Рішення

від 25.09.2017 по справі 922/2271/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2017 р.Справа № 922/2271/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гончарові В.В.

розглянувши справу

за первісним позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Лимард", м. Харків про та за зустрічним позовом до про стягнення 52877,58 грн. Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва", м. Київ Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Лимард", м. Харків розірвання Додаткової угоди за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 728 від 11.05.2017;

відповідача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 01.09.2017

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва", м. Київ (позивач) 10.07.2017 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Лимард", м. Харків, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №ЦЗВ-01-03216-01 від 06.07.2016. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 52877,58 грн., з яких: пеня в розмірі 350,18 грн. та штраф у розмірі 52527,40 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем зобов'язання за договором поставки №ЦЗВ-01-03216-01 від 06.07.2016 щодо поставки продукції, а саме, безпідставно не виконано свої зобов'язання щодо поставки продукції в обсязі та в терміни, визначені сторонами умовами договору поставки. Також до стягнення заявлені судові витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.07.2017 було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/2271/17 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 01.08.2017 об 11:40.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.08.2017 розгляд справи відкладено на 04.09.2017 об 11:30год., відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.

04.09.2017 через канцелярію суду, до матеріалів справи від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Лимард" надійшов зустрічний позов до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" про розірвання Додаткової угоди № 1 від 30.12.2016 про включення специфікації № 2 до Договору поставки №ЦЗВ-01-03216-01 від 06.07.2016 (вх. № 28158).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.09.2017 прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов ТОВ "Компанія Лимард" до ПАТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" про розірвання Додаткової угоди № 1 від 30.12.2016 про включення специфікації № 2 до Договору поставки №ЦЗВ-01-03216-01 від 06.07.2016; клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та про продовження строку вирішення спору на 15 днів (вх. №28302 від 04.09.2017) задоволено, строк вирішення спору по справі продовжено на п'ятнадцять днів до 25.09.2017 та розгляд справи відкладено на 11.09.2017 об 11:45год., відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.

11.09.2017 через канцелярію суду, до матеріалів справи від відповідача за первісним позовом надійшов відзив на позовну заяву (вх. №29073) з додатковими документами, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

11.09.2017 через канцелярію суду, до матеріалів справи від відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву (вх. №29028) з додатковими документами, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

11.09.2017 через канцелярію суду, до матеріалів справи від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) надійшли додаткові пояснення до зустрічної позовної заяви (вх. № 29071) з додатковими документами, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним) в призначене судове засідання 11.09.2017 з'явився, заявлені первісні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у первісній позовній заяві. Проти зустрічного позову заперечив повністю з підстав, викладених у наданому відзиві на зустрічний позов.

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним) в призначене судове засідання 11.09.2017 з'явився, проти задоволення первісних позовних вимог заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зустрічні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у зустрічній позовні заяві та наполягав на їх задоволенні.

11.09.2017 в судовому засіданні оголошено перерву до 25.09.2017 до 11:45год., відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.

15.09.2017 на офіційну електронну адресу суду inbox@hr.arbitr.gov.ua. від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) надійшли додаткові документи (вх. №1856), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

25.09.2017, після перерви розгляд справи було продовжено.

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним) в судовому засіданні заявлені первісні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у первісній позовній заяві. Проти зустрічного позову заперечив повністю з підстав, викладених у наданому відзиві на зустрічний позов.

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним) в судовому засіданні проти задоволення первісних позовних вимог заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зустрічні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у зустрічній позовні заяві та наполягав на їх задоволенні.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

У судовому засіданні 25.09.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені первісні та зустрічні позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду даної справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

06.07.2016 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" (Замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Лимард" (Постачальником) було укладено Договір поставки № ЦЗВ-01-03216-01 (далі-Договір поставки) (т.с. І а.с. 13-19), відповідно до умов пункту 1.1 якого, Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а Замовник прийняти та оплатити Продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, що є невід'ємною частиною Договору поставки, на умовах викладених у цьому Договорі.

Строк дії вищевказаного Договору поставки № ЦЗВ-01-03216-01 від 06.07.2016 було продовжено до 31.03.2017 Додатковою угодою № 1 від 30.12.2016 (т.с. І а.с. 21-22).

Пунктом 1.2 Договору поставки, сторонами визначено найменування Продукції: частини залізничних локомотивів, трамвайних моторних вагонів і рухомого складу; кріплення та арматури і їхні частини; механічне устаткування для керування рухом/частини локомотивів чи рухомого складу (запасні частини до тепловозів серії 2ТЕ116, 2М62, 2 ТЕ 10) (далі - Продукція).

Розділом 5 зазначеного вище Договору поставки сторони погодили та встановили умови та терміни постачання Продукції. Так, Постачальник зобов'язаний здійснити поставку Продукції автомобільним транспортом на умовах СРТ (Перевезення сплачено до...) пункт призначення - склад матеріальних ресурсів філії "ЦЗВ" ПАТ "Укрзалізниця", Київська обл., м. Фастів, вул. Шевченка, 48 (відповідно до вимог "Інкотермс" ред. 2010).

Відповідно до умов пункту 5.2 Договору поставки кожна партія Продукції постачається протягом 29 (двадцяти дев'яти) календарних днів з дати письмової рознарядки Замовника, якщо інше не вказано у рознарядці.

Як встановлено судом, на виконання умов, визначених Договором, ПАТ "Укрзалізниця" в особі філії "ЦЗВ" направило на адресу відповідача письмову рознарядку (дозвіл) на відвантаження продукції від 20.02.2017 № ЦЗВ-20/767, яка була направлена факсимільним та поштовим зв'язком (т.с. І а.с. 24-27).

Так, загальна сума зазначеної вище рознарядки склала 350182,66 грн. з врахуванням ПДВ.

При цьому, строк дії рознарядки (відповідно до п.5.2 Договору), тобто кінцевим строком поставки продукції є 31.03.2017.

Проте, протягом терміну дії письмової Рознарядки Продукція Постачальником не відвантажувалась.

Таким чином, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" звернулось з первісним позовом до господарського суду, в якому наголошує про те, що ТОВ "Компанія Лимард" (постачальником) порушено умови Договору поставки № ЦЗВ-01-03216-01 від 06.07.2016, оскільки останнім безпідставно не виконано свої зобов'язання щодо поставки Продукції в обсязі та в терміни, визначені умовами Договору поставки.

Із умов пункту 10.1. Договору поставки, вбачається, що сторони передбачили та погодили, що за порушення термінів постачання Постачальник оплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 % від суми непоставленої в строк продукції на умовах, передбачених п. 5.2 даного Договору, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 15 % від суми непоставленої продукції. При цьому Постачальник не звільняється від виконання своїх зобов'язань допоставити продукцію, якщо про інше його не попередив Замовник.

Відповідно до вищезазначеного, Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" нараховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Лимард" пеню у розмірі 0,1% від суми непоставленої в строк Продукції за рознарядкою від 20.02.2017 № ЦЗВ-20/767, що складає 350,18 грн. та штраф у розмірі 15% за прострочення понад 30 календарних днів від суми непоставленої в строк Продукції за зазначеною рознарядкою, що складає 52 527,40 грн.

З огляду на вищенаведені обставини, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Лимард" із претензією за вих. № ЦЗВ-20/2194 від 01.06.2017 про перерахування зазначених штрафних санкцій (а.с. 28-32), яка залишилась без задоволення.

Такі обставини, на думку Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва", свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію первісним позовним вимогам Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Лимард" про стягнення пені у розмірі 350,18 грн. та штраф у 52 527,40 грн., з урахуванням фактичних та правових підстав первісних позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Пунктом п. 10.1. Договору поставки, вбачається, що сторони передбачили та погодили, що за порушення термінів постачання Постачальник оплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 % від суми непоставленої в строк продукції на умовах, передбачених п. 5.2 даного Договору, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 15 % від суми непоставленої продукції. При цьому Постачальник не звільняється від виконання своїх зобов'язань допоставити продукцію, якщо про інше його не попередив Замовник.

Як встановлено господарським судом, кінцевий строк поставки продукції 31.03.2017. Проте, протягом терміну дії письмової Рознарядки Продукція Постачальником не відвантажувалась. Отже, порушення термінів поставки допущено відповідачем понад 30 днів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок продавця передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено вище відповідачем допущено прострочення термінів поставки більше ніж на 30 днів.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено правові наслідки порушення зобов'язання - зокрема, сплату неустойки.

Враховуючи встановлений судами факт порушення строків поставки та беручи до уваги передбачений п. 10.1 договорів обов'язок постачальника за порушення термінів поставки сплатити замовнику пеню у розмірі 0,1% від суми непоставленої у строк продукції, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково сплатити штраф у розмірі 15% від суми непоставленої в строк продукції, колегія суддів апеляційної інстанції вважає правомірними заявлені позовні вимоги.

Неустойка - це визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання (наприклад, прострочення строків виконання зобов'язання). Неустойка регламентується параграфом другим 49 глави ЦК України.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, сторони скористались своїм правом та вільно визначили умови договору в тому числі відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань за договором. Договір є чинним, умови щодо відповідальності сторін не змінювались. Підписавши договір та скріпивши його печатками, сторони погодились з його умовами.

Так, п. 10.1 договору передбачено обов'язок постачальника за порушення термінів поставки сплатити замовнику пеню у розмірі 0,1% від суми непоставленої у строк продукції, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково сплатити штраф у розмірі 15% від суми непоставленої в строк продукції

Як вбачається з умов договору, сторони узгодили два різних види відповідальності, які застосовуються за різних підстав порушення умов договору.

Суд вважає, що сторони, хоча і визначили відповідальність "пеня у розмірі 0,1% від суми непоставленої продукції", однак фактично дана відповідальність не є пенею, а є неустойкою, оскільки, як вірно зазначено місцевим господарським судом пеня - це вид неустойки, який обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Оскільки в даному випадку сторони в договорі встановили, що наступає відповідальність за порушення умов договору, яка обчислюється у відсотках від невиконаного зобов'язання, але не за кожен день, а як разова грошова сума у відсотках від невиконаного зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Тобто, законодавцем передбачено господарські санкції : неустойка, штраф та пеня. Як самостійні види відповідальності, які наступають за різні порушення та за різних підстав.

Отже, сторони в договорі чітко визначили, що за прострочення поставки до 30 днів - наступає один вид відповідальності неустойка у розмірі 0,1% від суми непоставленої продукції. Розрахунок неустойки доданий позивачем до позовної заяви та складає 350,18 грн. (350182,66 - сума непоставленої в строк продукції за рознарядкою від 20.02.2017 ) х 0,1 %.

Враховуючи викладене, суд вважає, що матеріали справи № 922/2271/17 містять належним чином виконаний та обґрунтований розрахунок розміру неустойки за прострочення поставки до 30 днів.

Перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок неустойки за прострочення поставки до 30 днів, суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним, відповідає умовам договору та обставинам справи (т.с. І а.с. 5).

Крім того, сторони погодили, що за прострочення поставки понад 30 днів наступає обов'язок постачальника додатково сплати штраф у розмірі 15 % від суми непоставленої в строк продукції. Тобто за інших підстав (а саме, прострочення поставки понад 30 днів) наступає інший вид відповідальності - штраф та в іншому розмірі.

Тобто, сторони в договорі визначили різні підстави застосування різної відповідальності:

- прострочення поставки до 30 днів - неустойка 0,1% від суми непоставленої продукції;

- прострочення поставки понад 30 днів - штраф 15% від суми непоставленої продукції.

Розрахунок заявленої до стягнення суми штрафу 52527,40 грн. є арифметично вірним, відповідає умовам договору та обставинам справи. Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В обґрунтування зустрічного позову, позивач посилається на те, що 20.02.2017 відповідачем направлено ТОВ "Компанія Лимард" рознарядку №ЦЗВ-20/767 про готовність прийняти протягом лютого-березня 2017 року продукцію згідно специфікації № 2 до Договору.

Позивачем зазначено про те, що 01.01.2016 публічне акціонерне товариство "Тепловозоремонтний завод" видав Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Лимард" свідоцтво офіційного представника вих. №70-04/10-02/4 строком терміном дії до 31.12.2016. Так, позивач в зустрічному позові зазначає про те, що у відповідь на вказану вище рознарядку № ЦЗВ-20/767 від 20.02.2017 ТОВ "Компанія Лимард" листом вих.№166 від 09.03.2017 року повідомив ПАТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" про те, що відвантаження кришок циліндру 5Д49.78.1Пзап (виробництва ПАТ "Тепловозоремонтний завод") у 2017 році буде самостійно постачатися виробником Публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва", у зв'язку з чим, зазначає позивач у зустрічному позові, останній запропонував поставку аналогічної продукції іншого виробника або розірвати додаткову угоду № 1 специфікації № 2 до Договору поставки №ЦЗВ-01-03216-01 від 06.07.2016 у зв'язку з неможливістю виконання поставки продукції за специфікацією № 2.

Окрім того, у своїй зустрічній позовній заяві позивач стверджує, що останній направив Публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" лист за вих. №170 з повторним проханням про поставку аналогічної продукції іншого виробника або за відсутності такої згоди розірвати додаткову угоду № 1 специфікації № 2 до Договору поставки № ЦЗВ- 01-03216-01 від 06.07.2016.

Як вбачається з матеріалів справи, у листі за вих. № ЦЗВ-20/1053 від 14.03.2017 ПАТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" зазначає про те, що листом від 24.11.2016 за №1933 ТОВ "Компанія Лимард" надано згоду на укладання додаткової угоди по подовженню строку дії договору поставки № ЦЗВ-01-03216-01 від 06.07.2016. Також, в зазначеному листі відповідач за зустрічним позовом звернув увагу позивача на те, що згідно умов договору поставки передбачено постачання продукції виключно виробництва ПАТ "Тепловозоремонтний завод", м. Полтава (кришка циліндра 5Д49.78.1Пзап). Також, у вказаному листі відповідач за зустрічним позовом просить позивача в найкоротший термін відвантажити продукцію по наданій рознарядці №ЦЗВ-20/767 від 20.02.2017, в іншому разі за не поставку продукції до ТОВ "Компанія Лимард" будуть застосовані штрафні санкції згідно п. 10.1 умов договору поставки (т.с. І а.с. 180).

Позивачем в зустрічному позові наголошено про те, що із тексту листа № ЦЗВ-20/1053 від 14.03.2017 вбачається, що останній не надав відповіді щодо пропозиції розірвання Додаткової угоди № 1 від 30.12.2016 про включення специфікації № 2 Договору поставки № ЦЗВ-01-03216-01 від 06.07.2016.

Таким чином, позивачем за зустрічним позовом зазначено про те, що укладаючи Додаткову угоду № 1 від 30.12.2016 специфікації № 2 Договору поставки № ЦЗВ-01-03216-01 від 06.07.2016 останній не міг передбачити настання 20.02.2017 обставин, за яких постачальник за договором втратить реальну можливість виконати зобов'язання, а саме здійснити поставку продукції визначеної у специфікації № 2, оскільки така обставина настала випадково та не з вини ТОВ "Компанія Лимард", останній, наголошує позивач, вжив усіх можливих заходів для вчасного виконання зобов'язання за Договором, а саме: двічі пропонував виконати поставку продукції визначеної специфікацією № 2 іншого виробника, ПАТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" на таку пропозицію відмовився, а виробники обумовлені Договором поставку здійснити не змогли, тому у ТОВ "Компанія Лимард" настала неможливість виконання такого зобов'язання.

Враховуючи вищенаведене, позивачем в зустрічному позові наголошено про те, що у зв'язку з тим, що Постачальник та Замовник визначили в Договорі наступних постачальників: ПАТ "Тепловозоремонтний завод", м. Полтава та ADMOS Gleitlager GmbH, Німеччина та на момент укладання Додаткової угоди № 1 від 30.12.2016 про включення специфікації № 2 Договору поставки № ЦЗВ-01-03216-01 від 06.07.2016 ТОВ "Компанія Лимард" не міг передбачити, що такі постачальники відмовляться в подальшому постачати йому продукцію, яка мала бути передана ПАТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва", а на постачання продукції інших виробників останній відмовився, внаслідок чого, на думку позивача за зустрічним позовом, у останнього виникла неможливість виконання свого зобов'язання.

Заперечуючи проти зустрічного позову, ПАТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" наголошено про те, що за результатами державних закупівель (оголошення № 263488 у Віснику державних закупівель № 411/1/1 від 30.12.2015) було укладений Договір поставки.

Приймаючи участь у вищезазначеній державній закупівлі, ТОВ "Компанія Лимард" було відомо про усі умови договору, на які останній погодився та підписав Договір поставки.

Крім того, ПАТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" наголошено про те, що 25.11.2016 останнім одержано лист ТОВ "Компанія Лимард" від 24.11.2016 за вих. № 1933, на який останній посилається в обґрунтування зустрічного позову, однак яким ТОВ "Компанія Лимард" повідомило про можливість укласти додаткову угоду щодо продовження строку дії Договору поставки до 31.03.2017.

Відповідач за зустрічним позовом зазначає також про те, що метою діяльності філії "Центр забезпечення виробництва" є, зокрема, забезпечення потреб ПАТ "Українська залізниця" запасними частинами до локомотивів та організація, здійснення централізованої закупівлі матеріально-технічних ресурсів (МТР), укладання договорів, контрактів, угод на постачання МТР з юридичними та фізичними особами, надання послуг, що здійснюються (надаються) філією "Центр забезпечення виробництва" ПАТ "Українська залізниця".

Також, відповідачем зазначено про те, що продукція, закупівлю якої здійснює ПАТ "Укрзалізниця" в особі філії "ЦЗВ", є стратегічно важливою для залізничного транспорту та потребує значних фінансових витрат. Питання вчасного забезпечення регіональних філій (залізниць України) МТР тісно пов'язане із питанням безпеки та справності руху на залізничному транспорті в цілому. Непоставка продукції, а саме: частини залізничних локомотивів, трамвайних моторних вагонів і рухомого складу; кріплення та арматури і їхні частини; механічне устаткування для керування рухом/частини локомотивів чи рухомого складу (запасні частини до тепловозів серії 2ТЕ116, 2М62, 2ТЕ10), загрожує зривом плану вантажних перевезень, ремонту рухомого складу (локомотивів), що в свою чергу може призвести до незворотних, негативних наслідків у великому масштабі.

Надаючи правову кваліфікацію зустрічним позовним вимогам Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Лимард" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" про розірвання Додаткової угоди № 1 від 30.12.2016 про включення специфікації № 2 до Договору поставки №ЦЗВ-01-03216-01 від 06.07.2016, суд дійшов висновку про відмову в їх задоволенні, з огляду на наступне.

Згідно вимог статті 629 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, ТОВ "Компанія Лимард" самостійно приймав рішення щодо можливості укладення додаткової угоди від 30.12.2016 № 1 (далі-Додаткова угода) до Договору поставки, чим прийняв зобов'язання за поставку продукції з урахуванням умов Додаткової угоди.

Так, суд вдруге констатує, що на виконання умов, визначених Договором поставки, ПАТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" направив на адресу ТОВ "Компанія Лимард" письмову рознарядку (дозвіл) на відвантаження продукції від 20.02.2017 № ЦЗВ-20/767, у відповідь на яку ПАТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" отримані листи ТОВ "Компанія Лимард" від 09.03.2017 за вих. № 166, від 14.03.2017 за вих. № 170, в яких останній зазначив, що ПАТ "Тепловозоремонтний завод" (Виробник продукції) в 2017 році буде самостійно постачати продукцію свого виробництва до філії "Центр забезпечення виробництва" ПАТ "Українська залізниця".

Проте, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази повідомлення ПАТ "Тепловозоремонтний завод" про намір самостійно постачати продукцію власного виробництва ПАТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва".

При цьому, суд не приймає у якості належного та допустимого доказу повідомлення ПАТ "Тепловозоремонтний завод" про намір самостійно постачати продукцію власного виробництва відповідачу за зустрічним позовом наданий позивачем ОСОБА_3 запит за вих. №3127 від 14.09.2017 на ім'я ПАТ "Тепловозоремонтний завод", з якого встановити вказані обставини - неможливо.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача за зустрічним позовом на те, що ПАТ "Тепловозоремонтний завод" не є стороною (постачальником) за Договором поставки, а є виробником продукції (п. 1.3.1. Договору поставки).

Також, щодо посилань позивача в обґрунтування зустрічного позову на положення пункту 1 статті 652 ЦК України, у якому зазначено, що у разі істотної зміни обставин, згідно якого сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання, суд зазначає про наступне.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Пунктом 2 статті 652 ЦК України визначено, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

При зверненні з вимогами про розірвання договору, на підставі статті 652 ЦК України на позивача покладається, у відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК), обов'язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Отже, для розірвання Додаткової угоди у разі істотної зміни обставин необхідна наявність всіх умов одночасно.

Окрім цього, позивачем за зустрічним позовом не надано жодного доказу наявності істотної зміни обставин, а в матеріалах справи вказані докази - відсутні.

Згідно з п. 4 статті 652 ЦК України зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Відповідно до пунктів 1-3 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Разом з цим, позивач за зустрічним позовом, в обґрунтування своїх вимог, наголошує про те, що останній не міг передбачити відмову постачальників, а саме: ТОВ "Тепловозоремонтний завод" та ADMOS Gleitlager GmbH, в подальшому постачати ТОВ "Компанія Лимард" продукцію, яка мала бути передана філії "Центр забезпечення виробництва" ПАТ "Українська залізниця".

Однак, в супереч положенням статті 33 ГПК України, жодних доказів, які б підтверджували вищезазначені обставини, позивачем за зустрічним позовом не надано.

Отже, вказані обставини, які наведені в обґрунтування зустрічних позовних вимог ТОВ "Компанія Лимард" є необґрунтованими та не можуть бути підставою для розірвання додаткової угоди від 30.12.2016 № 1 до Договору поставки.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність зустрічних позовних вимог ТОВ "Компанія Лимард", тому в їх задоволенні відмовляє повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 ГПК України, відповідно до вимог якої, у зв'язку з задоволенням первісного позову судовий збір покладається на відповідача за первісним позовом - ТОВ "Компанія Лимард".

Судовий збір за розгляд зустрічного позову, відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на позивача за зустрічним позовом - ТОВ "Компанія Лимард".

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Первісні позовні вимоги ПАТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" до ТОВ "Компанія Лимард" про стягнення 52877,58 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Лимард" (вул. Короленка, буд. 25, приміщення 3-13, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 38819798, п/р №26007001004228 в ПАТ КОМЕРЦІЙНИЙ ОСОБА_4 , м. Київ, МФО 306500) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" (пр-т Повітрофлотський, 11/15, м. Київ, 03049, код ЄДРПОУ 40081347, рахунок: ТВБВ №10026/084 філії - Головне управління по м. Києву та Київській області АТ Ощадбанк , МФО 322669, р/р №26006300148368) штрафні санкції у розмірі 52877,58 грн. та 1600,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні зустрічного позову ТОВ "Компанія Лимард" до ПАТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" про розірвання додаткової угоди - відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 02.10.2017 р.

Суддя ОСОБА_5