Ухвала

від 30.10.2018 по справі 906/696/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"30" жовтня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/696/17

Господарський суд Житомирської області у складі судді Сікорської Н.А.,

розглянувши подання Андрушівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника ПП "Конкорд 125" ОСОБА_1 у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лумініца сілва"

до Приватного підприємства "Конкорд 125"

про стягнення 5000 євро,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 09.10.2017 стягнуто з Приватного підприємства "Конкорд 125" на користь S.C.LUMINITA SILVA S.R.T 5000 Євро 00 центів та 2290,50 грн. судового збору.

29.10.2018 до господарського суду від Андрушівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області надійшло подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника ПП "Конкорд 125" ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа.

Ухвалою від 29.10.2018 для розгляду подання Андрушівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Житомирській області призначено судове засідання на 30.10.18. Державного виконавця викликано в судове засідання.

Представник Андрушівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Житомирській області в судове засідання не з'явився. Надіслано заяву про проведення судового засідання без участі представника відділу.

Обгрунтовуючи подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1, як керівника ПП "Конкорд 125", державний виконавець зазначив, що на виконанні органу ДВС знаходиться виконавче провадження № 55290157 з примусового виконання наказу господарського суду Житомирської області № 906/696/17 про стягнення з ПП Приватного підприємства "Конкорд 125" на користь ТзОВ "Лумініца Сілва" боргу в сумі 155850,00 грн.

З моменту відкриття виконавчого провадження - 04.12.2017 і до звернення з поданням до господарського суду державним виконавцем вчинялись відповідні виконавчі дії, направлені на належне виконання наказу господарського суду.

Зазначено, що виконавцем неодноразово на адресу боржника направлялись виклики щодо явки до виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду. Однак керівник ПП Конкорд 125" ОСОБА_1 на виклики не не з'являвся , про причини неявки не повідомляв.

Виконавець зазначив, що в процесі вчинення виконавчих дій встановлено, що кошти на банківських рахунках боржника відсутні, будь-яке майно за боржником не зареєстровано, за місцем державної реєстрації боржник також відсутній.

Державний виконавець зазначає, що рішення господарського суду Житомирської області не виконано, а боржник ухиляється від його виконання, тому звернувся до суду із поданням в порядку ст. 377 ГПК України.

Дослідивши подання державного виконавця Андрушівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Житомирській області щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_1, суд дійшов висновку про відмову в його задоволені з огляду на наступне.

Згідно ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України - і за її межами.

Згідно зі статтею 18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Законом визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження").

За умовами пункту 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до положень ч.ч. 1-2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

Водночас ч.2 ст. 18 ЗУ "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі, якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу.

Відповідно до п. 19 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Закон України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.

Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

З системного аналізу наведених правових норм полягає, що означений захід є виключним заходом забезпечення виконання судового рішення, застосування якого є правом, а не обов'язком суду.

Тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - це певного виду санкція, яка може застосовуватися у зв'язку з ухиленням особи від виконання зобов'язання, зокрема виконання судового рішення.

Вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України у разі ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання покладається на державного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

У листі Верховного Суду України від 01.02.2013 року Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України зазначено, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим із метою всебічного і повного встановлення усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

З наведеного вище можна зробити висновок, що поняття "ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Натомість, доказів, які б свідчили про свідоме ухилення боржника від виконання рішення суду у справі № 906/696/17, до матеріалів справи державним виконавцем не надано.

Сама відсутність майна у боржника та грошових коштів для погашення існуючої заборгованості не являється доказом ухилення боржника від виконання рішення суду та від своїх зобов'язань за судовим рішенням.

Звертаючись до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України державний виконавець не надав доказів того, що ним вичерпано всі заходи, передбачені ст.18 Закону України Про виконавче провадження , щодо примусового виконання виконавчого документа або всі вони виявилися безрезультатними. Також не надано доказів того, що боржник умисно ухиляється від виконання зобов'язань за рішенням суду.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Право на свободу пересування віднесено у ЦК до особистих немайнових прав фізичної особи , а саме - до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи (гл. 21 кн. другої ЦК).

Відповідно до ч. 3 ст. 269 ЦК особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитись від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За таких обставин суд дійшов висновку, що державним виконавцем належними, допустими та достатніми докази не доведено обставин, які б свідчили про навмисне ухилення боржника від виконання рішення суду, відтак підстави для задоволення подання Андрушівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника ПП "Конкорд 125" відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 234, 337 ГПК України, господарський суд-

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні подання Андрушівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника Приватного підприємства "Конкорд 125" ОСОБА_1.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_2

Друк:

1 - в справу

2,3 - сторонам (рек. з пов.)

4- Андрушівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області( 13400, Житомирська область, смт. Андрушівка, площа ОСОБА_3, будинок 7) ( рек. з пов.)