Рішення

від 02.10.2017 по справі 922/2590/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2017 р.Справа № 922/2590/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши справу

за позовом Заступника керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області, м. Лозова в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків до Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області, смт. Близнюки (перший відповідач) , Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Нікольська", с. Миколаївка Друга (другий відповідач) про визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки за участю представників сторін:

прокурор - Чирик В.Г.

позивача - ОСОБА_1

першого відповідача - не з'явився

другого відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року до господарського суду Харківської області, в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області (далі - позивач) з позовом до Близнюківської РДА (далі - перший відповідач) та ТОВ "Агрофірма "Нікольська" (далі - другий відповідач) звернувся Заступник керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області (далі - прокурор).

У позові останній просить суд визнати недійсним договір б/н від 03.08.2009, укладений між Близнюківською районною державною адміністрацією та ТОВ "Агрофірма "Нікольська" щодо оренди земельної ділянки кадастровий номер 6320683500:03:000:0302 площею 21,1332 га та зобов'язати ТОВ "Агрофірма "Нікольська" повернути земельну ділянку кадастровий номер 6320683500:03:000:0302 площею 21,1332 га у власність держави. Судові витрати прокурор просить суд покласти на відповідачів.

Обґрунтовуючи позов, прокурор посилається на те, що при укладенні договору оренди сторонами не дотримано вимог ст. 13 Закону України "Про оцінку земель", а відсутність нормативної грошової оцінки земельної ділянки на час укладення договору оренди є підставою для визнання даного договору оренди землі недійсним, відповідно до ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 215 ЦК України.

Ухвалою господарського суду від 04.08.2017 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 05.09.2017 о 11:10.

04.09.2017 до суду від прокурора надійшло письмове додаткове обґрунтування позовних вимог. Надані документи досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

05.09.2017 до суду від першого відповідача надійшла заява про застосування позовної давності по справі №922/2590/17, в якій перший відповідач просить суд застосувати положення про сплив позовної давності у спорі, що є предметом справи №922/2590/17; в задоволенні позову відмовити повністю у зв'язку зі спливом строку позовної давності. Надана заява досліджена судом та долучена до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 05.09.2017 розгляд справи був відкладений до 18.09.2017 до 10:00.

Ухвалою суду від 18.09.2017 розгляд справи був відкладений до 25.09.2017 до 11:00. Цією ж ухвалою було задоволено клопотання першого відповідача про розгляд справи без участі його представника у судовому засіданні.

25.09.2017 до суду від прокурора надійшли письмові заперечення щодо заяви першого відповідача про застосування позовної давності. У даних заперечення прокурор вказує на те, що у заяві про сплив позовної давності першим відповідачем не наведено належних доказів про отримання прокурором інформації про порушення інтересів держави або можливості її отримання. Крім того, вказує на те, що у даній справі в якості позивача виступає не прокурор, а Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, тому згідно із ст. 261 ЦК України перевірці підлягає факт обізнаності саме Управління про порушення права, а не прокурора. В матеріалах справи відсутні докази обізнаності відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про укладання спірного договору оренди землі б/н від 03.08.2009, не надані такі доказі ініціатором заяви про застосування наслідків спливу позовної давності. Надані заперечення досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

25.09.2017 до суду, за допомогою електронного зв'язку, від другого відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні. Зокрема, вказує на те, що позов прокурора носить шаблонний характер та поданий за межами процесуальних строків; про укладання спірного договору було відомо з часу його реєстрації органом державного земельного кадастру, тобто з 07.01.2009; відповідно до аргументації, викладеної прокурором у позові, останній повинен просити суд не визнати договір недійсним, а повинен вимагати приведення спірного договору у відповідність до вимог чинного законодавства; вказує на те, що прокуратура регулярно перевіряла додержання вимог водного та земельного законодавства в ТОВ "Агрофірма "Нікольська" в тому числі і законність укладення спірного договору і ніяких порушень щодо його укладання не встановлено. Також зазначає, що під час укладання спірного договору, де факто не існувало механізму реалізації виконання Закону України "Про оцінку земель" з чим погоджувались органи державного земельного кадастру і реєстрували договір. У цьому році механізм оцінки землі фактично запрацював лише з липня 2017 року і відразу ТОВ "АФ "Нікольська" розпочала виготовлення необхідних документів, про що свідчить довідка ТОВ "Горизонт-проект", що технічна документація із грошової нормативної оцінки земельної ділянки державної власності (землі водного фонду) 02.09.2017 була направлена до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області для проведення обов'язкової державної первинної експертизи землевпорядної документації. Наданий відзив та додані до нього документи досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 25.09.2017 розгляд справи був відкладений до 02.10.2017 до 10:45.

02.10.2017 до суду від позивача надійшли письмові пояснення на позовну заяву, в яких позивач, зокрема вказує на те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» внесено зміни до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України та з 01.01.2013 центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до п. 3 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території Харківської області. Згідно з п. 13 Положення про Головне управління, до компетенції останнього належить розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Харківської області.

На підставі наведеного, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області відповідно до статті 122 Земельного кодексу України з 01.01.2013 наділене повноваженнями з передачі у власність або в користування для всіх потреб, земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах області. Відповідно до пункту 3 ст. 122 Земельного кодексу України, до саме повноважень районних державних адміністрацій на їхній території належить передача земельних ділянок із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: ведення водного господарства; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; індивідуального дачного будівництва. Порядок здійснення державного контролю за використанням і охороною вод га відтворенням водних ресурсів визначається Водним кодексом України та іншими актами законодавства. Головне управління Держгеокадастру у Харківській області не було стороною у договорі оренди земельної ділянки водного фонду від 03.08.2009, укладеного між відповідачами та не приймало участі в його укладанні.

На підставі викладеного позивач просить суд розглянути вказаний судовий спір з урахуванням вимог законодавства та наданих учасниками судового процесу доказами. Надані пояснення досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 02.10.2017 прокурор підтримав позов у повному обсязі та проси суд його задовольнити.

Присутній у судовому засіданні представник позивача позов прокурора підтримав.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, суд встановив наступне.

Розпорядженням голови Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області № 363 від 18.05.2009 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для рибогосподарських потреб ТОВ «Агрофірма «Нікольська» та надано земельну ділянку площею 21,1332 та в оренду.

На підставі вказаного розпорядження між Близнюківською районною державною адміністрацією Харківської області та ТОВ «Агрофірма «Нікольська» 03.08.2009 укладено договір оренди земельної ділянки водного фонду.

Так, вказаним договором ТОВ «Агрофірма «Нікольська» надано в строкове платне користування земельну ділянку водного фонду, яка знаходиться на території Криштопівської сільської ради Близнюківського району Харківської області. В оренду надається земельна ділянка загальною площею 21,1332 га, в тому числі: водне дзеркало 10,7209 га, прибережна захисна смуга 9,7264 га, площа землі під гідротехнічними спорудами 0,4384 га, під відкритими низинними заболоченими землями - 0,2475 га.

Відповідно до п. 3 розділу 1 договору грошову оцінку земельної ділянки зобов'язаний провести орендар. Земельна ділянка, яка передається оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню.

Згідно п. 2.1 договору, земельна ділянка передається в оренду з метою сільськогосподарського використання для рибогосподарських потреб.

Договір укладається на термін 49 років (п. 2.2 договору). Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

Відповідно до п. 2.3 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовому вигляді розміром 150 гривень за один гектар загальної площі на рік. Після проведення орендарем грошової оцінки земельної ділянки розмір орендної плати може бути змінено згідно чинного законодавства.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та державної реєстрації. Орендар зобов'язаний провести державну реєстрацію даного договору у встановленому діючим законодавством порядку.

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін, скріплений печатками вказаних юридичних осіб.

Посилаючись на те, що спірний договір в порушення норм Законів України "Про оцінку земель" та "Про оренду землі" укладений без проведення нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки, що є обов'язковим для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, що є істотною умовою такого договору, прокурор в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюються за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 15 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) істотні умови договору оренди землі такі: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Частинами 1-3, 5 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Положеннями статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю", та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про плату за землю" (який був чинним на момент укладання спірного договору) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності - договір оренди такої земельної ділянки (ст. 13 Закону України "Про плату за землю").

Згідно статтею 1 Закону України "Про оцінку земель" (у відповідній редакції) нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

За положеннями ст. 5 цього ж Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до норм ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок є обов'язковим при визначенні розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно зі ст. 18 згаданого Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок сільськогосподарського призначення проводиться не рідше як один раз у 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше як один раз у 7 - 10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою. За результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" у відповідній редакції).

При розгляді справи судом встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, переданої в оренду ТОВ "Агрофірма "Нікольська", не проводилася.

Оскільки земельним законодавством передбачено обов'язковість проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності, яка є основою для визначення розміру орендної плати за них, укладення договору оренди землі без проведення нормативної грошової оцінки свідчить про порушення законодавства у таких правовідносинах, що, з огляду на норми ст. ст. 203, 215 ЦК України, свідчить про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Разом з тим, відповідачами у справі заявлено про сплив позовної давності.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996р. за заявами №22083/93, №22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК).

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

При цьому встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Визначення початку відліку позовної давності наведеного у статті 261 ЦК України, зокрема, відповідно до частини 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і суб'єктами, уповноваженими законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Частинами 1, 2, 4 статті 29 ГПК України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Судом встановлено, що спірний договір укладено 03.08.2009, в той час як з позовною заявою прокурор в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області звернувся до Господарського суду Харківської області лише 03.08.2017.

При цьому прокурор зазначав, що про порушення вимог чинного законодавства йому стало відомо лише у червні 2017 року.

Проте, за переконанням суду, прокурор мав усі можливості та повноваження для отримання повної та достовірної інформації про оскаржений правочин протягом встановленої законом позовної давності від дати його укладення.

Так, наказом Генерального прокурора України від 15.04.2004 №6гн, було передбачено необхідність забезпечення прокурорського нагляду за додержанням законів, передусім у діяльності органів виконавчої влади, місцевого самоврядування.

Наказом від 19.09.2005 №3гн Генеральний прокурор України визначив основним завданням наглядової діяльності прокуратури захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, державних та публічних інтересів. Із цією метою наказав забезпечити нагляд за додержанням законів, передусім у діяльності органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, контролюючих та правоохоронних органів.

Аналогічні вимоги до підпорядкованих прокурорів містять також і накази Генерального прокурора, зокрема, від 18.10.2010 №3гн, від 12.04.2011 №3гн, від 07.11.2012 №3гн.

Також вказані накази, крім іншого, містять конкретні вказівки до прокурорів, а саме: періодично, але не рідше одного разу на місяць, перевіряти законність правових актів Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Використовувати право участі у засіданнях цих органів.

У наказі від 07.11.2012 №3гн міститься вказівка прокурорам, викладена в такій формі: не рідше одного разу на місяць відповідним прокурорам вивчати законність актів, які видаються Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами.

Таким чином, нездійснення своєчасного прокурорського нагляду за прийнятими місцевими державними адміністраціями рішеннями, що є обов'язком органів прокуратури відповідно до Закону України "Про прокуратуру", не може свідчити про те, що прокурор не міг бути обізнаний з існуванням спірного договору до спливу строку позовної давності та підтверджувати доводи останнього про початок перебігу цього строку лише в 2017 році.

Як зазначалось раніше, спірний договір оренди зареєстрований Харківським регіональним центром державного земельного кадастру ХРФЦ ДЗК, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за №041968500002 від 07.08.2009.

При вирішенні даного спору у частині застосування правил ЦК України про позовну давність, суд вважає за необхідне застосувати правову позицію Верховного суду України викладену в постанові від 01.07.2015 у справі №6-178цс15 про те, що оскільки положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів, тому про порушене право прокуратурі було відомо з часу державної реєстрації уповноваженим органом держави договору оренди земельної ділянки від 03.08.2009, тобто з 07.08.2009.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що прокурор мав усі можливості та повноваження для отримання повної та достовірної інформації протягом встановленого законом строку позовної давності, як про розпорядження Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області № 363 від 18.05.2009, так і про договір оренди земельної ділянки від 03.08.2009, на підставі якого він укладений (від дати його укладення та державної реєстрації), тому приходить до висновку про відмову у задоволенні позову прокурора у зв'язку із пропуском строку позовної давності.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до статті 93 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області протягом десяти днів з дня підписання повного рішення.

Повне рішення складено 09 жовтня 2017 року.

Суддя ОСОБА_2