Постанова

від 17.04.2018 по справі 909/439/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 909/439/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

розглянув касаційну скаргу державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" (далі - Підприємство)

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 11.07.2017

(суддя Фрич М.М.)

постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.10.2017

(головуючий - суддя Данко Л.С., судді: Галушко Н.А. і Орищин Г.В.)

у справі № 909/439/17

за позовом заступника військового прокурора Тернопільського гарнізону (далі - Прокурор) в особі органу Державної екологічної інспекції у Тернопільській області (далі - Позивач)

до Підприємства

про стягнення збитків у сумі 295 425 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом в інтересах держави в особі Позивача до Підприємства про стягнення збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу (далі - НПС) внаслідок засмічення земельної ділянки побутовими відходами, в сумі 295 425 грн.

Позовна заява мотивована тим, що Підприємство, не забезпечивши захист земель від засмічення, заподіяло внаслідок цього шкоду НПС у зазначеній сумі.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 11.07.2017, яка залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.10.2017: позов задоволено; стягнуто з Підприємства на користь Позивача 295 425 грн. збитків; на Підприємство покладено судові витрати зі справи.

Судові рішення попередніх інстанцій мотивовано тим, що Підприємство як землекористувач не вжило заходів, спрямованих на захист земель від засмічення, внаслідок чого спричинило шкоду НПС, яка відповідно до розрахунку становить 295 425 грн., і Підприємством цього не спростовано.

Підприємство, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані рішення і постанову з даної справи та направити останню на новий розгляд, а судові витрати покласти на Позивача. Так, згідно з доводами Підприємства, викладеними в касаційній скарзі, судами попередніх інстанцій у вирішенні спору не враховано того, що:

- в усіх випадках переходу права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право на земельну ділянку виникає у набувача одночасно із виникненням права на зведені на ній об'єкти;

- відповідно до приписів статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється, зокрема, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти;

- до участі у справі мали бути залучені судом Міністерство оборони України та ТОВ "ТедБуд" як треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

У відзиві на касаційну скаргу Прокурор просить касаційну скаргу Підприємства залишити без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову - без змін, зазначаючи, зокрема, що: наявність чи відсутність у землекористувача документів на користування земельною ділянкою не змінює її правового статусу, оскільки його вже визначено законом; Підприємство є належним користувачем земельної ділянки, на якій виявлено засмічення, та повинно було забезпечити її захист від такого засмічення; Підприємством не подано документів відсутності в його діях вини у заподіянні шкоди.

Підприємством подано також відповідь на відзив, в якому воно просить рішення господарського суду Івано-Франківської області від 11.07.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 скасувати, а справу направити на новий розгляд, зазначаючи, зокрема, про невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Від Позивача відзив на касаційну скаргу не надходив.

Розгляд касаційної скарги Підприємства здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини четвертої статті 301 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, зокрема, що:

- відповідно до актів обстеження засмічення, забруднення земельної ділянки від 01.09.2016 встановлено засмічення, забруднення 3-х земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 побутовими та будівельними відходами, а також відходами деревини. Згідно з цими актами земельна ділянка загальною площею 2,7638 га належить Підприємству. Вказані акти підписано держінспектором з охорони НПС, прокурором військової прокуратури Тернопільського гарнізону та Підприємством без заперечень;

- земельна ділянка площею 2, 768 га станом на 01.01.2016 знаходиться у користуванні Підприємства, правовстановлюючі документи відсутні (земельна ділянка обліковується на підставі рішення Тернопільської міської ради від 17.08.2000);

- на обліку КЕВ м. Тернопіль за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться земельна ділянка військового містечка № 19 загальною площею 3,1574 га, яка перебуває у користуванні та обслуговуванні Підприємства;

- на земельній ділянці площею 2, 763832 га, яка знаходитися за адресою: АДРЕСА_1, наявні будівлі Тернопільського управління виробничо-технічної комплектації (далі - УВТК) Підприємства;

- Підприємство не вжило заходів щодо захисту земель від засмічення, і наведеного у суді не спростовано;

- 13.12.2016 державним інспектором з охорони НПС винесено постанову № 56 "Про накладення адміністративного стягнення", якою ОСОБА_5 (начальника УВТК Підприємства) визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", та на нього накладено адміністративне стягнення у розмірі 255 грн.; цю постанову в установленому законом порядку не оскаржено;

- заперечення Підприємства стосовно того, що воно не є користувачем земельної ділянки площею 2, 7638 га в АДРЕСА_1, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи;

- посилання Підприємства на те, що земельна ділянка площею 2,763832 га за адресою: АДРЕСА_1 на час проведення перевірки йому не належить, оскільки "автоматично перейшла" до ТзОВ "ТедБуд" за договором купівлі-продажу, Підприємством не підтверджені належними та допустимими доказами і спростовуються матеріалами справи;

- судами не встановлено й Підприємством не доведено, що дана земельна ділянка у встановленому ЗК України порядку була вилучена у Підприємства чи наявні інші підстави припинення права користування Підприємством цією ділянкою.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з Підприємства суми на відшкодування шкоди, заподіяної НПС.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відходи" відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Згідно із статтею 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення.

За приписами статті 33 Закону України "Про відходи" зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам; забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів.

Відповідно до статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону НПС, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Як передбачено статтею 56 Закону України "Про охорону земель" юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом; шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Згідно із статтею 43 Закону України "Про відходи" підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З огляду на наведені законодавчі приписи та встановивши на підставі зібраних у справі доказів обставини, пов'язані із засміченням земельної ділянки, невжиттям землекористувачем заходів, спрямованих на захист земельної ділянки від засмічення та перебування відповідної земельної ділянки саме у користуванні Підприємства, попередні судові інстанції дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Аргументи скаржника, пов'язані з переходом права на земельну ділянку до іншої особи, не знайшли доказового підтвердження у судах попередніх інстанцій, а суд касаційної інстанції в силу частини другої статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Водночас і в касаційній скарзі не зазначено, які конкретно докази були б подані Підприємством до попередніх судових інстанцій на підтвердження переходу (в тому числі "автоматично") земельної ділянки від нього до іншого користувача і не були б прийняті та/або досліджені судами. Водночас сама лише відсутність у Підприємства правовстановлюючих документів на земельну ділянку не свідчить про відсутність у нього права користування такою ділянкою, оскільки відповідне право може випливати й безпосередньо із закону.

Стосовно аргументів скаржника про незалучення до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Міністерства оборони України та ТОВ "ТедБуд" слід зазначити таке.

Відповідно до частини першої статті 27 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У справах щодо майна господарських організацій, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, господарський суд залучає орган державної влади, що здійснює управління корпоративними правами, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Те, що назване Міністерство є "Уповноваженим органом управління" щодо Підприємства, саме по собі ще не означає, що рішення господарського суду в даній справі якимось чином вплине на права і обов'язки цього державного органу. Також Підприємством не обґрунтовано й не доведено у судах попередніх інстанцій, що воно належить до господарських організацій, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, а Міністерство оборони України здійснює управління цими корпоративними правами. Посилання ж скаржника на те, що "суд встановив що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки ТОВ "ТедБуд", не підтверджується змістом оскаржуваних судових рішень, в яких подібного висновку немає. Водночас скаржником не обґрунтовано, в тому числі і в касаційній скарзі, що судове рішення у цій справі в той чи іншій спосіб може вплинути на права і обов'язки названого Товариства.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень першої та апеляційної інстанцій - без змін, як таких, що ухвалені з додержанням норм матеріального права, в тому числі наведених приписів Цивільного кодексу України, Законів України "Про відходи", "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про охорону земель".

У зв'язку з тим, що суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 11.07.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 у справі № 909/439/17- без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов