Ухвала

від 28.09.2017 по справі 342/1001/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 342/1001/16-ц

Провадження № 22-ц/779/1238/2017

Категорія 54

Головуючий у 1 інстанції Федів Л.М.

Суддя-доповідач Горейко

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Горейко М.Д.

суддів: Бойчука І.В., Максюти І.О.

секретаря Возняк В.Д.

з участю апелянтів ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, представника відділу освіти ОСОБА_3 РДА ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу освіти ОСОБА_3 районної державної адміністрації, ОСОБА_3 районної державної адміністрації, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_5 про визнання звільнення та наказу про звільнення незаконними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Городенківського районного суду від 12 червня 2017 року, -

в с т а н о в и л а :

29 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 районної державної адміністрації про визнання її звільнення з роботи з посади методиста районного методичного кабінету відділу освіти ОСОБА_3 районної державної адміністрації відповідно до наказу від 31.08.2016 року №113-к незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Городенківського районного суду від 01 грудня 2016 року до участі в справі як співвідповідача залучено відділ освіти ОСОБА_3 районної державної адміністрації та як третю особу без самостійних вимог на стороні відповідача залучено начальника відділу освіти ОСОБА_3 районної державної адміністрації ОСОБА_5

В процесі розгляду справи позивач збільшила позовні вимоги та просила визнати її звільнення з роботи з посади методиста районного методичного кабінету відділу освіти ОСОБА_3 районної державної адміністрації та наказ про звільнення від 31.08.2016 року №113-к незаконними, поновити її на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 39 873,40 грн. та відшкодувати їй моральну шкоду в розмірі 2000 грн.

Рішенням Городенківського районного суду від 12 червня 2017 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до відділу освіти ОСОБА_3 районної державної адміністрації, ОСОБА_3 районної державної адміністрації, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_5 про визнання звільнення та наказу про звільнення незаконними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Не погодившись з рішенням суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Зокрема апелянт вважає безпідставними висновки суду першої інстанції про те, що ліквідація юридичної особи публічного права - ОСОБА_3 районного методичного кабінету відділу освіти ОСОБА_3 РДА і, як наслідок, звільнення ОСОБА_1, є правильними та законними діями начальника відділу освіти ОСОБА_5 Суд, на думку апелянта, помилково вважав, що оскільки наказом відділу освіти ОСОБА_3 РДА №93-о.д. від 22.07.2011 року було створено при відділі освіти ОСОБА_3 районний методичний кабінет, як юридичну особу, та затверджено Положення Про ОСОБА_3 районний методичний кабінет відділу освіти ОСОБА_3 районної державної адміністрації , то засновником ОСОБА_3 районного методичного кабінету відділу освіти ОСОБА_3 РДА є відділ освіти ОСОБА_3 РДА. При цьому суд безпідставно зіслався на те, що визначення юридичної особи, поняття ліквідації юридичної особи та порядок її ліквідації містяться в ст.ст. 80, 104, 110, 111 ЦК України, адже названі норми ЦК стосуються виключно осіб приватного права. Стосовно юридичної особи публічного права - ОСОБА_3 районного методичного кабінету відділу освіти ОСОБА_3 РДА, то суд мав би керуватися Положенням про районний (міський) методичний кабінет (центр), затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України №1119 від 08.12.2008 року, в якому не міститься положень про право засновника юридичної особи ліквідувати створену ним юридичну особу.

Апелянт зазначає, що оскільки ОСОБА_3 районний методичний кабінет відділу освіти ОСОБА_3 РДА ліквідований незаконно, на підставі наказу від 25.05.2016 року №128/01-4 Про ліквідацію ОСОБА_3 районного методичного кабінету відділу освіти ОСОБА_3 районної державної адміністрації , який виданий начальником відділу освіти ОСОБА_5 з перевищенням ним своїх повноважень, то і всі інші дії, пов'язані із ліквідацією ОСОБА_3 районного методичного кабінету відділу освіти ОСОБА_3 РДА, зокрема і звільнення ОСОБА_1, є незаконними.

З наведених підстав апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

В засіданні апеляційного суду апелянт та її представник доводи апеляційної скарги підтримали з наведених у ній мотивів.

Представник відповідача - відділу освіти ОСОБА_3 РДА в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечила, рішення суду вважала законним та обґрунтованим.

Представник відповідача ОСОБА_3 РДА та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_5 в судове засідання не з'явились, про час та день розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомили.

Зі слів представника відділу освіти відомо, що ОСОБА_5 звільнився з роботи, а представник РДА повідомив її, що з'являтись в судове засідання не будуть.

З урахуванням положень ст. 305 ЦПК України колегія суддів ухвалила про розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши доповідача, пояснення апелянта, представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 Про судове рішення у цивільній справі , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача відбулося з дотриманням процедури звільнення за ст. 40 КЗпП України, так як мала місце ліквідація юридичної особи - ОСОБА_3 районного методичного кабінету відділу освіти ОСОБА_3 РДА, а тому вимога позивача про скасування наказу від 31.08.2016 року №113-к є безпідставною, а поновлення ОСОБА_1 в новоствореному районному методичному центрі відділу освіти ОСОБА_3 РДА суперечить законодавству. Оскільки судом не встановлено підстав для задоволення позовних вимог про скасування наказу, яким позивача звільнено з роботи та поновлення її на посаді в новоствореному районному методичному центрі відділу освіти ОСОБА_3 РДА, то вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди також не підлягають до задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Правові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу передбачені статтями 40, 41 КЗпП України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 19 постанови від 06.11.1992 року №9 Про практику розгляду судами трудових спорів , розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи був попереджений він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Судом першої інстанції установлено та вбачається з матеріалів справи, що згідно наказу відділу освіти ОСОБА_3 РДА №93-о.д. від 22.07.2011 року при відділі освіти було створено ОСОБА_3 районний методичний кабінет, як юридичну особу, та затверджено Положення Про ОСОБА_3 районний методичний кабінет відділу освіти ОСОБА_3 районної державної адміністрації (а. с. 88).

Згідно інформації про юридичну особу (а. с. 57-59) ОСОБА_3 районний методичний кабінет зареєстрований 03.02.2012 року як юридична особа. Засновником ОСОБА_3 районного методичного кабінету є відділ освіти ОСОБА_3 РДА.

Згідно штатного розпису на 2015-2016 навчальний рік (а. с. 90) начальником відділу освіти ОСОБА_3 РДА затверджено штат Методичного кабінету у кількості 14 штатних одиниць, зокрема: завідувач методкабінетом - 1 штатна посада, методисти з предметів - 6 штатних посад, методист з бібліотечного фонду - 1 штатна посада, методист з виховної роботи - 1 штатна посада, методист психологічної роботи - 1 штатна посада, методист з дошкільного виховання - 1 штатна посада, методист з ЗНО - 1 штатна посада, секретар - друкарка - 1 штатна посада, прибиральниця - 0,5 штатна посада, кочегар (опалювач) - 0,5 штатна посада.

Позивач ОСОБА_1 з 1 вересня 2014 року працювала у ОСОБА_3 районному методичному кабінеті відділу освіти ОСОБА_3 РДА методистом з трудового навчання, зарубіжної літератури, креслення та образотворчого мистецтва.

Розпорядженням голови ОСОБА_3 РДА Івано-Франківської області №42 від 05.02.2016 року Про заходи з оптимізації мережі закладів освіти, охорони здоров'я та культури району зобов'язано відділ освіти райдержадміністрації (ОСОБА_5), в тому числі розглянути ефективність і доцільність функціонування гуртків і секцій позашкільних, загальноосвітніх і дошкільних навчальних закладів, проаналізувати результативність роботи методичного кабінету, інших підрозділів, підпорядкованих відділу освіти і вжити заходів щодо оптимізації їх мережі (а. с. 28).

Наказом відділу освіти ОСОБА_3 РДА від 25.05.2016 року №128/01-4 Про ліквідацію ОСОБА_3 районного методичного кабінету відділу освіти ОСОБА_3 районної державної адміністрації припинено юридичну особу ОСОБА_3 районний методичний кабінет відділу освіти ОСОБА_3 РДА (ЄДРПОУ 37885644), що розташований за адресою: м. Городенка, вул. Конституції України, шляхом ліквідації. Створено комісію з ліквідації ОСОБА_3 районного методичного кабінету відділу освіти ОСОБА_3 РДА. Зобов'язано голову ліквідаційної комісії ОСОБА_3 районного методичного кабінету відділу освіти ОСОБА_3 РДА: повідомити первинну профспілкову організацію про наступне вивільнення працівників ОСОБА_3 районного методичного кабінету відділу освіти ОСОБА_3 РДА у зв'язку з ліквідацією даної установи відділу освіти; підготувати наказ про попередження працівників ОСОБА_3 районного методичного кабінету відділу освіти ОСОБА_3 РДА про наступне вивільнення згідно чинного законодавства України не пізніше як за 2 (два) місяці відповідно до ст. 49-2 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією юридичної особи та ознайомити їх персонально під підпис; повідомити районний центр зайнятості про майбутнє вивільнення працівників ОСОБА_3 районного методичного кабінету відділу освіти ОСОБА_3 РДА у зв'язку з ліквідацією даної установи відповідно до чинного законодавства; встановити термін заявлення вимог кредиторів протягом двох місяців з моменту оприлюднення (а. с. 35-36).

Відповідно до наказу відділу освіти ОСОБА_3 РДА №131/01-04 від 03.06.2016 року Про попередження про наступне вивільнення працівників ОСОБА_3 районного методичного кабінету відділу освіти ОСОБА_3 районної адміністрації у зв'язку із ліквідацією установи зобов'язано голову ліквідаційної комісії повідомити завідувача та працівників ОСОБА_3 методичного кабінету відділу освіти ОСОБА_3 РДА про наступне вивільнення згідно чинного законодавства України у зв'язку з ліквідацією юридичної особи ознайомити їх особисто під розпис (а.с. 41).

Згідно персонального попередження методиста методичного кабінету відділу освіти ОСОБА_3 РДА ОСОБА_1 (а. с. 33), позивача було повідомлено, що відповідно до наказу №131/01-04 від 03.06.2016 року в ОСОБА_3 районному методичному кабінеті відділу освіти ОСОБА_3 РДА здійснюється скорочення штату працівників через ліквідацію установи. Також повідомлено, що посада, яку займає ОСОБА_1 підлягає скороченню. Повідомлено, що після закінчення 2-х місячного терміну з моменту отримання персонального попередження ОСОБА_1 підлягає звільненню відповідно до ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Крім того, ОСОБА_1 було повідомлено, що на час ознайомлення із попередженням у відділі освіти ОСОБА_3 РДА відсутні вакантні посади, які б могли бути запропоновані їй для подальшого працевлаштування. Зазначено, що у разі виникнення підходящої за кваліфікацією вакансії до закінчення двохмісячного терміну попередження вона буде запропонована ОСОБА_1

Актом про відмову поставити підпис на підтвердження щодо отримання персонального попередження від 03.06.2016 року, складеним ліквідаційною комісією ОСОБА_3 районного методичного кабінету відділу освіти ОСОБА_3 РДА встановлено, що ОСОБА_1 03.06.2016 року було зачитано зміст персонального попередження про наступне звільнення у зв'язку з ліквідацією ОСОБА_3 районного методичного кабінету відділу освіти ОСОБА_3 РДА та передано один примірник попередження. Однак, ОСОБА_1 відмовилась від підпису про отримання персонального попередження (а. с. 34).

Наказом відділу освіти ОСОБА_3 РДА №113-к від 31.08.2016 року Про звільнення ОСОБА_1Б. відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України ОСОБА_1 звільнено з посади методиста районного методичного кабінету (РМК) з 31 серпня 2016 року (а. с. 4).

Відповідно до акту від 31.08.2016 року ОСОБА_1 у кабінеті начальника відділу освіти відмовилась від підпису про ознайомлення у наказі про звільнення (а. с. 30).

Актами від 01.09.2016 року та 03.09.2016 року підтверджується, що ОСОБА_1

пропонувалась робота, зокрема, на посаді вчителя зарубіжної літератури та на посаді лаборанта ОСОБА_6 ступенів №2, проте позивач відмовилась від запропонованих посад (а. с. 31, 32).

05.10.2016 року ОСОБА_1 було надіслано повідомлення про необхідність отримання трудової книжки або надання згоди на відправлення трудової книжки поштою (а. с. 94).

За наведених обставин суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація ОСОБА_3 районного методичного кабінету відділу освіти ОСОБА_3 РДА, у зв'язку з чим методиста районного методичного кабінету відділу освіти ОСОБА_3 РДА ОСОБА_1 звільнено з роботи. Звільнення позивача відбулося з дотриманням процедури звільнення за ст. 40 КЗпП України, у зв'язку з чим її вимоги про скасування наказу про звільнення №113-к від 31.08.2016 року, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають.

Також правильним є висновок суду про відмову позивачу в позові в частині відшкодування моральної шкоди.

Питання відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди урегульоване статтею 237-1 КЗпП України, відповідно до якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Оскільки судом першої інстанції не встановлено порушення відповідачем законних прав позивача, то правильним є висновок про безпідставність позову ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди.

Доводи апелянта про те, що ліквідація ОСОБА_3 районного методичного кабінету відділу освіти ОСОБА_3 РДА і, як наслідок, звільнення ОСОБА_1 з роботи є незаконними, оскільки відділ освіти ОСОБА_3 РДА не вправі був приймати рішення та видавати наказ про ліквідацію ОСОБА_3 районного методичного кабінету відділу освіти ОСОБА_3 районної державної адміністрації, вказаний наказ виданий начальником відділу освіти ОСОБА_5 з перевищенням ним своїх повноважень, не заслуговують на увагу, адже, з аналізу ст. 40 КЗпП України слідує, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Ліквідація юридичної особи публічного права здійснюється розпорядчим актом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або уповноваженою на це особою.

За даними детальної інформації про юридичну особу (а. с. 57-59) ОСОБА_3 районний методичний кабінет відділу освіти ОСОБА_3 РДА є юридичною особою, засновником якої є відділ освіти районної державної адміністрації. Згідно листа ОСОБА_3 РДА Івано-Франківської області від 25.08.2016 року №1449/01-42/241 (а. с. 95) відділ освіти є структурним підрозділом районної державної адміністрації, який забезпечує реалізацію державної політики в галузі освіти, він має право бути засновником підрозділів, які функціонують в системі освіти, в тому числі і організаційно-методичного спрямування.

Відповідно до ч. 2 ст. 81 ЦК України юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

З урахуванням того, що засновником Методичного кабінету відділу освіти ОСОБА_3 РДА є орган влади - відділ освіти ОСОБА_3 РДА, то Методичний кабінет відділу освіти ОСОБА_3 РДА є юридичною особою публічного права, а відповідно відділ освіти ОСОБА_3 РДА вправі самостійно приймати рішення щодо його ліквідації.

Відповідно до розпорядження №42 від 25.02.2016 року (а. с. 28) ОСОБА_3 РДА вказала відділу освіти скоротити на 10 відсотків адміністративно - управлінський склад та обслуговуючий персонал навчальних закладів, реорганізувати центр дитячої і юнацької творчості та станцію юних натуралістів в єдиний позашкільний навчальний заклад, проаналізувати результативність роботи методичного кабінету, інших підрозділів, підпорядкованих відділу освіти і вжити заходів щодо оптимізації їх мережі.

В наказі відділу освіти ОСОБА_3 РДА №128/01-4 від 25.05.2016 року (а. с. 35) обґрунтовано у зв'язку з чим ліквідовується методичний кабінет з посиланням на вказане розпорядження ОСОБА_3 райдержадміністрації Про заходи з оптимізації мережі закладів освіти, охорони здоров'я та культури району від 05.02.2016 року №42 з метою вдосконалення науково-методичного забезпечення мережі.

Як ствердила представник відділу освіти в засіданні апеляційного суду, у зв'язку з ліквідацією методичного кабінету відділ освіти вирішив створити методичний центр з меншою кількістю працівників, якому передати функції методичного кабінету.

Судом установлено та вбачається з штатного розпису методичного кабінету відділу освіти ОСОБА_3 РДА на 2015-2016 навчальний рік (а. с. 90), що в методичному кабінеті кількість штатних посад була 14. У зв'язку з виходом двох методистів на пенсію фактично працювало 12 чоловік.

Згідно штатного розпису методичного центру відділу освіти ОСОБА_3 РДА на навчальний 2016-2017 рік (а. с. 89) значиться кількість штатних посад 9,5.

Встановлено, що відповідач привів чисельність працівників методичного центру у відповідність до штатного розпису. З урахуванням того, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця щодо працевлаштування працівників ліквідованої установи, відповідач при вирішенні питання про прийняття на роботу працівників в методичний центр виконав таке зобов'язання.

В судовому засіданні сторони визнали, що на роботу в методичний центр були прийняті працівники методичного кабінету на 8,5 ставки, а на посаду завідувача методичного центру прийняли іншу особу, який працював директором школи та має великий досвід в адміністративній роботі. Двох працівників методичного кабінету перевели на іншу роботу, а ОСОБА_1 звільнили. При цьому, відповідачем дотримано вимог, встановлених ст. 42 КЗпП України, щодо перевірки наявності переважного права працівників ліквідованої установи на прийняття в новостворену юридичну особу.

Як пояснила представник відділу освіти, що попри те, що обов'язок працевлаштування працівника при ліквідації юридичної особи у відповідача був відсутній, все таки ним перевірялось переважне право працівників методичного кабінету на працевлаштування їх в методичному центрі та з урахуванням дисциплін, які вела ОСОБА_1, найменший її стаж на посаді методиста, отримання нею пільгової пенсії, а в решти працівників не було інших джерел доходів крім заробітної плати, відповідачем було вирішено звільнити ОСОБА_1 Оскільки вакансій, крім завідувача методичним центром не було, то їй і не пропонувалась робота в методичному центрі.

Позивач визнала, що в неї малий стаж на посаді методиста, однак вказала, що має великий стаж педагогічної роботи, визнала отримання пенсії, а також вказала, що нічим не передбачено, що шкільні предмети діляться на основні та не основні, і зазначила, що вона не претендувала на посаду завідувача методичним центром.

Відповідно до ст. 42-1 КЗпП України працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 цього Кодексу (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган провадить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.

В силу наведеної норми закону відповідач ОСОБА_7 освіти ОСОБА_3 РДА двічі після звільнення ОСОБА_1 з роботи пропонував їй працевлаштування на посаді вчителя зарубіжної літератури в школі та на посаді лаборанта ОСОБА_6 ступенів №2, однак вона відмовилась від запропонованих посад, що підтверджується актами від 01.09.2016 року та 03.09.2016 року (а. с. 31, 32).

Доводи апелянта про те, що начальник відділу освіти ОСОБА_5 не був членом ліквідаційної комісії, а тому не мав права звільнити ОСОБА_1 з роботи, не заслуговують на увагу, оскільки він, будучи керівником юридичної особи публічного права, яка є засновником юридичної особи, що ліквідовується, наділений правом підпису від імені засновника.

Посилання апелянта на некоректність наказу відділу освіти ОСОБА_3 РДА №128/01-4 від 25.05.2016 року не впливають на правильність судового рішення, а тому колегія суддів їх відхиляє.

Доводи апелянта, що суд безпідставно зіслався на те, що визначення юридичної особи, поняття ліквідації юридичної особи та порядок її ліквідації містяться в ст.ст. 80, 104, 110, 111 ЦК України, адже названі норми ЦК стосуються виключно осіб приватного права. Стосовно юридичної особи публічного права - ОСОБА_3 районного методичного кабінету відділу освіти ОСОБА_3 РДА, то суд мав би керуватися Положенням про районний (міський) методичний кабінет (центр), затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України №1119 від 08.12.2008 року, в якому не міститься положень про право засновника юридичної особи ліквідувати створену ним юридичну особу, спростовуються наступним.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 21 постанови від 01 березня 2013 року №3 Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ , якщо орган державної влади та/або орган місцевого самоврядування (суб'єкт владних повноважень) бере участь у справі не на виконання своїх владних повноважень, а з інших правових підстав; не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого учасника спору, то залежно від змісту вимог і суб'єктного складу сторін справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог статті 15 ЦПК.

Ураховуючи положення статті 1 ЦПК та статті 2 КАС, не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

В даній справі спірні правовідносини виникли між суб'єктом публічного права і фізичною особою щодо розірвання трудових правовідносин, а тому посилання суду першої інстанції на норми ЦК України щодо утворення та ліквідації юридичної особи публічного права не впливають на правильність вирішення спору судом, та не вказують на неправильність застосування судом норм матеріального права при вирішенні спору, адже трудовий спір вирішений відповідно до вищенаведених норм Кодексу законів про працю України, якими урегульовуються спірні правовідносини.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Посилання апелянта на висновок Верховного Суду України в постанові від 19 січня 2016 року (а. с. 199-201) та правову позицію Верховного Суду України у справі за №6-1081ЦС17 стосуються інших спірних правовідносин, ніж в даній справі. Також обставини даної справи різняться від обставин справи, по якій 17.10.2011 року Верховним Судом України висловлена правова позиція (а. с. 202, 203), а саме відповідачем вирішувалось питання працевлаштування працівників ліквідованої юридичної особи в новостворену юридичну особу з дотриманням вимог ст. 42 КЗпП України та дотримано вимоги ст. 42-1 КЗпП України. З огляду на викладене, наведені висновки Верховного Суду України не можуть бути враховані апеляційним судом в даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду, їм дана оцінка в сукупності зі встановленими обставинами справи, а в силу ч. 2 ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

В силу ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 слід відхилити, а оскаржуване рішення залишити без зміни.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313- 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Городенківського районного суду від 12 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча Горейко М.Д.

Судді: Бойчук І.В.

ОСОБА_8