Рішення

від 03.10.2017 по справі 302/397/17

МІЖГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 302/397/17

№ 2/302/180/17

Номер рядка звіту 46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повне)

03.10.2017 р. смт.Міжгір'я

Міжгірський районний суд Закарпатської області

в особі головуючого судді КривкаВ. П

секретар Гажук Н.В.,

з участю: позивача представник - адвокат ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2, його представник ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні райсуду в смт.Міжгір'ї справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Міжгірський Агрокомплекс" до Міжгірської селищної ради і ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішень Міжгірської селищної ради № 75 п.6.7 від 17.05.2011 року та № 131 від 30.11.2011 р. і визнання недійсним державного акту серія ЯЛ № 751972, кадастровий № 2122455100:01:010:0106, яким посвідчено право приватної власності на земельну ділянку площею 0,01 га наданої ОСОБА_2 для будівництва гаража,-

В С Т А Н О В И В:

15.05.2017 р. позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів, який обгрунтовано таким.

Рішенням Міжгірської селищної ОСОБА_2 № 131 від 30.11.2011 р. ОСОБА_2 передано у власність безоплатно земельну ділянку площею 0,01 га для будівництва гаража і видано державний акт на право власності на земельну ділянку. Суміжним землекористувачем цієї земельної ділянки (на плані від В до Г ) зазначено ВАТ Агрокомплекс , правонаступником якого є позивач, яким не погоджено межу і закріплення такої на місцевості в установленому порядку, бо встановлення і закріплення меж земельної ділянки ОСОБА_2 відбулося без повідомлення позивача. Окрім цього, земельна ділянка ОСОБА_2 розташована на березі потічка в межах прибережної захисної смуги 25 м., визначеної ст. 60 ЗК України і ст. 88 ВКУКраїни, тобто де заборонено будівництво, в т.ч. гаражів (ст. 61 ЗК, 89 ВК України). Позивач вважає, що відповідач - Міжгірська селищна рада змінила цільове призначення земельної ділянки, порушивши вимоги ст.59 ч.4 ЗК України.

Представник позивача позов підтримав і додатково усно обгрунтував свої вимоги і тим, що відповідач ОСОБА_2 спорудженням гаража обмежив додатковий доступ (заїзд) на земельну ділянку позивача. Просить відхилити висновок управління Держгеокадастру в Закарпатській області, зазначений в акті інспектора від 04 серпня 2017 р., а також узяти до уваги правову позицію ВСУ в постанові від 24.12.2012 р..

Відповідач ОСОБА_2 позов заперечив повністю, свою позицію обгрунтував таким.

Позивач пропустив трьох річний строк позовної давності, який слід обраховувати з 2011 р. (дати винесення рішень Міжгірською селищною радою і видачі державного акта ОСОБА_2 - 2012 р.) Позивачу про ці рішення було відомо, оскільки він не бажав погодити суміжне землекористування і підписати акт про це. З приводу приватизації земельної ділянки ОСОБА_2 звертався в правоохоронні органи до Міжгірськоїселищноїради з скаргами, спостерігав будівництво гаража, а тому був проінформований щодо суміжного землевласника. Позивач не обгрунтував порушення його прав як суміжного землекористувача, а також не довів жодним доказом, що земельна ділянка відповідача відноситься до прибережної захисної смуги.

Співвідповідач Міжгірська селищна рада позов заперечила повністю з таким письмовим обгрунтуванням своєї позиції.

Позивач не є належним позивачем у справі, бо оскаржуваним рішенням селищної ради і виданим ОСОБА_2 державним актом не порушено його прав як суміжного землекористувача. Земельна ділянка, надана у власність ОСОБА_2 не знаходиться в прибережній захисній смузі потічка з урахуванням плану забудови земельної ділянки і рішення Міжгірської селищної ради № 14 від 09.03.2011 р. та висновку ДП Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою , яким водоохоронна зона в зазначеному місці визначена 6 м від потічка. У зв'язку з непогодженням позивача межі земельної ділянки ОСОБА_2 Міжгірською селищною радою винесено рішення № 106 від 16.09.2011 р. Окрім цього, позивач звернувся в суд з вимогою про захист своїх прав та інтересів з пропуском строку позовної давності.

Оцінивши позиції сторін, доводи їх представників, подані ними в справу докази, суд установив такі обставини.

Позивач є юридичною особою - суб'єктом господарювання (правонаступником ВАТ Міжгірський Агрокомплекс ). Згідно державного акта серія І-ЗК № 001693, виданого Міжгірською селищною радою 21.03.2000 р. на підставі рішення цієї ради від 14.12.1999 р., позивачу передано в постійне користування 1,86 га земельної ділянки в смт.Міжгір'ї по вул.Незалежності,55, для обслуговування машинно-тракторного парку, з якою в подальшому на підставі рішень Міжгірської селищної ради за згодою позивача вилучено в 2003 р. - 0,18 га; в 2005 р. - 0,13 га, які зареєстровано як зміни в землекористуванні в указаному державному акті.

Згідно державного акту серія ЯЛ № 751972, виданого ОСОБА_2 Міжгірською селищною радою на підставі рішення № 131 від 30.11.2011 р., зазначеній особі передано безоплатно у власність - 0,01 га земельної ділянки в смт.Міжгір'ї по вул.Незалежності для будівництва та обслуговування гаража.

До видачі зазначених документів Міжгірська селищна рада винесла рішення № 75 від 17.05.2011 р. про надання дозволу ОСОБА_2 на складання проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки у власність, який погоджений у встановленому порядку і затверджений Міжгірською селищною радою. Згідно плану забудови, акту погодження і встановлення меж земельної ділянки (їх опису) за проектом землеустрою земельна ділянка ОСОБА_2 межує:

- землями селищної ради (А-Б);

- землями Міжгірського державного лісогосподарського підприємства (Б-В);

- землями ВАТ "Агрокомплекс" (В-Г) - позивачем;

- землями загального користування (дорога) (Г-А).

Вказані межі земельної ділянки погоджені суміжними землекористувачами (власниками), окрім позивача.

У зв'язку з цим Міжгірська селищна рада винесла рішення № 106 від 16.09.2011 р., затвердивши розміри цієї земельної ділянки згідно кадастрового плану.

На підставі матеріалів "Технічної документації по встановленню прибережних смуг малих річок, струмків і водостоків Міжгірського району Закарпатської області, 1981 р. " (за якими для річок Міжгірського району і р.Ріка, в долині якої розташовано смт.Міжгір'я, визначено смугу прибережної смуги - 10 м., для струмків - 6 м) Міжгірська селищна рада встановила рішенням № 14 від 09.03.2010 р. ширину прибережної захисної смуги від маленьких потічків, річок та каналів - 6 м.

Згідно рішення Міжгірської селищної ради № 26 від 07.06.2012 р. ОСОБА_2 надано дозвіл на будівництво і виготовлення технічної документації гаража з кімнатами відпочинку в смт.Міжгір'ї по вул.Незалежності на земельній ділянці, переданій у власність на підставі зазначених вище документів. ОСОБА_2 виготовив будівельний паспорт 17.08.2012 р., збудував гараж і виготовив технічний паспорт на цей об'єкт нерухомого майна 23.05.2017 р. і зареєстрував декларацію про готовність цього об'єкта до експлуатації 09.06.2017 р. в управлінні ДАБІ у Закарпатській області.

Згідно акту державних інспекторів ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області від 04.06.2017 р. № 16.4-02/52, складеного на виконання ухвали Міжгірського районного суду від 17.07.2017 року про надання висновку в справі щодо дотримання режиму захисної прибережної смуги при передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_2, - порушень вимог земельного законодавства не виявлено.

Оцінивши встановлені обставини за наданими доказами, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Предметом спору є оскарження рішення органу місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки фізичній особі і оскарження реалізованого права власності на земельну ділянку громадянином. Позивач покликається на те, що він не погоджував суміжну межу земельної ділянки відповідача ОСОБА_2, а також те, що земельна ділянка ОСОБА_2 знаходиться в прибережній захисній смузі, яка визначена водоохоронною зоною, що прилягає до земельної ділянки позивача, будівництвом гаража обмежено один із під'їздів для вантажних авто на земельну ділянку позивача.

Ст.152 ЗК України передбачено, що власник (користувач) земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

З обставин справи видно, що ОСОБА_2 одержував земельну ділянку із земель запасу Міжгірської селищної ради та оформив право власності за встановленою законом процедурою, відповідно до вимог ст.ст. 12,20,40, 78-81, 116, 118, 121 ЗК України.

Як видно з проекту землеустрою земельної ділянки ОСОБА_2 (акту встановлення і погодження меж від 01.11.2011 р.) суміжний землекористувач ВАТ "Агрокомплекс" (на плані від "В до Г" - довжина 7,5 м) не погоджував суміжне землекористування цієї ділянки, а інші землевласники (користувачі) свої межі погодили. У зв'язку з цим рішенням Міжгірської селищної ради № 106 від 16.09.2011 р. за заявою ОСОБА_2 затверджено розміри земельної ділянки, зокрема межу "В-Г" (т.3 до т.4 - 7,50 м.).

Згідно з ст.50 закону "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок і включають, зокрема поряд з іншими матеріалами:

- акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки);

- акт перенесення в натуру (на місцевості) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки);

- перелік обмежень у використанні земельних ділянок;

- кадастровий план земельної ділянки;

- матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру ( на місцевості) (уразі оформлення земельної ділянки).

Суд вважає, що ці вимоги закону виконані при складанні проекту землеустрою.

Межі земельної ділянки позивача встановлені в проекті землеустрою до державного акту і в натурі (на місцевості) закріплені огорожею в часі значно раніше ніж відведено в натурі і земельну ділянку ОСОБА_2 Пункт 3.8 Інструкції (затв. Наказом № 376 від 18.05.2010 р.) про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками , передбачає, що межові знаки не встановлюються:

- у спільних поворотних точках меж суміжних земельних ділянок, на яких раніше встановлено межові знаки;

- на бажання власника - у разі, якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються, зокрема з парканами, огорожами, фасадами будівль тощо.

Позивачем не надано обгрунтувань і не подано жодного доказу , що земельна ділянка ОСОБА_2 накладається на межу його земельної ділянки.

Позивач не надав суду і жодного доказу щодо обмеження заїзду на його земельну ділянку. Натомість з пояснень представника позивача і документації землеустрою видно, що позивач має облаштований заїзд (дорогу) на земельну ділянку підприємства вантажними авто в іншому місці, а також і дорогу вздовж земельної ділянки ОСОБА_2.

Суд також відхиляє доводи позивача щодо порушення відповідачами вимог земельного і водоохоронного законодавства з огляду на таке.

Покликання позивача на правову позицію, висновку в постанові ВСУ від 24.04.2012 р. (справа № 21-79а12) суд не бере до уваги, бо застосовані в цьому судовому рішенні положення ст.ст. 60, 61 ЗК і ст.90 ВК щодо заборони будівництва гаражів у межах прибережної захисної смуги є дотичними до обставин, за якими судом достовірно установлено, що надана для такого будівництва земельна ділянка знаходиться саме у межах прибережної земельної смуги.

Натомість у розглядуваній справі позивачем не подано жодного доказу і судом не установлено факту, що земельна ділянка ОСОБА_2 повністю чи частково знаходиться в прибережній захисній смузі потічка (струмка).

На основі встановлених обставин у справі, суд застосовує правову позицію ВСУ, висновку в постанові від 29.03.2017 р. (справа № 6-1590 цс16), з огляду на таке обгрунтування.

Відповідно до положень ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України, прибережна захисна смуга, зокрема для струмка (потічка) встановлюється шириною 25 м . Стаття 88 ВК України також передбачає:

- у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації, а також за окремими проектами землеустрою.

Судом установлено, що Міжгірська селищна рада прийняла рішення про надання земельної ділянки ОСОБА_2 для будівництва гаража в установленому місці з урахуванням існуючої забудови в смт.Міжгір'ї і визначення технічною документацією спеціалізованого проектного інституту ширину прибережної захисної смуги для потічків (струмків) у межах населеного пункту смт.Міжгір'я - 6 м.. Цей розмір затверджений і відповідним рішенням Міжгірської селищної ради, тобто виходячи з конкретних умов, що склалися при забудові населеного пункту в минулому.

Положеннями пункту 10 Порядку визначення розмірів і меж водохоронної зони та режиму ведення господарської діяльності в них, затв. пост. КМУ № 486 від 08.05.1996 р. передбачено, що на землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони кокретних умов забудови.

Орган Держгеокадасту на вимог суду не встановив порушень земельного і водного законодавства щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2, що стверджено актом державного інспектора, висновком у ньому та роз'ясненням.

Отже, відповідно до положень ст.ст. 60,61 ЦПК України позивач не довів обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, а відповідачі обгрунтовано і належно спростували позов доказами і запереченнями.

Судових витрат до стягнення чи повернення немає.

Керуючись ст.ст. 212-215,218 ЦПК УКраїни, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення надіслати для відома в Міжгірську селищну раду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в апеляційний суд Закарпатської області через райсуд протягом десяти днів з дня проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , - протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення набирає законної сили згідно з ст. 223 ЦПК України.

Суддя: ОСОБА_4