Рішення

від 09.10.2017 по справі 906/696/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "09" жовтня 2017 р. Справа № 906/696/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представника позивача: ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом S.C.LUMINITA SILVA S.R.T

до Приватного підприємства "Конкорд 125"

про стягнення 5000 євро 00 центів (за курсом НБУ станом на 02.08.2017р. 152700,00 грн.)

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 5000 євро 00 євро центів (за курсом НБУ станом на 02.08.2017р. 152700,00 грн.) попередньої оплати за поставку товару.

Ухвалою суду від 10.08.2017 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лумініца сілва" судом прийнято, порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні 26.09.2017.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив. 06.10.2017 на адресу суду повернулась ухвала про відкладення розгляду справи від 26.09.2017, яка направлялась на адресу відповідача з відміткою поштового відділення про неможливість вручення поштового відправлення у зв'язку з тим, що адресат" за зазначеною адресою не проживає".

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала про порушення провадження у справі від 10.08.2017 та ухвала про відкладення розгляду справи від 26.09.2017 направлялась відповідачу на адресу - 13432, Житомирська область, Андрушівський район, с.Гальчин, вул. Нова, буд.11, тобто на адресу зазначену у Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Отже, судом вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи та забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на викладене, вирішення спору здійснюється за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вказує позивач, 12.09.2016 Приватним підприємством "Конкорд 125" (відповідач) було виставлено S.C.LUMINITA SILVA S.R.T (позивач) рахунок фактуру № 1 про оплату товару, а саме дошки дубу необрізної в сумі 5000,00 Євро.

На виконання досягнутих усних домовленостей 13.09.2016 S.C.LUMINITA SILVA S.R.T (позивач) сплатив відповідачу попередню оплату на підставі вищевказаного рахунку - фактури в сумі 5000,00 Євро, що підтверджується міжнародним платіжним дорученням (а.с. 12-13).

Відповідно до міжнародного платіжного доручення дата поставки - 16.09.2016.

За даними позивача, внаслідок порушення умов договору відповідачем в частині своєчасного виготовлення продукції, позивач скористався своїм правом та в односторонньому порядку відмовився від договору, направивши 13.06.2017 відповідачу вимогу щодо повернення попередньої оплати в сумі 5000,00 Євро (а.с.14).

Відповідач вимоги претензії не виконав, кошти отримані в якості попередньої оплати в сумі 5000, 00 Євро позивачу не повернув, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Згідно довідки позивача, станом на 27.09.2017 на рахунок позивача кошти в сумі 5000,00 Євро від відповідача не надходили (а.с. 38).

Оцінивши в сукупності матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Відповідно до ст.1 договору між Україною та Румунією про правову допомогу та правові відносини в цивільних справах, ратифікованого Законом N 2822-IV ( 2822-15 ) від 07.09.2005 , громадяни однієї Договірної Сторони користуються на території другої Договірної Сторони щодо своїх особистих та майнових прав таким самим правовим захистом, як і громадяни цієї Договірної Сторони. Це положення поширюється і на юридичних осіб, які створені відповідно до законодавства кожної з Договірних Сторін.

Громадяни однієї Договірної Сторони мають право вільно і без перешкод звертатися до суду, органів прокуратури в Україні та органів Громадського міністерства у Румунії, органів нотаріату в Україні та публічних нотаріусів у Румунії (які надалі іменуються "установи юстиції") та в інші установи другої Договірної Сторони, до компетенції яких належать цивільні справи, можуть виступати в них, порушувати клопотання, подавати позови та здійснювати інші процесуальні дії на тих самих умовах, як і громадяни цієї Договірної Сторони.

Приписами п.п 1, 2 ч.1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках:

1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону;

2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача;

З огляду на вищевикладене, оскільки сторони у письмовому вигляді в договорі не визначили підсудності даного спору, останній розглядається за правилами місця реєстрації відповідача у спорі - господарським судом Житомирської області за законодавством України.

Згідно частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші юридичні акти.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно частини 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Стаття 181 Господарського кодексу України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Так, згідно досягнутих між позивачем та відповідачем домовленостей щодо поставки товару - дошки дубу необрізної, відповідачем позивачу було виставлено рахунок-фактуру на оплату № 1 від 12.09.2016 на суму 5000,00 Євро (а.с.10).

На виконання взятих на себе зобов'язань, позивачем вказаний рахунок було оплачено у повному обсязі, що підтверджується міжнародним платіжним дорученням від 13.09.2016. (а.с. 12).

При цьому, статтею 638 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Обставина, яка пов'язана із виставленням відповідачем рахунку на оплату та фактом оплати його позивачем, свідчить про укладення між сторонами спору договору у спрощений спосіб, який за своєю правовою природою є договором поставки, укладеного на умовах попередньої оплати.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Так, матеріалами справи підтверджено факт виконання покупцем (позивачем ) свого зобов'язання щодо оплати товару в сумі 5000,00 Євро. Отже, у відповідача, внаслідок оплати позивачем товару, виник кореспондуючий обов'язок щодо поставки останнього.

Проте, відповідач товару на оплачену суму в розмірі 5000,00 Євро не виконав та обумовленого у рахунку-фактурі товару не поставив у строк, обумовлений міжнародним платіжним дорученням, а саме 16.09.2016.

Враховуючи, що попередня оплата позивачем проведена, а відповідачем поставки товару не було здійснено, відповідно до положень частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його.

Позивач скористався своїм правом та звертався до відповідача з вимогою від 13.06.2017 про повернення сплачених позивачем грошових коштів в сумі 5000,00 Євро (а.с. 14).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки сторонами не було обумовлено строків повернення попередньої оплати, в даному випадку слід керуватись нормами ст. 530 ЦК України, тобто відповідач мав повернути позивачу попередню оплату у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Відповідач вимоги позивача щодо повернення передоплати не виконав, попередню оплату в сумі 5000,00 Євро позивачу не повернув та товару не поставив.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів поставки товару на суму здійсненої попередньої оплати в розмірі 5000,00 Євро матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача щодо стягнення 5000,00 Євро попередньої оплати є обгрутованими та підлягають задоволенню.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України oбставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Oбов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач позов за предметом та підставами не оспорив, доказів повернення відповідачу попередньої оплати в сумі 5000,00 Євро не надав.

В порядку ст. 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Конкорд 125" (13432, Житомирська область, Андрушівський район, с. Гальчин, вул. Нова, 11, код ЄДРПОУ 39953909)

на користь S.C.LUMINITA SILVA S.R.T (Муниципий Тирговиште, вулиця Іоне Гика,6, блок 10,поверх 4, квартира 19, код 31659681) 5000 Євро 00 центів на банківський рахунок: S.C.LUMINITA SILVA S.R.L, код 31659681, Garanti Bank R067UGB10000442007066. SWIFT:UGBI ROBU

3. Стягнути з Приватного підприємства "Конкорд 125" (13432, Житомирська область, Андрушівський район, с. Гальчин, вул. Нова, 11, ід. код 39953909)

на користь S.C.LUMINITA SILVA S.R.T (Муниципий Тирговиште, вулиця Іоне Гика,6, блок 10,поверх 4, квартира 19, код 31659681) на банківський рахунок: S.C.LUMINITA SILVA S.R.L, код 31659681, Garanti Bank R067UGB10000442007066. SWIFT:UGBI ROBU

- 2290,50 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 10.10.17

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2- позивачу (АДРЕСА_1) (рек. з повід)

3- відповідачу (рек. з повід.)