Ухвала

від 04.10.2017 по справі 761/38288/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Журавель В.І.,

Закропивного О.В., ШтеликС.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства Банк професійного фінансування , третя особа - акціонерне товариство закрито типу Донецькпромелектромонтаж , про визнання договору поруки припиненим за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства Банк професійного фінансування в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства Банк професійного фінансування на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 11 травня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 22 квітня 2013 року між публічним акціонерним товариством Банк професійного фінансування (далі - ПАТ Банк професійного фінансування ) та акціонерним товариством закрито типу Донецькпромелектромонтаж (далі - АТЗТ Донецькпромелектромонтаж ) в його особі, як генерального директора, було укладено кредитний договір, за умовами якого останнє отримало кредитну відновлювальну лінію з лімітом 2 млн грн під 25 % річних та кінцевим терміном повернення до 21 квітня 2014 року. Цього ж дня на забезпечення виконання кредитних зобов'язань між ПАТ Банк професійного фінансування , позичальником - АТЗТ Донецькпромелектромонтаж в його особі, як генерального директора, та ним, як фізичною особою - поручителем, було укладено договір поруки, за умовами якого він зобов'язався солідарно з позичальником відповідати перед банком за виконання зобов'язань по вказаному кредитному договору. Проте, як йому стало відомо пізніше з позову ПАТ Банк професійного фінансування про стягнення кредитної заборгованості, 22 листопада 2014 року між кредитором, позичальником, яким є АТЗТ Донецькпромелектромонтаж в його особі, як генерального директора, та ним, як поручителем, було укладено договір про внесення змін до вищевказаних договорів кредиту та поруки, згідно умов якого було збільшено процентну ставку за кредитним договором з 25 % до 32 % річних.

Вказував, що зазначений договір про внесення змін до договорів кредиту та поруки він не укладав, договір не підписував, що підтверджується експертним дослідженням від 17 лютого 2016 року. Таким чином він, як поручитель, своєї згоди на зміну зобов'язання, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності, не надавав.

У зв'язку з наведеним з урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_3 на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України просив суд визнати договір поруки припиненим.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 грудня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено .

У грудні 2016 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - звернувся до районного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення суду.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 7 лютого 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено . Визнано поруку ОСОБА_3 на підставі договору поруки від 22 квітня 2013 року, укладеного між ПАТ Банк професійного фінансування , АТЗТ Донецькпромелектромонтаж та ОСОБА_3, припиненою. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 11 травня 2017 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 грудня 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ Банк професійного фінансування в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Банк професійного фінансування , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402- VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що порука позивача є припиненою, оскільки він своєї згоди на зміну зобов'язання, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності, не надавав. Проте позивачем обрано не вірний спосіб судового захисту, оскільки його вимога про визнання договору поруки припиненим не відповідає вимогам ст. 11 ЦПК України та ст. 559 ЦК України.

При цьому додатковим рішенням районного суду від 7 лютого 2017 року, яке було предметом апеляційного перегляду, уточнені позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання поруки згідно договору поруки від 22 квітня 2013 року припиненою розглянуто та задоволено його позов, оскільки суд вважав, що при ухваленні рішення від 13 грудня 2016 року суд не звернув уваги на уточнений позов, який досліджувався.

Проте повністюпогодитися із такими висновкоми судів не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Таким вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судом установлено, що 22 квітня 2013 року між ПАТ Банк професійного фінансування та АТЗТ Донецькпромелектромонтаж в собі ОСОБА_3, як генерального директора, було укладено кредитний договір, за умовами якого останнє отримало кредитну відновлювальну лінію з лімітом 2 млн грн під 25 % річних та кінцевим терміном повернення до 21 квітня 2014 року.

Цього ж дня на забезпечення виконання кредитних зобов'язань між ПАТ Банк професійного фінансування , позичальником - АТЗТ Донецькпромелектромонтаж в собі ОСОБА_3, як генерального директора, та ОСОБА_3, як фізичною особою - поручителем, було укладено договір поруки, за умовами якого він зобов'язався солідарно з позичальником відповідати перед банком за виконання зобов'язань по вказаномукредитному договору.

22 листопада 2014 року між ПАТ Банк професійного фінансування , АТЗТ Донецькпромелектромонтаж в особі ОСОБА_3, як генерального директора, та ОСОБА_3, як фізичною особою, було укладено договір про внесення змін до вищевказаних договорів кредиту та поруки, згідно умов якого було збільшено процентну ставку за кредитним договором від 22 квітня 2013 року з 25 % до 32 % річних.

Згідно з висновком від 17 лютого 2016 року № 1619 Київської незалежної судово-експортної установи про проведення почеркознавчого дослідження, наданого позивачем до позовної заяви, здійсненого за його клопотанням, підписи від імені ОСОБА_3, зображення, які міститься в графах: Позичальник та Поручитель у пункті 6 Реквізити та підписи сторін електрофотокопії договору про внесення змін до договору поруки від 22 квітня 2013 року, виконані не ОСОБА_3, а іншою особою з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_3

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Таке збільшення відповідальності може відбутися внаслідок змін забезпеченого порукою зобов'язання, яке безпосередньо спрямоване на підвищення процентної ставки за користування кредитом.

Відповідно до ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Оцінюючи наданий позивачем висновок від 17 лютого 2016 року № 1619 Київської незалежної судово-експортної установи, суди не звернули уваги на таке.

У ст. 143 ЦПК України встановлено, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст. 144 ЦПК України експертиза призначається ухвалою суду , де зазначаються: підстави та строк для проведення експертизи; з яких питань потрібні висновки експертів, ім'я експерта або найменування експертної установи, експертам якої доручається проведення експертизи; об'єкти, які мають бути досліджені; перелік матеріалів, що передаються для дослідження, а також попередження про відповідальність експерта за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

Проте експертний висновок, наданий позивачем, не є висновком експертизи у розумінні ст. 66 ЦПК України, а є письмовим доказом згідно положень ст. 64 ЦПК України і відповідно має оцінюватися судом.

Крім того, відповідно до Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року № 1950/5) для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.

Згідно з п. 3.5. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року № 1950/5) - коли об'єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об'єкта (крім об'єктів почеркознавчих досліджень) , його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз. Про проведення експертизи за такими матеріалами вказується в документі про призначення експертизи (залучення експерта) або письмово повідомляється експерт органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).

Суд не перевірив, чи відповідає вказаним вимогам закону наданий позивачем висновок від 17 лютого 2016 року № 1619 Київської незалежної судово-експортної установи про проведення почеркознавчого дослідження підписів від імені ОСОБА_3

Крім того, оцінюючи зазначений експертний висновок, суди не звернули уваги на те, що в графі Позичальник підпис генерального директора АТЗТ Донецькпромелектромонтаж ОСОБА_3 скріплено печаткою товариства.

Отже, судам при нову розгляді справи слід встановити те, чи був обізнаний генеральний директор АТЗТ Донецькпромелектромонтаж ОСОБА_3, як поручитель, про збільшення розміру процентів за користування кредитом та чи давав на це згоду.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим, а в подальшому, розглянувши його заяву про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, позов ОСОБА_3 задовольнив.

Проте згідно з п. 1 ч. 1 ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давили пояснення, не ухвалено рішення.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 Про судове рішення у цивільній справі додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ст. 220 ЦПК України; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи додаткове рішення, районний суд змінив свій висновок, як у мотивувальній, так і в резолютивній частині, на протилежний, що є грубим порушенням норм ЦПК України, а апеляційний суд на зазначене безпідставно уваги не звернув, хоча це також було доводом апеляційної скарги.

У зв'язку з наведеним, суди у прошення вищевказаних вимог закону та вимог ст. ст. 212-214, 303, 315 ЦПК України не звернули увагу на те, що ухваленим додатковим рішенням змінено суть основного рішення.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Банк професійного фінансування в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства Банк професійного фінансування задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 11 травня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Д.Д. Луспеник

Судді: Б.І. Гулько

В.І.Журавель

О.В.Закропивний

С.П.Штелик