Постанова

від 20.09.2017 по справі 927/915/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2017 року Справа № 927/915/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіСибіги О.М., суддівДанилової М.В., Корсака В.А. розглянувши матеріали касаційних скаргЧернігівської міської ради та комунального підприємства "Паркування та ринок" Чернігівської міської ради, м. Чернігів на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 року у справігосподарського суду Чернігівської області за позовом Комунального підприємства "Паркування та ринок" Чернігівської міської ради, м. Чернігів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентторг", м. Чернігів за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаЧернігівської міської ради, м. Чернігів проприведення земельної ділянки у придатний для використання стан та її повернення за участю представників

позивача: Федоров Д.В.,

відповідача: Рубан О.О.,

третьої особи: Малай А.В.

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство "Паркування та ринок" Чернігівської міської ради (далі за текстом - КП "Паркування та ринок") звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Рентторг" (далі за текстом - ТОВ "Рентторг") про зобов'язання останнього привести земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Чернігів, вул. Рокосовського, 17, площею 0, 0149 га, кадастровий номер 7410100000:02:026:0168, у придатний для використання стан, шляхом прибирання всіх малих архітектурних форм, споруд, обладнання та зобов'язання відповідача повернути зазначену земельну ділянку шляхом її звільнення.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 13.10.2016 року до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Чернігівську міську раду.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 28.11.2016 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 року у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, Чернігівська міська рада та КП "Паркування та ринок" Чернігівської міської ради звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 28.11.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 року і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

ТОВ "Рентторг" відзиву на касаційні скарги позивача та третьої особи подано не було.

В судовому засіданні представники позивача та третьої особи просили касаційні скарги задовольнити, постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 року та рішення господарського суду Чернігівської області від 28.11.2016 року - скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, а представник відповідача проти доводів касаційних скарг заперечував та просив залишити їх без задоволення, а оскаржувані судові акти - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно витягу з рішення Чернігівської міської ради від 30.09.2013 року "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою та надання, передачі земельних ділянок юридичним та фізичним особам" КП "Паркування та ринок" Чернігівської міської ради затверджено проект землеустрою щодо відведення та надано земельну ділянку кадастровий номер 7410100000:02:026:0168 в постійне користування площею 0, 0149 га по вул. Рокосовського, 17 для розміщення тимчасових торгових павільйонів (землі житлової та громадської забудови).

01.04.2014 року КП "Паркування та ринок" Чернігівської міської ради (підприємство) та ТОВ "Рентторг" (інвестор) укладено Договір № 02:026:0168 про спільну інвестиційну діяльність без створення юридичної особи (далі за текстом - Договір), предметом якого є спільна діяльність сторін з розміщення тимчасових торгових павільйонів (далі - об'єкт інвестування) за адресою: м. Чернігів, вул. Рокосовського, 17 на земельній ділянці (кадастровий номер 7410100000:02:026:0168), наданої підприємству у постійне користування згідно з рішенням Чернігівської міської ради від 30.09.2013 року.

За умовами п. п. 1.2, 1.3 Договору метою спільної діяльності за цим Договором є задоволення суспільних потреб (соціальний ефект) шляхом забезпечення доступності населення до торгових об'єктів та їх вдосконалення, організації якісного торговельного обслуговування населення, забезпечення благоустрою та приведення інфраструктури міста до узгодженого архітектурного стилю. Для досягнення мети, визначеної у п. 1.2 цього Договору, сторони домовились спільно діяти шляхом об'єднання зусиль без створення юридичної особи та без об'єднання вкладів.

Відповідно до п. п. 2.1, 2.2 Договору об'єктом інвестування за цим Договором є розміщення та експлуатація торгових павільйонів. Тип об'єкту інвестування: тимчасові некапітальні споруди з полегшених конструкцій.

Згідно з п. п. 3.1, 3.2 Договору інвестор здійснює інвестування як в грошовій формі за рахунок власних та/або залучених коштів, так і в матеріальній формі. Розмір (обсяг) інвестицій, необхідних для виконання умов Договору, складається із фактичних сум витрат інвестора, понесених ним при виконанні умов Договору та які пов'язані з розміщенням та експлуатацією об'єкта інвестування.

Також, за цим Договором інвестор взяв на себе обов'язок проводити реконструкцію, поточний та капітальний ремонт об'єкта інвестування; забезпечити належну експлуатацію та утримання об'єкта інвестування; компенсувати підприємству регулярні витрати, пов'язані з утриманням та експлуатацією земельної ділянки на підставі рахунків, наданих підприємством (п. п. 4.2.2, 4.2.4, 4.2.5 Договору).

За умовами п. п. 5.1, 5.2 Договору жодна із сторін не набуває будь-яких прав щодо майна іншої сторони у процесі виконання Договору. У зв'язку з тим, що спільна діяльність сторін за Договором не передбачає як об'єднання вкладів, так і отримання прибутку, сторони самостійно здійснюють ведення податкового, бухгалтерського, статистичного та фінансового обліку цієї діяльності.

Відповідно до п. п. 9.1, 10.3 Договору він вважається укладеним з 01.10.2014 року та діє до 01.10.2044 року. Дія Договору достроково припиняється лише у разі розірвання Договору за взаємною згодою сторін.

В той же час, Договір № 02:026:0168 про спільну інвестиційну діяльність без створення юридичної особи недійсним у судовому порядку не визнавався, за погодженням сторін не розривався.

Також, на виконання п. п. 4.2.2, 4.3.3 Договору КП "Паркування та ринок" Чернігівської міської ради (ліцензіар) та ТОВ "Рентторг" (ліцензіат) укладено Ліцензійний договір № 5/л про надання прав на використання знаку для товарів та послуг від 01.03.2016 року, за умовами якого ліцензіат надає ліцензіару за винагороду на термін дії цього Договору дозвіл на використання об'єкту права інтелектуальної власності (торговельної марки) - невиключну ліцензію (невиключні права).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов Договору № 02:026:0168 про спільну інвестиційну діяльність відповідач сплачує позивачу на підставі наданих останнім рахунків витрати на утримання та експлуатацію земельної ділянки; на виконання умов Ліцензійного договору ТОВ "Рентторг" щомісячно сплачує позивачу винагороду за використання торговельної марки ліцензіара, яка складається з поточних підрахунків (роялті), що підтверджується копіями платіжних доручень.

26.08.2016 року КП "Паркування та ринок" Чернігівської міської ради на адресу ТОВ "Рентторг" направлено лист № 370, в якому товариству запропоновано звільнити земельну ділянку по вул. Рокосовського, 17 від тимчасових некапітальних споруд та привести земельну ділянку у придатний до використання стан, зазначивши, що розміщення тимчасових споруд є безпідставним, оскільки Договір № 02:026:0168 про спільну інвестиційну діяльність без створення юридичної особи не є укладеним з огляду на відсутність у Договорі істотної умови - ціни Договору.

У відповідь ТОВ "Рентторг" листом № 3/2016 від 31.08.2016 року відмовило у задоволенні вимоги про звільнення земельної ділянки, оскільки в силу приписів ст. ст. 638, 1130, 1131 Цивільного кодексу України ціна не є істотною умовою укладеного сторонами Договору.

Позивач, звернувшись до господарського суду з даним позовом, свої вимоги обґрунтував тим, що метою спільної діяльності за вказаним Договором є задоволення суспільних потреб (соціальний ефект) шляхом забезпечення доступності населення до торгових об'єктів та їх вдосконалення, організація якісного торговельного обслуговування населення, забезпечення благоустрою та приведення інфраструктури міста до узгодженого архітектурного стилю; в той же час, умови Договору фактично зводяться до надання можливості ТОВ "Рентторг" розмістити та експлуатувати тимчасові споруди в межах земельної ділянки, права на яку належать КП "Паркування та ринок"; також, Договір не містить ціни та не спрямований на одержання жодною із сторін прибутку, оскільки укладений лише для досягнення соціального ефекту, а тому цей Договір не відповідає ознакам господарського договору, у зв'язку з чим його не можна кваліфікувати як Договір про спільну діяльність за відсутності необхідних умов для зобов'язань такого виду; при цьому, соціальний ефект Договору досягнуто - розміщені тимчасові торгові павільйони в межах земельної ділянки, проте, умови щодо подальшої експлуатації шляхом організації торгівлі в межах таких павільйонів Договором не охоплювались, з огляду на що використання земельної ділянки ТОВ "Рентторг" є незаконним.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог господарські суди попередніх інстанцій, враховуючи положення ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, в яких закріплено принцип свободи договору, виходили з того, що зміст укладеного між сторонами Договору містить елементи договору про спільну діяльність, взаємовідносини сторін якого регулюються Главою 77 Цивільного кодексу України, загальними положеннями про зобов'язання, закріпленими у Главах 47 та 53 Цивільного кодексу України та окремі елементи договору про інвестиційну діяльність, що регулюються Законом України "Про інвестиційну діяльність".

При цьому, судами враховано, що за умовами Договору сторони домовились спільно діяти без створення юридичної особи та без об'єднання вкладів, для досягнення певної мети; зазначили про залишення за собою права на майно, яке вони передають для використання у спільній інвестиційний діяльності (у підприємства -право постійного користування земельною ділянкою, а у інвестора - право власності на тимчасові некапітальні споруди з поліпшених конструкцій (тимчасові торгові павільйони)); мета Договору (п. 1.2) не є комерційною, оскільки не пов'язана з отриманням прибутку (п. 5.2), а пов'язана з досягненням соціального ефекту, а тому Договір і не містить такої умови як ціна; Договір діє до 01.10.2044 року (п. 9.1), тобто є довгостроковим.

За таких обставин, господарські суди дійшли висновків, що строк дії Договору та його мета вказують на те, що він не є договором з одноразовим виконанням, який передбачає його виконання шляхом здійснення однієї дії протягом короткого проміжку часу, а є договором з тривалим виконанням, який передбачає його виконання протягом тривалого часу, чим спростовуються посилання позивача на те, що соціальний ефект Договору досягнуто шляхом розміщення тимчасових торгових павільйонів в межах земельної ділянки, а також щодо відсутності умов Договору подальшої експлуатації шляхом організації торгівлі в межах таких павільйонів, як і твердження позивача про самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки з урахуванням умов Договору № 02:026:0168 про спільну інвестиційну діяльність без створення юридичної особи від 01.10.2014 року, у зв'язку з чим відсутні і правові підстави для задоволення позовних вимог.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, вважає, що такі висновки господарських судів є передчасними та зроблені без належного з'ясування всіх обставин справи з огляду на наступне.

Так, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині судового рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог ст. 4 2 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу. Зазначена норма кореспондується з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, якою визначено також способи захисту суб'єктом господарювання та споживачем своїх прав і законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Особливості спільної діяльності суб'єктів господарювання регулюються Главою 77 Цивільного кодексу України про спільну діяльність.

В силу приписів ч. ч. 1, 2 ст. 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності (ч. 2 ст. 1131 Цивільного кодексу України).

Здійснюючи судовий розгляд справи та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарськими судами попередніх інстанцій з урахуванням вищенаведених законодавчих положень не надано належної правової оцінки умовам Договору № 02:026:0168 про спільну інвестиційну діяльність без створення юридичної особи від 01.10.2014 року, за яким не передбачалось об'єднання вкладів та отримання прибутку, а експлуатація та утримання об'єкта інвестування не передбачала організацію торгівельної діяльності.

Також, судами не враховано, що об'єктом інвестування за цим Договором є розміщення та експлуатація торгових павільйонів; тип об'єкту інвестування: тимчасові некапітальні споруди з полегшенням конструкцій (п. п. 2.1, 2.2 Договору), які в силу положень Законів України "Про регулювання містобудівної діяльності" та "Про благоустрій населених пунктів" є елементами об'єктів благоустрою, розміщення яких повинно здійснюватись з дотриманням вимог Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 21.10.2011 року № 244. Однак, у матеріалах справи відсутні паспорти прив'язки тимчасової споруди, які б видавались ТОВ "Рентторг", а отже судами не з'ясовані питання щодо правомірності встановлення та використання торгових павільйонів ТОВ "Рентторг", що розміщені на спірній земельній ділянці.

Відповідно до ст. ст. 1, 18 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Водночас, судами не надано належної правової оцінки чинності Договору з урахуванням діяльності сторін для досягнення мети визначеної умовами Договору № 02:026:0168 про спільну інвестиційну діяльність без створення юридичної особи від 01.10.2014 року.

З огляду вищевикладене, судами попередніх інстанцій також не досліджено обставини справи щодо правомірності використання спірної земельної ділянки для розміщення та експлуатації торгових павільйонів.

Таким чином, зазначені обставини не були враховані судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків у справі.

Неповне дослідження фактичних обставин справи та неналежне з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін унеможливлює правильне застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що всупереч покладеному на суди обов'язку щодо повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи суди на вищенаведене уваги не звернули, а тому судові акти попередніх інстанцій не можна визнати законними та обґрунтованими.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відтак, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки доказів та фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій.

Згідно з ч. 1 ст. 111 10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін і, в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

За таких обставин, касаційні скарги Чернігівської міської ради та КП "Паркування та ринок" Чернігівської міської ради на рішення господарського суду Чернігівської області від 28.11.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 року підлягають частковому задоволенню, а судові акти господарських судів попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 28.11.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 року у справі № 927/915/16 - скасувати.

3. Справу № 927/915/16 направити на новий розгляд до господарського суду Чернігівської області.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіМ.В. Данилова В.А. Корсак