Постанова

від 04.10.2017 по справі 909/439/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2017 р. Справа № 909/439/17

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Данко Л.С.,

суддів: Галушко Н.А.,

ОСОБА_1;

секретар судового засідання: Фака С.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Державного підприємства Івано-Франківський військовий лісопромисловий комбінат № 586 від 20.07.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/3642/17 від 31.07.2017 р.),

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11 липня 2017 року

у справі № 909/439/17 (суддя Фрич М.М.),

порушеній за позовом Заступника військового прокурора Тернопільського гарнізону, м. Тернопіль, в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах,

позивача: Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, м. Тернопіль,

до відповідача: Державного підприємства Івано-Франківський військовий лісопромисловий комбінат , м. Івано-Франківськ,

про стягнення збитків в сумі 295425,00 грн. заподіяних навколишньому природному середовищу внаслідок засмічення земельної ділянки побутовими відходами в наступних розмірах: (30%) 88627,50 грн. в доход спеціального фонду Державного бюджету України, (50%) 147712,50 грн. в доход спеціального фонду місцевого бюджету Тернопільської міської ради, (20%) 59085,00 грн. в доход спеціального фонду місцевого бюджету Тернопільської обласної ради на р/р 33115331700317 код бюджету 24062100, ідентифікаційний код одержувача 37766394 в ГУДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012 та стягнення судового збору.

За участю представників сторін:

від апелянта/відповідача: ОСОБА_2 (п/к на підставі довіреності № 597 від 26.07.2017 р.);

від позивача: не прибув;

від прокуратури: прокурор Гарбарук В.А. (посвідчення № 045810 від 01.02.2017 р.);

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28, 29 ГПК України представникам роз'яснено. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Представником апелянта та прокурором подано спільне, письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового зсідання.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2017 р., справу № 909/439/17 Господарського суду Івано-Франківської області розподілено головуючому судді Данко Л.С. та суддям: Галушко Н.А., Орищин Г.В.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 02.08.2017 р. прийнято апеляційну скаргу Державного підприємства Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат (вх. № ЛАГС 01-05/3642/17 від 31.07.2017 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 16.08.2017 року, про що сторони та прокурор були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази - оригінали повідомлень про вручення - знаходяться в матеріалах справи (а. с. 102, 103, 135).

У судове засідання, яке відбулося 16.08.2017р., представник апелянта прибув, надав пояснення по суті апеляційної скарги, апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просить рішення місцевого суду скасувати, постановити нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Представник прокуратури прибув, через канцелярію суду 15.08.2017 р. та 16.08.2017 р. подав відзив на апеляційну скаргу, надав пояснення по суті апеляційної скарги, проти апеляційної скарги заперечив, просить рішення місцевого суду залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Представник позивача не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, був належним чином, під розписку, повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи (а. с. 102).

З підстав зазначених в ухвалах Львівського апеляційного господарського суду від 16.08.2017 р. та від 13.09.2017 р. розгляд справи відкладався (ухвалою суду від 13.09.2017 р. - продовжено строк розгляду спору), про що сторони та прокурор були належним чином повідомлені у порядку та у спосіб передбачений Інструкцією з діловодства в господарських судах України ( а. с. 133-134/зворот, 146-147/зворот).

В процесі розгляду даної справи позивач (Державна екологічна інспекція у Тернопільській області), 21.08.2017 р. подав (надіслав) відзив на апеляційну скаргу (а. с. 136-137), просить рішення місцевого суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

В судове засідання, яке відбулося, 04.10.2017 р., представник апелянта/відповідача прибув, надав усні пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, доводи апеляційної скарги підтримав, навів свої доводи і міркування з усіх питань, що виникали в ході розгляду даної справи, заперечував проти доводів і міркувань іншої сторони, просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11 липня 2017 року по справі № 909/439/17 про задоволення позову Заступника військового прокурора Тернопільського гарнізону заявленого в інтересах органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах в особі позивача: Державної екологічної інспекції у Тернопільській області до відповідача: Державного підприємства Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат про стягнення збитків в сумі 295425,00 грн заподіяних навколишньому природному середовищу внаслідок засмічення земельної ділянки побутовими відходами в наступних розмірах: (30%) 88627,50 грн в доход спеціального фонду Державного бюджету України, (50%) 147712,50 грн в доход спеціального фонду місцевого бюджету Тернопільської міської ради, (20%) 59085,00 грн. в доход спеціального фонду місцевого бюджету Тернопільської обласної ради на р/р 33115331700317 код бюджету 24062100, ідентифікаційний код одержувача 37766394 в ГУДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012 та стягнення судового збору - скасувати повністю, постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник прокуратури прибув, подав письмове клопотання (вх. № ЛАГС 01-04/6664/17 від 04.10.2017 р.) та просить долучити до матеріалів справи докази, якими обгрунтовує свій відзив на апеляційну скаргу, копії: довідки з КЕВ м. Тернополя про знаходження земельної ділянки загальною площею 3,1574 га, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Лозовецька, 34, на обліку КЕВ м. Тернополя; викопіювання плану спірних земельних ділянок Тернопільського гарнізону (Військового містечка № 19), що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Лозовецька, 34; довідки з Фонду ДМУ; витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна; Інформацію щодо земель оборони, які використовуються ДП МОУ УВГК Івано-Франківський ЛПК , постанову Верховного Суду України від 14.11.2011р. у справі № 12-22/382-07-8932, надав пояснення по суті апеляційної скарги, проти апеляційної скарги заперечив, просить рішення місцевого суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

В судове засідання, яке відбулося, 04.10.2017 р., представник позивача, повторно, не прибув, надіслав відзив на апеляційну скаргу, у якому, проти доводів наведених у апеляційній скарзі заперечив, просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11 липня 2017 року по справі № 909/439/17 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

З огляду на наведене колегія суддів зазначає наступне:

Враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду скарги за відсутності представника позивача, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Як уже було зазначено вище у цій постанові, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 02.08.2017 р. прийнято апеляційну скаргу Державного підприємства Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат (вх. № ЛАГС 01-05/3642/17 від 31.07.2017 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 16.08.2017 року, про що сторони та прокурор були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази - оригінали повідомлень про вручення - знаходяться в матеріалах справи (а. с. 102, 103, 135). З підстав зазначених в ухвалах Львівського апеляційного господарського суду від 16.08.2017 р. та від 13.09.2017 р. розгляд справи відкладався (ухвалою суду від 13.09.2017 р. - продовжено строк розгляду спору), про що сторони та прокурор були належним чином повідомлені у порядку та у спосіб передбачений Інструкцією з діловодства в господарських судах України ( а. с. 133-134/зворот, 146-147/зворот).

Однак, уповноважений представник позивача в судове засідання, повторно, не прибув.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2017 р. участь уповноважених представників сторін обов'язковою не визнавалася.

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість одного з представників сторін бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

Абзацом першим пункту 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За наведених обставин, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника позивача за наявними в матеріалах справи документами, так як у справі достатньо доказів для правильного вирішення справи по суті, запобігаючи одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права, подані прокурором документи - долучити до матеріалів справи.

При цьому, судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950 р., ратифікованої Україною 17.07.1997 р. (набрала чинності для України 11.09.1997 р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст. 32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Буланов та Купчик проти України» заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.2010р., «Чуйкіна проти України» № 28924/04 від 13.01.2011р.).

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, рішення місцевого суду слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 11.07.2017 року у справі № 909/439/17 (суддя Фрич М.М.) позов задоволено. Стягнуто з Державного підприємства Івано-Франківський ліспромкомбінат (76014, м. Івано-Франківськ, вул. Ребета, 6, код 08033772/) на користь Державної екологічної інспекції у Тернопільській області (46008, м. Тернопіль, вул. Шашкевича, 3) 295425,00 грн. збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу внаслідок засмічення земельної ділянки побутовими відходами в наступних розмірах: 30 %, що становить 88627,50 грн. - в доход спеціального фонду Державного бюджету України, 50 %, що становить 147712,50 грн. - в доход спеціального фонду місцевого бюджету Тернопільської міської ради, 20%, що становить 59085,00 грн. - в доход спеціального фонду місцевого бюджету Тернопільської обласної ради на р/р 33115331700317, код бюджету 24062100, ідентифікаційний код одержувача 37766394 в ГУДКСУ в Тернопільській області, МФО 838012 (абзаци перший та другий резолютивної частини судового рішення ). Стягнуто з Державного підприємства Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат (76014, м. Івано-Франківськ, вул. Ребета, 6, код 08033772) на користь Військової прокуратури Західного регіону України (79007, м. Львів, вул. Клепарівська, 20, код 38326057, банк платника: державна казначейська служба України, м. Київ, код банку:820172, рахунок: 35210081082783) судовий збір в розмірі 4431,38 грн. (а. с. 89-90, 91-96).

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням місцевого господарського суду, скаржник (Державне підприємство Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат ), звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а. с. 104-108), просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області по справі № 909/439/17 скасувати та прийняти нове рішення по справі, яким в задоволенні позовних вимог Заступника військового прокурора Тернопільського гарнізону в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області про стягнення збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу внаслідок засмічення земельної ділянки побутовими відходами в сумі 295425,00 грн. відмовити повністю та судові витрати покласти позивача.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з порушенням норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права, з неповним з'ясуванням усіх обставин справи, що мають значення для справи, а тому підлягає скасуванню.

Так, в основному, апелянт обгрунтовує свою апеляційну скаргу тим, що Державне підприємство Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат не є землекористувачем земельної ділянки площею 2,763832 га по вул. Лозовецькій, 34 у м. Тернополі, оскільки згідно постанови ВГСУ у справі №18/43/5022-1140/2011 (7/117-2071 (12/89-1134), та судових рішень адміністративної юрисдикції № 12/89-1134 та № 1/81-4606 (22а-6154/08), зазначена земельна ділянка належить ТзОВ ТедБуд , оскільки на ній розміщені: будівлі лісопильного цеху, будівлі арматурного цеху, будівлі формувального і бетонно-змішувальних цехів та іншого нерухомого майна та, що зазначене Товариство є власником будівель відповідно до договору купівлі-продажу від 09.09.2004 р., відтак земельна ділянка площею 2,763832 га по вул. Лозовецькій, 34 у м. Тернополі, на якій розміщені ці будівлі, перейшла у власність ТзОВ ТедБуд , без зміни цільового призначення.

Апелянт в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення сесії Тернопільської міської ради від 17 серпня 2000 року не є правовстановлюючим документом щодо земельної ділянки площею 2,763832 га по вул. Лозовецькій, 34 у м. Тернополі, оскільки правовий зв'язок з вказаною земельною ділянкою ДП Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат втрачено після її відчуження, про що свідчить той факт, що ГУ ДФС в Тернопільській області земельний податок на земельну ділянку площею 2,763832 га не нараховується та не сплачується.

За твердженнями апелянта/відповідача, Тернопільським УВТК на час виявлення правопорушення жодної виробничої діяльності не проводилось, а тому будівельні та виробничі відходи не могли бути залишені відповідачем. Разом з тим, відповідач вказав, що приміщення цеху, які знаходяться на земельній ділянці площею 2,7638 га на лежать ТОВ "ТедБуд" і були придбані 09.09.2004 року на підставі договору купівлі-продажу майна Тернопільського УВТК ДП МО України "Івано-Франківський ЛПК", яке знаходилось в податковій заставі.

Колегією суддів встановлено, що апелянт/відповідач: Державне підприємство Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат є юридичною особою, належить до сфери управління Міністерства оборони України, код ЄДРПОУ 08033772, місцезнаходження юридичної особи: 76014, м. Івано-Франківськ, вул. Ребета, 6.

Згідно з чинними в період 1997-2011 рр. Положенням про Міністерство оборони України, затвердженим Указом Президента України № 888 від 21.08.1997 р., Положенням про Міністерство оборони України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1080 від 03.08.2006 р., Міністерство оборони України здійснює управління державним майном, закріпленим за підприємствами, установами і організаціями, які належать до сфери управління Міністерства.

Позивач: Державна екологічна інспекція у Тернопільській області є юридичною особою, код ЄДРПОУ 37977693, місцезнаходження юридичної особи: 46008, м. Тернопіль, вул. Шашкевича, 3.

Заступник військового прокурора Тернопільського гарнізону в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області 15.05.2017 р. (вх. № 5204/17) подав позов до Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" про стягнення збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу внаслідок засмічення земельної ділянки побутовими відходами в сумі 295 425,00 грн. (а. с. 3-11).

Стаття 121 Конституції України передбачає, що на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Пред'явлення заступником військового прокурора Тернопільського гарнізону Військової прокуратури Західного регіону України даної позовної заяви в інтересах Держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, як органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах, викликано винятково захистом порушених інтересів Держави та здійснюється відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України, оскільки відповідно до вказаних положень Конституції та п. 2 ст. 5 Закону України Про прокуратуру , однією із функцій, що покладаються на прокуратуру України є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Статтею 23 Закону України Про прокуратуру визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року за № 3-рп/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У зв'язку з вищевикладеним, заступник військового прокурора Тернопільського гарнізону, згідно п. 2 ст. 121 Конституції України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру та рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року №3/-рп/99, звертається з позовом до Господарського суду Львівської області в інтересах держави - Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, як органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах. Враховуючи те, що термін інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, чи в чому існує загроза інтересам держави. Відтак прокурор правомірно звернувся з позовом до суду в інтересах держави в особі позивача.

В процесі розгляду даної справи судом встановлено, що 01.09.2016 року державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища у Тернопільській області здійснено обстеження земельних ділянок, на яких, як стверджує позивач, здійснює діяльність Тернопільське управління виробничо-технічної комплектації Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" та перебуває в користуванні державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" і за наслідками якого посадовими особами було складено акти обстеження засміченої земельної ділянки (а. с. 19, 20, 21). Позивач стверджує, що актом обстеження земельної ділянки № 3 встановлено засмічення земельної ділянки виробничими відходами площею 0, 006 га та об'ємом 30 куб. м., в подальшому, на підставі ОСОБА_3 визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 27.10.1997 року № 171, державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області здійснено розрахунок розміру збитків, завданих навколишньому природному середовищу внаслідок засмічення відходами, які становлять 295 425,00 грн.

Згідно пояснень прокурора наданих у судових засіданнях, ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" не забезпечило захист земель від засмічення, внаслідок чого заподіяно шкоду навколишньому природному середовищу у вигляді збитків у розмірі 295 425 грн.

Виходячи з матеріалів справи, в тому числі враховуючи письмові відзиви прокуратури на апеляційну скаргу (а. с. 115-121, 122-128), клопотання прокурора (вх. № 01-04/6664/17 від 04.10.2017 р.), відзив позивача (а. с. 136-137), керуючись вимогами діючого законодавства, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що позов підлягає до задоволення, з огляду на таке.

Статтею 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог: здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Статтею 96 Земельного кодексу України передбачено, що землекористувачі зобов'язані: забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки; додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про охорону земель" об'єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Відповідно до ст.35 Закону України "Про охорону земель" власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

Місцевим господарським судом встановлено та вбачається з матеріалів даної справи, що відповідно до ОСОБА_2 № 1 обстеження засмічення, забруднення земельної ділянки від 01.09.2016 року, ОСОБА_2 № 2 обстеження засмічення, забруднення земельної ділянки від 01.09.2016 року, ОСОБА_2 № 3 обстеження засмічення, забруднення земельної ділянки від 01.09.2016 року встановлено: засмічення земельних ділянок площею 0, 0133 га, 0, 016 га, 0,006 га, за адресою: м. Тернопіль, вул. Лозовецька, 34, побутовими та будівельними відходами, а також відходами деревини. Відповідно до вказаних актів земельна ділянка загальною площею 2,7638 га належить ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат".

Вказані акти підписано держінспектором з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області ОСОБА_3, прокурором військової прокуратури Тернопільського гарнізону ОСОБА_4 та начальником Тернопільського УВТК ДП "Івано-Франківський ліспромкомбінат" ОСОБА_5, без будь-яких застережень.

Відповідно до Припису № 3-2/3195 від 09.09.2016 року старшого держінспектора з охорони навколишнього природного середовища вказано: привести земельну ділянку площею 2, 768 га у відповідність шляхом ліквідації стихійних сміттєзвалищ, що знаходиться у м. Тернопіль , вул. Лозовецька, 34, в термін до 25.11.2016 року.

Відповідно до Припису №3-2/4380 від 13.12.2016 року державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища вказано: завершити роботи по ліквідації стихійних сміттєзвалищ по вул. Лозовецька, 34, м. Тернопіль, до 12.01.2017 року.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відходи" відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Відповідно до ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення.

Відповідно до ст.33 Закону України "Про відходи" зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення).

Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів, у тому числі побутових, у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини.

Відповідно до ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до ст.56 Закону України "Про охорону земель" юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Відповідно до ст.43 Закону України "Про відходи" підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до рішення Тернопільської міської ради третього скликання чотирнадцятої сесії від 17.08.2000 року Про видачу документів на користування землею затверджено матеріали інвентаризації та видано акти на право постійного користування землею - Державному підприємству Івано-Франківського ліспромкомбінату на земельну ділянку структурного підрозділу Тернопільського управління виробничо-технічної комплектації площею 2,763832 га для обслуговування приміщень Тернопільського цеху залізобетонних виробів за адресою вул. Лозовецька, 34; - площею 0,258119 га для обслуговування гуртожитку за адресою: вул. Лозовецька; - площею 0, 231702 га для обслуговування котельні за адресою вул. Лозовецька; - площею 0,067497 га для обслуговування рампи Тернопільського цеху залізобетонних виробів за адресою: вул Лозовецька (а. с. 69, 82).

Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області №10-19-0.61-17792/2-16 від 12.12.2016 року, та інформації відділу Держгеокадастру у м. Тернополі № 8-1919-99.5-698/2-16 від 08.09.2016 р., земельна ділянка площею 2,7638 га станом на 01.01.2016 року знаходиться в користуванні ДП Івано-Франківський військовий лісопромисловий комбінат МО України, правовстановлюючі документи - відсутні (обліковується земельна ділянка на підставі рішення сесії Тернопільської міської ради від 17.08.2000 року).

Разом з тим, колегією суддів, в процесі розгляду даної справи, встановлено, що відповідно до довідки № 16/1721 від 03.10.2017 р. наданої суду Квартирно-експлуатаційним відділом м. Тернопіль Міністерства оборони України, на обліку КЕВ м. Тернопіль за адресою: м. Тернопіль, вул. Лозовецька, 34, знаходиться земельна ділянка Військового містечка № 19 загальною площею 3,1574 га, яка перебуває в користуванні та обслуговуванні Державного підприємства Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат , що, в свою чергу, підтверджує обставини справи встановлені місцевим господарським судом.

Колегією суддів також встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до довідки про Інформацію щодо земель оборони, які використовуються ДП МОУ УВТК Івано-Франківським ЛПК від 01.10.2017 р., підписаної начальником КЕВ м. Тернопіль підполковником ОСОБА_6 та начальником УВТК Івано-Франківським ЛПК МО України ОСОБА_5, підписи посвідчено печатками, вбачається, що у м. Тернополі, по вул. Лозовецька, у користуванні УВТК Івано-Франківський ЛПК , за даними форми 6-ЗЕМ на момент звірки перебуває на обліку - 3,3211 га, за даними форми 405, перебуває на обліку та фактично використовується земельна ділянка площею 3,1574 га (різниця - 0,16737 га), та зазначено, що вказана різниця буде усунена після формування земельної ділянки на площу 2,76 га.

Як вбачається з матеріалів даної справи на земельній ділянці площею 2,763832 га, яка знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Лозовецька, 34, наявні будівлі Тернопільського управління виробничо-технічної комплектації Державного підприємства Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат , що підтверджується відомостями з Державного реєстру Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, які знаходяться в матеріалах даної справи (а. с. 30-35) та подані прокурором, повторно, до клопотання від 04.10.2017 р.

Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди;3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини.

В спірному випадку, матеріалами справи доведено, що апелянт/відповідач, як землекористувач, не вжив заходів, спрямованих на захист земель від засмічення, внаслідок чого спричинено шкоду навколишньому природному середовищу, яка відповідно до розрахунку розміру збитків (а. с. 24) становить 295 425 грн.

Апелянт/відповідач вказаного перед судом не спростував. Крім того, в суду відсутні докази щодо недійсності актів на підставі яких встановлено забруднення земельної ділянки.

Разом з тим, місцевим господарським судом та колегією суддів взято до уваги Протокол № 000988 Про адміністративне правопорушення від 13.12.2016 року (а. с. 65), складений державний інспектором з охорони навколишнього природного середовища про те, що начальник Тернопільського УВТК ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" не виконав припис № 3-2/3195 від 09.09.2016 року в термін до 25.11.2016 року в повній мірі щодо ліквідації сміттєзвалища, внаслідок чого, 13.12.2016 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища було винесено Постанову № 56 Про накладення адміністративного стягнення , якою визнано гр. ОСОБА_5 (начальника Тернопільського УВТК ДП Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат МО України, вул. Лозовецька, 34, м. Тернопіль) винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбачене ст. 68 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , відповідальність за яке передбачає стаття 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення на накладено на нього адміністративне стягнення у розмірі 255 грн (а. с. 66).

Вищенаведені Протокол № 000988 Про адміністративне правопорушення від 13.12.2016 року та Постанова від 13.12.2016 р. № 56 Про накладення адміністративного стягнення на керівника відповідача у розмірі 255 грн., апелянтом, в установленому законом порядку - не оскаржено. Докази про їх оскарження - в матеріалах справи відсутні, апелянтом до апеляційної скарги - не долучені, у судових засіданнях суду не представлялися.

За таких обставин суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази і на підставі цих доказів з урахуванням обставин по справі та діючого законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд дійшов правомірного висновку про обґрунтованість вимог позивача та про наявність вини відповідача.

Заперечення апелянта/відповідача про те, що Тернопільське управління виробничо-технічної комплектації Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" не є користувачем земельної ділянки площею 2, 7638 га в м. Тернопіль, вул. Лозовецька, 34, не можуть прийматися колегією суддів до уваги, оскільки останні спростовується доказами, які містяться в матеріалах справи, а саме: рішенням Тернопільської міської ради від 17.08.2000 року відповідно до якого затверджено матеріали інвентаризації та видано акти на право постійного користування землею - Державному підприємству Івано-Франківського ліспромкомбінату на земельну ділянку структурного підрозділу Тернопільського управління виробничо-технічної комплектації площею 2, 763832 га для обслуговування приміщень Тернопільського цеху залізобетонних виробів за адресою вул. Лозовецька, 34; листом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області №10-19-0.61-17792/2-16 від 12.12.2016 року, відповідно до якого земельна ділянка площею 2, 7638 га станом на 01.01.2016 року знаходиться в користуванні ДП Івано-Франківський лісопромисловий комбінат МО України і обліковується земельна ділянка на підставі рішення сесії Тернопільської міської ради від 17.08.2000 року.

Крім того вищезазначені твердження апелянта спростовуються довідкою № 16/1721 від 03.10.2017 р. Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль Міністерства оборони України, про те, що на обліку КЕВ м. Тернопіль за адресою: м. Тернопіль, вул. Лозовецька, 34, знаходиться земельна ділянка Військового містечка № 19 загальною площею 3,1574 га, яка перебуває в користуванні та обслуговуванні Державного підприємства Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат ; викопіюванням документації Тернопільський гарнізон (Військове містечко № 19) м. Тернопіль, вул. Лозовецька, 34; довідкою про Інформацію щодо земель оборони, які використовуються ДП МОУ УВТК Івано-Франківським ЛПК від 01.10.2017 р., підписаної начальником КЕВ м. Тернопіль підполковником ОСОБА_6 та начальником УВТК Івано-Франківським ЛПК МО України ОСОБА_5, їх підписи посвідчено печатками, з тексту якої вбачається, що у м. Тернополі, по вул. Лозовецька, у користуванні УВТК Івано-Франківський ЛПК , за даними форми 6-ЗЕМ на момент звірки перебуває на обліку - 3,3211 га, за даними форми 405, перебуває на обліку та фактично використовується земельна ділянка площею 3,1574 га (різниця - 0,16737), та зазначено, що вказана різниця буде усунена після формування земельної ділянки на площу 2,76 га.

Твердження апелянта також спростовуються відомостями з Державного реєстру Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, які знаходяться в матеріалах даної справи про те, що на земельній ділянці площею 2,763832, яка знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Лозовецька, 34, наявні будівлі Тернопільського управління виробничо-технічної комплектації Державного підприємства Івано-Франківський ліспромкомбінат .

Крім того, судом взято до уваги лист, який є відповіддю на припис державного інспектора № 3-2/3195 від 09.09.2016 року, за підписом начальника Тернопільського УВТК ОСОБА_5 №101 від 24.11.2016 року відповідно до якого, стихійне сміттєзвалище прибрано, а відповідно до листа, який є відповіддю на припис № 3-2/4380 від 13.12.2016 року, за підписом начальника Тернопільського УВТК ОСОБА_5 ліквідацію сміттєзвалища завершено (а. с. 62, а. с. 64/зворот).

Вказане дає підстави вважати, що апелянт/відповідач не заперечує факт користування земельною ділянкою в м. Тернопіль по вул. Лозовецька, 34, та свою вину в завданні шкоди навколишньому природному середовищу.

Разом з тим подане відповідачем/апелянтом пояснення ОСОБА_5 (вх. №10884/17 від 11.07.2017)(а. с. 87) щодо його підпису в актах обстеження, якими встановлено засмічення земельної ділянки, правомірно не взято місцевим судом до уваги, оскільки таке пояснення спростовується матеріалами справи.

Не заслуговують на увагу твердження апелянта про те, що ним за земельну ділянку площею 2,763832, яка знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Лозовецька, 34, не сплачується земельний податок, оскільки вказані обставини спростовуються матеріалами справи, зокрема, Додатком № 1 Зведені дані щодо нарахування та сплати земельного податку Тернопільським Управлінням виробничо-технологічної комплектації Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат (а. с. 84) долученого до листа Державної фіскальної служби України Головного управління ДФС у Тернопільській області від 07.06.2017 р. № 3591/10/19-00-1208/7753 (а. с. 83) з якого вбачається, що земельний податок сплачується структурним підрозділом ДП Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат - Тернопільським управлінням виробничо-технологічної комплектації у т.ч. за вказану земельну ділянку до Державного бюджету за звітний період: 2011 р. - 2017 р. (графа 2 Додатку № 1) сплачувався із оподатковуваної площі 3,3211 (га) та 0,5573 га (графа 5 Додатку № 1) з нарахованої річної суми земельного податку (графа 6 Додатку № 1) сплачено у звітному періоді: 2011 р. - 2013 р. - 0,00 грн.; 2014 р. - 40 000,00 грн., 2015 р. - 167 027,08 грн., 2016 р. - 182 549,24 грн. та 2017 р. - 15200,00 грн.

Разом з тим, колегією суддів враховано ту обставину, що апелянт/відповідач станом на дату звернення з апеляційною скаргою та під час розгляду даної справи апеляційним судом, не надав жодних доказів в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, як от про відмову Державного підприємства Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат від виділеної йому рішенням Тернопільської міської ради від 17.08.2000 року частини земельної ділянки площею 2,763832, яка знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Лозовецька, 34, та/або внесення змін до цього рішення органу місцевого самоврядування в частині цієї земельної ділянки, в т.ч. з урахуванням судових рішень, на які покликається апелянт у даній справі, та/або про відмову від цієї земельної ділянки Міністерства оборони України. Такі докази в матеріалах справи відсутні, апелянтом не подані.

Відтак покликання скаржника, що земельна ділянка площею 2,763832 га, яка знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Лозовецька, 34, на час проведення перевірки, йому не належить, оскільки автоматично перейшла до ТзОВ ТедБуд за договором купівлі-продажу, не підтверджені апелянтом належними та допустимими доказами, колегія суддів їх вважає безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Як визначено статтею 120 Земельного кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, установлених договором. У випадку, якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на та частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Аналогічне викладено у статті 377 ЦК України.

Отже, законодавством визначено, що з виникненням права власності на будівлю чи споруду до власника переходить право власності на частину земельної ділянки, на якій розташована належна йому на праві власності будівля чи споруда.

На земельну ділянку, що перевищує визначені ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 ЦК України розміри, право власності виникає на загальних підставах та у порядку, визначеному чинним законодавством.

Порядок передачі у власність юридичним особам земельних ділянок із земель державної або комунальної власності передбачені статтею 116 Земельного кодексу України.

Згідно з частинами першою та другою статті 116 Земельного кодексу України юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Таким чином, виникнення права власності на об'єкти нерухомості не є безумовною підставою для автоматичного укладення угоди щодо земельної ділянки. Обов'язковою умовою передачі у власність, користування земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, є наявність позитивного рішення сесії відповідної ради про передачу земельної ділянки у власність, користування.

Така правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 14.11.2011 р. у справі № 12-22/382-07-8932.

Колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що у постанові ВГСУ від 09.08.2012 р. у справі № 18/43/5022-1140/2011(7/117-2071 (12/89-1134)(а. с. 44-51), на яку покликається апелянт, говориться лише про продаж будівель та жодним чином не згадується земельна ділянка площею 2,763832 га по вул. Лозовецька, 34, у м. Тернопіль, відтак твердження апелянта про те, що вказана земельна ділянка охоплена суцільно (повністю) згаданими будівлями не відповідає дійсності, що підтверджується викопіюванням плану землекористування м. Тернопіль з нанесенням земельної ділянки ДП Івано-Франківський лісопромисловий комбінат МО України площею 2,7638 га за адресою: вул. Лозовецька, 34 (а. с. 23) та експлікацією Тернопільський гарнізон Військове містечко № 19 (знаходиться в матеріалах справи, додано до клопотання прокурора від 04.10.2017 р.).

Колегією суддів звернуто увагу, зокрема, на те, що відповідно до відомостей з Державного реєстру Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (а. с. 30-35), в т.ч. наданого апеляційному суду: станом на 03.10.2017 р., на 21.06.2017 р., №№ інформаційних довідок 99095262, 90130606, 90131704, вбачається, що комплекс будівель військового містечка № 19, не є об'єктом житлової нерухомості, знаходиться за адресою: Тернопільська обл., м. Тернопіль, вулиця Лозовецька, будинок 34, приведено перелік складових частин об'єкта нерухомого майна; кадастрові номери земельних ділянок, їх цільове призначення, форма власності: державна, розмір часток, та правокористувачем зазначено: Державне підприємство Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат . Слід також зазначити, що згідно відомостей про право власності на об'єкт нерухомого майна: земельну ділянку, кадастровий номер: 6110100000:03:003:0014 площею 0,2581 га номер запису: 20573141 від 19.05.2017 р. власником визначено: Міністерство оборони України, балансоутримувачем: Квартирно-експлуатаційний відділ міста Тернополя, щодо іншого речового права, інформаційна довідка № 8225305 від 16.12.2014, правокористувачем визначено: Квартирно-експлуатаційний відділ міста Тернополя, а також ДП Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат .

У зазначених вище Державних реєстрах також наявна інформація про обтяжувача, боржника, опис предмета обтяження, вид обтяження, тощо, однак жодних відомостей про те, що за ТзОВ ТедБуд зареєстровано будь-яке право власності на нерухоме майно за адресою вулиця Лозовецька, 34 у м. Тернополі, відомості - відсутні , а тому застосування вимог ст. 120 Земельного кодексу України є не можливим.

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України у редакції, яка діяла на час, як стверджує апелянт, набуття /переходу/ права власності будівель по вул. Лазовецька, 34, у м. Тернопіль, від Тернопільського УВТК ДП Івано-Франківський ЛПК (договір купівлі-продажу від 09.09.2004 р.) вбачається, що при переході права власності на будівлю і споруду право користування земельною ділянкою виникає на підставі договору оренди, який в матеріалах справи - відсутній, зокрема, апелянтом не поданий.

Відповідно до вимог статей 6 та 8 Закону України Про розмежування земель державної та комунальної власності , який діяв на час, як стверджує апелянт, набуття права власності будівель по вул. Лазовецька, 34, у м. Тернопіль, ТзОВ ТедБуд від Тернопільського УВТК ДП Івано-Франківський ЛПК (договір купівлі-продажу від 09.09.2004 р.) при розмежуванні земель державної та комунальної власності не можуть передаватися до земель комунальної власності земельні ділянки, на яких розташовані державні підприємства у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї).

Згідно з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності у державній власності залишаються розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності та які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій.

За наведених вище обставин, аналізу норм права, колегія суддів приходить до висновку, що земельна ділянка площею 2,763832 га, яка знаходиться за адресою: вулиця Лозовецька, 34, м. Тернопіль, де розташоване Тернопільське УВТК ДП Івано-Франківський ЛПК відноситься до земель державної власності та перебуває у користуванні згаданого підприємства.

Слід також зазначити, що Земельний кодекс 1990 р. (в редакції станом на 12.07.2000 р.), який діяв на момент прийняття рішення Тернопільською міською радою від 17.08.2000 р., так і Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. серед підстав припинення прав користування земельними ділянками не передбачалося не оформлення або не переоформлення раніше наданих прав.

У рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 р. у справі № 5-рп/2005 у справі № 1-17/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що юридичні особи з підстави не переоформлення права постійного землекористування на право власності або право користування землею не можуть втрачати раніше наданого їм права постійного користування земельною ділянкою. Зазначеним Рішенням КСУ також визначено, що суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізовується на підставах і порядку, визначених Конституцією України, Кодексом та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний факт. Чинний Кодекс серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки. Згідно із ст. 21 Закону України Про державний земельний кадастр відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених ст. 79-1 Земельного кодексу України, прим їх формуванні. Стаття 79-1 Земельного кодексу України передбачає порядок формування земельної ділянки та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру та передбачено, що земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Частиною 2 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про державний земельний кадастр передбачено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Як вже було зазначено вище у цій постанові, відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області №10-19-0.61-17792/2-16 від 12.12.2016 року та інформації відділу Держгеокадастру у м. Тернополі № 8-1919-99.5-698/2-16 від 08.09.2016 р. у т.ч. державної статистичної звітності форми 6-ЗЕМ за Державним підприємством Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат обліковується земельна ділянка (у графі 37 - землі промисловості, категорія земель за основними цільовим призначенням (п. ж ст. 19 Земельного кодексу України) - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення) по вул. Лозовецька, 34, у м. Тернополі площею 2, 7638 га, без правовстановлюючих документів.

За наведених вище обставин, наявність чи відсутність у землекористувача документів на користування земельною ділянкою не змінює її правового статусу, оскільки його вже визначено законом (правова позиція Верховного Суду України викладена у постанові від 16.09.2015 у справі № 926/1017/14).

Ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не встановлено, апелянтом не доведено, що дана земельна ділянка у встановленому Земельним кодексом України порядку була вилучена у землекористувача, в нашому випадку - відповідача, при цьому, відсутні інші підстави припинення права користування земельною ділянкою (ст. 141 Земельного кодексу України), а отже наведеними нормами закону та встановленими обставинами справи, підтверджується, що Державне підприємство Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат є належним землекористувачем земельної ділянки, площею 2,763832 га у м. Тернополі по вул. Лозовецька, 34, на якій було виявлено перевіряючими позивача засмічення, та відповідно до вимог статей 35, 36 Закону України Про охорону земель , ст. 68 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , ст. 43 Закону України Про відходи повинно забезпечити захист даної земельної ділянки від засмічення, а також нести відповідальність у встановленому законом порядку.

Інші твердження апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, дослідивши всі обставини, що мають значення для вирішення спору по суті в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, апеляційну скаргу апелянта/відповідача залишити без задоволення, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.07.2017 р. у справі № 909/439/17 - без змін.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

Керуючись ст. ст. 4-3, 22, 32-34, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11 липня 2017 року у справі № 909/439/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення місцевого суду в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути в Господарський суд Івано-Франківської області.

Головуючий суддя Л.С.Данко

Суддя Н.А.Галушко

Суддя Г.В.Орищин

04.10.2017 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 09.10.2017 р.