Постанова

від 09.02.2010 по справі 1-6/10

ОНУФРІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №1- 6/2010р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.02.10 року Онуфріївський районний суд Кіровоградської області у складі головоючого судді: Шелесько В.Д.

при секретарі: Гриценко Т.М.,

з участю прокурора Петровського району Займак Л.М.

з участю адвоката : ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Онуфріївка справу по обвинуваченню , -

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одружений, не працює по найму водієм, має на утриманні двох малолітніх дітей 1999 та 2002 років народження, мешканець вул. Степова, 8 с. Володимирівка Петрівського району Кіровоградської області, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1ст.367 КК України ,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4, згідно з наказом УМВС України Кіровоградської області № 294 о/с від 02.09.03 призначений на посаду начальника ізолятора тимчасового тримання затриманих і взятих під варту осіб при Петрівському районному відділі УМВС України в області.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про міліцію , міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади. Згідно зі ст.16 Закону України Про міліцію , особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції. У ст. 20 вищезазначеного Закону України вказано, що працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади. Таким чином, відповідно до ст.ст.1, 16, 20 вказаного Закону України, капітан міліції ОСОБА_2 був службовою особою, представником влади.

Пунктом 20 ст.10 Закону України Про міліцію на міліцію відповідно до її завдань покладено обов'язок охороняти, конвоювати та тримати затриманих і взятих під варту осіб.

Згідно з ст.ст. 10, 16 Закону України Про міліцію , ст.ст. 1, 2, 4, 21 Закону України Про попереднє ув'язнення , п.п. 1.1, 1.26-1.27, 1.44-1.44.4, 3.18-3.18.4 Інструкції з організації конвоювання затриманих і взятих під варту осіб в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.01.05 № 60 ДСК, п.п. 17.4-17.4.5 Інструкції про роботу ізоляторів тимчасового тримання органів внутрішніх справ України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.01.05 № 60 ДСК, п.7.1 Правил внутрішнього розпорядку в ізоляторах тимчасового тримання органів внутрішніх справ України, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.12.08 №638, Наказу начальника Петрівського РВ УМВС України в області Про залучення особового складу Петрівського РВ УМВС до конвоювання та охорони в спец.палаті Петрівської центральної районної лікарні та в залі судового засідання затриманих і взятих під варту осіб від 11.02.08 №38, функціональних обов'язків начальника ІТТ при Петрівському РВ УМВС України в Кіровоградській області, затверджених начальником Петрівського РВ УМВС України в області 04.06.07,

- 2 -

капітан міліції ОСОБА_3, будучи службовою особою, начальником ІТТ Петрівського РВ УМВС України в області, мав, зокрема, такі права та функціональні обов'язки: своєчасне доставлення (супровід) до місця призначення та надійна охорона затриманих за підозрою у вчиненні злочину, заарештованих, підсудних, засуджених осіб; забезпечення належної охорони та режиму тримання осіб, взятих під варту; охорона, конвоювання та тримання затриманих і взятих під варту осіб; точне і своєчасне виконання поставленого завдання щодо конвоювання затриманих та взятих під варту осіб, збереження особових справ конвойованих, озброєння та інших засобів, які були видані конвою; зобов'язаний знати обстановку на маршруті конвоювання та її особливості, основні відомості про конвойованих; підготувати конвой до виконання завдання, встановити порядок взаємодії між конвоїрами; одержати необхідні документи, згідно з Переліком документів, що видаються начальникові конвою; відповідно до списків особисто приймати конвойованих осіб, здійснювати їх обшук, забезпечувати збереження виявлених при цьому грошей, цінностей, предметів і речей.

Однак ОСОБА_2 як службова особа, представник влади - начальник ІТТ Петрівського РВ УМВС України в області, внаслідок службової недбалості, тобто неналежного виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, вчинив підрив авторитету та престижу органів державної влади, їх дезорганізації, невиконання судового рішення та незабезпечення нагляду, у зв'язку з чим засуджений ОСОБА_4 5 місяців знаходився на свободі та ухилявся від відбуття покарання, тобто заподіяв істотну шкоду державним інтересам.

Так, ОСОБА_2, будучи призначеним на посаду начальника ІТТ Петрівського РВ УМВС України в області, здійснював оперативне керівництво нарядом з охорони засуджених (підсудних) та ніс персональну відповідальність за виконання конвойним нарядом установленого порядку їх охорони. Одержавши наказ на виконання завдання, "повинен пред'явити черговому ІТТ припис на право прийняття і здавання затриманих та взятих під варту осіб, одержати підготовлені документи і перевірити правильність їх оформлення, інформувати конвоїрів про осіб, за якими потрібен посилений нагляд, провести розрахунок і розстановку складу конвою для обшуку й охорони затриманих і взятих під варту осіб на час прийняття їх для конвоювання, оглянути приміщення, де буде проводитись приймання затриманих і взятих під варту осіб, вилучити предмети, які можуть бути використані для втечі або нападу; уміло керувати діями наряду, своєчасно доставляти конвойованих до місця призначення, забезпечувати їх охорону в органах судової влади або під час проведення слідчих дій, вживати заходів до посилення спостереження за ними під час виведення із спецавтомобілів та переведення до об'єктів тимчасового перебування; визначати дії конвою на випадок надзвичайних обставин, якщо обстановка на основному маршруті конвоювання ускладнюється, слід переходити на запасний маршрут, а в разі втечі організувати негайне переслідування та затримання втікачів; після повернення до органу внутрішніх справ доповідати письмово рапортом начальнику міськрайоргану про виконання поставлених завдань; начальнику конвою заборонено змінювати маршрут та порядок конвоювання затриманих і взятих під варту осіб, залишати конвой, якщо цього не вимагають обставини; перед конвоюванням підсудних (засуджених) проводити огляд залів судових засідань, перевіряти справність і надійність обладнання віконних ґрат, стелі, стін, підлоги, дверей, замків, бар'єрів, стаціонарних металевих загороджень, освітлення та засобів зв'язку; доповідати начальникові органу, який призначив конвой, про всі істотні зміни умов охорони підсудних, перенесення судового засідання, про закінчення його або про необхідність посилення конвою; у ході судового засідання постійно здійснювати контроль за несенням служби постовими і ретельно слідкувати за найменшими ознаками змін обстановки шляхом особистого нагляду за поведінкою підсудних та громадян, які знаходяться в залі судового засідання.

Таким чином, ОСОБА_2, будучи службовою особою, представником влади, а саме начальником ІТТ Петрівського РВ УМВС України в області, в силу своїх службових обов'язків, на підставі вимог відповідних нормативно-правових актів, повинен був

- 3 -

здійснювати належним чином оперативне керівництво нарядом з охорони засуджених (підсудних) та ніс персональну відповідальність за виконання конвойним нарядом установленого порядку їх охорони, при здійсненні конвоювання затриманих та взятих під варту осіб забезпечувати неухильне виконання вимог законів України та відомчих інструкцій щодо конвоювання затриманих та взятих під варту осіб.

Засуджений ОСОБА_4, що підлягав конвоюванню 31.03.09 до Петрівського районного суду Кіровоградської області, раніше судимий - 23.11.07 Ленінським районним судом м. Кіровограда за ст.ст.186 ч.2, 185 ч.2, 190 ч.2 КК України з застосуванням ст. 70 КК України до 4 років п/в; - 23.03.07 Ленінським районним судом м. Кіровограда за ст.186 ч.2 КК України з застосуванням ст.70 КК України до 4 років і 1 місяця п/в; - 03.09.08 Петрівським районним судом Кіровоградської області за ст.393 ч.1 КК України з застосуванням ст.71 КК України до 3 років 6 місяців п/в. На підставі постанови Петрівського районного суду від 15.01.09 засудженого ОСОБА_4, який відбував покарання в Селидівській ВК № 82 УДДУПВП в Донецькій області, 05.03.09 етаповано до Кіровоградського СІЗО УДДУПВП в області для ознайомлення з матеріалами кримінальної справи № 1-98-2008р., по якій він засуджений за ч.1 ст.393 КК України, а в подальшому 27.03.09 ОСОБА_4 етаповано до ізолятору тимчасового тримання Петрівського РВ УМВС України в області.

ОСОБА_5 підготовано наказ № 52 від 31.03.09, який в подальшому затверджений начальником Петрівського РВ УМВС України в області про конвоювання ОСОБА_6 та ОСОБА_4 до Петрівського районного суду, призначено конвой в складі його як начальника конвою, конвоїрів ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 При тому, що ОСОБА_8, згідно з розстановкою нарядів у Петрівському РВ УМВС України в області на 31.03.09, в цей день був помічником оперативного чергового і, відповідно до п.4.26. Інструкції з організації діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ від 28.04.09 №181, постійно знаходився в приміщенні чергової частини і міг відлучатися лише за викликом до начальника ОВС, а також для вживання їжі та відпочинку (в межах адмінбудинку ОВС), перевірки приміщень ОВС, ІТТ та в інших виключних випадках із дозволу чергового. ОСОБА_8 категорично заборонено залишати приміщення чергової частини; а ОСОБА_9 - постовим внутрішнього поста біля камер ізолятора тимчасового тримання затриманих та заарештованих осіб в Петрівському РВ УМВС України в області і, відповідно до п.2.15.2 Інструкції про роботу ізоляторів тимчасового тримання органів внутрішніх справ України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ від 20.01.05 №60 ДСК, зобов'язаний не залишати поста ні за яких обставин, доки не буде замінений.

Відповідно до вимог вказаного наказу, 31.03.09 близько 13 години ОСОБА_5 отримано засудженого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, конвойовано його до Петрівського районного суду і поміщено до стаціонарного металевого загородження місця тримання підсудних зали суду для ознайомлення з матеріалами кримінальної справи.

Відповідно до ст.2 Закону України Про попереднє ув'язнення , метою попереднього ув'язнення є запобігання можливому ухиленню особи, взятої під варту, від слідства і суду, перешкоджанню встановленню істини в кримінальній справі або зайняттю злочинною діяльністю, а також забезпечення виконання вироку.

Начальник ІТТ Петрівського РВ УМВС України в області, капітан міліції ОСОБА_2, знаючи те, що, відповідно до п. 1.16 розділу 1 Інструкції з організації конвоювання затриманих і взятих під варту осіб в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ від 20.01.05 №60 ДСК, для конвоювання затриманих і взятих під варту осіб призначається мінімальний склад конвойного наряду для конвоювання однієї взятої під варту особи в кількості не менше трьох працівників: начальник конвою (старший конвоїр) та два конвоїри, неналежно виконуючи свої владні та службові обов'язки, здійснив конвоювання засудженого ОСОБА_4 до Петрівського районного суду в супроводі лише двох конвоїрів, а саме себе як начальника конвою та слідчого СВ Петрівського РВ УМВС України в області ОСОБА_7

- 4 -

Окрім того, всупереч п.1.29 зазначеної Інструкції, начальник ІТТ Петрівського РВ УМВС України в області капітан міліції ОСОБА_2, діючи злочинно самовпевнено, неналежно виконуючи свої службові обов'язки, достовірно знаючи те, що засуджений до позбавлення волі ОСОБА_4 відбуває покарання за втечу з місця відбування покарання у виді позбавлення волі, а тому потребує особливої пильності при конвоюванні, неналежно виконуючи свої владні та службові обов'язки, в порушення вимог чинного законодавства щодо організації конвоювання затриманих і взятих під варту осіб, відпустив другого конвоїра ОСОБА_7, а сам залишив засудженого ОСОБА_4 без нагляду, внаслідок чого в подальшому останній, скориставшись відсутністю нагляду та охорони, близько 14 год. 31.03.09 вчинив втечу з-під варти з місця тримання підсудних зали судових засідань Петрівського районного суду та зник у невідомому напрямку.

Внаслідок невиконання вищезазначених вимог законодавства ОСОБА_5 особисто допущено скоєння втечі з-під варти з місця тримання підсудних зали судових засідань Петрівського районного суду засудженим ОСОБА_4 та, таким чином, скоєння останнім злочину, передбаченого ч. 2 ст. 393 КК України, тобто повторної втечі з-під варти особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі чи перебуває в попередньому ув'язненні, що є злочином проти правосуддя, та полягає в протидії виконанню вироку суду, реалізації цілей покарання, порушенні нормальної діяльності органів кримінально-виконавчої системи. За цим фактом слідчим СВ Петрівського РВ УМВС 01.04.09 порушено кримінальну справу.

Підсудний ОСОБА_2 вину свою в інкримінованому йому злочині, передбаченому ч.1 ст.367 КК України визнав повністю, щиро розкаявся, запевнив суд, що в подальшому злочинів вчиняти не буде, просив звільнити його від кримінальної відповідальності в зв'язку з дійовим каяттям, а провадження по справі закрити.

В судовому засіданні він дав пояснення, що відповідають пред'явленому обвинуваченню на досудовому слідстві і в мотивувальній частині даного вироку. Він також пояснив, що дійсно порушив вимоги Інструкції по конвоюванню арештованих в зв'язку з тим, що не завжди було достатня кількість працівників, яких можна було поставити в конвой і іноді доводилось порушувати дану інструкцію і ставити в конвой меншу кількість конвоїрів, ніж передбачено, про що керівництву райвідділу було відомо.

По вказаній причині ним до наказу було включено конвоїрів на етапування засудженого ОСОБА_4 до суду помічника чергового ОСОБА_8 та постового по ІТТ ОСОБА_9, хоча на час конвоювання вони не мали змоги конвоювати, але в нього іншого виходу не було, так як не було вільних працівників. До суду, який знаходиться в 70 м від будівлі РВ УМВС ОСОБА_4 він відвів разом з слідчим Титаренко М.М. Семерика завели в приміщення суду в зал судових засідань та помістили в металеве загородження для осіб, що знаходяться під вартою, знявши з нього наручники, та закривши двері металевого загородження на навісний замок. Поскільки довгий час до залу не заносили кримінальної справи, для ознайомлення якої був доставлений ОСОБА_4, то він вирішив сходити в канцелярію суду щоб взяти справу. Конвоїра ОСОБА_7, який працював слідчим РВ, він відпустив за проханням останього, поскільки той повинен виконувати слідчі дії по іншій справі, після поміщення ОСОБА_4 в металеве загородження, хоча не мав права цього робити, але він ввійшов в положення слідчого Титаренко. Виходячи з залу судових засідань він, закривши двері залу на внутрішній замок на один оберт і вважаючи що вони закриті, пішов в канцелярію суду за кримінальною справою. Повернувся до залу через кілька хвилин і побачив, що ОСОБА_4 в загородженні та в залі судового засідання відсутній. Про втечу ОСОБА_4 він повідомив начальника райвідділу. Після цього РВ проводив розшук ОСОБА_4. Він на протязі 9 днів також займався його розшуком, а потім його звільнили з посади і органів внутрішніх справ. В подальшому він цікавився розшуком ОСОБА_4, однак приймати участь в його розшуку не мав змоги поскільки був звільнений. Через кілька місяців він узнав що ОСОБА_4 затримали, а потім він був засуджений до позбавлення волі на значний строк. В ході перевірки втечі ОСОБА_4, він взнав, що в разі закриття дверей залу суду на один оберт замка двері можна відкрити при сильному натисненні на них. Вважає, що ОСОБА_4 з загородження вибрався через один із отворів в металевому загородженні (решітці), а двері залу суду відкрив, нажавши з силою

- 5 -

на них. Про втечу ОСОБА_4 таким чином він сам (ОСОБА_4) давав пояснення при затриманні, а потім чомусь змінив покази, сказавши, що з загородження вийшов через двері, які були незамкнені.

Крім повного визнання підсудним ОСОБА_2 своєї вини в інкримінованому йому злочині, його вина також підтверджується і іншими доказами по справі, які за згодою підсудного, його захисника та прокурора не досліджувались в судовому засіданні і суд обмежив дослідження фактичних обставин справи тільки допитом підсудного та вивченням даних про його особу, що відповідає вимогам ч.3 ст. 299 КПК України. При цьому сторонам було роз'яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку.

Таким чином, ОСОБА_2, капітан міліції, перебуваючи на посаді начальника ізолятора тимчасового тримання затриманих і взятих під варту осіб при Петрівському районному відділі УМВС України в області, будучи представником влади, службовою особою, неналежно виконав свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, шляхом неналежного конвоювання та охорони засудженого ОСОБА_4 для ознайомлення з матеріалами кримінальної справи до Петрівського районного суду Кіровоградської області, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом державним інтересам у вигляді підриву авторитету та престижу органів державної влади, невиконання судового рішення та незабезпечення нагляду, у зв'язку з чим засуджений ОСОБА_4 5 місяців знаходився на свободі та ухилявся від відбуття покарання, порушення нормальної діяльності органів кримінально-виконавчої системи, тобто вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.367 КК України, а саме службова недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду державним інтересам.

ОСОБА_2 вчинив злочин невеликої тяжкості вперше.

У вчиненому злочині він щиро розкаявся і запевнив суд, що в подальшому злочинів вчиняти не буде.

По місцю роботи і проживання він характеризується позитивно веде активну громадську роботу особливо в школі по місцю проживання, та надає посильну допомогу по ремонту шкільних приміщень.

По місцю проживання він також характеризується позитивно, про що свідчить заява односельців, які прохали передати підсудного на поруки.

ОСОБА_4, який вчинив втечу з під варти 30.03.2009 року 18 серпня 2009 року був затриманий. 26 жовтня 2009 року Петровським районним судом Кіровоградської області ОСОБА_4 був засуджений по ч.2 ст. 393 КК України до 5 років позбавлення волі, а на підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, остаточне покарання йому було визначено 6 років позбавлення волі .

Згідно ст. 45 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо після вчинення злочину щиро покаялась, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Вказані обставини вказані в п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 року № 12 Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності . В ньому вказано, що дійове каяття полягає в тому, що після вчинення злочину особа щиро покаялась, активно сприяла його розкриттю та повністю відшкодувала завдані збитки та усунула заподіяну шкоду. Щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася. Активне сприяння розкриттю злочину слід вважати надання особою органом дізнання або досудового слідства будь-якої допомоги в установленні невідомих їм обставин справи.

Передбачене у ст. 45 КК України звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язковим. Його треба здійснювати в порядку, встановленому ст. 7-2 КПК України, незалежно від того, надійшла справа до суду з відповідною постановою

- 6 -

чи з обвинувальним висновком. В судовому засіданні всі такі підстави встановлені:

-підсудним вчинено злочин вперше і невеликої тяжкості;

-підсудний у вчиненому злочині щиро розкаявся і активно сприяв його розкриттю, а саме не ухилявся від слідства, виконував всі вказівки слідчого. Невизнання підсудним своєї вини на досудовому слідстві було із-за нерозуміння ним суті вчиненого ним злочину, яка йому була належним чином роз'яснена в судовому засіданні і йому стало зрозуміло, що втеча засудженого ОСОБА_4 з під варти чи в результаті що не було закрито двері металевого огородження, чи в результаті проникнення через отвори в металевому загородженні суті обвинувачення не змінюють;

-підсудний заявив клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності за ст.. 45 КК України, тобто він згоден на таке звільнення;

-істотна шкода державним інтересам, заподіяна в результаті вчинення злочину (заподіяна шкода) усунута поскільки ОСОБА_4, що вчинив втечу з під варти, невдовзі був затриманий та засуджений до тривалого строку позбавлення волі. Підсудний до моменту звільнення займався його розшуком, а в подальшому не міг продовжувати розшук, поскільки не мав на це права і не міг носити зброю. З моменту втечі і до моменту затримання інших злочинів ОСОБА_4 не вчинив;

-підсудний після звільнення багато часу приділяє громадській роботі, веде нормальний спосіб життя, виховує двох малолітніх дітей, що свідчить про те, що він став на шлях виправлення.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що є підстави для звільнення підсудного

ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям на підставі ст.45 КК України та закриття кримінальної справи.

Речових доказів по справі немає, цивільний позов по справі не заявлено. Судові витрати по справі стягнути з підсудного

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 45 КК України ст. ст. 7-1, 7-2, 282, 299 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України в зв'язку з дійовим каяттям, а провадження по справі закрити.

Міру запобіжного заходу вибрану відносно ОСОБА_2 у виді підписки про невиїзд - скасувати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати за проведення судово-почеркознавчої експертизи у сумі 766 (сімсот шістдесят шість) грн.

Постанова може бути оскаржено до апеляційного суду Кіровоградської області протягом семи діб з часу проголошення через Онуфріївський районний суд.

Суддя Онуфріївського

Районного суду: ОСОБА_10Д