Рішення

від 02.10.2017 по справі 927/685/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

02 жовтня 2017 року Справа № 927/685/17

Позивач: Ніжинська міська рада,

код ЄДРПОУ 34644701, пл. Івана Франка, 1, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600

Відповідач: Закрите акціонерне товариство фірма "Сапсан-Н",

код ЄДРПОУ 14250769, вул. Небесної сотні, 14, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600

Предмет спору: про розірвання договору оренди земельної ділянки

Суддя В.В. Шморгун

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача : ОСОБА_1 - начальник сектора з питань претензійно-позовної роботи, довіреність № 02.1-18/969 від 29.05.2017;

від відповідача: не з'явився.

У судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення .

СУТЬ СПОРУ:

Ніжинська міська рада звернулась з позовом до Закритого акціонерного товариства фірми Сапсан-Н , у якому просить суд розірвати договір оренди землі, укладений між Ніжинською міською радою та Закритим акціонерним товариством фірмою Сапсан-Н , земельної ділянки площею 77579 кв. м, розташованої за адресою: м. Ніжин, вул. Бобрицька, 73, який 01.04.2002 було зареєстровано у Виконавчому комітеті Ніжинської міської ради за реєстраційним номером 119.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем порушуються умови договору оренди земельної ділянки від 27.03.2002, зареєстрованого 01.04.2002 за №119, а саме систематично не сплачується орендна плата, починаючи з лютого 2015 року і по теперішній час, що є підставою для розірвання договору.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 24.07.2017 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 09.08.2017.

Ухвалою господарського суду від 09.08.2017 відкладено розгляд справи на 12.09.2017.

Ухвалою господарського суду від 12.09.2017 продовжено строк вирішення спору на 14 днів та відкладено розгляд справи на 26.09.2017.

Ухвалою господарського суду від 26.09.2017 відкладено розгляд справи на 02.10.2017 та зобов'язано, зокрема, позивача надати суду обґрунтований розрахунок орендної плати за увесь період взаємовідносин (з 2002 року і по теперішній час) відповідно до умов спірного договору оренди та чинного законодавства, а також розрахунок заборгованості з її сплати.

У судове засідання з'явився уповноважений представник позивача, проте витребуваного судом обґрунтованого розрахунку орендної плати за увесь період взаємовідносин (з 2002 року і по теперішній час) відповідно до умов спірного договору оренди та чинного законодавства, а також розрахунку заборгованості з її сплати суду не надав.

Також ухвалами господарського суду від 09.08.2017 та від 12.09.2017 зобов'язано позивача надати розрахунок розміру орендної плати та її сплати за увесь період взаємовідносин.

Позивачем у попередні судові засідання обґрунтованого розрахунку орендної плати за увесь період взаємовідносин відповідно до умов спірного договору оренди та чинного законодавства не було надано.

Неодноразове невиконання позивачем вимог ухвал суду щодо надання обґрунтованого розрахунку орендної плати, суд вважає недоліками у діяльності Ніжинської міської ради через порушення норм ст. 4-5, 22 Господарського процесуального кодексу України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» , ст. 21 Закону України «Про оренду землі» , про що винесено окрему ухвалу в порядку ст. 90 Господарського процесуального кодексу України від 26.09.2017, яку надіслано міському голові міста Ніжина для вжиття відповідних заходів реагування.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Відзиву на позов, запропонованого надати ухвалою суду від 26.09.2017, суду не надав.

Ухвали суду про порушення провадження у справі від 24.07.2017, про відкладення розгляду справи від 09.08.2017, від 12.09.2017, від 26.09.2017, направлені на адресу відповідача, повернулись неврученими з відмітками поштового зв'язку за закінченням терміну зберігання , за зазначеною адресою не існує , за даною адресою організація не знаходиться, там знаходиться ПП Глотко , за даною адресою організація не існує, там знаходиться ПП Глотко відповідно.

Згідно з отриманим судом витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач - Закрите акціонерне товариство фірма Сапсан зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

За приписами ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження вручена їм належним чином.

Пунктом 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) передбачено, що за змістом статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на приписи ст. 64 Господарського процесуального кодексу України та п.3.9.1 Постанови № 18, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до п. 2.3 Постанови №18, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно з п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення у засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, оскільки відповідач не скористався належним йому процесуальним правом брати участь у судових засіданнях, відповідачем не надано суду відзиву на позов та заперечень по суті спору та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги відсутність процесуальних заяв та клопотань відповідача на час розгляду справи, а також те, що представник позивача проти розгляду справи без участі уповноваженого представника відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснює розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

Представником позивача надано розрахунок орендної плати за користування ЗАТ фірмою Сапсан-Н земельною ділянкою за період з 01.04.2002 по 31.08.2017, зроблений Виконавчим комітетом Ніжинської міської ради, але у судовому засіданні 02.10.2017 представник позивача просив не брати цей розрахунок до уваги, а при розгляді справи враховувати інформацію щодо нарахування орендної плати Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області, наданий у судовому засіданні 12.09.2017.

Представник позивача вважає, що оскільки на органи державної податкової служби покладено контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків і зборів, а інформації щодо виявлених порушень при нарахуванні відповідачем орендної плати з боку ОДПІ не надходило, тому надану Ніжинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Чернігівській області інформація щодо нарахування орендної плати слід вважати вірною.

Крім того, представник позивача усно у судовому засіданні зазначив, що у зв'язку з внесенням численних змін у законодавство, Ніжинська міська рада не може самостійно здійснити розрахунок орендної плати за користування відповідачем земельною ділянкою.

Щодо розміру заборгованості відповідача зі сплати орендної плати, представник позивача зазначив, що точний розмір заборгованості він вказати не може, та, посилаючись на п. д ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, вважає, що підставою для припинення договору є саме систематичність несплати орендної плати, незважаючи на наявність та розмір боргу з її сплати.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши надані докази, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено судом, 27.03.2002 між Ніжинською міською радою (далі - Орендодавець) та Закритим акціонерним товариством фірмою Сапсан-Н (далі - Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано у Виконавчому комітеті Ніжинської міської ради 01.04.2002 за №119 (далі -Договір) (а.с. 12-15).

Відповідно до п. 1.1 Договору Орендодавець на підставі рішення Виконавчого комітету Ніжинської міської ради №139 від 14.03.2002, якому на підставі рішення Ніжинської міської ради від 05.10.1994 надано право щодо вирішення питань надання та вилучення земельних ділянок, передає, а Орендар приймає та набуває на визначений цим договором термін право володіння та користування земельною ділянкою, що знаходиться в місті Ніжині Чернігівської області, по вулиці Бобрицькій, 73, відповідно до плану (схеми) земельної ділянки. Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку. В оренду передається земельна ділянка площею 77579 кв.м. Земельна ділянка вільна від будівель, споруд чи будь-яких інших об»єктів, що відноситься до нерухомого майна.

Грошова оцінка земельної ділянки становить 292881,00 грн відповідно до довідки про визначення нормативної ціни земельної ділянки від 19.03.2002 за №233Д, що видана Ніжинським міським відділом земельних ресурсів ( п. 1.2 Договору).

Згідно з п. 2.1 Договору в межах земельної ділянки загальною площею 77579 кв.м, земельна ділянка площею 12000 кв. м передається в оренду для розміщення стрілецького тиру, а площею 65579 кв. м - для сільськогосподарського призначення (сіножаті).

Договір укладається терміном на 49 років (п. 2.2 Договору).

Орендна плата визначається в розмірі 244,07 грн на місяць з подальшою щомісячною індексацією за офіційно встановленим індексом інфляції і сплачується Орендарем виключно грошовими коштами. Грошова плата вноситься Орендодавцю на рахунок Місцбюджет №33210810900005 (код 22820749, код виду платежу 13050200) не пізніше 15 числа наступного місяця. На майбутній період орендна плата може бути внесена на термін не більше одного року. Орендна плата справляється також у випадках, якщо Орендар з поважних причин тимчасово не використовує земельну ділянку за умовами договору. У разі визнання договору оренди недійсним, одержана Орендодавцем орендна плата до дати визнання даного договору недійсним не повертається (п. 2.5 Договору).

Згідно з п. 6.5 Договору оренди підставами розірвання договору, зокрема, є: вимога однієї із сторін у випадку невиконання іншою обов'язків, передбачених договором.

У наданій Ніжинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Чернігівській області інформації вказано нарахування та сплату платежів по орендній платі за період з травня 2002 року по січень 2015 року. З лютого 2015 року по вересень 2017 року, як зазначено у цій інформації, нарахування та сплата відсутні (а.с. 44-48).

Відомостей про розмір орендної плати та суму заборгованості відповідача за період з лютого 2015 року і по теперішній час позивачем суду не надано.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оренду землі , ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років (ст. 19 Закону України Про оренду землі ).

Згідно зі ст. 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до ст. 22 Закону України Про оренду землі орендна плата справляється у грошовій формі. Розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України (ч. 1 ст. 32 Закону України Про оренду землі ).

Відповідно до ст. 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Статтею 141 Земельного кодексу України визначено підстави припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати (п. д ч. 1 ст. 141).

Згідно зі ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Передбачене статтею 188 Господарського кодексу України надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує та може звернутися за захистом свого порушеного права шляхом подання позову до відповідача про розірвання договору.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 19.09.2011 № 22/110.

Частиною 2 ст. 651 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У постанові від 18.09.2013 у справі №6-75цс13 Верховний суд України зазначив, що вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди; її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Несплата заборгованості є істотним порушенням умов Договору, що завдає іншій стороні збитків і позбавляє її того, на що вона розраховувала при укладенні Договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 14.10.2014 №3-143гс14.

Основною метою надання в оренду земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця, на що він розраховує при укладені договору оренди землі, є своєчасне отримання орендної плати у встановленому розмірі.

Згідно з ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Системний аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що підставою розірвання договору оренди землі є неотримання орендної плати у встановленому розмірі у встановлені строки (і саме у поєднанні цих двох умов), тобто того, на що розраховував орендодавець, а не виключно факт нездійснення платежів без конкретно визначеного розміру, де орендна плата буде не належною істотною умовою взаємовідносин, а лише використанням певного терміну у правовідносинах оренди землі.

Суд погоджується з доводами позивача про систематичне порушення відповідачем строків здійснення оплати за землю, але вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суд повинен встановити не лише систематичність несплати орендної плати, але й те, у якому розмірі вона систематично не сплачувалась, та заборгованість, яка утворилась через її несплату, оскільки без визначення яких суд позбавлений можливості здійснити повний і об'єктивний розгляд суттєвих обставин спірних взаємовідносин, зокрема, ступінь нанесеної шкоди та надання їм належної оцінки.

Позивачем не надано обґрунтованого розрахунку заборгованості зі сплати відповідачем орендної плати, натомість представник позивача заявив, що розмір заборгованості йому не відомий і визначити його позивач самостійно не може.

В ухвалі суду від 26.09.2017, якою суд зобов'язав позивача надати розрахунок орендної плати та заборгованості з її сплати, вже було наведено обґрунтування необхідності такого розрахунку для всебічного, повного і об'єктивного розгляду у судовому процесі певних обставин справи.

Натомість, позивач у судовому засіданні зазначив, що не вважає такі обставини важливими для розгляду справи, оскільки, на його думку, єдиною достатньою підставою задоволення його вимог є факт систематичної несплати орендної плати.

Тобто, виходячи з логіки позивача, відповідач систематично не сплачує кошти за оренду, але у якій сумі той не сплачує, позивач не знає і це не має ніякого значення.

Відповідно до п. 2.5 спірного договору орендна плата визначається у розмірі 244,07 грн на місяць з подальшою щомісячною індексацією за офіційно встановленим індексом інфляції і сплачується орендарем виключно грошовими коштами.

Згідно зі статтею 271 Податкового кодексу України базою оподаткування земельного податку є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Так, відповідно до пунктів 289.1, 289.2 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року

У листі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2017 зазначено, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 1996 рік - 1,703, 1997 рік - 1,059, 1998 рік - 1,006, 1999 рік - 1,127, 2000 рік - 1,182, 2001 рік - 1,02, 2005 рік - 1,035, 2007 рік - 1,028, 2008 рік - 1,152, 2009 рік - 1,059, 2010 рік - 1,0, 2011 рік - 1,0, 2012 рік - 1,0, 2013 рік - 1,0, 2014 рік - 1,249, 2015 рік - 1,433 (крім сільськогосподарських угідь) та 1,2 для сільськогосподарських угідь (рілля, перелоги, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження), 2016 рік - 1,06 для земель сільськогосподарського призначення та 1,0 для сільськогосподарських угідь. Нормативна грошова оцінка земель за 2002, 2003, 2004 та 2006 роки не індексувалася (а.с. 69).

Як вбачається з наданої Ніжинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Чернігівській області інформації, відповідно до поданих відповідачем податкових декларацій розмір орендної плати за січень 2011 року становив 316,80 грн, а починаючи з лютого 2011 року по січень 2012 року - 727,99-728,01 грн, тобто розмір орендної плати збільшився більше ніж у два рази, при цьому коефіцієнт індексації за 2010 рік та за 2011 рік становив 1,0.

Також у цій інформації зазначено, що розмір орендної плати з лютого 2012 року по січень 2015 року становив 7,43-7,44 грн, що значно менше ніж у попередні періоди.

Належних обґрунтувань і доказів стосовно того, як обраховано розміри орендної плати за 2011-2015 роки у поданих до органів ДФС деклараціях, оскільки такі розміри суттєво відрізняються від розмірів орендної плати за інші періоди, позивачем не надано.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, суд не приймає надану Ніжинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Чернігівській області інформацію як належний та допустимий доказ розрахунку розміру орендної плати, оскільки розмір орендної плати за 2011-2015 роки не відповідає п. 2.5 Договору, а позивачем не надано належних обґрунтувань і доказів стосовно того, як обраховано розміри орендної плати за цей період.

При цьому суд лише перевіряє правильність здійснених сторонами розрахунків і жодним чином не зобов'язаний замість сторони самостійно здійснювати такі розрахунки.

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Тобто, безпосередньо органи Державної фіскальної служби нарахування плати за землю (земельної плати та орендної плати), яку необхідно сплатити юридичним особам, не здійснюють.

З урахуванням викладеного, доводи позивача щодо правильності наданої Ніжинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Чернігівській області інформації щодо розміру орендної плати судом відхиляються, оскільки відсутність заперечень з боку податкової інспекції не є беззаперечним доказом належного обрахунку платником податків (відповідачем) у податкових деклараціях розміру орендної плати. При цьому, розмір орендної плати за період з лютого 2015 року по вересень 2017 року взагалі відсутній.

У своїй постанові від 21.01.2015 у справі №3-211гс14 Верховний суд України погодився з висновком суду касаційної інстанції, який залишив без змін постанову апеляційного суду про відмову в задоволенні позову щодо розірвання Договору з підстав заборгованості з орендної плати, оскільки відповідачем погашено заборгованість зі сплати орендних платежів.

Із зробленого висновку Верховного суду України вбачається, що обов'язковою умовою для розірвання договору оренди є не лише факт систематичної несплати орендної плати, але й наявність заборгованості з її сплати. Через відсутність заборгованості з орендної плати відсутні і підстави для розірвання договору оренди.

Як вже зазначалось судом, застосування поняття орендна плата у відносинах оренди землі, у тому числі у розрізі правових норм, які регулюють підстави розірвання таких відносин, є не просто загальновживаним терміном, а повинно мати чітко встановлений грошовий вираз.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Згідно з п. 2.3 Постанови №18, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Таким чином, незважаючи на систематичне порушення строків здійснення оплати за землю, за відсутності належного розрахунку розміру орендної плати суд не може встановити у повній мірі ні обставини систематичної несплати у конкретному грошовому виразі, ні розмір заборгованості з її сплати, а отже і ступінь нанесеної позивачу шкоди, що є необхідним для оцінки істотності порушення стороною договору.

За наведених обставин у їх сукупності суд дійшов висновку, що позовні вимоги належним чином не обґрунтовані та недоведені відповідними доказами, а тому задоволенню не підлягають.

Інші докази та пояснення позивача судом до уваги не беруться, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

Керуючись ст. 22, 32-36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 05.10.2017.

Суддя В.В. Шморгун