Ухвала

від 04.10.2017 по справі 813/4389/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2017 рокуЛьвів№ 876/2695/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Іщук Л.П., Попка Я.С.,

з участю секретаря судових засідань Мацьків М.С.,

представника позивача Дацко М.С.,

представника відповідача Жеребецького Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2017 року у справі за позовом державного підприємства Рава-Руський шпалапросочувальний завод до Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

У грудні 2016 року державне підприємство Рава-Руський шпалапросочувальний завод (далі - ДП Рава-Руський шпалапросочувальний завод ) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Личаківська ОДПІ) № 0001351402 від 21 листопада 2016 року, яким підприємству було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 566724 грн., з яких 377816 грн. за податковими зобов'язаннями та 188908 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2017 року у справі № 813/4389/16 позов було задоволено.

У апеляційній скарзі Личаківська ОДПІ просить вказану постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що у ході позапланової виїзної перевірки ДП Рава-Руський шпалапросочувальний завод (акт від 20 жовтня 2016 року № 288/14-02/01057574), було встановлено, що позивач уклав договір від 23 червня 2016 року № ПШ/Н/15-03 з ТОВ Леонгрупп на поставку палива котельного, отриманого на основі продуктів коксохімічного виробництва, у кількості 415 т.

До перевірки було представлено видаткові накладні, отримані від ТОВ Леонгрупп , та товарно-транспортні накладні (далі - ТТН) на перевезення товару автомобільним транспортом, отримані від ТОВ ТІР - Автосервіс .

При цьому проведеною перевіркою було встановлено, що ТОВ Леонгрупп не мало взаєморозрахунків з ТОВ ТІР-Автосервіс (не декларувало зобов'язань щодо надання транспортних послуг ТОВ Леонгрупп за серпень-листопад 2015 року)

Постачальником реалізованої продукції є ТОВ ТД Гермес і К . Відповідно до ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ від 21 травня 2015 року № 201/8163/15-к під час досудового розслідування встановлено, що службовими особами ТОВ Ді Компані здійснюється реалізація через мережу АЗС незаконно виготовленого дизельного палива за ціною нижче середньої ринкової па дизельне пальне в Україні.

Крім цього до перевірки представлено сертифікати якості палива без вказання виробника продукції.

Відповідно до фінансового звіту ТОВ Леонгрупп основні засоби у підприємства відсутні.

Враховуючи неможливість встановлення походження палива, непідтвердження факту надання транспортних послуг, арешт судом майна на території промислового майданчика за адресою м. Новомосковськ, вул. Північна, 7, на думку апелянта, встановлено здійснення нереальних операцій та дефектність документів. За відсутності факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з ПДВ за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Представник відповідача у ході апеляційного розгляду підтримав вимоги, викладені у апеляційній скарзі. Просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити ДП Рава-Руський шпалапросочувальний завод у задоволенні позову.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційного суду заперечив обґрунтованість доводів апелянта. Просив залишити постанову суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких мотивів.

Задовольняючи позов ДП Рава-Руський шпалапросочувальний завод , суд першої інстанції виходив із того, що зібрані у справі докази в повній мірі підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій з контрагентом, а відповідні первинні документи містять всі обов'язкові реквізити та відображають в повній мірі зміст господарських операцій між позивачем та контрагентом та є тими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно з ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні .

Враховуючи те, що судом не встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, застосування до нього штрафних санкцій є протиправним.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, апеляційний суд виходить із таких міркувань.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, працівниками Личаківської ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП Рава-Руський шпалопросочувальний завод з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 22 вересня 2016 року.

Під час перевірки працівниками податкового органу було зроблено висновок про порушення позивачем п.198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на 377816 грн. за червень-листопад 2015 року, що відображено у акті перевірки від 20 жовтня 2016 року № 288/14-02/01057574. Вказане стало підставою для винесення оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 21 листопада 2016 року № 0001621402.

На переконання апеляційного суду, суть даного публічно-правового спору зводиться до обґрунтованості висновків податкового органу про нереальний характер господарських операцій між ДП Рава-Руський шпалопросочувальний завод та ТОВ Леонгрупп на підставі договору № ПШ/Н/15-03 від 23 червня 2015 року.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами та вимоги до таких документів передбачено приписами п. 1.2 ст. 1, п.п. 2.1, 2.4, 2.15, 2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, ст. 2, п. 3.2 ст. 3, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно з п.п. 44.1 та 44.2 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як визначено у ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України заборонено включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Суд першої інстанції встановив, що ДП Рава-Руський шпалопросочувальний завод оголосив та провів відкриті торги на закупівлю палива котельного. У складі пропозиції конкурсних торгів ТОВ Леонгрупп надало всі необхідні документи для участі - свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, довідку про взяття на облік платника податків, довідку з ЄДРПОУ, копію статуту, лист підтвердження наявності матеріально-технічної бази та паспорт якості виданий виробником товару.

23 червня 2015 року між ДП Рава-Руський шпалопросочувальний завод (покупець) та ТОВ Леонгрупп (постачальник) було укладено договір № ПШ/Н/15-03, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у 2015 році поставити покупцю товар (паливо котельне, отримане на основі продуктів коксохімічного виробництва призначене для згорання у топках та котлах технічного та енергетичного обладнання), а покупець - його прийняти та оплатити. Ціна договору становить 2448500,00 грн., в т.ч. ПДВ 408083,33 грн.

На підтвердження виконання даного договору позивачем долучено до матеріалів справи копії: видаткових накладних, актів прийому-передачі, листа про наявність матеріально-технічної бази, договору оренди обладнання від 10 вересня 2014 року, довідки про прихід та розхід палива котельного по ДП Рава -Руський шпалопросочувальний завод , ТТН, податкових накладних, платіжних доручень.

Жодних зауважень щодо правильності та повноти оформлення вказаних первинних документів податковий орган не мав ні у ході проведення перевірки, ні у ході судового розгляду справи.

При цьому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність у фінансовому звіті ТОВ Леонгрупп основних засобів не може вплинути на податковий кредит підприємства, оскільки позивач не вправі перевіряти достовірність наданих контролюючим органам суб'єктами господарювання звітів. Разом із тим, під час проведення конкурсних торгів ДП Рава-Руський шпалопросочувальний завод вимагало від учасників підтвердження наявності обладнання та матеріально-технічної бази з метою виконання господарського зобов'язання, де учасник ТОВ Леонгрупп надав чинний договір оренди обладнання, що дало підставу допустити учасника торгів до конкурсу.

На виконання умов п. 5.2 договору № ПШ/Н/15-03 від 23 червня 2015 року позивачем представлено копії відповідних ТТН (а.с. 124-134).

Отримання позивачем товару від постачальника підтверджується копіями відповідних актів прийому-передачі (а.с. 66-76) та копіями карток складського обліку матеріалів (а.с. 113-120).

Відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсним правочину, укладеного позивачем з контрагентом, та не довів того, що правочин було вчинено позивачем з метою безпідставного отримання податкової вигоди.

При цьому відповідно до п.п. 36.1, 36.5 ст. 36, п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку.

Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини.

Так, згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) платник податку не повинен нести наслідків невиконання його постачальником зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

У п.38 рішення Європейського суду з прав людини у справі Інтерсплав проти України від 09.01.2007 року Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що відносини між учасниками наступних ланцюгів постачань товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності спірної господарської операції. За умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагента, для одержання незаконної податкової вигоди він не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу, з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин.

Окремі недоліки в оформленні первинних документів, а також наявність або відсутність окремих документів не є підставою для висновків про нереальність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Відтак, доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують на не містять правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення з прийняттям нового про відмову у задоволенні позовних вимог ДП Рава-Руський шпалапросочувальний завод .

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а отже апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2017 року у справі № 813/4389/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді Я.С.Попко

Л.П.Іщук

Ухвала у повному обсязі складена 09 жовтня 2017 року.