Рішення

від 04.10.2017 по справі 163/927/15-ц

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 163/927/15-ц

Провадження № 2/163/3/17

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2017 року Любомльський районний суд Волинської області

у складі: головуючої судді - Гайдук А.Л.,

за участі секретаря - Голядинець О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Любомль цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, страхової компанії Compensa Towarzystwo Ubezpieczen S.A. Vienna Insuranсe Group про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я,-

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Відшкодування» в особі генерального директора ОСОБА_4, на підставі укладених довіреностей, звернулось до суду з зазначеним позовом в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який обґрунтовано тим, що 29 серпня 2012 року приблизно о 06 год. 00 хв. ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом IVEKO-M1V , р.н.з. NO73143, допустив наїзд на пішохода - ОСОБА_5, який позивачам доводиться сином, та в результаті даної дорожньо-транспортної пригоди останній загинув на місці. Внаслідок втрати сина, позивачі пережили глибокі страждання, які тривають по сьогоднішній день, оскільки звістка про смерть в один момент змінила їх життя. ОСОБА_5 проживав разом з батьками - позивачами, та був доброю, життєрадісною і дуже працьовитою людиною, матеріально підтримував сім'ю та допомагав в утриманні домашнього господарства, турбувався про матір. ОСОБА_1, як мати, після смерті сина втратила не лише матеріальну, а й моральну підтримку, а також опіку та любов, оскільки на сина покладала великі сподівання та надії, зокрема, у похилому віці - мати підтримку та турботу. Батько - позивач ОСОБА_2 також зазнав надзвичайно великих переживань, оскільки з сином мав сильний емоційний зв'язок, вони любили разом проводити час, мали між собою взаємоповагу та взаєморозуміння. Внаслідок загибелі від дорожньо-транспортної пригоди близької людини, позивачам заподіяна моральна шкода. ОСОБА_1, як матері, така шкода полягає у пережитих психологічних стражданнях, душевному болі, сильному емоційному стресі та шокові. ОСОБА_2, як батькові, смерть сина спровокувала значні психічні та емоційні переживання, викликала зміни в родині та спричинила біль і страждання. Із врахуванням викладених обставин, кожен позивач окремо оцінює заподіяну їм моральну шкоду по 250 000,00 грн. кожному, яку вважають достатньою для компенсації та полегшення заподіяних їм моральних страждань. Крім цього, у зв'язку з похованням сина, позивач ОСОБА_1 понесла відповідні витрати, в тому числі на спорудження надгробного пам'ятника в сумі 35 000,00 грн.

З урахуванням змінених позовних вимог, позивачі остаточно просили стягнути солідарно з відповідачів: ОСОБА_3 та страхової компанії Compensa Towarzystwo Ubezpieczen S.A. Vienna Insuranсe Group на їх користь по 250 000,00 грн. кожному, як компенсацію за заподіяну моральну шкоду, а в користь позивача ОСОБА_1 також 35000,00 грн. в рахунок компенсації за заподіяну матеріальну шкоду.

Позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представник в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового розгляду. Упродовж перебування справи в провадженні суду подавали заяви про розгляд справи у їх відсутності, а представники також - про підтримання позовних вимог.

Відповідач - ОСОБА_3, не погоджуючись із заявленими до нього позовними вимогами, надіслав на адресу суду заперечення, у яких вказав на відсутність його вини у дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце з потерпілим ОСОБА_5, оскільки будь-яких порушень правил дорожнього руху він не допускав, а у безпосередньому причинному зв'язку даної аварії і її наслідками були порушення Правил дорожнього руху зі сторони останнього, як пішохода, який перебував у стані алкогольного сп'яніння. Вважає, що обов'язок по відшкодуванню шкоди, у зв'язку зі смертю потерпілого, має нести страхова компанія Compensa в межах обов'язкових страхових платежів, оскільки транспортний засіб під його керуванням марки IVEKO-M1V , р.н.з. NO73143, з напівпричепом марки KORNE-SDP , р.н.з.DR/BAK2933317, був застрахований даною компанією, згідно страхового полісу PL/06/0841100.

Представник відповідача - страхової компанії Compensa Towarzystwo Ubezpieczen S.A. Vienna Insuranсe Group в судове засідання не з'явилась, у надісланих на адресу суду запереченнях на позовну заяву просила розглядати справу без її участі. У запереченнях від 28.11.2016 року та від 04.10.2017 року просила у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити, мотивуючи тим, що гарантом відшкодування заподіяної шкоди на території України водієм - нерезидентом є МТСБУ, а не іноземна страхова компанія. До компанії Compensa заяви про проведення страхового відшкодування позивачі упродовж трьох років з дня дорожньо-транспортної пригоди не подавали та дана компанія не відмовляла у виплаті страхового відшкодування, тому жодних порушень прав позивачів зі сторони останньої допущено не було, відповідно позовні вимоги останніх є передчасними. З наведених підстав, вважає вимоги позивачів необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству. Окрім цього звернула увагу на те, що діюче на момент ДТП законодавство визначало граничний розмір відшкодування страховиком моральної шкоди на одного потерпілого в розмірі 2550 грн., граничний розмір відшкодувань на виготовлення та встановлення пам'ятників тощо у Волинській області становив 2500 грн., а також з огляду на важку ступінь алкогольного сп'яніння потерпілого ОСОБА_5, нехтування останнім правил безпеки руху та повну відсутність вини водія у ДТП, вважає відсутніми підстави для компенсації шкоди у повному обсязі.

За викладених обставин, розгляд справи здійснювався за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст.197 ЦПК України.

На підставі досліджених у справі письмових доказів та матеріалів кримінальної справи №53-060-12, судом встановлено наступні фактичні обставини.

29 серпня 2012 року приблизно о 06 год. 00 хв. водій автомобіля марки « IVEKO-M1V» , реєстраційний номерний знак NО 73143, з напівпричепом марки KRОNE-SDP , реєстраційний номерний знак WІ 123АР, ОСОБА_3, рухаючись автодорогою сполученням Київ-Ковель-Ягодин зі сторони м.Любомль в сторону м.Ковель, поблизу с.Машів Любомльського району, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, внаслідок чого останній від отриманих травм помер на місці пригоди.

Та обставина, що потерпілий - ОСОБА_5 є сином позивачів: ОСОБА_1 та ОСОБА_2, доводиться копією свідоцтва про народження серії ІІ-ЕГ №339254, виданого відділом ЗАГСу Любомльського райвиконкому Волинської області 19.01.1985 року.

Згідно висновку судової автотехнічної експертизи дослідження обставин дорожньо-транспортної пригоди за №7888 від 25.09.2012 року, яка проводилась в ході досудового розслідування кримінальної справи №53-060-12, водій автомобіля марки « IVEKO-M1V» , р.н.з. NО 73143, з напівпричепом марки KRОNE-SDP , р.н.з. WІ123АР, ОСОБА_3, з технічної точки зору, в момент виникнення небезпеки для руху, при швидкості руху 82 км/год. не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_5, шляхом застосування екстреного гальмування.

Досудовим слідством встановлено, що причинний зв'язок між діянням ОСОБА_3 та наслідками дорожньо-транспортної пригоди відсутній.

Постановою слідчого відділу розслідування ДТП СУ УМВС України у Волинській області ОСОБА_6 від 28.09.2012 року, кримінальну справу №53-060-12 за ч.2 ст.286 КК України закрито за відсутністю в діях ОСОБА_3 складу злочину.

Із зазначеної постанови слідчого також встановлено, що в прямому причинному зв'язку з виникненням вказаної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, стало порушення пішоходом ОСОБА_5 вимог п.п.4.4, 4.8, 4.14 а), г) Правил дорожнього руху України, якими передбачено наступне: у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості пішоходи, які рухаються проїзною частиною чи узбіччям, повинні виділити себе, а за можливості мати на зовнішньому одязі світлоповертальні елементи, для своєчасного їх виявлення іншими учасниками дорожнього руху: якщо в зоні видимості немає переходу або перехрестя, а дорога має не більше трьох смуг руху для обох його напрямків, дозволяється переходити її під прямим кутом до краю проїзної частини в місцях, де дорогу видно в обидва боки, і лише після того, як пішохід упевниться у відсутності небезпеки; забороняється виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху; забороняється затримуватись і зупинятись на проїзній частині, якщо це не пов'язано із забезпеченням безпеки дорожнього руху.

Відповідно до даних судово-токсикологічного дослідження крові трупа ОСОБА_5 (акт №1165 від 19.09.2012 року), в крові останнього виявлено етиловий спирт в кількості 3,89‰ (проміле), що звичайно для живих осіб відповідає сп'янінню важкого ступеня.

Згідно копії свідоцтва про смерть серії І-ЕГ №129976, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Любомльського районного управління юстиції Волинської області 30.08.2012 року, ОСОБА_5 помер 29.08.2012 року.

Вищевказана постанова позивачами - батьками померлого не оскаржувалась і викладені в ній висновки щодо причини дорожньо-транспортної пригоди ними не оспорювались.

З матеріалів кримінальної справи №53-060-12, зокрема, письмових пояснень ОСОБА_3 від 30.08.2012 року та товаросупровідних документів на вантаж, який останній 29.08.2012 року перевозив в автомобілі марки « IVEKO-M1V» , р.н.з. NО 73143, з напівпричепом марки KRОNE-SDP , р.н.з. WІ 123АР, встановлено, що ОСОБА_3 на час ДТП працював водієм фірми AIDA Spo l ka z o.o. (ul. Studencka 31/2, 02-735 Warszawa), тобто перебував у трудових відносинах з даною фірмою та під час ДТП виконував свої трудові обов'язки.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії DR/BAC №2933317, власником автомобіля марки « IVEKO-M1V» , р.н.з. NО 73143, є PLAC JANA PAW L A .

Відповідно до копії страхового полісу PL/06/0841100, на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність володільця автомобіля марки IVEKO-M1V , р.н.з. NO73143, була застрахована у страховій компанії Compensa Towarzystwo Ubezpieczen S.A. Vienna Insuranсe Group, яка, в порядку ст.33 ЦПК України, залучена до участі у справі в якості співвідповідача.

27.02.2013 року син позивачів - ОСОБА_7 звернувся до моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) з заявою про здійснення відшкодування оціненої шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 29 серпня 2012 року поблизу с.Машів Любомльського району Волинської області.

За заявою ОСОБА_7 у МТСБУ сформовано справу за номером 03-PL-UA-13/5933 та, зі згоди позивача ОСОБА_1, згідно наказу МТСБУ від 15.05.2013 року №1257, на розрахунковий рахунок її сина - ОСОБА_7 перераховано страхове відшкодування документально підтверджених витрат на поховання загиблого (домовина, хрест, костюм, туфлі, вінок, транспортні послуги, копання ями) в сумі 4405,00 грн.

22.08.2013 року позивач ОСОБА_1 звернулась до МТСБУ з заявою про відшкодування витрат на спорудження надгробного пам'ятника, вартість якого згідно договору на виготовлення і встановлення пам'ятника від 17.08.2013 року становить 35000,00 грн.

На таку заяву ОСОБА_1, 13.09.2013 року за вих.№8/3-3/25292 МТСБУ надало відповідь про те, для відшкодування таких витрат необхідно надати наступні документи: оригінали відповідних документів, що підтверджують проведення оплати вартості спорудження надгробного пам'ятника; довідку, видану ПП ОСОБА_8, щодо граничної вартості стандартних пам'ятників; ескіз пам'ятника (параметри комплекту пам'ятника) відповідно до договору від 17.08.2013 року, укладеного між позивачем та ПП ОСОБА_8

03.02.2014 року МТСБУ повторно інформувало ОСОБА_1, що з метою прийняття рішення щодо можливості виплати страхового відшкодування за спорудження надгробного пам'ятника їй необхідно надати відповідний пакет документів.

З підстав ненадання позивачем ОСОБА_1 запитуваних документів, МТСБУ листом від 12.11.2014 року за вих.№8/3-03/31020 проінформувало про відсутність підстав для здійснення додаткової регламентної виплати за справою №03-PL-UA-13/5933.

З наданої стороною позивача копії договору на виготовлення і встановлення пам'ятника від 17.08.2013 року вбачається, що даний договір укладений між позивачем ОСОБА_1 та підприємцем ОСОБА_8, його предметом є виготовлення і встановлення пам'ятника. Вартість виготовлення пам'ятника становить 35000,00 грн.

03.04.2015 року представник позивачів, шляхом надіслання поштовим зв'язком, звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, пов'язаної із загибеллю в ДТП сина позивачів.

07.12.2015 року представником позивачів до суду подано клопотання про залучення до участі в справі в якості співвідповідача страхову компанію Compensa Towarzystwo Ubezpieczen S.A. Vienna Insuranсe Group.

Ухвалою суду від 21.12.2015 року клопотання представника позивачів задоволено та до участі в справі в якості співвідповідача залучено зазначену страхову компанію.

За викладених обставин, позивачі просили стягнути з водія - ОСОБА_3 та страхової компанії - Compensa , забезпеченого транспортного засобу, в солідарному порядку заподіяну їм моральну та матеріальну шкоду.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальним правилом ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

Згідно п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної ОСОБА_9 Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Отже, заподіяна шкода, яка була наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, відшкодовується незалежно від наявності вини її заподіювача.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України убачається, що законодавець розрізняє поняття особа, яка завдала шкоду та особа, яка відповідає за шкоду .

За змістом ч.1 ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно ст.1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

Відповідач ОСОБА_3 керував застрахованим транспортним засобом та матеріалами справи безспірно установлено і це не оспорюється сторонами, що 29.08.2012 року мав місце страховий випадок - дорожньо-транспортна пригода при зазначених вище обставинах.

У п.21.1 ст.21 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 01.07.2004 року №1961-ІV, в редакції Закону чинного на дату ДТП - 29.08.2012 року, визначено, що з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

Відповідно до ст.1 Закону України Про страхування від 07.03.1996 року № 85/96-ВР, в редакції станом на 29.08.2012 року, страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 8 цього ж Закону регламентовано, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Таким чином, аналіз наведених положень законодавства України виключає солідарне стягнення моральної та матеріальної шкоди з водія забезпеченого транспортного засобу та страхової компанії, з якою укладено відповідний договір страхування.

Згідно роз'яснень, наданих у пункті 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №4 Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки , не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.

На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров'ю у зв'язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта статті 1187 ЦК).

Зазначений висновок узгоджується з нормою ч.1 ст.1172 ЦК України та ч.2 ст.1187 ЦК України.

Оскільки з матеріалів кримінальної справи слідує, що ОСОБА_3 заподіяв шкоду у зв'язку з використанням транспортного засобу під час виконання ним трудових обов'язків, як водій фірми AIDA Spo l ka z o.o. , а обставин того, що він заволодів даним транспортним засобом неправомірно, не встановлено, тому вимоги позивачів до вказаного відповідача не мають правових підстав.

В силу ст.33 ЦПК України, правом заміни неналежного відповідача та залучення співвідповідача у цивільному процесі наділений виключно позивач.

Крім цього, суд зазначає, що ОСОБА_3 заперечив свій обов'язок по відшкодуванню шкоди , у зв'язку зі смертю потерпілого, оскільки такі відшкодування має нести страхова компанія Compensa в межах обов'язкових страхових платежів.

В Україні діє інститут страхування, який є універсальним засобом захисту всіх форм власності, майнових інтересів окремих громадян і господарюючих суб'єктів в цілому.

Так, ст.ст.979, 980 ЦК України визначають, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст.1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Законом України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів визначено порядок та підстави відшкодування страховиком оціненої шкоди, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Так, за змістом статей 9, 22-31 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 01.07.2004 року №1961-ІV, в редакції Закону чинного станом на 29.08.2012 року (далі - Закон №1961-ІV), настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.

Згідно п.22.1, п.22.3 ст.22 Закону N1961-IV, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Підпунктами 33.1.3. та 33.1.4. статті 33 Закону №1961-ІV передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: поінформувати інших осіб, причетних до цієї пригоди, про себе, своє місце проживання, назву та місцезнаходження страховика та надати відомості про відповідні страхові поліси; невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.

Встановлені у справі обставини дають підстави вважати про виконання водієм ОСОБА_3 вищевказаних вимог ст.33 Закону №1961-ІV , оскільки це об'єктивно доводиться змістом заяви сина позивачів - ОСОБА_7 від 27.02.2013 року, адресованої МТСБУ, про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ДТП, яка містить посилання на страхову компанію Compensa та страховий поліс PL/06/0841100, а також здійсненою МТСБУ виплатою страхового відшкодування на розрахунковий рахунок останнього.

Відповідно до положень ст.35 Закону №1961-ІV, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви.

Даною нормою також передбачено перелік документів, які додаються до заяви, серед яких також: свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого; документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого.

Статтею 39 Закону №1961-ІV визначено, що моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Серед основних завдань МТСБУ є співробітництво з уповноваженими організаціями інших країн у галузі страхування цивільно-правової відповідальності, координація обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників та/або водіїв транспортних засобів - нерезидентів у разі в'їзду їх на територію України та власників та/або водіїв транспортних засобів - резидентів - у разі їх виїзду за межі України.

Відповідно до ст.40 Закону №1961-ІV, МТСБУ є гарантом відшкодування шкоди на території України, заподіяної водіями - нерезидентами, на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності та принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", за інших обставин, визначених чинним законодавством про цивільно-правову відповідальність.

Згідно ст.42 Закону №1961-ІV, МТСБУ за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: на території України, водіями-нерезидентами, на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка".

У статті 36 Закону №1961-ІV визначено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Підстави відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) наведені у статті 37 Закону №1961-ІV, серед яких, згідно пункту 37.1.4. є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

У справі встановлено, що позивачі скористались своїм правом звернення на відшкодування майнової шкоди, пов'язаної з похованням їх сина та встановленням надгробного пам'ятника, у відповідності до ст.ст.40, 41 Закону №1961-ІV, до МТСБУ, як гаранта відшкодування шкоди на території України, а не безпосередньо до страхової компанії, забезпеченого транспортного засобу, - страхової компанії Compensa , діяльність якої зареєстрована на території ОСОБА_9.

Упродовж трьох років від дня дорожньо-транспортної пригоди (29.08.2012 року) позивачі до страхової компанії Compensa за страховим відшкодуванням не звертались, а в судовому порядку заявили вимоги до даної компанії про відшкодування заподіяної шкоди 07.12.2015 року.

Тобто, маючи альтернативу вибору у визначенні особи, яка відшкодує заподіяну шкоду, позивачі, достовірно володіючи інформацією про страхову компанію, забезпеченого транспортного засобу, своїм правом на звернення у встановленому порядку саме до страхової компанії не скористались.

Відповідно до ст.ст.10, 58, 59, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, враховуючи, що позивачі не звертались до страхової компанії Compensa у встановленому порядку з відповідною заявою про виплату страхового відшкодування та документами, як це передбачено ст.ст.22, 23, 27, 35 Закону №1961-ІV, для визначення розміру страхового відшкодування у зв'язку зі смертю потерпілого від ДТП та виплата страхового відшкодування у зв'язку з цим даною страховою компанією не проводилася та рішення у відповідності до ст.ст.36, 37 Закону №1961-ІV останньою не приймалось, тому і закладені позивачами вимоги в судовому порядку є передчасними.

Між цим, у справі має місце звернення позивачів за страховим відшкодуванням до МТСБУ з дотриманням вищевказаних строків та порядку, у якому запроваджено страхову справу за номером 03-PL-UA-13/5933, однак вимог щодо відмови у виплаті витрат на влаштування надгробного пам'ятника, документи по якому перебували на розгляді МТСБУ, а також відшкодування заподіяної моральної шкоди до даного бюро позивачі не заявляють, а суд, в силу ст.ст.11, 33 ЦПК України, позбавлений права самостійно та з власної ініціативи виходити за межі заявлених позовних вимог та змінювати сторону відповідача.

З наведених мотивів, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог до ОСОБА_3 та страхової компанії Compensa , що є підставою для відмови у їх задоволенні.

Керуючись ст. ст. 8, 10, 11, 33, 58-61, 213-215, 218 ЦПК України, на підставі ст.ст.1167, 1172, 1187, 1194 ЦК України, ст.ст.1, 8 Закону України Про страхування та ст.ст.21, 22, 33, 35, 40, 42 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 01.07.2004 року №1961-ІV, в редакції Закону чинного станом на 29.08.2012 року, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, страхової компанії Compensa Towarzystwo Ubezpieczen S.A. Vienna Insuranсe Group про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Любомльський районний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуюча: суддя А.Л. Гайдук