Постанова

від 21.08.2018 по справі 813/4389/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 серпня 2018 року

Київ

справа №813/4389/16

адміністративне провадження №К/9901/42696/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.02.2017 (суддя - Братичак У.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 (головуючий суддя - Онишкевич Т.В., судді: Іщук Л.П., Попка Я.С.) у справі №813/4389/16 за позовом Державного підприємства Рава-Руський шпалапросочувальний завод до Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Державне підприємство Рава-Руський шпалапросочувальний завод (далі - ДП Рава-Руський шпалапросочувальний завод ) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Личаківська ОДПІ) від 21.11.2016 №0001351402.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.02.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій Личаківська ОДПІ оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог Личаківська ОДПІ посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, статті 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідач зазначає, що позивачем не підтверджено правомірність формування податкового кредиту за оспорюваними господарськими операціями з огляду на відсутність у його контрагента необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, недекларування постачальником зобов'язань наданих ним транспортних послуг, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з придбання товару від спірного постачальника та його подальше використання в господарській діяльності.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ДП Рава-Руський шпалапросочувальний завод зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, Личаківською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП Рава-Руський шпалопросочувальний завод з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 22.09.2016.

За наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних товарно-матеріальних цінностей з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених господарських операцій.

На підставі названого акту перевірки відповідачем 21.11.2016 прийнято податкове повідомлення-рішення №0001621402, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 377816,00 грн. за основним платежем та 188908,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції з висновками якого погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, виходив, з того, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що операції по придбанню позивачем продукції у спірного контрагента є реальними, фактично відбулися, у зв'язку з чим прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення є неправомірним.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Як з'ясовано судами, ДП Рава-Руський шпалопросочувальний завод було оголошено та проведено відкриті торги на закупівлю палива котельного. В складі пропозиції конкурсних торгів учасник ТОВ Леонгрупп надало всі необхідні документи для участі, а саме: свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, довідку про взяття на облік платника податків, довідку з ЄДРПОУ, копію статуту, лист підтвердження наявності матеріально-технічної бази та паспорт якості виданий виробником товару.

Так, між ДП Рава - Руський шпалопросочувальний завод (покупець) та ТОВ Леонгрупп (постачальник)укладено договір від 23.06.2015 № ПШ/Н/15-03, відповідно до якого постачальник - ТОВ Леонгрупп зобов'язується у 2015 році поставити покупцю товар, зазначений в специфікації, а покупець прийняти та оплатити товар, а саме - паливо котельне, отримане на основі продуктів коксохімічного виробництва призначене для згорання у топках та котлах технічного та енергетичного обладнання. Підтвердженням якості з боку постачальника є сертифікат якості, копія якого надається постачальником з кожною партією товару, виданий виробником товару. Ціна договору становить 2448 500,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% складає 408083, 33 грн.

На підтвердження виконання даного договору позивачем долучено до матеріалів справи копії: видаткових накладних, актів прийому-передачі, лист про наявність матеріально-технічної бази, договір оренди обладнання від 10.09.2014, довідку про прихід та розхід палива котельного по ДП Рава-Руський шпалопросочувальний завод , товарно-транспортні накладні, податкові накладні, платіжні доручення.

Оцінивши подані платником докази за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що ці документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій.

Личаківською ОДПІ, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Крім того, судами з'ясовано, згідно п. 5.2. місце поставки товару: поставка товару здійснюється Постачальником до місця призначення, вказаного покупцем на умовах DDР (ст. Рава-Руська, Львівської залізниці код 372500, код Рава-Руський ШПЗ 1622- при транспортуванні залізничним транспортом, склад ДП Рава-Руський ШПЗ у м. Рава-Руська, вул. Наливайка, 22 - при транспортуванні автомобільним транспортом) згідно Інкотермс(редакція 2010).

При цьому, обов'язок збереження документів в підтвердження транспортування товару, що був предметом поставки, у даному випадку, на позивача законодавством не передбачений, а відтак слугувати документом на підставі якого формується податковий кредит платника податку не може, оскільки податковий кредит підприємство формувало лише з суми товару, а не з суми транспортних послуг.

Також судами обґрунтовано враховано, що відсутність у фінансовому звіті ТОВ Леонгрупп основних засобів не може вплинути на податковий кредит підприємства, оскільки позивач не вправі перевіряти достовірність наданих контролюючим органам суб'єктами господарювання звітів. Разом із тим, під час проведення конкурсних торгів ДП Рава-Руський шпалопросочувальний завод вимагало від учасників підтвердження наявності обладнання та матеріально-технічної бази з метою виконання господарського зобов'язання, де учасник ТОВ Леонгрупп надав чинний договір оренди обладнання, що дало підставу допустити учасника торгів до конкурсу.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ДП Рава-Руський шпалопросочувальний завод розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних поставок позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

За таких обставин, суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що господарська операція між позивачем та його контрагентом здійснена відповідно до умов чинного законодавства, реальність якої підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що містяться в матеріалах справи, а відтак з протиправністю прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.02.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду