Ухвала

від 05.10.2017 по справі 240/459/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 240/459/16-ц Номер провадження 22-ц/775/1657/2017

Єдиний унікальний номер 240/459/16-ц

Номер провадження 22-ц/775/1657/2017

Категорія 30

Головуючий у 1 інстанції Попович І.А.

Доповідач Корчиста О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

04 жовтня 2017 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Корчистої О.І.

суддів: Дундар І.О., Хейло Я.В.

за участі секретаря Ротар Я.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Лощанське на рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 14 серпня 2017 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Лощанське , третя особа: Відділ реєстрації Олександрівської районної державної адміністрації Донецької області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,

встановив:

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Лощанське (далі за текстом СТОВ Лощанське ), третя особа: Відділ реєстрації Олександрівської районної державної адміністрації Донецької області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 03 січня 2002 року вона уклала з відповідачем договір оренди земельної частки (паю) строком на 10 років. 23 червня 2009 року позивач отримала Державний акт на право власності на землю, площа земельної ділянки складає 3,13 га, що розташована на території Новоолександрівської сільської ради Олександрівського району Донецької області колишнього КСП Октябрь . Після отримання державного акту та закінчення строку договору оренди земельної частки (паю) відповідач продовжував користуватися земельною ділянкою позивача без укладання договору оренди.

15 травня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача СТОВ Лощанське із заявою про виведення із сівозміну належної їй ділянки, але їй було відмовлено з посиланням на договір оренди, про який позивачу нічого не було відомо. 13 липня 2016 року, отримавши довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивачеві стало відомо про реєстрацію державним реєстратором договору оренди землі від 21 вересня 2011 року.

Посилаючись на те, що вона не укладала цей договір та повноважень на його укладення та підписання іншим особам не надавала, просила визнати договір оренди земельної ділянки площею 3,13 га (кадастровий номер 1420386800:02:000:0415) №59, укладений 21 вересня 2011 року між нею (у договорі зазначено її дошлюбне прізвище ОСОБА_3) та СТОВ Лощанське , а також скасувати державну реєстрацію права оренди землі згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 29612045 від 16 травня 2016 року (номер запису про інше речове право 14518990).

Рішенням Олександрівського районного суду Донецької області від 14 серпня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені: визнано договір оренди земельної ділянки площею 3,13 га (кадастровий номер 1420386800:02:000:0415) №59, укладений 21 вересня 2011 року між нею (у договорі зазначено її дошлюбне прізвище ОСОБА_3) та СТОВ Лощанське , а також скасувати державну реєстрацію права оренди землі згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 29612045 від 16 травня 2016 року (номер запису про інше речове право 14518990). Вирішено питання про стягнення судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач СТОВ Лощанське , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що при вирішенні питання про застосування строків позовної давності, про що заявляв відповідач, суд першої інстанції не врахував, що оскаржуваний договір оренди укладено 21 вересня 2011 року, а позов пред'явлено у липні 2016 року, тобто поза межами строку позовної давності, який відповідно до ст.257 ЦК України складає три роки. Також, суд не надав оцінку тому, що відповідач регулярно сплачував позивачу ОСОБА_1 орендну плату за користування земельною ділянкою, що свідчить про те, що вона була обізнана про наявність спірного договору оренди.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача СТОВ Лощанське ОСОБА_4 доводи, викладені в апеляційній скарзі підтримав та просив її задовольнити.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судове засідання апеляційного суду представник третьої особи Відділу реєстрації Олександрівської районної державної адміністрації Донецької області не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга СТОВ Лощанське не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ст. 213, 214 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону судове рішення відповідає повністю.

Судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності від 23 червня 2009 року Серії ЯГ №363158 належить земельна ділянка площею 3,13га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Новоолександрівської сільради колишнього КСП Октябрь .

Згідно з договором оренди землі від 21 вересня 2011 року позивач передала зазначену земельну ділянку в оренду СТОВ Лощанське строком на 10 років. Указаний договір 11 травня 2016 року зареєстрований в Олександрівській районної державної адміністрації Донецької області.

Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Заслуженого професора ОСОБА_5

від 29 червня 2017 року підписи в договорі оренди земельної ділянки від 21 вересня 2011 року у графі орендодавець вчинено не ОСОБА_3, а іншою особою (особами).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що перебіг строку позовної давності починається не з моменту, коли сторони домовились про тимчасове користування земельною ділянкою позивача та отримання останньою плати за користування земельною ділянкою, а з часу, коли ОСОБА_1 дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого майнового права, тобто укладення договору від її імені. Оскільки ОСОБА_1 стало відомо про існування спірного договору оренди земельної ділянки лише 13 липня 2016 року після отримання інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, то строк позовної давності позивачем не пропущено.

Такі висновки суду відповідають вимогам матеріального закону та фактичним обставинам справи.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі (далі Закон) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі та за бажанням сторін може бути посвідчений нотаріально. Договір оренди землі (у редакції Закону, чинного на момент укладення спірного договору) набирає чинності з моменту його державної реєстрації (статті 14, 18, 20 Закону).

Встановлено та не заперечувалось сторонами, що спірний договір оренди земельної ділянки, укладений від імені позивача, підписаний не нею, а іншою особою. Таким чином спірний договір був укладений без волевиявлення ОСОБА_1, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недійсність спірного договору на підставі ч.3 ст. 203 та ч.1 ст. 215 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Саме така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року №6-48цс15, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України має враховуватись при застосуванні таких норм права.

Встановлено, що позивач дізналася про порушення свого права, тобто про наявність спірного договору оренди, у липні 2016 року, що в розумінні ч.1 ст. 261 ЦК України, є моментом початку перебігу строку позовної давності.

Посилання СТОВ Лощанське на те, що початок перебігу строку позовної давності необхідно обчислювати з моменту укладення спірного договору, оскільки позивач отримувала плату за користування землею, суперечить нормам статті 261 ЦК України.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно застосував до виниклих правовідносин норми матеріального закону та вирішив спір на підставі досліджених доказів.

Апеляційна скарга не містить обґрунтованих доводів на спростування висновків суду першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. 307, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Лощанське відхилити.

Рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 14 серпня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на неї може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий О.І. Корчиста

Судді: І.О. Дундар

ОСОБА_6