Рішення

від 04.10.2017 по справі 910/15525/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2017Справа №910/15525/17

За позовом Інституту рибного господарства Національної академії аграрних наук України

до Товариства з обмеженою відповідальністю Акцепт Логистик Груп

про розірвання договору

суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Іванов О.В. - представник за довіреністю б/н від 17.08.17

від відповідача Прокопенко Б.О. - представник за довіреністю б/н від 03.10.17

В судовому засіданні 04.10.2017, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Інституту рибного господарства Національної академії аграрних наук України до Товариства з обмеженою відповідальністю Акцепт Логистик Груп про розірвання договору.

В обґрунтування позовних вимог Інститут рибного господарства Національної академії аграрних наук України (позивач) зазначив, що ТОВ Акцепт Логистик Груп (відповідач) порушуються зобов'язання за договором № 12-14/77 від 22.02.2006 р. часткової участі у будівництві житла малої та середньої поверховості по вул.. Обухівській, 135-а в Святошинському районі міста Києва. Зокрема, позивач вказує на невиконання з боку відповідача умов п. 6.4.3. договору стосовно укладення відповідних договорів та забезпечення фінансування процесу зміни цільового призначення земельної ділянки. А тому на думку позивача, відповідачем допущене істотне порушення умов договору, що дає право позивачу на розірвання такого договору в порядку ст. 651 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2017 порушено провадження у справі № 910/15525/17 за вказаною позовною заявою та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 04.10.2017.

У судове засідання, призначене на 04.10.2017, з'явились представники сторін.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав наведених у позові.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти вимог заперечував та вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, а також такими, що ґрунтується на помилковому розумінні матеріальних норм права, з огляду на наступне. Так, за твердженням відповідача Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 14.02.2008 за №164 Про надання дозволу Інституту рибного господарства Української академії аграрних наук на проектування і житлове будівництво малої та середньої поверховості на вул. Обухівській, 135 у Святошинському районі дозволено позивачу здійснити будівництво, відповідно до погодженої та затвердженої в установленому порядку проектно-кошторисної документації.

При цьому, відповідач звертає увагу, що пунктом 2 вказаного Розпорядження надано вказівку дозволити здійснити проектування і житлове будівництво малої та середньої поверховості на вул. Обухівській, 135 у Святошинському районі, на земельній ділянці що передана Інституту рибного господарства НАН України Рішенням Київської міської ради від 18.11.1999 за № 97/599 Про оформлення права користування земельними ділянками , що посвідчено державним актом від 04.09.2001 №75-4-000025 за цільовим призначенням для обслуговування та експлуатації комплексу будівель і споруд інституту на вул. Обухівській, 135 та дослідного господарства Нивки у Ленінградському районі м. Києва .

Відтак, на думку, відповідача, Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 14.02.2008 за №164 дозволено здійснювати проектування і житлове будівництво малої та середньої поверховості на вул. Обухівській, 135 у Святошинському районі, на земельній ділянці що передана Інституту рибного господарства НАН України Рішенням Київської міської ради від 18.11.1999 за № 97/599. А відтак, проведення відповідачем будівництва за адресою: вул. Обухівській, 135 у Святошинському районі не вважається порушенням використанням землі за цільовим призначення, та з урахуванням Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 14.02.2008 за №164 є правомірним та законним.

Таким чином, посилання позивача, на істотне порушення відповідачем умов договору, не підтверджується жодними доказами по справі та обумовлюються неправильним розумінням фактичних обставин, документів доказів у системному зв'язку із нормами права, що регулюють спірні відносини.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

27 лютого 2006 року між Інститутом рибного господарства Української академії аграрних наук (надалі - Сторона-1/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Нове місто (надалі - Сторона-2) було укладено договір № 12-14/77 часткової участі у будівництві житла малої та середньої поверховості по вул.. Обухівській, 135-а в Святошинському районі міста Києва (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1.2. договору Земельна ділянка - територія площею 14,5 га, що розташована по вул.. Обухівській, 135-а в Святошинському районі міста Києва, та визначена в Додатку № 1 до даного договору, що належить стороні -1 на підставі Державного акту на право постійного користування землею № 75-4-00025 від 09 квітня 2001 року.

Згідно з п. 1.1.3. договору Об'єкт - житлові будинки малої та середньої поверховості з вбудовано-прибудованими нежилими приміщеннями, що мають бути збудовані на Земельній ділянці, на будівництво яких складається окрема проектно-кошторисна документація і надається дозвіл на виконання будівельно-монтажних робіт. Кількість будівель, з яких складається об'єкт, буде визначена при розробці проектно-кошторисної документації.

Сторона-1 - Інститут рибного господарства України академії аграрних наук, який діє за чинним законодавством України, наділений функціями замовника будівництва згідно з чинним законодавством України і має право на залучення Сторони-2 для участі у Проектуванні та спорудженні Об'єкта, та за умовами даного договору може делегувати Стороні-2 функції замовника будівництва Об'єкту, а також за умовами цього договору зобов'язана виконати дії щодо передачі Стороні-2 належної її частик в Об'єкті (п. 1.1.3 договору).

Сторона-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю Нове місто , юридична особа, що діє за законодавством України, яке отримує в порядку і на умовах, передбачених цим договором, право на фінансування розробки проектно-кошторисної документації та будівництво Об'єкта і бере на себе зобов'язання за рахунок власних та залучених коштів здійснювати фінансування виготовлення проектно-кошторисної документації та спорудження Об'єкта, в терміни та на умовах згідно з цим договором (п.1.1.5 договору).

У п. 2.2. договору сторонами визначено, що фінансування та організація процесу проектування і спорудження Об'єкту покладається на Сторону-2, Сторона-1 вносить в установленому порядку право постійного користування Земельною ділянкою для будівництва Об'єкту (без зміни землекористувача) та надає Стороні-2 право виступити інвестором та забезпечити будівництво Об'єкту, а також Сторона-1 виконує функції замовника будівництва. Сторони за цим договором можуть передавати (делегувати) одна одній частини своїх функцій, що оформлюється окремими угодами з наданням відповідних доручень.

Згідно з п. 4.5. договору Сторона-1 вносить в установленому порядку право постійного користування Земельною ділянкою для будівництва Об'єкту (без зміни землекористувача) та надає Стороні-2 право виступити інвестором та забезпечити будівництво Об'єкту та не здійснює фінансування будівництва Об'єкту; Сторона-2 забезпечує фінансування та здійснення будівництва Об'єкту в розмірі 100% (сто відсотків) від необхідного обсягу.

Відповідно до п.п. 6.4.2.- 6.4.4 договору Сторона-2 зобов'язана укласти відповідні договори та забезпечувати фінансування процесу збору вихідних даних на проектування Об'єкту, укласти відповідні договори та забезпечувати фінансування процесу зміни цільового призначення Земельної ділянки, на які буде здійснено будівництво Об'єкту, укладати договори на виконання проектування та спорудження Об'єкту.

В разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за цим договором, в тому числі, не обґрунтованої зміни його умов або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України та цього договору (п. 7.1. договору).

Відповідно до п. 11.1 цей договір діє з моменту його підписання до моменту остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань, проте у будь-якому випадку, до моменту отримання сторонами усіх необхідних документів, які підтверджують право на їх частку площ об'єкті та оформлення передачі Об'єкту на баланс експлуатуючої організації.

Як вбачається із матеріалів справи, 28.12.2009 р. між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю Нове місто та Товариством з обмеженою відповідальністю Акцепт Логистик Груп (надалі - відповідач) укладено Угоду про заміну сторони в договорі №12-14/77 від 27.02.2006 р. часткової участі в будівництві житла малої та середньої поверховості по вул. Обухівській, 135-а в Святошинському районі міста Києва, за умовами якої в договорі Сторону-2 ТОВ Нове місто (код ЄДРПОУ 32343915) замінено на ТОВ Акцепт Логистик Груп (код ЄДРПОУ 35278446). При цьому, ТОВ Нове місто передає відповідачу, а відповідач приймає всі права та обов'язки Сторони-2 (ТОВ Нове місто ) за договором. Права та обов'язки Сторони-2 за договором переходять від ТОВ Нове місто до ТОВ Акцепт Логистик Груп з моменту набрання чинності цією Угодою. З моменту набрання цією Угодою чинності зобов'язання ТОВ Нове місто за договором припиняються.

Матеріалами справи також підтверджується, що позивачем, як замовником будівництва Об'єкту, було замовлено та розроблено Містобудівне обґрунтування від 26.04.2007 p., Проект будівництва отримав позитивний висновок №11-00495-11 комплексної державної експертизи, погодження Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 22.03.2010 р. А також отримано дозвіл на виконання підготовчих робіт №1939-Св/С від 02.04.2010 р. та дозвіл на виконання будівельних робіт від 15.03.2012 р.

Державним актом на право постійного користування землею №75-4-00025 від 09.04.2001 p., підтверджується право позивача на користування в тому числі земельною ділянкою площею 14,5 гектар, що розташована по вул. Обухівській, 135-а в Святошинському районі м. Києва, де проводиться будівництво Об'єкту, цільове призначення земельної ділянки - для обслуговування та експлуатації комплексу будівель і споруд інституту на вул. Обухівській, 135 та дослідного господарства Нивки у Ленінградському районі м. Києва .

Обґрунтовуючи позов позивач зазначає, що оскільки пунктом 6.4.3. Договору встановлений обов'язок відповідача укласти відповідні договори та забезпечувати фінансування процесу зміни цільового призначення Земельної ділянки, проте жодних підтверджуючих документів від відповідача, позивач так і не отримав, а сам відповідач зміни цільового призначення земельної ділянки за державним актом на право постійного користування землею №75-4-00025 від 09.04.2001 р. не провів, тому фактично, будівництво Об'єкту проводиться на земельній ділянці зі старим цільовим призначенням та з порушенням використання цільового призначення, що суперечить положенням оскаржуваного договору та законодавства в цілому. З огляду на вищезазначене, позивач вважає, що існують підстави для розірвання договору з підстав передбачених ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином Відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - Відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються Відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним слід вважати таке порушення договору, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення мети договору.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Таким чином, підставою для розірвання договору в судовому порядку може бути істотне порушення умов договору однією із сторін. У даному випадку, як стверджує позивач, таким істотним порушенням є невиконання відповідачем обов'язку, визначеного пунктом 6.4.3. спірного договору.

Як встановлено судом, та підтверджується матеріалами справи, на підставі Рішенням Київської міської ради від 18.11.1999 за № 97/599 Про оформлення права користування земельними ділянками позивачу надано право постійного користування земельною ділянкою площею 240,85 га для обслуговування та експлуатації комплексу будівель і споруд інституту на вул. Обухівській, 135 та дослідного господарства Нивка у Ленінградському районі у зв'язку із закріпленням майна на правах оперативного управління згідно зі Статутом за рахунок земель дослідного господарства Нивка Українського науково-дослідного інституту рибного господарства, право користування якими посвідчується актом на право користування землею, зареєстрованим від 29.03.67 № 241 .

Згідно з п. ґ ч. 1 ст. 95 Земельного Кодексу України, землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Відповідно до ст. 24 Закону України від 20.04.2000 № 1699-ІІІ Про планування і забудову територій фізичні та юридичні особи, заінтересовані в здійсненні будівництва об'єктів містобудування, подають письмову заяву про надання дозволу на будівництво до виконавчого органу відповідної ради або Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації. Дозвіл на будівництво дає право замовникам на отримання вихідних даних на проектування, здійснення проектно-вишукувальних робіт та отримання дозволу на виконання будівельних робіт у порядку, визначеному цим Законом.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до наданих Земельним кодексом України прав Інституту рибного господарства НАН України звертався до Київської міської державної адміністрації із зверненням від 16.03.2007 за №1-17/47 з проханням дозволити здійснити проектування і житлове будівництво малої та середньої поверховості на вул. Обухівській, 135 у Святошинському районі, на земельній ділянці що передана Інституту рибного господарства НАН України Рішенням Київської міської ради від 18.11.1999 за № 97/599 Про оформлення права користування земельними ділянками , що посвідчено державним актом від 04.09.2001 №75-4-000025 за цільовим призначенням для обслуговування та експлуатації комплексу будівель і споруд інституту на вул. Обухівській, 135 та дослідного господарства Нивки у Ленінградському районі м. Києва .

Відповідно до ст. 31 Закону України Про місцеве самоврядування в України до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, зокрема, належить повноваження в галузі будівництва щодо надання відповідно до законодавства дозволу на спорудження об'єктів містобудування незалежно від форм власності.

Згідно з ч. 2 п. 3.1.1 Правил забудови м. Києва, що затверджені рішенням Київської міської Ради від 27 січня 2005 року № 11/2587, дозволом на проектування та будівництво об'єктів містобудування є розпорядження Київської міської державної адміністрації у разі наявності у забудовника документів, що Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України посвідчують право на земельну ділянку, право власності або користування об'єктом нерухомого майна.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 14.02.2008 за №164 Про надання дозволу Інституту рибного господарства Української академії аграрних наук на проектування і житлове будівництво малої та середньої поверховості на вул. Обухівській, 135 у Святошинському районі дозволено позивачу здійснити будівництво, відповідно до погодженої та затвердженої в установленому порядку проектно-кошторисної документації.

При цьому, пунктом 2 вказаного Розпорядження надано вказівку дозволити здійснити проектування і житлове будівництво малої та середньої поверховості на вул. Обухівській, 135 у Святошинському районі, на земельній ділянці що передана Інституту рибного господарства НАН України Рішенням Київської міської ради від 18.11.1999 за № 97/599 Про оформлення права користування земельними ділянками , що посвідчено державним актом від 04.09.2001 №75-4-000025 за цільовим призначенням для обслуговування та експлуатації комплексу будівель і споруд інституту на вул. Обухівській, 135 та дослідного господарства Нивки у Ленінградському районі м. Києва .

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 14.02.2008 за №164 було дозволено здійснювати проектування і житлове будівництво малої та середньої поверховості на вул. Обухівській, 135 у Святошинському районі, на земельній ділянці що передана Інституту рибного господарства НАН України Рішенням Київської міської ради від 18.11.1999 за № 97/599.

Таким чином, суд погоджується із твердженням відповідача, що проведення відповідачем будівництва за адресою: вул. Обухівській, 135 у Святошинському районі не вважається порушенням використанням землі за цільовим призначення, та з урахуванням Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 14.02.2008 за №164 є правомірним.

Таким чином, посилання позивача, на істотне порушення відповідачем умов договору, не підтверджується жодними доказами по справі та обумовлюються неправильним розумінням фактичних обставин, документів доказів у системному зв'язку із нормами права, що регулюють спірні відносини.

Частиною 1 ст. 14 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1. ст. 607 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, (ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Пунктом 7 ч. 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути у тому числі припинення правовідношення.

Відповідно до ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відповідно до ст. ст. 33 , 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України , в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України , судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставини на які він посилався, як на підставу своїх вимог, та на спростування заперечень відповідача проти позову, у зв'язку з чим на підставі встановлених під час розгляду справи обставин суд вважає заявлені позивачем вимоги не обґрунтованими.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" , якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК ), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.10.2017

Суддя Пукшин Л.Г.