Постанова

від 04.10.2017 по справі 909/467/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2017 р. Справа № 909/467/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді: Плотніцького Б.Д.

Суддів: Бонк Т.Б.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання: Михайлишин С.В.

за участю представників:

прокуратури: ОСОБА_2

від позивача: ОСОБА_3;

від відповідача: не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Лукор", №26/1-26 від 07.08.2017 року

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 31.07.2017 року,

у справі №909/467/17, cуддя Деделюк Б.В.

за позовом: Першого заступника керівника Калуської місцевої прокуратури, м. Калуш в інтересах держави в особі Калуської міської ради Івано-Франківської області, м. Калуш

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Лукор", м. Калуш

про стягнення збитків, завданих користуванням земельною ділянкою комунальної власності територіальної громади м. Калуша без правовстановлюючих документів у розмірі 1322404,63 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 31.07.2017 року позов Першого заступника керівника Калуської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Калуської міської ради Івано-Франківської області - задоволено. З Приватного акціонерного товариства "Лукор" на користь Калуської міської ради стягнуто 1 322 404,63 грн. збитків, завданих користуванням земельною ділянкою комунальної власності територіальної громади м. Калуша без правовстановлюючих документів. Позивачу відшкодовано понесені судові витрати.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Приватне акціонерне товариство "Лукор" звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мали значення для справи, та просить його скасувати і прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, зокрема, що листом №220 від 29.04.2014р. Позивача було повідомлено про те, що термін дії договору закінчується і Відповідач не має наміру продовжувати його дію у зв'язку з прийняттям загальними зборами акціонерів рішення від 17.01.2014р. про ліквідацію Товариства. Також зазначає, що в період з 25.12.2014р. по 17.12.2015р. між сторонами у справі існував спір щодо визнання протиправним та скасування рішення Позивача від 14.07.2014р. № 2577 "Про нормативну грошову оцінку земель міста Калуш", а відтак, вирішити питання стосовно даного договору оренди до вирішення адміністративного спору не було можливості. З моменту ж отримання ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду Відповідачем вчинялись усі дії, передбачені вимогами законодавства, для належного оформлення із Позивачем договірних відносин щодо користування земельною ділянкою. Окрім того, зазначає про те, що Позивачем не доведено у встановленому законом порядку наявності в діях Відповідача повного складу цивільного правопорушення, що виключає настання відповідальності у вигляді стягнення збитків.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.08.2017 року апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 13.09.2017р.

У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Плотніцького Б.Д. та з урахуванням положень абз. 2 пп. 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 21 від 03.03.2016, розгляд вищевказаної справи 13 вересня 2017 року не відбувся.

Враховуючи те, що обставини, які унеможливили розгляд справи 13 вересня 2017 року - відпали, ухвалою суду від 14.09.2017 розгляд апеляційної скарги призначено на 04.10.2017.

15 вересня 2017 року на розгляд суду поступив відзив на апеляційну скаргу, в якому Калуська міська рада заперечує доводи скаржника, просить у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

У судовому засіданні 04.10.2017 позивач та прокурор підтримали доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та висловили свої міркування з питань, що виникли в ході розгляду справи.

Апелянт участі свого представника у судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Враховуючи те, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника скаржника.

Дослідивши докази матеріалів справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 28.07.2008р., на підставі рішення Калуської міської ради № 659 від 09.07.2008р., між Калуською міською радою (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством "Лукор" (орендар) було укладено Договір оренди землі загальною площею 7,4994 га, за умовами якого Орендодавець надав Орендарю зазначену земельну ділянку в строкове платне користування для обслуговування виробничої бази (корпусу № 915, 915а, 915б, 609), яка знаходиться в м. Калуші по вул. Промисловій, кадастровий номер 2610400000:03:001:0023.

Відповідно до п. 8 Договору, строк його дії встановлено до 09.07.2013. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Калуською міською радою, на виконання рішення № 2049 "Про поновлення договорів оренди земельних ділянок ПрАТ "Лукор" від 16.07.2013р., розроблено додаткову угоду від 16.07.2013 до договору оренди земельної ділянки загальною площею 7,4994 га, розташованої в м. Калуші по вул. Промисловій, кадастровий номер 2610400000:03:001:0023. Вказана додаткова угода підписана відповідачем.

Згідно пункту 8 додаткової угоди, її термін дії становить з 10.07.2013 до 10.07.2014.

Після закінчення строку дії вказаного Договору, Калуська міська рада листами від 01.07.2014 №303/02-09/38, від 24.09.2014 № 532/02-09/38, від 17.03.2015 № 166/02-09/38 та від 29.07.2015 № 620/02-15/38, зверталася до Відповідача щодо необхідності продовження терміну дії договору та направляла проекти додаткових угод для підписання.

Листами №220 від 29.04.2014р. та №66 від 14.04.2015 р., Відповідач повідомляв Позивача про те, що не має наміру продовжувати дію договору та повертав проекти додаткових угод без підписання.

Разом з тим, тільки 22.08.16 р. Відповідач звернувся до Позивача з заявою про прийняття рішення про затвердження технічної документації та надання в оренду спірної земельної ділянки.

Рішенням Калуської міської ради від 31.08.16 р. №488 "Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та надання в оренду земельних ділянок ПрАТ "Лукор", Відповідачу затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та надано в оренду терміном на 5 років земельну ділянку загальною площею 7,4994 га для обслуговування виробничої бази (корпусу № 915, 915а, 915б, 609), яка знаходиться в м. Калуші по вул. Промисловій, кадастровий номер 2610400000:03:001:0023.

6 вересня 2016р. між сторонами у справі укладено договір оренди землі щодо вказаної земельної ділянки.

Дослідивши матеріали справи, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що вони не містять доказів оформлення Відповідачем права власності чи постійного користування спірною земельною ділянкою у встановленому законом порядку.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи доведено склад цивільного правопорушення у діях Відповідача, що є підставою для виникнення у нього обов'язку сплатити завдані збитки, розмір яких за період з 11.07.2014р. по 31.08.2016р. складає 1 322 404, 63 грн. з урахуванням сплаченого відповідачем земельного податку за вказаний період. При цьому, Відповідач не довів підстав для сплати ним плати за землю у вигляді земельного податку в розмірі 1% вартості земельної ділянки без укладення договору оренди.

Таким чином, з 11.07.2014 р. по 31.08.16 р. Відповідач використовував земельну ділянку загальною площею 7,4994 га для обслуговування виробничої бази (корпусу № 915, 915а, 915б, 609), яка знаходиться в м. Калуші по вул. Промисловій, кадастровий номер 2610400000:03:001:0023, без правовстановлюючих документів, які надають право користування землею, що є порушенням вимог ст. 125, 126 Земельного Кодексу України.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За приписами статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого було порушено. З урахуванням положень частини 2 статті 224 Господарського кодексу України , під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

З огляду на загальні положення наведених вище норм, для застосування такої міри відповідальності як стягнення майнової шкоди (збитків), потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. При цьому, для стягнення збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди) також необхідним є встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України , земельні відносини регулюються Конституцією України , цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією .

Приписами статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень,визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За статтею 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади - на землі державної власності.

За змістом статей 122 , 123 , 124 Земельного Кодексу України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренду земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків, а пунктом "д" статті 156 Земельного кодексу України передбачено відшкодування власникам землі та іншим землекористувачам збитків, заподіяних внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом статті 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за приписами частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно з пунктом 288.1 . статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідач, не оформивши відповідно до чинного законодавства користування земельною ділянкою, на якій розташовані належні йому об'єкти нерухомості, порушив наведені вище положення законодавства.

Використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів позбавляє орендодавця права одержати дохід у вигляді орендної плати за землю, який він міг би отримувати, якби його право не було порушене.

Відповідно до пункту 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 , власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Згідно з пунктом 1 Порядку власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні, зокрема, неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок. Відповідно до пункту 3 Порядку відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. Розміри збитків, у тому числі неодержані доходи, згідно з пунктом 2 Порядку, визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що розмір збитків при використанні земель без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування) земельної ділянки, дорівнює сумі, яка могла б надійти до місцевого бюджету в разі, якщо б зазначений договір був укладений між орендодавцем та орендарем та нараховується на підставі даних нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України , суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що саме на Відповідача покладено обов'язок оформити права на землю, зокрема, вчинити дії з виготовлення та погодження технічної документації із землеустрою. Невиконання ж цього обов'язку свідчить про наявність складу правопорушення в діях Відповідача, що, як наслідок, зумовлює його відповідальність у вигляді відшкодування шкоди (збитків), завданих внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не відповідають фактичним обставинам справи, спростовуються матеріалами справи, і, всупереч нормам ГПК України, скаржником не подано доказів, які б спростовували факти, викладені у позовній заяві, а твердження, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду.

Враховуючи викладене вище, надавши належну оцінку всім наявним у справі доказам, повною мірою дослідивши всі обставини справи, норми чинного законодавства України, судова колегія апеляційної інстанції дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 31.07.2017 року у даній справі залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105, 107 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 31.07.2017 року у справі № 909/467/17 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Судові витрати за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути місцевому господарському суду.

Головуючий суддя Б.Д. Плотніцький

Судді Т.Б. Бонк

ОСОБА_1