Постанова

від 03.10.2017 по справі 905/797/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

03.10.2017р. справа №905/797/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівРадіонової О.О. Попкова Д.О., Стойка О.В. секретаря Бреславець Л.М. за участю представників від позивача:не з"явився від відповідача:не з"явився розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 м.Маріуполь, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 12.06.2017 року у справі№905/797/17 (суддя Паляниця Ю.О.) за позовомПриватного підприємства "Ремонтно-аварійна служба" м.Маріуполь, Донецька область до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 м.Маріуполь, Донецька область простягнення 137 377,97 грн. ВСТАНОВИВ:

04.04.2017 року до господарського суду Донецької області звернулось Приватне підприємство Ремонтно-аварійна служба з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про стягнення суми боргу у розмірі 72 000 грн. за договором безпроцентної фінансової допомоги №17/05 від 17.05.2013 року, стягнення на підставі п.6.2. договору 8% річних у розмірі 12 987,61 грн., індексу інфляції у розмірі 47 520,00 грн. та 3% річних у розмірі 4 870,36 грн. (а.с. 3-4).

29.05.2017 року позивач звернувся до суду з заявою щодо зменшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 72 000 грн., стягнення на підставі п.6.2. договору 8% річних у розмірі 13 824 грн., індексу інфляції у розмірі 48 960 грн. (а.с. 55-57).

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.06.2017 року у справі №905/797/17 позовні вимоги були задоволені частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на користь Приватного підприємства "Ремонтно-аварійна служба" суму основного боргу в розмірі 72000 грн, 8% річних у розмірі 13824 грн, інфляційні втрати у розмірі 45947,35 грн, а також судовий збір в сумі 1976,57 грн. (а.с. 71-74).

В обґрунтування прийнятого рішення суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено факт порушення відповідачем несплати боргу у встановлений договором строк.

Щодо стягнення 8% річних, суд з посиланням на п.6.2 договору, встановив, що їх сума є фактично більшою, ніж заявлена позивачем до стягнення, тому, враховуючи, що суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, позовні вимоги у вказаній частині задовольнив частково у сумі на 13824 грн.

Стосовно заявлених до стягнення інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що позивачем не було враховано правил нарахування інфляційних втрат при здійсненні відповідного розрахунку, що призвело до безпідставного збільшення заявленої до стягнення суми інфляційної складової боргу, тому, перерахувавши, задовольнив позовні вимоги в цій частині частково розмірі 45974,35 грн. за період з 01.02.2015р. по 30.04.2017р. (повні місяці).

Відповідач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_5, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд повністю скасувати рішення господарського суду Донецької області від 12.06.2017 року по даній справі і прийняти нове, яким у позові відмовити, застосувавши позовну давність; зупинити виконання наказу від 10.07.2017р. у даній справі. (а.с.103-104).

Зокрема, скаржник вказує на те, що позивачем не надані до позову докази направлення копії позовної заяви з додатками, що суперечить вимогам статті 57 ГПК України. У зв"язку з цим, апелянт просив відкласти розгляд справи та зобов"язати позивача надати йому копію позовної заяви для ознайомлення.

Крім того, скаржник підтверджує, що підписував додаткову угоду про надання безпроцентної фінансової допомоги 17.05.2013 року із строком повернення протягом місяця, але більше ніяких додаткових угод про пролонгацію не підписував, оскільки не був в Україні на дати підписання цих документів, що підтверджується довідкою Державної прикордонної служби від 01.12.2016р. №64/П-5914. На думку апелянта, строк дії договору закінчився 17.06.2013 року, а відтак строк звернення позивача до суду сплив 17.06.2016р. Апелянт зазначає, що не мав позовної заяви, а тому не міг звернутися із клопотанням про застосування позовної давності та проведення почеркознавчої експертизи. (а.с. 103-104).

02.10.2017р. через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду було отримано заперечення на апеляційну скаргу по справі №905/797/17 від Приватного підприємства Ремонтно-аварійна служба , в яких останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення та провести судове засідання без участі позивача, які колегією суддів розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи (а.с.133-134).

Позивач у судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, просив розглянути справу за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомив, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористався.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів у зв"язку з перебуванням у відпустці судді Чернота Л.Ф., визначено наступний склад суду: головуючий суддя Радіонова О.О., судді Стойка О.В., Попков Д.О.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

Приватне підприємство Ремонтно-аварійна служба є юридичною особою (ідентифікаційний код 32320987), що підтверджено копією Статуту підприємства та Витягом з ЄДРПОУ (а.с. 32-41, 135-136).

Відповідач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 є фізичною особою-підприємцем (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), що підтверджено спеціальним витягом з ЄДР та Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с.45-50, 165).

17.05.2013 року між Приватним підприємством Ремонтно-аварійна служба (за договором - позикодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (за договором - позичальник) був укладений договір безпроцентної фінансової допомоги №17-05, за умовами якого позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти в розмірі, установленому договором, а позичальник зобов'язується повернути їх позикодавцю (п.1.1.) (а.с. 9-10).

Сума позики за договором становить 72 000 грн. За договором проценти не нараховуються та не сплачуються (п.п. 2.1.,.2.2.).

Третім розділом договору сторони зазначили порядок надання позики.

Так, позикодавець перераховує суму позики в безготівковому порядку на поточний рахунок позичальника (п.3.1.).

Згідно до умов договору, строк повернення позики становить один місяць з моменту надання суми з можливістю подальшої пролонгації (п.4.1.).

Відповідно до п. 7.2 строк повернення позики, установлений п. 4.1, може бути продовжено за погодженням сторін, що оформляється додатковою угодою сторін.

Додатковою угодою від 17 червня 2013р. про пролонгацію до договору безпроцентної фінансової допомоги №17/05 від 17.05.2013р. строк повернення безпроцентної фінансової допомоги продовжено до 17 липня 2013р. (а.с. 11).

Додатковою угодою №2 від 17 липня 2013р. пролонговано строк виконання зобов'язання до 17 серпня 2013 року (а.с. 12).

Додатковою угодою №2 від 17 серпня 2013р. пролонговано строк виконання зобов'язання до 17 жовтня 2013 року (а.с. 13)

Додатковою угодою №3 від 17 жовтня 2013р. строк повернення безпроцентної фінансової допомоги пролонговано до 17 січня 2014 року (а.с. 14).

Додатковою угодою №4 від 16 січня 2014 року строк повернення безпроцентної фінансової допомоги продовжено до 17.01.2015 року (а.с. 15).

Отже, зобов'язання з повернення позики у розмірі 72000грн. мало бути виконано відповідачем не пізніше 16.01.2015р. включно.

Сторони узгодили порядок повернення суми позики.

Відповідно до умов даного договору позичальник зобов'язаний повернути суму позики (або неповернену її частину в разі дострокового погашення частини позики) в останній день строку, встановленого в п.4.1 цього договору. Сума позики підлягає поверненню шляхом її перерахування на поточний рахунок позикодавця. Днем повернення позики (її частини) вважається день зарахування суми позики (її частини) на поточний рахунок позикодавця (п.п.5.1, 5.2, 5.3).

Пунктами 6.1, 6.2 сторони передбачили, що при простроченні повернення позики (її частини) позичальник сплачує штраф у розмірі 0,1% від неповерненої суми позики. При простроченні повернення позики (її частини) позичальник додатково до штрафу, передбаченого п.6.1 договору, сплачує проценти в розмірі 8% річних, виходячи з неповерненої суми за весь строк прострочення. При цьому позичальник зобов'язаний повернути суму позики (її неповернену частину в разі довгострокового повернення частини позики), збільшену з урахуванням індексу інфляції за весь строк прострочення.

Відповідно до п.7.1 цей договір набуває чинності з моменту надання позикодавцем суми позики позичальнику та діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за договором.

Даний договір №17/05 від 17.05.2013р містить підписи сторін та укладений у встановленому законом порядку.

На виконання умов договору позивачем було перераховано на рахунок відповідача 72 000,00грн. В призначенні платежу вказано, що це безвідсоткова фінансова допомога на поворотній основі, згідно договору №17/05 від 17.05.2013р., що підтверджено платіжним дорученням № 710 від 17.05.2013р. (а.с. 16).

В матеріалах справи відсутні будь-які докази належного виконання умов договору відповідачем.

Позивач наполягає на тому, що у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків по поверненню грошових коштів за договором безпроцентної фінансової допомоги №17/05 від 17.05.2013р. за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 134 784,00 грн.

За таких обставин позивач звернувся до господарського суду Донецької області з вимогою до відповідача про стягнення суми боргу за даним договором у розмірі 72 000,00 грн.

Крім того, позивач просив, з урахуванням зменшення розміру позовних вимог, стягнути з відповідача 8% річних у розмірі 13 824 грн. та інфляційні у розмірі 48 960, 00 грн. (а.с. 55-57).

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо стягнення грошових коштів за договором безпроцентної фінансової допомоги.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір безпроцентної фінансової допомоги №17/05 від 17.05.2013р. є договором позики (а.с. 9-10).

Загальні положення про позику передбачені главою 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч. 2 ст. 1047 ЦК України).

Позичальник, як передбачено ст.1049 ЦК України, зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір позики як загальна договірна конструкція є підставою для виникнення правовідносин, учасниками яких є будь-які фізичні або юридичні особи, оскільки ЦК України не містить жодного виключення як щодо суб'єктного складу, так і щодо права на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір яких і порядок їх одержання встановлюється договором (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідно до п.п.5.1, 5.2, 5.3 договору №17/05 від 17.05.2013р. позичальник зобов'язаний повернути суму позики (або неповернену її частину в разі дострокового погашення частини позики) в останній день строку, встановленого в п.4.1 цього договору. Сума позики підлягає поверненню шляхом її перерахування на поточний рахунок позикодавця. Днем повернення позики (її частини) вважається день зарахування суми позики (її частини) на поточний рахунок позикодавця.

За змістом п.4.1 договору №17/05 від 17.05.2013р. строк повернення позики становить один місяць з моменту надання суми з можливістю подальшої пролонгації.

Згідно з додатковою угодою №4 від 16.01.2014р. до вказаного договору сторони змінили строк повернення безпроцентної фінансової допомоги та встановили його до 17.01.2015р.

Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р., якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року, то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (п.1.9).

Згідно до п.7.1. цей договір набуває чинності з моменту надання позикодавцем суми позики позичальнику та діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за договором.

Висновок суду про те, що зобов'язання з повернення позики у розмірі 72000 грн. мало бути виконано відповідачем не пізніше 16.01.2015р. включно, колегія суддів вважає правильним.

Матеріалами справи доведено, що позивач виконав умови договору належним чином, а відповідач отримав суму позики у розмірі 72 000 грн. та не повернув її у строк, визначений умовами спірного договору.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми у розмірі 72 000 грн., правомірним.

Пунктами 6.1, 6.2 договору сторони передбачили, що при простроченні повернення позики (її частини) позичальник сплачує штраф у розмірі 0,1% від неповерненої суми позики. При простроченні повернення позики (її частини) позичальник додатково до штрафу, передбаченого п.6.1 договору, сплачує проценти в розмірі 8% річних, виходячи з неповерненої суми за весь строк прострочення. При цьому, позичальник зобов'язаний повернути суму позики (її неповернену частину в разі довгострокового повернення частини позики), збільшену з урахуванням індексу інфляції за весь строк прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів встановила, що в рішенні суд помилково вказав період з 17.01.2015р. по 12.06.2015р. замість з 17.01.2015р. по 12.06.2017р., але така описка не впливає на зміст рішення та суті його не змінює. Також в суді першої інстанції вірно зазначено, що заявлена позивачем сума є фактично більшою, ніж заявлена позивачем до стягнення.

Проте, враховуючи, що суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, висновок суду про задоволення позовних вимог в цій частині у сумі 13824 грн., колегія суддів вважає правильним.

Згідно п.3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р. індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Місцевим господарським було правильно зазначено період, який позивач в наданих розрахунках вказав невірно, а саме стягненню підлягають інфляційні втрати у сумі 45 974,35 грн. за період з 01.02.2015р. по 30.04.2017р., оскільки періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць у якому мала місце інфляція (дефляція).

Доводи апелянта про те, що позивачем не була направлена копія позовної заяви відповідачу спростовується матеріалами справи. До позовної заяви доданий опис вкладення до цінного листа із поштовою квитанцією від 04.04.2017р. №8752501220281 на адресу позивача: АДРЕСА_2, одержувач: фізична особа-підприємець ОСОБА_5, відправник Приватне підприємство Ремонтно-аварійна служба , як доказ направлення відповідачу копії позовної заяви із додатками (а.с.6).

Скаржник стверджує про те, ним була підписана лише додаткова угода від 17.05.2013 року, інші додаткові угоди до спірного договору він не підписував та не міг підписувати, оскільки був відсутній на території України, на підтвердження чого надає довідку Державної прикордонної служби від 01.12.2016 року №64/П-5914 (а.с. 116).

Колегія суддів встановила, що надана довідка містить інформацію про дати перетину: 28.10.2014; 05.03.2016; 09.04.2016; 05.10.2016, проте додаткові угоди були укладені 17.06.2013р., 17.07.2013р., 17.08.2013р., 17.10.2013р.,16.01.2014р. (а.с.11-15)

Твердження апелянта про те, що він не міг звернутися із клопотанням про застосування позовної давності та проведення почеркознавчої експертизи жодним чином не підтверджуються відповідними доказами та неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього відповідачем не доведена. При цьому, додане до апеляційної скарги клопотання, адресоване суду першої інстанції щодо відкладання розгляду справи направлено на адресу суду електронною поштою (а.с.106-107).

Щодо посилань скаржника на порушення судом норм процесуального права в частині неналежного повідомлення сторони про час та місце судового засідання, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 64 ГПК України, суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

З матеріалів справи вбачається (адреса відповідача, зазначена позивачем у позові), що місцем знаходження ФОП ОСОБА_5 є: АДРЕСА_3

Згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за електронним запитом від 23.05.2017р. за №1002604010 станом на 23.05.2017р. фізична особа-підприємець ОСОБА_5 місцезнаходження якого є: 87549, АДРЕСА_1 (а.с.45-50).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 13.04.2017 року було порушено провадження у справі №905/797/17, призначено її розгляд на 23.05.2017 року о 10:00год. (а.с.1).

Згідно вихідного штампу 13.04.2017 року вищевказана ухвала була надіслана судом першої інстанції відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням за адресою: 87549, АДРЕСА_1 (а.с. 1 - зворотній бік).

Суд першої інстанції належним чином повідомляв відповідача про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке відповідач отримав 17.05.2017р. (а.с. 44).

Отже, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач був обізнаний про порушення провадження у справі та про час судових засідань.

Інші доводи апелянта не спростовують висновок місцевого господарського суду, тому колегією суддів не приймаються до уваги.

З урахуванням вищевикладеного, твердження заявника апеляційної скарги про порушення та неправильне застосування господарським судом Донецької області норм процесуального та матеріального права при прийнятті рішення не знайшло свого підтвердження, в зв'язку з чим Донецький апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду Донецької області та задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на рішення господарського суду Донецької області від 12.06.2017 року у справі №905/797/17 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 12.06.2017 року у справі №905/797/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді Д.О. Попков

О. В. Стойка

Надр.5 прим:1 -у справу; 1-позивачу; 1 -відповідачу; 1 -ДАГС; 1-ГС Дон. обл.