Постанова

від 05.10.2017 по справі 908/3503/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2017 року Справа № 908/3503/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяЯценко О.В., суддіДанилова М.В., Ходаківська І.П. розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Консул" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.05.2017 у справі№ 908/3503/16 Господарського судуЗапорізької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Консул" доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 продострокове розірвання договору про надання послуг № 05/04/2016-3 від 05.04.2016 та стягнення 8 650,00 грн. в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Дегтярьова О.П., Колодійчук Н.В. - відповідача:ОСОБА_7 ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Консул" (далі-Позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - Відповідач) про дострокове розірвання договору про надання послуг № 05/04/2016-3 від 05.04.2016р. та стягнення з відповідача передоплати за договором.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.02.2017 (суддя: Азізбекян Т.А.) позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Рішення місцевого суду обґрунтоване встановленням факту неналежного виконання Відповідачем своїх договірних зобов'язань з надання інформаційного-консультаційних послуг щодо оптимізації та просування сайту Позивача у вересні 2016р., вартість яких була попередньо сплачена останнім.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.05.2017 (судді: Попков Д.О., Зубченко І.В., Марченко О.А.) рішення Господарського суду Запорізької області від 27.02.2017 скасовано.

Прийнято нове рішення по справі №908/3503/16, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Консул", м. Київ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, смт. Більмак Більмацького району Запорізької області про дострокове розірвання договору про надання послуг №05/04/2016-3 від 05.04.2016р. та стягнення 8650,00грн. відмовлено в повному обсязі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Консул" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову апеляційного господарського суду скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Скаржник доводить, що судом неправильно застосовано ст. 906 ЦК України, оскільки предметом спору є передоплата за договором, яка невірно кваліфікована судом як збиток; відповідачем фактично зобов'язання не виконано; договір про надання послуг між сторонами не розірвано, оскільки сторонами не досягнуто згоди про таке розірвання.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.09.2017 у складі колегії: головуючий, суддя - Яценко О.В., судді - Данилова М.В., Ходаківська І.П. касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Консул" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 05.10.2017.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05.04.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Консул" (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (Виконавець) було укладено договір про надання послуг №05/04/2016-3 (Договір), відповідно до умов п.2.1 якого, Виконавець зобов'язується надати інформаційно-консультаційні послуги щодо оптимізації та просування сайту Замовника http://ur-consul.com.ua, а останній зобов'язується прийняти послуги та оплатити їх.

Позивач вимагає розірвати зазначений договір та стягнути 8650,00 грн, які сплачені на виконання зобов'язань як передоплата за обумовлені послуги.

Вирішуючи спір в частині вимог позову про розірвання договору, суд апеляційної інстанції не погодився із висновками місцевого господарського суду про наявність підстав для розірвання договору з тих мотивів, що розірвання договору в судовому порядку є безпідставним, оскільки такий договір є розірваний, тому не може своїм існуванням порушувати права Позивача.

Касаційна інстанція визнає такі висновки правомірними з огляду на наступне.

У п.9.2 договору сторони погодили, що Замовник має право достроково розірвати договір в односторонньому порядку шляхом направлення іншій стороні письмове повідомлення про розірвання не менш, як за 30 календарних днів до очікуваної дати розірвання договору.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 24.10.2016р. на адресу Відповідача було направлено повідомлення про відмову від договору та його дострокове розірвання в односторонньому порядку, а також боргова вимога про повернення коштів у розмірі 8650,00грн., що підтверджується доказами відправлення та вручення.

Право замовника відмовитися від договору передбачено нормами ст. 907 Цивільного кодексу України, відповідно з якою: "договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін".

За змістом норми частини третьої ст. 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Таким чином, за встановлених обставин направлення Позивачем повідомлення про відмову від договору слід визнати правильним висновок, що наслідком цього є розірвання договору, тому вимога про розірвання договору є необґрунтованою, що зумовлює відмову у її задоволенні.

Касаційна інстанція не приймає доводи Позивача про те, що договір не було розірвано, оскільки сторонами не було досягнуто згоди про таке розірвання, оскільки вони не відповідають встановленим обставинам справи, зокрема зміст повідомлення свідчить, що позивач повідомляв: "…про 1) відмову від даного Договору від 21 жовтня 2016 року та 2) розірвання даного договору в односторонньому порядку …", та наведеним нормам законодавства, зводяться до заперечення висновків апеляційного господарського суду на підставі доведенні інших обставин та спроби їх переоцінки, що не є підставами для касаційного перегляду судового рішення.

Разом з тим, касаційна інстанція не погоджується із висновками апеляційного господарського суду в частині відмови у позові про стягнення 8650 грн з наступних мотивів.

Відмовляючи в цій частині позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначив, що: "… заявлені вимога Позивачем про стягнення коштів були кваліфіковані як стягнення суми передоплати, посилаючись при цьому й на норми, що регулюють стягнення збитків…"; "Між тим, Позивачем не тільки не доведено, а судом не встановлено всіх обов'язкових елементів складу правопорушення, що є невід'ємним для стягнення збитків, але й взагалі безпідставно кваліфіковано платіж Позивача за договором в межах його дії в якості збитків".

Як вбачається з норми ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, слід мати на увазі, що за принципом "суд знає закон" остаточна правова кваліфікація спірних правовідносин відноситься до компетенції суду і суд не зв'язаний вказівками сторони на норми матеріального права, а встановлює наявність чи відсутність підстав для задоволення позову за наслідками розгляду всіх обставин справи.

Касаційна інстанція зазначає, що як свідчить текст позовної заяви, зокрема у пункті 3) прохальної частини позивач вимагав "Стягнути … передоплату за Договором про надання послуг у розмірі 8650 (вісім тисяч шістсот п'ятдесят) гривень …".

Таким чином, при очевидній спрямованості матеріально-правового інтересу позивача, з огляду також на наведені ним в позові доводи про природу грошових коштів, що сплачувалися на умовах договору в якості передоплати за обумовлені послуги, суду належало самостійно визначити з якого правовідношення виник спір та які норми матеріального права підлягають застосуванню.

Враховуючи наведені висновки, касаційна інстанція вважає, що навіть наявність в правовому обґрунтуванні посилань на норми, що регулюють стягнення збитків, не дає суду підстав для відмови в позові з мотивів невірної кваліфікації спірних правовідносин.

Як вбачається з доводів позову та обставин, встановлених місцевим господарським судом між сторонами існували відносини, засновані на договорі, тому підстави, порядок, умови, межі та розмір відповідальності сторін визначаються з умов договору; правова природа зобов'язань з підстав їх виникнення, зокрема договору і делікту є різною, тому норми про відповідальність за делікт не підлягають застосуванню.

Таким чином, слід вказати, що суд апеляційної інстанції, безпідставно надав правову оцінку спірних відносин з огляду на норми, що регулюють наявність підстав для стягнення збитків у деліктних правовідносинах, тому висновки про не доведення позивачем та не встановлення місцевим судом всіх обов'язкових елементів складу правопорушення є невірними та спірних правовідносин не стосуються.

Натомість факт виконання роботи на заявлену суму та відповідно відсутність у відповідача невиконаного зобов'язання (невідпрацьованого авансу) на спірну суму не отримали належної правової оцінки апеляційного господарського суду, відтак з висновками про відсутність підстав для задоволення вимог позову та стягнення сплачених в рамках договору грошових коштів касаційна інстанція не може погодитися.

За нормою ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом.

За наведених підстав, оскаржувану постанову апеляційного господарського суду не можна визнати законною, тому вона підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для розгляду всіх обставин, що мають значення для встановлення обґрунтованості заявлених вимог про стягнення грошових коштів.

Керуючись ст.ст. 108, 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Консул" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.05.2017 задовольнити частково.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.05.2017 у справі № 908/3503/16 Господарського суду Запорізької області в частині відмови в позові про стягнення грошових коштів скасувати.

3. Справу в частині вимог позову про стягнення грошових коштів передати на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

4. В решті Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.05.2017 у справі № 908/3503/16 Господарського суду Запорізької області залишити без зміни.

Головуючий, суддяО.В. Яценко СуддіМ.В. Данилова І.П. Ходаківська