Вирок

від 04.10.2017 по справі 640/10334/16-к

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа№ 640/10334/16-к

н/п 1-кп/640/162/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2017

Київський районний суд м. Харкова:

головуючий - суддя ОСОБА_1

за участю:

секретаря ОСОБА_2 ,

прокурорів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.01.2016 року за №42016220000000103 за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Краматорськ Донецької області, громадянина України, з вищою освітою, раніше працюючого на посаді старшого оперуповноваженого відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ оперативного управління ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, неодруженого, не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України в редакції Закону №770-VIII від 10.11.2015, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з положенням п.348.2 ст.348 Податкового кодексу України завданням податкової міліції є запобігання кримінальним та іншим правопорушенням у сфері оподаткування та бюджетній сфері, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

У відповідності до п.354.1 ст.354 Податкового кодексу України посадова чи службова особа податкової - міліції у межах повноважень, наданих цим Кодексом та іншими законами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність передбачену законом відповідальність.

Так, ОСОБА_8 згідно з наказом в.о. начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 362-0 від 20.10.2015, перебуваючи на посаді старшого оперуповноваженого відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ оперативного управління ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, маючи спеціальне звання лейтенанта податкової міліції, використовуючи у своїй службовій діяльності владні повноваження працівника правоохоронного органу, умисно з метою особистого збагачення та з корисливих мотивів, виконуючи свої обов`язки щодо виявлення причин і умов, що сприяли вчиненню кримінальних та інших правопорушень у сфері оподаткування, вжиття заходів до їх усунення, здійснення профілактики кримінальних та інших правопорушень, організації взаємодії оперативних підрозділів з іншими структурними підрозділами ДПІ для встановлення місцезнаходження платника податків, виявленні кримінальних та інших правопорушень у сфері оподаткування, розгляду звернень громадян та надання відповідей на них, передачі - приймання від структурних підрозділів ДПІ звернень громадян та матеріалів щодо їх розгляду для забезпечення їх зберігання, прийняв пропозицію та обіцянку неправомірної вигоди від директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок імпорту" (код ЄДРПОУ 40004278) ОСОБА_9 за вчинення в інтересах останнього дій, з використанням ОСОБА_6 службового становища, при наступних обставинах.

09.12.2015 року за місцем знаходження Київської ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області у ході роботи із заявами на реєстрацію платника ПДВ за формою 1-ПДВ в межах компетенції з питань встановлення місцезнаходження платника податків, при розгляді відповідної заяви за формою 1-ПДВ від 08.12.2015 ТОВ «Будинок імпорту», ОСОБА_8 отримав інформацію щодо суті вказаної заяви, розташування вказаного підприємства, відомості про його директора ОСОБА_9 та його контактний телефон.

09.12.2015 ОСОБА_8 , усвідомлюючи, що до кола його службових обов`язків та компетенції входить складання рапорту про підтвердження фактичного місця знаходження товариства за вказаною у заяві адресою, зі свого мобільного телефону НОМЕР_1 зателефонував на вказаний в заяві за формою 1-ПДВ від 08.12.2015 телефон НОМЕР_2 директора ТОВ «Будинок імпорту» ОСОБА_9 та запропонував йому зустрітись з метою складання рапорту про дійсні відомості ТОВ «Будинок імпорту».

10.12.2015 в денний час біля будівлі Київської ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, розташованої за адресою: вул. Чернишевська, 41, м. Харків, ОСОБА_8 зустрівся із ОСОБА_9 та прийняв для себе пропозицію та обіцянку неправомірної вигоди від директора ТОВ "Будинок імпорту" ОСОБА_9 для позитивного вирішення питання щодо надання довідки платника ПДВ для ТОВ «Будинок імпорту» за отримання ОСОБА_6 неправомірної вигоди у розмірі 3000 гривень після її складання та видачі.

Таким чином, ОСОБА_8 , використовуючи своє службове становище, реалізуючи свій намір, спрямований на незаконне особисте збагачення, висловив прийняття пропозиції та обіцянки неправомірної вигоди у зазначеному розмірі, повідомивши ОСОБА_9 , що забезпечить надання ОСОБА_9 довідки платника ПДВ для ТОВ «Будинок імпорту», узгодивши питання надання довідки із керівництвом податкової інспекції, та отримав відповідну обіцянку про це.

22.02.2016 о 12:03 годин ОСОБА_8 з метою забезпечення виконання отриманої від ОСОБА_9 обіцянки на надання неправомірної вигоди, зателефонував останньому та запевнив у позитивному результаті вирішення наступної заяви на реєстрацію платника ПДВ за формою 1-ПДВ ТОВ «Будинок імпорту».

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 повністю не визнав вину, просив виправдати його, та пояснив, що в грудні 2015 року він займав посаду старшого оперуповноваженого відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ оперативного управління ДПІ у Київському районі м. Харкова. Йому на розгляд до роботи надали службовий лист податкової інспекції з переліком підприємств у Київському районі, керівники яких подали заявки на отримання свідоцтва платника ПДВ. При відпрацюванні службової записки до його повноважень входить встановлення місцезнаходження платника податків за адресою вказаною в заяві, тобто підтвердження або спростування місцезнаходження за податковою адресою платника податків. 09.12.2015 року з канцелярії податкової міліції Київської ОДПІ йому на розгляд розписали службову записку відносно різних підприємств, в тому числі, потрапив ТОВ «Будинок імпорту», директором якого є ОСОБА_9 . Діючи в межах своїх повноважень, він виїхав за податковою адресою цього ТОВ, керівника на місці не було, адміністратор будівлі повідомив, що ОСОБА_10 уклав з ними договір оренди приміщення цією будівлі. У реєстраційній картці платника ПДВ був мобільний телефон ОСОБА_9 , тому він подзвонив ОСОБА_10 , однак слухавку не взяли. Потім ОСОБА_10 передзвонив йому, він представився, пояснив суть питання. 10.12.2015 року вони зустрілися, ОСОБА_10 показав документи щодо оренди приміщення та розказав, чим планує зайнятися його ТОВ. Вони разом пішли до службового кабінету, дав договір оренди для ознайомлення, розповів, що планує займатися імпортом чаю та кафи, з подальшою торгівлею. Ні він, ні ОСОБА_10 не пропонував за грошові кошти вирішити позитивно питання щодо отримання свідоцтва платника ПДВ. Він сказав ОСОБА_10 , що ним буде складена службова записка про встановлення місця знаходження платника ТОВ. На цьому спілкування закінчилося. Цього ж дня, 10.12.2015 року, він склав записку про підтвердження місця знаходження платника ТОВ «Будинок імпорту». Свою частину роботи він виконав і більше дзвінків та зустрічей з ОСОБА_10 у нього не було. Більше він не складав відносно ТОВ «Будинок імпорту» ніяких записок чи рапортів. 09.02.2016 року ОСОБА_10 зателефонував йому на мобільний телефон, сказав, що ОСОБА_10 відмовили у видачі свідоцтва, однак підставою відмови було те, що заявник допустив помилку у заяві, щось не співпадало з даними ОСОБА_10 . Подзвонивши, ОСОБА_10 сказав, що знаходиться поблизу будівлі, та хоче з ним переговорити. В ході розмови ОСОБА_10 сказав, що хоче подавати нову заяву і є контрагенти, необхідно працювати. Вони зустрілися біля будівлі податкової, при зустрічі ОСОБА_10 показав нову заявку платника ПДВ, він сказав, що необхідно виправити, зокрема, назву податкового органу тощо, розмовляли щодо діяльності ТОВ. ОСОБА_10 спитав, що робити, подавати чи не подавати нову заяву на ПДВ, на що він відповів, щоб подавав. Коли вони прощалися, ОСОБА_10 сказав, щоб він подзвонив йому, коли будуть новини, на що він відповів, що зателефонує. 16.02.2016 року ОСОБА_10 повторно подзвонив йому, він відповів, що необхідно звернутися до податкової інспекції. 22.02.2016 року ОСОБА_10 знову зателефонував щодо заявки ПДВ, він пояснив, які можуть виникнути помилки при заповненні. 26.02.2016 року його було звільнено. Після звільнення він також зустрічався з ОСОБА_10 з питань отримання свідоцтва платника ПДВ. Він нічого не вимагав від ОСОБА_10 , нічого не хотів та не бажав отримати неправомірну вигоду. Допомагав він ОСОБА_10 із ввічливості, оскільки ОСОБА_10 питав, а він лише консультував, він казав ОСОБА_10 , що видача свідоцтва платника ПДВ не залежить від нього.

На оперативній відеозйомці, зробленої 09.02.2016 року, він себе впізнає, так в цій розмові він приймав участь. На оперативній відеозйомці, зокрема, видно, що він достав телефон, однак він не писав там грошову суму, яка нібито є неправомірною вигодою та яку ОСОБА_10 нібито повинен був йому віддати. Мова йшла про контрагентів та суми угод з контрагентами, оскільки ОСОБА_10 раніше надіслав йому на мобільний телефон цю переписку з контрагентами щодо строків поставки чаю, де зазначалось, якщо ОСОБА_10 проведе угоди без свідоцтва платника ПДВ, то ОСОБА_10 втратить прибуток десь 3-4 тис. грн. Саме це малось на увазі в телефоні. Особисто він ці суми не озвучував, це робив ОСОБА_10 . Він не вимагав від потерпілого неправомірну вигоду та не отримував ці кошти.

Ніякого доступу до відомостей щодо попередніх відмов ОСОБА_10 в отриманні свідоцтва платника ПДВ він не мав, також не мав доступу до відомостей щодо попередніх заяв ОСОБА_10 з приводу реєстрації платника ПДВ. Про ОСОБА_10 чи ТОВ «Будинок імпорту» до 09.12.2015 року він ніколи не чув.

В його компетенцію не входило видача свідоцтва платника податків, і не входило в компетенцію його керівника, це приймалось рішенням робочої групи. Видача довідки платника ПДВ не залежить від податкової міліції, про що він і повідомив ОСОБА_10 .

В діалозі між ним та ОСОБА_10 , він не казав йому, що у видачі довідок платника ПДВ податкова міліція відмовляє у 70 відсотків. Це лише показання потерпілого, які він писав при подачі заяви про злочин, за розмову яка нібито була у грудні. Однак, цього він не казав ОСОБА_10 .

Незважаючи на невизнання винуватості ОСОБА_6 , його винуватість у вчиненні злочину, повністю доведена зібраними по справі доказами.

Показаннями свідка ОСОБА_9 , який пояснив, що він займається продажем чайно-кофейної продукції. В 2015 році він працював в компанії, яка займалася таким видом діяльності. В серпні 2015 року він забажав займатися таким бізнесом в самостійному порядку, оскільки цим займався і раніше, тому вирішив відкрити компанію, щоб імпортувати чай-кофе до України. Він створив компанію, орендував офіс. Також йому необхідно було отримати довідку платника ПДВ для фірми «Будинок імпорту». Він звернувся з заявою до Київської податкової інспекції м. Харкова, яку не отримав до теперішнього часу. Він декілька разів звертався, йому відмовляли, оскільки неправильно заповнював документи, помилка в ідентифікаційному коді, адресі тощо. Спочатку його справою в податковій інспекції займався один чоловік, він подавав документи 3-4 рази, йому відмовляли. Потім на початку грудня 2015 року він подав знову документи, і через декілька днів йому подзвонив на мобільний телефон чоловік, представився ОСОБА_11 і як працівником податкової міліції, та сказав, що його справою буде займатися він, запропонував зустрітися. Він зустрівся з ОСОБА_11 , надав ОСОБА_11 документи, ОСОБА_11 допоміг йому у виправленні помилок. Він ще декілька раз подавав документи, виправляв помилки. Однак, йому знову відмовляли у видачі, ОСОБА_11 знову допоміг виправити помилки, однак йому знову відмовляли. Потім коли він зустрівся черговий раз з ним, ОСОБА_11 зайшов в будівлю податкової, після чого вийшов та сказав, які ще помилки необхідно уточнити.

В процесі розмови виявилось, що основні відмови у оформленні документів робили в міліції. Йому в кінці грудня 2015 року почав надзвонювати ОСОБА_11 , який квапив його, щоб він скоріше до кінця грудня 2015 року подав документи, повинен був мінятися начальник податкової. Він стикнувся з перешкодами, а строки вже «давили», потрібно було швидше отримувати довідку, оскільки необхідно було працювати, вже були контракти тощо. Він спитав, що робити, на що ОСОБА_11 відповів, що у видачі довідок платника ПДВ податкова міліція відмовляє у 70 відсотків. Після чого, ОСОБА_11 на телефоні написав 2000-3000 грн., за отримання ним довідки платника ПДВ, однак платити необхідно після отримання довідки. Авжеж він був вимушений думати, що питання щодо отримання довідки платника ПДВ необхідно вирішувати через ОСОБА_11 , оскільки після багатьох разів подання документів та виправлень, в тому числі, на які вказував ОСОБА_11 , йому все одно відмовляли, тому думати інакше він не міг. Від рапорту ОСОБА_11 щодо місцезнаходження його фірми залежало рішення чи видадуть йому довідку, чи ні. Він не знав, яку ОСОБА_11 інформацію писав у рапорті. Однак, він розумів, що ОСОБА_11 тим чи іншим чином причетний до видачі довідки, оскільки казав, що 70 відсотків відмов приймає податкова міліція.

Все це його бентежило, оскільки контракти зривались, він не міг розпочати працювати. Однак, він, порадившись з бухгалтерами, вирішив вже не поспішати до кінця грудня 2015, а спробувати в січні 2016 року, оскільки могли бути зміни в законодавстві. В кінці січня 2016 року він знову зустрівся з ОСОБА_11 , однак ціна вирішення цього питання вже виросла до 3000-4000 грн. Авжеж це його обурило, він все заповнював та виправляв, однак з нього фактично вимагали кошти за це, тому він вирішив в кінці січня 2016 року звернутися в правоохоронні органи з цього приводу, тому написав заяву. ОСОБА_11 телефоном сказав, що повинен змінитися начальник і ситуація зміниться, і ОСОБА_11 йому подзвонить через два тижні. Оскільки ОСОБА_11 не подзвонив, то він подзвонив ОСОБА_11 та спитав, що з довідкою.

Після чого, з ОСОБА_11 продовжувались зустрічі, при супроводженні правоохоронних органів. При особистих зустрічах з ОСОБА_11 поряд з будівлею ДПІ, ОСОБА_11 казав, що все вирішить, він отримає довідку платника ПДВ, змінився начальник. Він зустрічався з ОСОБА_11 в грудні 2015 року, в лютому та в березні 2016 року декілька разів, 3-4 рази. Грошові кошти він ОСОБА_11 не віддав. Ситуація не змінилася, він так довідку і не отримав, бізнес в цьому напрямку так і не розпочав, тому свою фірму ТОВ «Будинок імпорту» закриває.

Показаннями свідка ОСОБА_12 , який пояснив, що він працював з серпня 2015 року на посаді начальника оперативного управління ДПІ в Київському районі м. Харкова УДФС в Харківській області, з 18.02.2016 року він виконував обов`язки начальника інспекції в Київській ОДПІ м. Харкова. ОСОБА_13 працював в оперативному управлінні в Київському ОДПІ в його підпорядкуванні з жовтня 2015 року по лютий 2016 року, посада ОСОБА_13 відносилась до органів податкової міліції. Видача довідок платника ПДВ до повноважень ОСОБА_13 не входить. Оперуповноважений не входить в робочу групу щодо питання видачі довідки платника ПДВ, рішення приймає колегіально комісією, приблизно у кількості 10 чоловік. В повноваження оперуповноваженого входить перевірка особи, яка подає документи для отримання довідки платника ПДВ, встановлення місцезнаходження товариства тощо. Директор фірми «Будинок імпорту» довідку платника ПДВ не отримав, подавав приблизно до десяти разів. ОСОБА_13 встановлював місцезнаходження цієї фірми, однак встановлення місцезнаходження цієї фірми доручалось і іншим оперуповноваженим. Ніяких розмов у нього з ОСОБА_13 з приводу цієї фірми не було, ОСОБА_13 ні з якими питаннями до нього з приводу цієї фірми не звертався. ОСОБА_13 , враховуючи його функціональні обов`язки, не міг вплинути на прийняття рішення щодо видачі довідки платника ПДВ. ОСОБА_13 характеризується позитивно, претензій не було, дисциплінарних стягнень не було.

Показаннями свідка ОСОБА_14 , який пояснив, що він працює старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах головного відділу боротьби з корупцією та організованою злочинністю Управління СБУ в Харківській області. На початку 2016 року надійшла оперативна інформація, що ОСОБА_6 , обіймаючи посаду оперуповноваженого відділу оперативного супроводження ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, вимагав від приватного підприємця неправомірну вигоду, який подав заяву на отримання свідоцтва платника ПДВ та якому раніше відмовляли у його видачі. Цьому заявнику було зателефоновано ОСОБА_13 . Частина процедури отримання вказаного свідоцтва знаходилась в повноваженнях ОСОБА_13 , а саме йому необхідно було виїхати на місце та перевірити, чи перебуває підприємець за адресою вказаною в заяві. ОСОБА_13 подзвонив заявнику та призначив зустріч, неодноразово були телефонні розмови, обговорювались суми, які необхідному було передати ОСОБА_13 як неправомірну вигоду. Верещакою були штучно створені умови для невидачі в кінцевому результаті довідки платника ПДВ, тому обвинувачений і просив зі свідка 3-4 тис. грн. за позитивне вирішення цього питання. Заявник ОСОБА_10 самостійно та добровільно звернувся до правоохоронних органів з заявою про вчинення відносно нього злочину. Він приймав участь у проведенні НСРД на підставі доручення прокуратури Харківської області, до якого долучені ухвали слідчого судді апеляційного суду Харківської області.

За дорученням прокурора він складав протоколи розсекречення інформації ОРД, однак він нічого не спотворював, як чув та і відтворював, якщо десь і були розбіжності, то це він так чув, він передавав зміст розмови як чув, нічого не спотворював. Розсекречення інформації отриманої внаслідок НСРД здійснюється тих відомостей, які мають доказове значення для кримінального розслідування. ОСОБА_13 в розмовах з заявником зазначав, що за наслідками вчинення комплексних заходів за неправомірну вигоду, які необхідно буде віддати ОСОБА_13 , заявник отримує в кінцевому результаті свідоцтво платника податку.

Даними, що містяться в письмовій заяві ОСОБА_9 від 26.01.2016 року №4780вх щодо протиправних дій відносно нього працівником податкової поліції у Київському районі м. Харкова ДФС України на ім`я « ОСОБА_11 », зокрема, щодо необхідності надання ОСОБА_6 неправомірної вимоги за позитивне вирішення питання щодо надання статусу платника податку на додану вартість для ТОВ «Будинок імпорту» (т. 1 а.с. 114-115).

Даними, що містяться в матеріалах тимчасового доступу до речей та документів Київської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, згідно з якими Товариство з обмеженою відповідальністю «Будинок імпорту» в особі директора ОСОБА_9 звертався до ОДПІ з реєстраційними заявами ТОВ «Будинок імпорту» за формою 1-ПДВ за період вересня 2015 року - квітня 2016 року, зокрема, 10.09.2015, 01.10.2015, 06.11.2015, 08.12.2015, 26.02.2016, 10.03.2016, 21.03.2016, 08.04.2016, з приводу реєстрації та отримання довідки платника податку на додану вартість. Відповідями Київської ОДГП м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області було відмолено у задоволенні зазначених заяв, запропоновано подати нові реєстраційні заяви платника ПДВ. За договором суборенди нежитлового приміщення ТОВ «Будинок імпорту» орендувало офіс в ТОВ «Адрес-Центр «Моноліт». Згідно з журналом обліку вихідних службових записок оперативного управління дій у Київському районі м. Харкова, службове доручення з приводу відпрацювання місцезнаходження ТОВ «Будинок імпорту» за заявою форми 1-ПДВ від 08.12.2015 року було передане для розгляду у межах компетенції оперуповноваженому ОСОБА_6 . Містяться службові записки ОДПІ щодо встановлення/не встановлення місця знаходження ТОВ «Будинок імпорту» в ході відпрацювань заяв за формою 1-ПДВ. Зокрема, 10.12.2015 року була складена та підписана начальником оперативного управління ДПІ у Київському районі м. Харкова ОСОБА_12 доповідна записка №1240/20-3107-05 на ім`я начальника управління реєстрації платників та електронних сервісів ДПІ ОСОБА_15 , у якій зазначалось, що з приводу ТОВ «Будинок імпорту» надано документи та пояснення, місцезнаходження встановлено. У виконавцях доповідної записки вказані Селезень та ОСОБА_13 (т. 2 а.с. 1-2,3-4,5,6-85, 75,76).

Даними, що містяться у довідці Управління СБУ в Харківській області №70/14-4971 від 18.05.2016 року, згідно з якими ОСОБА_6 звільнений з органів ДФС, зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 (т. 2 а.с. 87)

Даними, що містяться протоколі огляду документів від 17.06.2016 року, згідно з якими характеристика з місця роботи на ОСОБА_9 позитивна, з трудової книги ОСОБА_9 вбачається, що він послідовно працював в 2012 році інспектором служби безпеки ТОВ «Рейнфорт», торгівельним представником у ТОВ «Джамп» у 2014 році, торгівельним представником у ТОВ «Ніка Сервіс 2015» у 2015 році, тобто є особою, яка має досвід підприємницької та господарської діяльності (т. 2 а.с.94-97)

Даними, що містяться у реєстраційних та статутних документах ТОВ «Будинок імпорту» (код ЄДРПОУ 40004278), згідно з якими вказане товариство було зареєстровано 10.09.2015 року, засновником та директором якого є ОСОБА_9 , діяльність товариства пов`язана з неспеціалізованою оптовою торгівлею. За договором суборенди від 02.09.2015 року товариство орендувало офіс по АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 122-129, 135-152)

Даними, що містяться у відповіді Управління СБУ в Харківській області № 70/14-1503 від 11.02.2016 щодо анкетних даних ОСОБА_6 та місця знаходження ДІП у Київському районі м. Харкова ГУ ДС у Харківській області (м. Харків, вул. Чернишевського,41) (т. 1 а.с. 176-178)

Даними, що містяться у наданих Головним управлінням ДФС у Харківській області документах щодо проходження служби та службових обов`язків ОСОБА_6 , згідно з якими обвинувачений лейтенант податкової міліції наказом від 20.10.2015 року був призначений на посаду старшого оперуповноваженого відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ оперативного управління ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області. Наказом від 26.02.2016 року звільнений з посади за власним бажанням в запас ЗСУ. Згідно з посадовою інструкцією обвинуваченого від 20.10.2015 року, основними обов`язками старшого оперуповноваженого є: координація роботи ДПІ (п. 2.2.2, організація виконання окремих завдань та доручень керівництва ДПІ з питань, що належать до компетенції структурного підрозділу; взаємодія у встановленому порядку із структурними підрозділами ДПІ); надання публічної інформації (п. 2.2.6, розгляд звернень громадян та надання відповідей на них); виявлення кримінальних та інших правопорушень у сфері оподаткування, митній та бюджетній сферах, а також встановлення місцезнаходження платників податків, опитування їх засновників, посадових осіб (п. 2.2.17, виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню кримінальних та інших правопорушень у сфері оподаткування, митній та бюджетній сферах, вжиття заходів щодо їх усунення; взаємодія зі слідчими підрозділами фінансових розслідувань ДПІ, іншими правоохоронними органами з питань боротьби із кримінальними правопорушеннями у сфері оподаткування; організація взаємодії оперативних підрозділів з іншими структурними підрозділами ДПІ для встановлення місцезнаходження платника податків). При виконання своїх завдань старший оперуповноважений відділу ОСА ПДВ оперативного управління працює в тісній взаємодії з структурними підрозділами ДПІ, іншими підрозділами ГУ ДФС області, МВС України, СБУ, іншими правоохоронними і контролюючими органами, міністерствами, відомствами, установами, що здійснюють контроль за додержанням податкового і валютного законодавства (т. 2 а.с. 106-125).

Даними, що містяться в Ухвалі слідчого судді апеляційного суду Харківської області ОСОБА_16 від 29.01.2016 року №471т, згідно з якими надано дозвіл прокуратурі Харківської області на проведення негласної слідчої (розшукової) дії: зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з мобільного телефону НОМЕР_1 оператора мобільного зв`язку МТС терміном до 29.03.2016 року (т.1 а.с. 191-192).

Даними, що містяться в Ухвалі слідчого судді апеляційного суду Харківської області від 29.01.2016 року №475т, згідно з якими надано дозвіл прокуратурі Харківської області на проведення негласної слідчої (розшукової) дії: аудіо-, відеоконтроль особи стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в публічно доступних та недоступних місцях з метою фіксації розмов, рухів та дій останнього, пов`язаних з одержанням неправомірної вигоди, терміном на 60 днів з моменту підписання ухвали (т.1 а.с. 193-194).

Даними, що містяться в Ухвалі слідчого судді апеляційного суду Харківської області від 29.01.2016 року №473т, згідно з якими надано дозвіл прокуратурі Харківської області на проведення негласної слідчої (розшукової) дії: спостереження за особою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в публічно доступних місцях з метою фіксації розмов, рухів та дій останнього, пов`язаних з одержанням неправомірної вигоди, терміном на 60 днів з моменту підписання ухвали, тобто до 29.03.2016 (т.1 а.с. 199-200).

Даними, що містяться в матеріалах листування директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок імпорту» (податковий номер 40004278) ОСОБА_9 з приводу реєстрації вказаного підприємства у Київської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області як платника податку на додану вартість за період з вересня 2015 року по квітень 2016 року, матеріалів щодо складання підрозділом податкової міліції довідок про підтвердження (непідтвердження) місцезнаходження ТОВ «Будинок імпорту» як платника податків за юридичною адресою за вказаний період часу, юридичної справи ТОВ «Будинок імпорту», які перебувають у Київській ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області (т. 2 а.с. 1-2, 6-86)

Даними, що містяться:

у протоколах за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж стосовно ОСОБА_6 №3715 від 12.04.2016 про зміст телефонних розмов ОСОБА_9 та ОСОБА_6 ; - аудіо, відео контролю особи, стосовно ОСОБА_6 №3714 від 12.04.2016 про зміст розмови між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , яка відбулась 09.02.2016;

у відтворених та досліджених в ході судового розгляду матеріальними носіями з результатами негласних слідчих (розшукових) дій(оптичний диск DVD-R реєстр.№8120/ГВ «К»; оптичний диск DVD-R реєстр.№8110/ГВ «К»; картки пам`яті micro CD реєстр. №8121, №1222;

у висновку №5955/5983 комплексної судової криміналістичної експертизи матеріалів та засобів відео-, звукозапису від 10.06.2016 року, згідно з якими:

ОСОБА_6 брав участь у розмовах, зафіксованих на фрагментах відеофонограм №№ 1-4. Слова (фрази, репліки), які йому належать в розмовах на цих фрагментах відеофонограм, позначені у додатку А як «Невід.2». Програмно-апаратними засобами, що є в розпорядженні експерта, при дослідженні відеофонограм, зафіксованих на картках пам`яті (MicroSD HC «Team» 8Gb реєстр. № 8121; MicroSD HC «Team» 8Gb реєстр. № 8122), наданих на дослідження, ознак монтажу, змін, переривань ні в момент запису, ні після нього - не встановлено. Маніпуляції з предметами відповідають зображеним сюжетам, сценам та темам перемов. На відеофрагментах №№1,2 запис звуку та відео зображення проводився одночасно.

Текстове відтворення змісту розмов між ОСОБА_6 («позначений як «Невід.2») та заявником ОСОБА_9 («позначений як «Невід.1»):

- флеш-картці MicroSD HC «Team» 8Gb з адаптером, реєстр. №8122: Фрагмент відеофонограми № 1, файл «PICT0001.AVІ», «08:33»-«15:57»:

(події відбуваються 09.02.2016 року з 11:51 год. по 11:58 год. біля будівлі Київської ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області):

Невід.1 - Сделал, все, документи ж поменял, щас опять хочу подаваться.

Невід.2- Адрес поменяли?

Невід.1- Нет, нет, нет.

Невід.2- А документы какие меняли?

Невід. 1- Ну помните, да, то, шо вы мне говорили.

Невід.2- Это то, что делали по [ЕДРу], да?

Невід.1- Да. Я просто ждал, я не знаю, как будет щас. Как раз ситуация с новым налоговым… Ну я надеюсь, шо уже получу. Потому шо уже.

Невщ.2 Ну сейчас, э-э… ну, как бы с нашей стороны, мы сделаем всё для того, чтобы… могут быть препоны с адресом от этих… ну…

Невід.1- Не, адрес же у меня не поменялся.

Невід.2- Ну, Короленко, двадцать пять там, да, по-моему?

Невід.1- Да, да, да.

Невід.2- Ну он такой, адрес, не фонтан.

Невід.1- Да?

Невід.2 Как бы… мы свое заключение положительное дадим, но тут… просто щас всех пытаются вообще нафиг… Тогда чуть-чуть проще было.

Невід.1- А шо происходит?

Невід.2- Ну у нас же реорганизация идет. Была ДПИ, теперь ОДПИ. Кстати, в заявке надо писать, шо Кыйивська ОДПИ Ну, ОДПИ в Кыивському райони.

Невід.1 ОДПИ. А шо, так не примут тепер?

Невід.2- Нет, принять - примут, но до этого тоже доколупаться могут.

Невід.2- Будем подходить просить, чтоб они этот... у нас начальник инспекции который здесь есть, Ефремов, он сейчас вот эти заявки на исполнителей не расписует. То есть они у него аккумулируются, вот люди, которые последние две недели...

Невід.1- Подаются, да?

Невід.2- Из-за этого мы столкнулись как бы, сотрудники просят, говорят: не вопрос, мы поможем, но старайтесь в электронном виде подавать. Можно вот так щас подать, попробовать, но когда она к ним придет, вопрос. То есть до первого марта можно не успеть получить. Если есть ключи электронные...

Невід.1- Та еще нет, не делал.

Невід.2- Нету? Ну надо тогда так подавать, пробовать. С вот этим ОДПИ тоже может быть вопрос. Но это такое. На...

Невід.1- Ну надо... мне надо как-то решить щас. Это ж за три дня они на рассмотрение?

Невід.2- Три дня на рассмотрение... Ну ОДПИ тогда лучше исправлять. А я щас к начальнику подойду, попрошу, чтоб он... постарался ускорить. Но это на самом деле, ну как бы, загвоздка в мозге этого самого… к нему приходят запыты все вот эти … и он их не расписывает. То есть люди в работу их даже взять не могут.

Невід.1- Ну давайте я щас, если что, подам…

Невід.2- Подавайте. Я сейчас… мой начальник придет НДС. Я к нему подойду, скажу, шо есть, как бы были договоренности, шо человек пришел, шо надо помочь его ускорить. И тогда мы созвонимся.

Невід.1- Да, я хотел еще это… там если можно, по нашему вопросу.

Невід.2- Ну это уже… потом когда, ну, всё решится.

Невід.1- Тока когда всё решится?

Невід.2- Ну а смысл? Как бы щас я…

Невід.1- Не, шоб я просто для себя хоть определился…понимал.

Невід.2- Не, мы... в плане [суммы]?

Невід.1- Да, да, да, сколько?

Невід.2- Ну как бы со всех по-разному. От каждого по возможности, то есть на усмотрение. Или так... или так.

Невід.1- Так, щас я.

Невід.2- Или на одну меньше. Ну, желательно так, ну если нет...

Невід.1- То есть я так понимаю, это три-четыре тысячи гривен.

Невід.2- Да.

Невід.1 - Ну это уже по результату, правильно?

Невід.2- Да, по результату. То есть щас как бы человека озадачить... каким-то моментом, а потом сказать: извините, у нас начальник п*дарас, не можем помочь. Мы так не это. То есть мы всё постараемся сделать нормально, а там уже... просто будет.

Невід.1- То есть это мне, получается, через три дня подъехать и... если что, ну так чтоб я...

Невід.2- Ну… по результату, мы будем на связи, я буду говорить, стоит, не стоит подъезжать. То есть будет момент, скорей всего, с ОДПИ. Мы сейчас всё… за всё подойдем, поговорим. Шоб это как-то, во-первых, всё положительно было.

Невід.1 - Я понял.

Невід.2- А во-вторых, чтобы это протащить.

Невід.1- Ну да вот, в принципе, одна, одна буква, тут как бы такой роли, я думаю, не должна...

Невід.2- Та они и к запятым придираются.

Невід.1- Да?

Невід.2- Этот дурачок… начальник сидит и там вычитует эту всю ерунду.

Невід.1 - Та мне тоже, чтоб получить.

Невід.2- Это не от нас.

Невід.1 - То есть как мы делаем? Вы меня спланируйте, потому что у меня ж тоже работа, ну...

Невід.2- Сейчас подаем...

Невід.1 - да

Невід.2- Э-э, я подхожу к своему начальнику, говорю, что есть вот такая тема, надо помогать. Мы стараемся протянуть и на связи будем. Если скажут, что надо исправлять на ОДПИ, будем исправлять на ОДПИ.

Невід.1 - Я понял.

Невід.2 - Завтра еще можно будет подать, если они скажут, что это для нас принципиальный вопрос.

Невід.1- Ну да, вы, если что, меня наберите, Роман, шоб я сразу подал, да.

Невід.2- В любом случае, щас подавать и... пока дополнительно ничего не надо. То есть мы сначала всё сделаем, потом будем уже как бы...

Невід.1- Ну Роман, вы тоже мне дайте понять.

Невід.2 - Не-не-не, я ж говорю.

Невід.1- Это будет конечное решение вопроса? Ну то есть, получается.

Невід.2- Да-да-да, это… то есть это уже меняться…

Невід.1- То есть больше никому ниче не надо?

Невід.1- Ну в плане три-четыре тысячи гривен я отдам, всё?

Невід.2- Да.

Невід.1- Я вас услышал. Я тогда щас подаюсь, а если что...

Невід.2- Ну можно подавать, я тогда щас… он приедет и поговорю сразу. То есть ну это предварительно.

Невід.1- Да, Роман, вы мне... вы мне тогда сразу скажите, шоб я просто ориентировался, мне подвозить деньги раньше или подвозить позже?

Невід.2- Пока ниче. Пока мы всё делаем, вот как бы... как процедура есть, в рамках, мы всё заканчиваем, делаем, потом уже будем...

Невід.1- Мне хоть конкретику, ну как бы, я понимаю, шо это не большие деньги.

Невід.2- Пока ниче не надо.

Невід.1- Ну, три-четыре, ну сам факт того, шо как бы, хоть понимать, сколько конкретно: три или четыре?

Невід.2- На усмотрение. Это такое.

Невід.1- Это не от вас, да, я так понял, зависит?

Невід.2- Да. То есть там оно будет… это… ну это чисто милицейское как бы. Ну другого, я думаю, никто с вас не будет, потому шо мы за вас будем ПРОСИТЬ.

Невід.1- Я понял.

Невід.2- Э-э, в любом случае, мы всё делаем. Как бы вот как, есть процедура по закону. Мы это по закону всё делаем, а потом отдельно будем встречаться и разговаривать.

Невід.1- Всё, я вас понял. Хорошо.

Невід.2- То есть, как бы... никакого (нрзб.) ничего (нрзб.)

Невід.1- Ну, я понял, хорошо, это хорошо.

Невід.2- Подавайтесь, а я с начальником поговорю. Вопрос в том, чтоб вот это в работу пустили, шоб оно не лежало.

Невід.1- Я понял.

Невід.2- То есть если оно в работу запущено будет, то вообще всё отлично, всё быстро будет. Если нет, то ну как бы... придется ждать, когда он раздуплится.

Невід.1- Я понял. Хорошо, Роман. Вы набирайте, если что, да, сразу.

Невід.2- На связи. Да, без пытань, на связи.

Невід.1- Да, я понял, хорошо.

Флеш-картка MicroSD HC «Team» 8Gb з адаптером, реєстр, №8122; файл «PICT0002.AVІ» (події відбуваються 26.02.2016 року з 11:26 год. по 11:29 год. біля будівлі Київської ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області):

Невід.1- Всё, Роман, я устал, да.

Невід.2- Всё?

Невід.1- Вот.

Невід.2- Вы сдались?

Невід.1- Не, буду щас сдаваться. Регистрационное посмотрел, я ОДПИ изменил.

Невід.2- Ну вот здесь ОДПИ.

Невід.1- Да. Ром, я шо хотел спросить, шоб вы мне точно уже уточнили, это наверняка получу свидетельство платныка, да?

Невід.2- Та получите, всё нормально, да, Конечно.

Невід.1- Просто я переживаю, ну уже устал, честно говоря, подаваться.

Невід.2- Не, та всё нормально будет, но до первого апреля получим. Тем более щас моего начальника милиции исполняющим обязанности инспекции назначили.

Невід.1 - А-а.

Невід.2 - Поэтому всё нормально будет.

Невід.1- Да? Ну там в течение трех дней или как получится? На какие сроки ориентироваться?

Невід.2- Значит, если по инспекции вопросов никаких не возникнет, ну в плане таких, автоматических, компьютерных моментов, то в течение трех дней уже будет ответ.

Невід.2- Но для получения с первого апреля у нас есть срок до десятого марта. До десятого марта мы всё поисправляем, если что-то там еще будет.

Невід.1- А-а, я понял.

Невід.2- Так мы вроде всё, изменения ж все повносили, поэтому проблем не должно быть.

Невід.1- То есть ориентировочно, если всё проходит, я подаюсь...

Невід.2- Я думаю, шо во вторник...

Невід.1- ...никаких автоматических ошибок не будет, то в принципе, во вторник я уже получу? О, ну это уже радует.

Невід.2- Я сегодня попрошу... чтоб просто... подошли, сказали, шо надо шоб получили. Вот.

Невід.1- Я понял, и по сумме уточните мне. Ну, потому шо ну...

Невщ.2- Тоже, никаких...

Невщ.1- Пределы, шоб понимать. А то вы в прошлый раз мне сказали: три либо четыре тыщи гривен. Мне б просто шоб для себя понимать - три или четыре. Это как бы суммы разные.

Невід.2- На свое усмотрение.

Невід.1- На свое усмотрение?

Невід.2- Да, на свое усмотрение. Но в любом случае, мы щас вот, как оно по алгоритму, по закону есть, мы прорабатываем это всё, подается, всё получается, а дальше... уже как получится.

Невід.1- Я понял, хорошо. Я вас понял. Тогда я щас иду, подаюсь.

Невід.2- Да, подавайтесь, всё, оно к нам заходит, мы даем ответ, как это предусмотрено. Они свою работку делают и…

Невід.1- Ну всё, а тогда уже созвонимся…

Невід.2- Да, а дальше будет уже…

Невід.1- Ну вы, если что, поставите в известность, да, там если какие-то изменения?

Невід.2- Да, без вопросов. Конечно, нам скажут… Всё, будем на связи, там уже…

Невід.1- Хорошо…

Невід.2- Я думаю, уже проблем никаких не будет. Там она … мне тогда отвечали, что вопрос в Киевской ОДПИ и в дате, по-моему, у нас был, да, или какой-то момент? Номера телефонов, ИННы везде всё проставлено?

Невід.1- Да, да, да.

Невід.2- Ну тогда подавайте, всё нормально.

(т. 2 а.с. 98-103, 126-137, т. 3 а.с.6,7,8)

Даними, що містяться у на оптичному диску CD-R від 19.12.2016 року №640/10334/16-к, на якому містяться матеріали отримані від ПАТ «МТС Україна», а саме деталізації дзвінків за номерами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 за період з 01.09.2015 по 29.02.2016, які були отримані на підставі ухвали Київського районного суду м. Харкова від 07.12.2016 року (т. 2 а.с. 187-198, т. 1 а.с. 180-181).

У протоколах за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо, відео контролю особи, стосовно ОСОБА_12 №3716 від 12.04.2016, - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж стосовно ОСОБА_12 №3717 від 12.04.2016 (т. 2 а.с. 104-105), зазначено, що в ході проведення НСРД в період з 01.02.2016 року по 29.03.2016 року не отримано фактичних даних, які можуть бути використані як джерело доказів у кримінальному судочинстві відносно ОСОБА_6 . У зв`язку з цим, суд не вкладає як докази вказані протоколи відносно ОСОБА_12 , та ухвали слідчого судді апеляційного суду Харківської області від 29.01.2016 №178т, №180т, №182т, відносно ОСОБА_12 (т. 1 а.с. 189-190,195-196, 197-198) на підтвердження винуватості ОСОБА_6 .

Картки пам`яті micro CD з написом о/р Гордієнко, Вазон, №7 без реєстр. номеру була надана для дослідження, однак данні, які містяться на ній не відкрилися, прокурор клопотань з цього приводу не заявляв, тому суд не приймає її до уваги.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про хабарництво» від 26.04.2002 року N5, відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.

Хоча згідно з посадовою інструкцією до повноважень обвинуваченого не входили повноваження щодо прийняття рішення про надання довідки платника ПДВ для ТОВ «Будинок імпорту» (тобто не мав влади з цього питання), однак обвинувачений, займаючи посаду старшого оперуповноваженого відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ оперативного управління ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, працюючи в тісній взаємодії з структурними підрозділами ДПІ, працюючи у цій же будівлі де і видаються довідки платника ПДВ, міг вжити заходів завдяки своєму службовому становищу з метою вчинення іншими службовими особами дій для прийняття рішення про надання довідки платника ПДВ для ТОВ «Будинок імпорту». Це також підтверджується зафіксованими розмовами між ОСОБА_9 та обвинуваченим (09 та 26 лютого 2016), у яких останній неодноразово зазначав, що «Будем подходить просить, чтоб они этот…», «Из-за этого мы столкнулись как бы, сотрудники просят, говорят: не вопрос, мы поможем…», «А я щас к начальнику подойду, попрошу, чтоб он... постарался ускорить», «Я сейчас… мой начальник придет НДС. Я к нему подойду, скажу, шо есть, как бы были договоренности, шо человек пришел, шо надо помочь его ускорить», «Мы сейчас всё… за всё подойдем, поговорим. Шоб это как-то, во-первых, всё положительно было; А во-вторых, чтобы это протащить», «я подхожу к своему начальнику, говорю, что есть вот такая тема, надо помогать. Мы стараемся протянуть и на связи будем», «Завтра еще можно будет подать, если они скажут, что это для нас принципиальный вопрос», «я тогда щас… он приедет и поговорю сразу», «это… ну это чисто милицейское как бы. Ну другого, я думаю, никто с вас не будет, потому шо мы за вас будем ПРОСИТЬ», «Та получите [свидетельство платныка], всё нормально, да, Конечно», «Я сегодня попрошу... чтоб просто... подошли, сказали, шо надо шоб получили», «Да, без вопросов. Конечно, нам скажут… Всё, будем на связи, там уже…».

Показання обвинуваченого з приводу того, що він лише один раз 10.12.2015 року склав рапорт на підтвердження місцезнаходження платника ТОВ «Будинок імпорту» і більше таких рапортів не складав відносно вказаного ТОВ, тому ніякого відношення до отримання ОСОБА_10 свідоцтва платника ПДВ він немає, - суд до уваги не приймає, оскільки обвинувачений, хоча і склав лише один рапорт від 10.12.2015, все-одно в лютому 2016 року продовжує вести змістовну розмову з ОСОБА_9 , що він позитивно вирішить питання щодо надання ОСОБА_10 свідоцтва платника ПДВ, за що ОСОБА_10 має надати неправомірну вигоду у розмірі 3000 грн. «по результату», тобто після отримання ОСОБА_10 довідки платника ПДВ.

Таким чином, між свідком ОСОБА_9 та обвинуваченим при особистій зустрічі 10.12.2015 року (тобто до звернення свідка до правоохоронних органів 26.01.2016), відбулись розмова та домовленість з приводу неправомірної вигоди, та які були змістовно, взаємопов`язано та логічно продовжено при зустрічі 09.02.2016 року, яка вже була зафіксована оперативним шляхом.

Як вбачається зі змісту телефонної розмови, яка відбулась між обвинуваченим та ОСОБА_10 22.02.2016 року о 12:03 год., тривалістю 119 секунд (файл звукозапису «380509910539-2016.02.16-10.20.13-459» на диску т. 3 а.с. 7), обвинувачений подзвонив ОСОБА_10 та повідомив: «нужно новую заявку на НДС подавать, и правильно указать название ОДПИ… И она ко мне там попадет и я наберу… Можно завтра подаваться… начальник поменялся и сейчас заявки будут расписывать… ОСОБА_17 ( ОСОБА_10 ) на получения НДС практически стопроцентные… Работать можно будет с НДСом с 01.04.2016».

Таким чином, 22.02.2016 о 12:03 годин ОСОБА_8 зателефонував ОСОБА_9 та запевнив у позитивному результаті вирішення наступної заяви на реєстрацію платника ПДВ за формою 1-ПДВ ТОВ «Будинок імпорту».

Також на підтвердження своєї позиції щодо надання консультативних послуг ОСОБА_10 та те, що обвинувачений не обіцяв отримання довідки платника ПДВ, оскільки це не залежало від нього, обвинувачений посилається на зміст телефонної розмови, яка відбулась між ними 16.02.2016 року (т. 3 а.с. 42-43, файл звукозапису «380509910539-2016.02.16-10.20.13-459» на диску т. 3 а.с. 7). Зокрема, відбулась така розмова:

ОСОБА_10 : « ОСОБА_11 , я по поводу документов о НДСе»;

обвинувачений: «По заявке пока что начальник инспекции ничего на нас не расписывал, т.е. оно зашло и там пока лежит дожидается его резолюции».

Посилання обвинуваченого на те, що він надав ОСОБА_9 лише консультативні послуги і зазначав, що буде все за законом, спростовується вищевказаною розмовою з ОСОБА_9 . Так, в ході з зафіксованих розмов обвинувачений зазначав, що «Пока ниче. Пока мы всё делаем, вот как бы... как процедура есть, в рамках, мы всё заканчиваем, делаем, потом уже будем...», «в любом случае, мы всё делаем. Как бы вот как, есть процедура по закону. Мы это по закону всё делаем, а потом отдельно будем встречаться и разговаривать».

Хоча обвинувачений і зазначав, що «будемо робити за законом», однак достовірно вбачається, що на першому етапі («за законом») мова йшла саме за подання ОСОБА_10 до ОДПІ заяви на реєстрацію платника ПДВ за формою 1-ПДВ, заповненою належним чином, однак вже після її прийняття та реєстрації обвинувачений неодноразово зазначав, що вже після цього він позитивно вирішить питання щодо надання довідки платника ПДВ для фірми ОСОБА_9 , а неправомірну вигоду у розмірі 3000 грн. ОСОБА_9 надав би «по результату», тобто після отримання ОСОБА_9 довідки платника ПДВ.

Показання обвинуваченого в частині того, що в телефоні він показував переписку контрагентів та 3-4 тис грн., які озвучив ОСОБА_10 , не є неправомірною вигодою, суд до уваги не приймає, оскільки з послідовного змісту розмови між ОСОБА_10 та обвинуваченим, чітко та достовірно розуміється, що мова йшла саме за отримання обвинуваченим неправомірної вигоди, і розмова зафіксована оперативним шляхом достовірно спростовує доводи обвинуваченого, що нібито розмова йшла про контрагентів тощо. В даному випадку саме по собі озвучування суми неправомірної вигоди з екрану телефону ОСОБА_10 , а не обвинуваченим, не спростовує конкретний та однозначний зміст їх розмови, при цьому, після озвучування суми ОСОБА_10 обвинувачений підтвердив це, відповівши «так». Зокрема, в ході розмови 09.02.2016 року обвинувачений сказав: «Подавайте. Я сейчас… мой начальник придет НДС. Я к нему подойду, скажу, шо есть, как бы были договоренности, шо человек пришел, шо надо помочь его ускорить. И тогда мы созвонимся», після чого ОСОБА_10 зазначив: «Да, я хотел еще это… там если можно, по нашему вопросу», обвинувачений у відповідь: «Ну это уже… потом когда, ну, всё решится», ОСОБА_10 : «Не, шоб я просто для себя хоть определился…понимал»; обвинувачений: «Не, мы... в плане [суммы]?»; ОСОБА_10 : «Да, да, да, сколько?»; обвинувачений: «Ну как бы со всех по-разному. От каждого по возможности, то есть на усмотрение. Или так... или так… Или на одну меньше. Ну, желательно так, ну если нет...», на що ОСОБА_10 , дивлячись в телефон обвинуваченого зазначає: «То есть я так понимаю, это три-четыре тысячи гривен», на що обвинувачений відповідає: «Да»; ОСОБА_10 : «Ну это уже по результату, правильно?», обвинувачений у відповідь: «Да, по результату. ... То есть мы всё постараемся сделать нормально, а там уже... просто будет». Потім знову в ході розмови підтверджується розмова щодо надання неправомірної вигоди за отримання довідка платника ПДВ. Зокрема, обвинувачений зазначає: «я подхожу к своему начальнику, говорю, что есть вот такая тема, надо помогать. Мы стараемся протянуть и на связи будем… В любом случае, щас подавать и... пока дополнительно ничего не надо. То есть мы сначала всё сделаем, потом будем уже как бы...», ОСОБА_10 у відповідь: «Ну ОСОБА_11 , вы тоже мне дайте понять», обвинувачений: «Не-не-не, я ж говорю»; ОСОБА_10 : «Это будет конечное решение вопроса? Ну то есть, получается»; обвинувачений: «Да-да-да, это… то есть это уже меняться…», ОСОБА_10 : «То есть больше никому ниче не надо? Ну в плане три-четыре тысячи гривен я отдам, всё?», на що обвинувачений відповідає: «Да», потім ОСОБА_10 питає: «Да, ОСОБА_11 , вы мне... вы мне тогда сразу скажите, шоб я просто ориентировался, мне подвозить деньги раньше или подвозить позже?».

Також на підтвердження своєї позиції щодо надання консультативних послуг ОСОБА_10 та те, що обвинувачений не обіцяв отримання довідки платника ПДВ, оскільки це не залежало від нього, обвинувачений посилається на зміст телефонної розмови, яка відбулась між ними 16.02.2016 року (т. 3 а.с. 42-43, файл звукозапису «380509910539-2016.02.16-10.20.13-459» на диску т. 3 а.с. 7). Зокрема, відбулась така розмова:

ОСОБА_10 : « ОСОБА_11 , я по поводу документов о НДСе»;

обвинувачений: «По заявке пока что начальник инспекции ничего на нас не расписывал, т.е. оно зашло и там пока лежит дожидается его резолюции»;

ОСОБА_10 : «Ну, т.е. ответа пока нету, да? Отказа, ничего?»

обвинувачений: «Никаких ответов нет, потому что им не расписано. Когда он и что сделает, и что он придумает, как бы никто не знает и не понимает».

ОСОБА_10 : «Там же тоже трёхдневные сроки, по законодательству?»

обвинувачений: «Ну да, Вы можете попробовать набирать инспекцию, спрашивать, типа: Что, как? Но в любом случае, как бы применительно к нашей ситуации, то просто оно не расписывается, без резолюции лежит. Соответственно без резолюции никто ничего не предпринимает, не делает, потому что никому почта не передаётся на отработку»;

ОСОБА_10 : «Ага, я понял, если что Вы меня наберёте?»

обвинувачений: «Да, конечно. Если будет время, желание, то можете попробовать инспекцию потеребить, ну так, чисто со стороны, как буд-то бы. Ну там как бы ответа никакого не дадут они».

ОСОБА_10 : «Т.е. пока они даже не дали ответа по поводу того, что там отказ или ошибка?»

обвинувачений: «Нет, нет, вообще ответов никаких нет, потому что оно даже на отработку не заходило».

ОСОБА_10 : «А, т.е. даже не заходило!?»

обвинувачений: «Да, т.е. им когда на отработку заходит, от них служебкой перечень предприятий заходит, такую служебку ещё не передавали, соответственно ничего и не заходило».

Справді, обвинувачений каже ОСОБА_10 , що «Вы можете попробовать набирать инспекцию, спрашивать, типа: Что, как?», однак одразу продовжує, що «Но в любом случае, как бы применительно к нашей ситуации, то просто оно не расписывается, без резолюции лежит. Соответственно без резолюции никто ничего не предпринимает, не делает, потому что никому почта не передаётся на отработку».

Тобто обвинувачений проінформував ОСОБА_10 , що заява про платника ПДВ наразі лежить в інспекції без резолюції, тому по заявці ОСОБА_10 ніхто нічного поки що не робить. Потім, обвинувачений каже ОСОБА_10 : «…Если будет время, желание, то можете попробовать инспекцию потеребить…», і тут же продовжує: «…ну так, чисто со стороны, как буд-то бы. Ну там как бы ответа никакого не дадут они». Тобто обвинувачений пропонує «ну так, чисто со стороны, как буд-то бы» «по бентежити» інспекцію з приводу його заяви, однак сам же одразу відповідає, що це марно, оскільки відповідь ОСОБА_10 все одно поки що не дадуть.

Отже, ця розмова від 16.02.2016 року не підтверджує показання обвинуваченого щодо надання ним лише консультативних послуг ОСОБА_10 та те, що від обвинуваченого не залежало надання свідоцтва платника ПДВ. Зміст розмови від 16.02.2016 року перебуває в логічному зв`язку зі змістом зафіксованих розмов від 09, 22 (телефонна розмова), 26 лютого 2016 року та фактично доповнює їх, зокрема, в яких обвинуваченим зазначалось, що він позитивно вирішить питання щодо надання довідки платника ПДВ для фірми ОСОБА_9 , а неправомірну вигоду у розмірі 3000 грн. ОСОБА_9 надав би «по результату», тобто після отримання ОСОБА_9 довідки платника ПДВ.

Посилання захисту щодо провокації вчинення злочину обвинуваченим не знайшло свого підтвердження з таких підстав.

Згідно з рішеннями ЄСПЛ (рішення «Тейшейро де Кастро проти Португалії»; «Раманаускас проти Литви»; «Банніков проти Російської Федерації») провокація злочину по суті є тоді, коли співробітники правоохоронних органів не обмежуються переважно пасивним встановленням обставин можливого вчинення особою злочину з метою збору відповідних доказів і, за наявності на те підстав, притягнення її до відповідальності, а підбурюють цю особу до вчинення злочину.

Під час визначення того, чи обмежилися співробітники правоохоронних органів переважно пасивним встановленням обставин можливого вчинення злочину, ЄСПЛ розглядає два чинники, такі як наявність підстав для проведення відповідних заходів та роль співробітників правоохоронних органів у скоєнні злочину. Належними підставами здійснення зазначених вище заходів ЄСПЛ визнає конкретні і достатні фактичні дані, що вказують на можливе вчинення особою злочину.

Щодо ролі співробітників правоохоронних органів у скоєнні злочину, то ЄСПЛ розглядає момент початку здійснення ними відповідного заходу, щоб визначити, чи «приєдналися» вони до злочину, який особа вже почала здійснювати без будь-якої участі з їхнього боку, чи своїми навмисними діями спровокували особу на вчинення такого злочину.

У даній справі встановлено, що між свідком ОСОБА_9 та обвинуваченим при особистій зустрічі, яка відбулась 10.12.2015 року, відбулись розмова та домовленість з приводу прийняття обвинуваченим пропозиції та обіцянки неправомірної вигоди, та які були змістовно, взаємопов`язано та логічно продовжено при зустрічі 09.02.2016 року, яка вже була зафіксована оперативним шляхом.

Отже, обвинуваченим було вчинено інкримінований злочин до звернення ОСОБА_9 до правоохоронних органів (26.01.2016 року), тобто ще при першій особистій зустрічі з приватною особою - ОСОБА_9 (10.12.2015 року), коли обвинувачений прийняв пропозицію та обіцянку неправомірної вигоди.

Отже, перед проведенням контролю за вчиненням злочину, працівники правоохоронних органів «приєдналися» до злочину, який обвинувачений вже (10.12.2015) почав здійснювати без будь-якої участі з їхнього боку, тому обвинуваченого не спровокували на вчинення такого злочину.

Також суд враховує, що ОСОБА_10 не був раніше знайомий з обвинуваченим, перша зустріч 10.12.2015 року відбулась у зв`язку з тим, що саме обвинувачений зателефонував ОСОБА_10 , після чого у них відбувались зустрічі. Тобто ОСОБА_10 не здійснював «вихід» безпосередньо на обвинуваченого для вирішення питання про надання йому за кінцевим результатом довідки платника ПДВ.

Свідок ОСОБА_9 є приватною особою та не перебував під контролем правоохоронних органів до першої зустрічі з обвинуваченим, свідок характеризується позитивно, є особою, яка має досвід підприємницької та господарської діяльності, при цьому, після звільнення обвинуваченого з посади ще продовжував подавати заяви до податкової інспекції для отримання довідки платника ПДВ. ОСОБА_9 звернувся до правоохоронних органів з заявою, оскільки вважав, що у нього вимагали хабар за отримання довідка платника ПДВ для його підприємства. Допитані свідок ОСОБА_9 та свідок ОСОБА_14 підтвердили, що ОСОБА_9 самостійно та добровільно звернувся до правоохоронних органів з заявою про вчинення злочину особою на ім`я « ОСОБА_11 ».

Матеріали справи та зміст розмов між ОСОБА_10 та обвинуваченим не свідчить про висловлення обвинуваченим відмови від отримання неправомірної вигоди по результату отримання довідки платника ПДВ, чи повторні пропозиції, наполягання ОСОБА_10 на отриманні обвинуваченим хабара.

Справді, після першої зустрічі ОСОБА_10 з обвинуваченим (10.12.2015 року) та двох дзвінків 11.12.2015 року, ОСОБА_10 першим подзвонив обвинуваченому 09.02.2016 року (10:29 год, тривалістю розмови 9 сек. та 8 сек.), домовившись зустрітися біля будівлі ДПІ, однак цей факт не доводить провокації зі сторони ОСОБА_10 чи правоохоронних органів, зокрема, при зустрічі 09.02.2016 року вони одразу продовжують змістовну, послідовну, очікувану для обох розмову щодо отримання довідки платника ПДВ.

Таким чином, представники правоохоронних органів обмежились пасивним спостереженням за злочинною поведінкою ОСОБА_6 і в ході проведення негласних слідчих дій мав місце судовий контроль за дотриманням прав та свобод особи, тому зібрані відповідають усім критеріям належності, допустимості та достовірності.

Те, що ОСОБА_9 був засуджений вироком від 09.12.2014 року за ч. 1 ст. 263 КК України до 5 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання на 2 роки, не свідчить, що він перебував під контролем правоохоронних органів, і є лише безпідставним припущенням обвинуваченого. Крім того, вбачається, що іспитовий строк закінчився 09.12.2016 року, а до правоохоронних органів ОСОБА_10 звернувся 26.01.2017 року.

Все вищевказане доводить відсутність провокації, як з боку працівників поліції, так і з боку ОСОБА_9 .

Обвинувачений посилається на те, що негласні слідчі (розшукові) дії проводяться лише у кримінальному провадженні щодо тяжких та особливо тяжких злочинів, тому якщо вина особи у скоєнні тяжкого або особливо тяжкого злочину не знайшла свого підтвердження, то докази, які були отримані внаслідок проведення НСРД, є такими що отримані в незаконний спосіб. Однак, таке твердження є хибним, оскільки досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 26.01.2016 року за ч. 3 ст. 368 КК України, здійснювалось за фактом вимагання ОСОБА_6 неправомірної вигоди, тобто здійснювалось розслідування тяжкого злочину, тому підстави для визнання недопустимими доказів, отриманих внаслідок проведення негласних слідчих (розшукових) дій, - відсутні.

Відповідно до п.п. 4,5 ч. 2 ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений: доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них; доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам.

Таким чином, прокурор ОСОБА_4 , діючи як процесуальний керівник у цьому кримінальному провадженні, доручивши оперативному підрозділу проведення негласної слідчої дії аудіо, відео контроль, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж відносно підозрюваного ОСОБА_6 , діяв в межах вимог КПК України, тому відсутні підстави для визнання недопустимими доказами чотирьох протоколів від 12.04.2016 року складених ст.оперупоноваженим ГВ БКОЗ Управління СБУ в Харківській області.

В Ухвалах слідчого судді апеляційного суду Харківської області від 29.01.2016 року №471т, №475т, №473т, які оскарженню не підлягали, та якими надано дозвіл прокуратурі Харківської області на проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_6 містяться вид негласних слідчих (розшукових) дій, строк їх проведення, який не перевищує 60 днів, обґрунтування неможливості отримання відомостей про злочин та особу, яка його вчинила, в інший спосіб. Вказані ухвали слідчого судді апеляційного суду Харківської області від 29.01.2016 року відповідають вимогам ст. 247-249 КПК України.

В розсекречених матеріалах НСРД, відкритих стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України після закінчення досудового розслідування, зокрема, в протоколах складених ст.оперупоноваженим ГВ БКОЗ Управління СБУ в Харківській області, містяться посилання на підставі чого здійснювались НСРД, зокрема, на підставі Ухвал слідчого судді апеляційного суду Харківської області від 29.01.2016 року №471т, №475т, №473т.

Отже, стороні захисту було відомо про існування цих ухвал слідчого судді апеляційного суду, дату їх винесення та номер.

В ході судового розгляду на виконання клопотання захисту прокурором були надані вказані Ухвали слідчого судді апеляційного суду Харківської області, які були розсекречені апеляційним судом Харківської області.

Вказані ухвали слідчого судді апеляційного суду Харківської області були досліджені в ході судового розгляду справи. Таким чином, стороною обвинувачення в ході судового розгляду підтверджено, що досудове розслідування проводилось в межах, на підставі та в порядку встановленому Ухвалами слідчого судді апеляційного суду Харківської області від 29.01.2016 року №471т, №475т, №473т.

Стороною захисту не надано переконливих доказів на порушення права обвинуваченого на захист, оскільки на досудовому розслідуванні обвинуваченому було відомо про існування Ухвал слідчого судді апеляційного суду Харківської області ОСОБА_16 від 29.01.2016 року №471т, №475т, №473т; ці ухвали слідчого судді апеляційного суду Харківської області оскарженню не підлягають; захистом не вказано обґрунтованих доводів щодо спростування цих ухвали слідчого судді апеляційного суду Харківської області, які були досліджені в ході судового розгляду цієї справи.

Отже, за вищевказаних обставин, в даному випадку вбачається, що підстави для визнання вказаних доказів недопустимими - відсутні.

Як на підставу для визнання недопустимими доказів, а саме протоколів від 12.04.2016 року про проведення НСРД, обвинувачений посилається на те, що текстове відтворення змісту розмов, вказаних в протоколах, не співпадає з текстовим відтворенням змісту розмов на відеофонограмах, що змінює суть розмови.

Однак з зазначених підстав вказані протоколи від 12.04.2016 року про проведення НСРД не можуть бути визнані недопустимими, оскільки хоча текстове відтворення змісту розмов викладених в протоколах від 12.04.2016 року, не є дослівним відтворенням відеофонограм, однак суть розмови не змінено. Більш того, аудіо-, відеофонограми були безпосередньо досліджені в ході судового розгляду. Також ці аудіо-, відеофонограми надавались в ході досудового розслідування на дослідження експертам, якими було надано висновок №5955/5983 комплексної судової криміналістичної експертизи матеріалів та засобів відео-, звукозапису від 10.06.2016 року, та у якому дослівно відтворено зміст розмови. Таким чином, в ході судового розгляду встановлено дослівний зміст розмов між ОСОБА_10 та обвинуваченим. Отже, протоколи від 12.04.2016 року про проведення НСРД в сукупності з безпосереднім прослуховуванням аудіо-, відеофонограми та безпосереднім дослідженням висновку експертизи №5955/5983 від 10.06.2016 року, відтворюють зміст розмови, тому протоколи від 12.04.2016 року про проведення НСРД не можуть бути визнані недопустимим.

Посилання захисту на те, що не було факту отримання обвинуваченим неправомірної вигоди, суд до уваги не приймає, оскільки злочин, передбачений ч. 1 ст. 368 КК України, є завершеним з моменту прийняття пропозиції, обіцянки службовою особою неправомірної вигоди.

Посилання захисту на те, що в судовій експертизі вказано, що носії інформації не є оригіналами та неможливо у категоричній формі стверджувати, що до відеозапису не внесені зміни, суд не приймає до уваги як підставу для визнання таких доказів недопустимими, оскільки зміст розмов при особистих зустрічах ОСОБА_10 та обвинуваченого є логічним та послідовним, зміст цих розмов доповнюється змістом телефонних розмов між ними. При цьому, обвинуваченим фактично не оспорювались зустрічі з ОСОБА_10 , розмови з ним. Обвинуваченим оспорюється сама трактовка змісту зафіксованих розмов, тобто посилається на те, що під зафіксованими розмовами малось на увазі інші обставини тощо.

Посилання захисту щодо неправильного зазначення в процесуальних документах досудового розслідування числа та місяця народження ОСОБА_6 тощо, не ставить під сумнів вчинення обвинуваченим вказаного злочину, що було підтверджено зібраними у справі доказами.

Таким чином, підстави для визнання вказаних доказів недопустимими відсутні.

Показання обвинуваченого у частині, які суперечать зібраним доказам у справі, надані з метою уникнути ним кримінальної відповідальності, та суд розцінює їх як спосіб захисту, тому до уваги не приймає.

Як вбачається з матеріалів тимчасового доступу до речей та документів Київської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, ОСОБА_9 як керівник ТОВ «Будинок імпорту» звертався 10.09.2015, 01.10.2015, 06.11.2015 до ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області з реєстраційною заявою для отримання довідки платника ПДВ за формою 1-ПДВ, однак оскільки подані заяви не відповідали вимогам чинного законодавства (невірно вказаний ІПН, не вказано ІПН, не вказано особу, яка подає заяву, не вказано загальну суму здійснення операцій, вказано недостовірні дані щодо місцезнаходження), реєстрацію платника ПДВ не проведено, та письмовими відповідями за підписом в.о. начальника ДПІ від 15.09.2015, 06.10.2015, 10.11.2015 запропоновано подати нову заяву з дотриманням вимог чинного законодавства (т. 2 а.с.41-54, 71-74).

Після чого, 08.12.2015 року ОСОБА_9 як керівник ТОВ «Будинок імпорту» знову звернувся до ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області з реєстраційною заявою для отримання довідки платника ПДВ за формою 1-ПДВ, реєстрацію платника ПДВ не проведено (оскільки форма заяви 1-ПДВ не відповідала вимогам Положення від 14.11.2014 року №1130, вказано неіснуючий ІПН ОСОБА_9 ), та письмовою відповіддю за підписом в.о. начальника ДПІ від 10.12.2015 запропоновано подати нову заяву з дотриманням вимог чинного законодавства (т. 2 а.с. 36-39).

Отже, для не проведення реєстрації заяви від 08.12.2015 року не була така підстава як «недостовірні дані щодо місцезнаходження ТОВ «Будинок імпорту».

Доручення щодо перевірки відомостей за заявою форми 1-ПДВ, поданою ОСОБА_9 08.12.2015 року, ОСОБА_6 отримав 09.12.2015 року (т. 2 а.с. 61 зворот), що також підтвердив обвинувачений в судовому засіданні.

При цьому, 10.12.2015 року вже була складена та підписана начальником оперативного управління ДПІ у Київському районі м. Харкова ОСОБА_12 доповідна записка №1240/20-3107-05 на ім`я начальника управління реєстрації платників та електронних сервісів ДПІ ОСОБА_15 , у якій зазначалось, що з приводу ТОВ «Будинок імпорту» надано документи та пояснення, місцезнаходження встановлено. У виконавцях доповідної записки вказані Селезень та ОСОБА_13 (т. 2 а.с. 75,76).

У зв`язку з чим, стороною обвинувачення не доведено допустимими, достатніми та належними доказами, що ОСОБА_6 вчиняв дії чи бездіяльність з приводу затягування часу складення рапорту про підтвердження фактичного місця знаходження ТОВ «Будинок імпорту» за вказаною у заяві адресою, а відповідно - і початок здійснення підприємницької діяльності.

Також, в обвинувальному акті зазначено, що незважаючи на те, що фактичне місцезнаходження ТОВ «Будинок імпорту» у ході перевірки за попередніми та зазначеною заявою на реєстрацію платника ПДВ за формою 1-ПДВ було встановлено раніше за адресою: вул. Короленка, 25, к.18, м. Харків, для реалізації виниклого умислу на отримання неправомірної вигоди, 09.12.2015 ОСОБА_8 , усвідомлюючи, що до кола його службових обов`язків та компетенції входить складання рапорту про підтвердження фактичного місця знаходження товариства за вказаною у заяві адресою, зі свого мобільного телефону зателефонував директору ОСОБА_9 та запропонував йому зустрітись з метою складання рапорту про дійсні відомості ТОВ «Будинок імпорту».

Разом з тим, однією з підстав для не проведення реєстрації платника ПДВ за заявою ОСОБА_9 від 06.11.2015 року (тобто за останньою заявою перед отриманням на виконання ОСОБА_6 09.12.2015) було зазначено, що в заяві (в п.4) вказано недостовірні дані щодо місцезнаходження (т. 2 а.с. 41, 73).

Тому таке твердження в обвинувальному акті не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Також, не доведено належними та допустимими доказами і є лише припущенням сторони обвинувачення, при цьому обвинувачений категорично заперечує проти того, що він знайомився з відомостями відносно ТОВ «Будинок Імпорту», які збирались раніше в ході відпрацювання іншими працівниками заяв, поданих ОСОБА_9 раніше 10.09.2015, 01.10.2015, 06.11.2015.

Таким чином, стороною обвинувачення не доведено допустимими та належними доказами, що ОСОБА_6 достовірно знав та проігнорував той факт, що фактичне місцезнаходження ТОВ «Будинок імпорту» у ході перевірки за попередніми та зазначеною заявою на реєстрацію платника ПДВ за формою 1-ПДВ вже було встановлено раніше за вказаною адресою. Отже, не доведено стороною обвинувачення виникнення умислу обвинуваченого на отримання неправомірної вигоди для реалізації чого обвинувачений нібито і подзвонив ОСОБА_9 .

Після чого, ОСОБА_9 знову звертався 26.02.2016, 10.03.2016, 21.03.2016, 08.04.2016 до Київської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області з реєстраційною заявою для отримання довідки платника ПДВ за формою 1-ПДВ, однак оскільки подані заяви не відповідали вимогам чинного законодавства (невірно вказано найменування органу, не вказано ІПН особи, вказано недостовірні дані в п. 4; додані документи незавірені належним чином), реєстрацію платника ПДВ не проведено, та письмовими відповідями за підписом в.о. начальника ДПІ від 01.03.2016, 14.03.2016, 24.03.2016, 13.04.2016 запропоновано подати нову заяву з дотриманням вимог чинного законодавства (т. 2 а.с. 9-27,77-84)

Стороною обвинувачення інкримінується обвинуваченому така кваліфікуюча ознака як вимагання неправомірної вигоди. Однак, суд вважає, що вказана кваліфікуюча ознака не доведена в судовому засіданні належними та допустимими доказами, тому вона підлягає виключенню з обвинувачення, а дії обвинуваченого підлягають перекваліфікації з ч. 3 ст. 368 КК України на ч. 1 ст. 368 КК України з таких підстав.

У постанові Верховного Суду України від 21.01.2016 року (справа №5-124 кс 15) сформовано правовий висновок, згідно з яким така ознака, як вимагання хабара, може бути поставлена за провину за наявності трьох основних чинників: 1) ініціатором давання (одержання) хабара є службова особа хабароодержувач; 2) пропозиція про давання (одержання) хабара має характер вимоги (примусу), що підкріплюється: або а) відкритою погрозою, або б) створенням таких умов, які переконують хабародавця в наявності реальної небезпеки (прихована погроза) його правам та законним інтересам, що змушує його погодитися з вимогою хабароодержувача; 3) дії, виконанням (невиконанням) яких погрожує вимагач, зумовлені його службовим становищем і, головне, мають протиправний характер та спрямовані на заподіяння шкоди правам та законним інтересам хабародавця.

Якщо винна особа з метою одержання хабара погрожує вчиненням або не вчиненням дій, які можуть завдати шкоди правам чи законним інтересам того, хто дає хабар, або створює такі умови, за яких особа не повинна була, але вимушена дати хабар із метою запобігання шкідливим наслідкам для своїх прав та законних інтересів, дії одержувача хабара слід розглядати як такі, що поєднані з вимаганням останнього. На відміну від цього, вимагання хабара виключається, якщо хабародавець зацікавлений у незаконній, неправомірній поведінці службової особи, прагне обійти закон, установлену процедуру вирішення того чи іншого питання, досягти задоволення своїх незаконних інтересів, одержати незаконні пільги, переваги тощо.

З зафіксованих оперативним шляхом розмов, в тому числі, телефонних, між ОСОБА_9 та обвинуваченим вбачається, що жодних погроз спрямованих на вимагання хабара (неправомірної вигоди) зі сторони обвинуваченого не було, як і не було висловлено створення обвинуваченим таких умов, які переконували ОСОБА_9 в наявності реальної небезпеки (прихована погроза) його правам та законним інтересам, що змушує його погодитися з вимогою хабароодержувача (обвинуваченого).

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_9 пояснив, що при зустрічі в грудні 2015 року з обвинуваченим, він спитав, що робити, на що обвинувачений відповів, що у видачі довідок платника ПДВ податкова міліція відмовляє у 70 відсотків, після чого, ОСОБА_11 на телефоні написав 2000-3000 грн., за отримання ним довідки платника ПДВ, однак платити необхідно після отримання довідки. Авжеж він був вимушений думати, що питання щодо отримання довідки платника ПДВ необхідно вирішувати через ОСОБА_11 , оскільки після багатьох разів подання документів та виправлень, в тому числі, на які вказував ОСОБА_11 , йому все одно відмовляли, тому думати інакше він не міг. Від рапорту ОСОБА_11 щодо місцезнаходження його фірми залежало рішення чи видадуть йому довідку, чи ні. Він не знав, яку ОСОБА_11 інформацію писав у рапорті. Однак, він розумів, що ОСОБА_11 тим чи іншим чином причетний до видачі довідки, оскільки казав, що 70 відсотків відмов приймає податкова міліція.

Ця розмова, яка відбулась при зустрічі 10.12.2015 року, не супроводжувалась оперативним шляхом, ОСОБА_9 не звертався ще до правоохоронних органів, і лише 26.01.2016 року звернувся з заявою про вчинення злочину, після чого були внесені відомості до ЄРДР.

В судовому засіданні обвинувачений категорично заперечував про прохання з його боку надати неправомірну допомогу, тим паче що він нібито вимагав у ОСОБА_9 неправомірну вигоду. Він нічого не казав ОСОБА_9 з приводу відмов у видачі довідки платника ПДВ, навпаки, він казав, що ніякого відношення до цього не має і рішення з цього приводу він не приймає, тому нічим не погрожував ОСОБА_10 . А рапорт про встановлення місцезнаходження ТОВ «Будинок імпорту» він надав керівництву одразу 10.12.2015 року, після того як опитав директора ОСОБА_9 та встановив місцезнаходження ТОВ.

Отже, єдиним доказом на підтвердження вимагання надати неправомірну вигоду обвинуваченому за дії щодо отримання довідки платника ПДВ - є надані в суді показання свідка ОСОБА_9 .

При цьому, на противагу показанням вказаного свідка є надані обвинуваченим показання, який категорично заперечує зміст вказаної розмови.

Вказана розмова між свідком та обвинуваченим 10.12.2015 року відбулась без супроводження оперативним шляхом, тобто будь-яких інших доказів (з приводу того, що ініціатором давання (одержання) неправомірної вимоги, поєднане з вимаганням, був саме обвинувачений, а не свідок; що обвинувачений казав, що 70 відсотків відмов приймає податкова міліція тощо) стороною обвинувачення не надано.

При цьому, суд враховує, що реєстрації платника ПДВ для ТОВ «Будинок імпорту» за заявами ОСОБА_9 від 10.09.2015, 01.10.2015, 06.11.2015 не була проведена у зв`язку з неправильним заповненням ОСОБА_9 заяв, а обвинувачений до опрацювання вказаних заяв не мав ніякого відношення. І лише за заявою ОСОБА_9 від 08.12.2015 року, з приводу якої обвинувачений 09.12.2015 року отримав доручення на відпрацювання, обвинуваченим було вже 10.12.2015 року надано рапорт про встановлення місцезнаходження ТОВ. А підставою для не проведення реєстрації заяви від 08.12.2015 року не були дії чи бездіяльність обвинуваченого, що підтверджується, також тим, що така підстава як «недостовірні дані щодо місцезнаходження ТОВ «Будинок імпорту» не була підставою для не проведення реєстрації заяви платника ПДВ.

Таким чином, стороною обвинувачення не доведено належними, допустимими та достатніми доказами, що ініціатором давання (одержання) неправомірної вигоди є саме обвинувачений ОСОБА_6 , і що саме обвинувачений прохав надати неправомірну вигоду.

Разом з тим, враховуючи недоведеність належними та допустимими доказами про прохання обвинуваченого надати неправомірну вигоду за вказані дії, суд враховує, що між свідком ОСОБА_9 та обвинуваченим при особистій зустрічі 10.12.2015 року, відбулись розмова та домовленість з приводу неправомірної вигоди, та які були змістовно, взаємопов`язано та логічно продовжено при зустрічі 09.02.2016 року, яка вже була зафіксована оперативним шляхом, і в ході цієї розмови, в тому числі, розмови 22 та 26 лютого 2016 року, обвинувачений запевняв, що позитивно вирішить питання щодо надання ОСОБА_10 свідоцтва платника ПДВ, за що ОСОБА_10 надасть неправомірну вигоду у розмірі 3000 грн. «по результату», тобто після отримання ОСОБА_10 довідки платника ПДВ.

Враховуючи відсутність достатніх доказів на підтвердження змісту домовленості між свідком та обвинуваченим 10.12.2015 року щодо прохання обвинуваченого надати неправомірну вигоду, однак беручи до уваги зміст в подальшому зафіксованих оперативним шляхом розмов між свідком та обвинуваченим, встановлено, що обвинувачений прийняв пропозицію та обіцянку неправомірної вигоди за вчинення вказаних дій, а не відмовився від цих дій, які є кримінально караними.

Показання обвинуваченого з приводу того, що він лише один раз 10.12.2015 року склав рапорт на підтвердження місцезнаходження платника ТОВ «Будинок імпорту» і більше таких рапортів не складав відносно вказаного ТОВ, тому ніякого відношення до отримання ОСОБА_10 свідоцтва платника ПДВ він немає, - суд до уваги не приймає, оскільки обвинувачений все-одно в лютому 2016 року продовжує вести змістовну розмову з ОСОБА_10 , що він позитивно вирішить питання щодо надання ОСОБА_10 свідоцтва платника ПДВ, за що ОСОБА_10 має надати неправомірну вигоду у розмірі 3000 грн. «по результату», тобто після отримання ОСОБА_10 довідки платника ПДВ.

Таким чином, між свідком ОСОБА_9 та обвинуваченим при особистій зустрічі 10.12.2015 року (тобто до звернення свідка до правоохоронних органів 26.01.2016), відбулись розмова та домовленість з приводу прийняття обвинуваченим пропозиції та обіцянки неправомірної вигоди, та які були змістовно, взаємопов`язано та логічно продовжено при зустрічі 09.02.2016 року, яка вже була зафіксована оперативним шляхом, а також в телефонній розмові 22.02.2016, при особистій зустрічі 26.02.2016.

Також суд враховує, що зі змісту розмов між свідком ОСОБА_9 та обвинуваченим, зафіксованих оперативним шляхом 09.02.2016 року, вбачається, що між ними, до зустрічі 09.02.2016 року, вже були домовленості з приводу пропозиції та обіцянки неправомірної вигоди, що підтверджується розмовою при зустрічі 09.02.2016 року, з якої достовірно вбачається, що співрозмовники розуміють зміст питання щодо неправомірної вигоди та продовжують раніше обговорюване (при зустрічі 10.12.2015 року) питання з цього приводу:

« ОСОБА_9 : Да, я хотел еще это… там если можно, по нашему вопросу;

обвинувачений: Ну это уже… потом когда, ну, всё решится.

ОСОБА_9 : Тока когда всё решится?

обвинувачений: Ну а смысл? Как бы щас я…

ОСОБА_9 : Не, шоб я просто для себя хоть определился… понимал.

обвинувачений: Не, мы... в плане [суммы]?

ОСОБА_9 : Да, да, да, сколько?

обвинувачений: Ну как бы со всех по-разному. От каждого по возможности, то есть на усмотрение. Или так... или так. Или на одну меньше. Ну, желательно так, ну если нет…

ОСОБА_9 : То есть я так понимаю, это три-четыре тысячи гривен.

обвинувачений: Да.

ОСОБА_9 : Ну это уже по результату, правильно?

обвинувачений: Да, по результату».

Однак, вказана розмова не підтверджує факту вимагання обвинуваченим неправомірної вигоди у ОСОБА_9 , а підтверджує факт домовленості отримання неправомірної вигоди у зазначеному розмірі для позитивного вирішення питання щодо надання ОСОБА_9 довідки платника ПДВ для ТОВ «Будинок імпорту», тобто прийняття обвинуваченим пропозиції та обіцянки неправомірної вигоди у зазначеному розмірі та отримання ним відповідної обіцянки про це.

Суд також враховує, що згідно з даними щодо деталізації дзвінків (т. 2 а.с. 187), ОСОБА_6 дзвонив ОСОБА_9 09.12.2015 о 17:02 год, після чого ОСОБА_9 передзвонив обвинуваченому о 17:22 год. (тривалість розмови 373 с.), о 17:33 год. обвинувачений передзвонив ОСОБА_9 (тривалість 26 с.). 10.12.2015 року обвинувачений дзвонив ОСОБА_9 о 09:36 год. (тривалість 21 с.), о 12:07 год. (тривалість розмови 37с.). 11.12.2015 року ОСОБА_9 подзвонив обвинуваченому о 10:41 год. (тривалість розмови 72с.), о 12:38 год. (тривалість розмови 49 с.). Отже, останнє телефонне спілкування між ними відбулось 11.12.2015 року, що спростовує показання свідка ОСОБА_9 в частині того, що ОСОБА_6 дзвонив йому в кінці грудня 2015 року та квапив, щоб він ( ОСОБА_10 ) скоріше до кінця грудня 2015 року подав документи. Після чого, наступний телефонний дзвінок ОСОБА_9 здійснив обвинуваченому 09.02.2016 року, що також спростовує твердження обвинувачення, що у подальшому, тобто після зустрічі 10.12.2015 року, ОСОБА_8 протягом грудня місяця 2015 - січня місяця 2016 декілька разів телефонував ОСОБА_9 з приводу подачі останнім заяв форми 1-ПДВ, їх змісту та розгляду.

Таким чином, показання свідка ОСОБА_9 в частині тих подій, якій відбувались в грудні 2015 року, зокрема, що ініціатором давання (одержання) хабара був саме обвинувачений, що обвинувачений казав, що 70 відсотків відмов приймає податкова міліція, тому свідок був вимушений думати, що це саме вимагання, - суперечать показанням обвинуваченого, а усунути протиріччя між ними у суду не має можливості, а стороною обвинувачення не надано інших доказів для підтвердження у вказаній частині показань свідка.

Також суд враховує, що стороною обвинувачення не доведено належними та допустимими доказами, що обвинувачений створював умови, за яких ОСОБА_10 вимушений був дати хабар (неправомірну вигоду) з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.

Зокрема, свідок ОСОБА_9 пояснив, що він був вимушений думати, що питання щодо отримання довідки платника ПДВ необхідно вирішувати через ОСОБА_11 , оскільки після багатьох разів подання документів та виправлень, йому все одно відмовляли, тому думати інакше він не міг.

Разом з тим, з усіх поданих ОСОБА_9 заяв на отримання свідоцтва платника ПДВ вбачається, що ці заяви були йому повернуті у зв`язку з неправильним заповненням заяв, тобто ОСОБА_10 не було відмовлено у видачі свідоцтва платника ПДВ, а роз`яснювалось про необхідність правильного заповнення заяв, і, повертаючи заяви, податкова інспекція зазначала, які саме помилки були допущені заявником. При цьому, до зустрічі з обвинуваченим в грудні 2015 року, ОСОБА_10 вже було повернуто три заяви у зв`язку з неправильним їх заповненням, тобто ніякого відношення до попередніх заяв обвинувачений не мав.

Отже, обвинувачений не створював умови, за яких ОСОБА_9 вимушений був дати неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів, а саме отримання довідки платника ПДВ.

Згідно з вимогами ч. 3, ч. 4 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Таким чином, така кваліфікуюча ознака як вимагання обвинуваченим неправомірної вигоди не знайшло свого підтвердження належними, допустимими та достатніми доказами в ході судового розгляду.

Суд, оцінюючи зібрані по справі докази, вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України (в редакції Закону №770-VIII від 10.11.2015), доведена повністю, за що він повинен нести покарання, та суд кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 368 КК України (в редакції Закону №770-VIII від 10.11.2015) як прийняття пропозиції та обіцянки службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища.

Як особистість ОСОБА_18 працездатний, не судимий, неодружений, осіб на утриманні не має, з 20.10.2015 року по 26.02.2016 року працював на посаді старшого оперуповноваженого відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ оперативного управління ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, 26.02.2016 року з вказаної посади звільнений за власним бажанням; з 15.06.2016 року працює менеджером у адвокатському бюро ОСОБА_19 , за місцем роботи характеризувався позитивно, у лікаря нарколога та психіатра на обліку не перебуває, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько обвинуваченого (т. 2 а.с. 53-59, 106-125, 139-142).

Відповідно до ст.ст. 66,67 КК України, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання ОСОБА_18 , відсутні.

Призначаючи покарання ОСОБА_18 , суд враховує характер і ступінь тяжкості суспільної небезпеки вчиненого злочину, який є корупційним та його вчинення становить підвищену суспільну небезпеку, будучи працівником правоохоронного органу та будучи зобов`язаним в силу цього діяти у суворій відповідності із Конституцією та законами України, боротись із злочинністю та корупцією, сам вчинив злочин, враховуючи конкретні обставини справи, вказані дані про особу, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, суд вважає, що обвинувачений повинен нести покарання у виді позбавлення волі в умовах ізоляції від суспільства з позбавленням права обіймати посади працівника правоохоронного органу, що є необхідним і достатнім для виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів.

Суд вважає, що призначення покарання за злочин, передбачений ч. 1 статті 368 КК України, у вигляді штрафу та арешту не є необхідним і достатнім для виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27.05.2016 року (справа №646/2026/16-к) ОСОБА_6 було обрано запобіжний захід у виді застави у розмірі 68900 грн. (т. 2 а.с. 154-156), яка була внесена на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Харківській області 01.06.2016 року з призначенням платежу: застава згідно КПК по справі № 646/2026/16-к (т. 2 а.с. 158).

Враховуючи, що запобіжний захід у виді застави у сумі 68900 грн. ОСОБА_6 не був порушений в ході розгляду справи, то запобіжний захід у вигляді застави з встановленими обов`язками підлягає скасуванню, а внесений розмір застави підлягає поверненню ОСОБА_6 після набрання вироком законної сили.

Обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, взяти ОСОБА_6 під варту в залі суду. Обчислювати строк відбування покарання з дня взяття його під варту в залі суду - з 04.10.2017 року.

Процесуальні витрати по справі стягнути.

Долю речових доказів вирішити на підставі ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_6 1989 року народження визнати винуватим за ч. 1 ст. 368 КК України (в редакції Закону №770-VIII від 10.11.2015) та призначити покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі в кримінально виправній установі, з позбавленням права обіймати посади працівника правоохоронного органу строком на 2 (два) роки.

Обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, взяти його під варту негайно в залі суду. Обчислювати строк відбування покарання з дня взяття його під варту в залі суду - з 04.10.2017 року.

Запобіжний захід ОСОБА_6 у виді застави скасувати.

Повернути ОСОБА_6 внесену ним заставу у вигляді грошових коштів у розмірі 68900 (шістдесят вісім тисяч дев`ятсот) грн. 00 коп., яка була внесена на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Харківській області 01.06.2016 року з призначенням платежу: застава згідно КПК по справі № 646/2026/16-к.

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , на користь Держави процесуальні витрати (за експерті послуги (т. 2 а.с. 157)) 7048 грн. 00 коп.

Речові докази: матеріальні носії з результатами негласних слідчих (розшукових дій) дій оптичні диски DVD-R, картки пам`яті micro CD залишити зберігати у матеріалах кримінальної справи.

На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти діб до апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд м. Харкова.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому і прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді. Копія вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий