.

Пилипенко О.Є.

Повний текст ухвали складений: 05.10.2017

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Кузьмишина О.М.

Пилипенко О.Є.