Постанова

від 04.10.2017 по справі 914/907/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2017 р. Справа № 914/907/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючий суддя: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

ОСОБА_1,

при секретарі судового засідання Процевич Р.Б.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_2 ( довіреність № 10-102/д від 10.01.2017);

розглянув апеляційну скаргу Радехівської міської ради Львівської області №852 від 07.09.2017,

на рішення господарського суду Львівської області від 29.06.2017

у справі №914/907/17, суддя - Крупник Р.В.,

за позовом Радехівської міської ради Львівської області

до відповідача публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

про стягнення суми,

В С Т А Н О В И В:

рішенням господарського суду Львівської області від 29.06.2017 частково задоволено позов Радехівської міської ради Львівської області до відповідача публічного акціонерного товариства Укрнафта та стягнуто з публічного акціонерного товариства Укрнафта на користь Радехівської міської ради Львівської області 22,50 грн. 3% річних та 0,45 грн. судового збору.

Відмовлено в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача різниці проіндексованої орендної плати за період: січень 2014р. - квітень 2017р. в розмірі 79563,51 грн., а також 46586,99 грн. 3% річних та 23459,72 грн. інфляційних втрат за несвоєчасне внесення орендної плати.

Вказане рішення мотивоване необґрунтованістю позовних вимог в частині відмови в позові, оскільки відповідач вносив орендну плату в розмірі, який встановлений договором з врахуванням коефіцієнтів індексації до нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Договором не передбачено щомісячне застосування індексів інфляції до розрахунку сум орендної плати.

В апеляційній скарзі Радехівська міська рада Львівської області (позивач) просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 29.06.2017 та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги в повному об'ємі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що ПАТ Укрнафта зобов'язане було здійснювати індексацію орендної плати кожного місяця, починаючи із 26.01.2009, коригуючи розмір місячної орендної плати на індекс інфляції за попередній місяць.

Вказує на те, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що ст. 289 ПК України містить положення про індексацію нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а не застосування щомісячних індексів інфляції до розрахунку орендної плати за звітний місяць договором оренди землі, а тому довідка про відсутність боргу не є належним доказом по справі.

Відповідач самовільно застосував індекси інфляції у сукупності за попередній рік для розрахунку суми орендної плати за перший місяць нового року, оскільки такого обов'язку у договорі та законодавстві не передбачено.

Оскільки в ДФС України є неналежним органом, який здійснює перевірку правильності розрахунків розмірів місячної орендної плати, оскільки не має в наявності тексту договору оренди.

Зі змісту ст. 21 Закону України Про оренду землі та ст. 289 ПК України, вбачається, що застосування коефіцієнтів індексацій до нормативної грошової оцінки та застосування індексів інфляції до сум орендної плати не є тотожними поняттями, а чинним законодавством допускається одночасне щорічне застосування коефіцієнтів індексації до нормативної грошової оцінки земельної ділянки та щомісячних індексів інфляції для розрахунку сум щомісячної орендної плати протягом року.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення господарського суду Львівської області від 29.06.2017 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В обґрунтування відзиву зазначає, що ПАТ Укрнафта щорічно здійснювало індексацію розміру орендної плати з урахуванням коефіцієнтів індексації плати за землю, що відповідає вимогам ст. 289 ПК України.

Посилається на те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, а саме, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою, а тому обґрунтовано її взято до уваги.

В судове засідання 04.10.2017 з'явився представник відповідача.

02.10.2017 на адресу Львівського апеляційного господарського суду надійшло клопотання позивача в якому просив про слухання справи без його участі.

Враховуючи те, що його явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, а також заявлене ним клопотання про слухання справи без його участі, апеляційний господарський суд вважає, що відсутні процесуальні перешкоди в розгляді справи, вважає за можливе розглянути спір за наявних у справі доказів.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, надав пояснення аналогічні наведеним у відзиві на апеляційну скаргу та просив рішення господарського суду Львівської області від 29.06.2017 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши наявні в справі матеріали, давши оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача в судовому засіданні, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення рішення господарського суду Львівської області від 29.06.2017 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з огляду на наступне.

Судами встановлено, що 24.03.2006 р. між позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) укладено договір оренди землі (надалі - договір), на виконання п.1-3 якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове, платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, загальною площею 0,40 га, яка знаходиться в м. Радехові по вул. Галицька, 4, з метою обслуговування автозаправної станції.

Згідно п. 7 договору, такий укладено терміном на 10 років.

Первинно, укладаючи договір, сторонами у п. 4, 8-10 було визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 110 892,00 грн. (1 кв. м. 27,72 грн.). Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 10% від нормативної грошової оцінки землі, що складає 11 089,20 грн. в рік та 924,10 грн. в місяць, починаючи з квітня 2006 року. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

29.07.2008 р. між сторонами підписано додаток до договору, щодо зміни нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 475840,00 грн. (1 кв. м. - 118,96 грн.). Орендна плата вноситься у грошовій формі в розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складе 47584,00 грн. в рік і 3965,34 грн. в місяць на рахунок Радехівської міської ради починаючи з 1 липня 2008 року. Орендар повинен сплатити різницю несплаченої орендної плати за період січень-червень 2008 року в сумі 18092,16 грн.

26.01.2009 р. між сторонами договору підписано розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку комунальної та державної власності, несільськогосподарського призначення наданої в оренду ВАТ Укрнафта , грошова оцінка якої проведена станом на 26.01.2009 р. Згідно вказаного розрахунку, нормативна грошова оцінка земельної ділянки - 462879,38 грн., ставка земельного податку - 1% від нормативної грошової оцінки, добуток коефіцієнтів індексації грошової оцінки за попередні роки - 1,1843, розмір орендної плати - 10% від нормативної грошової оцінки, розмір земельного податку - 5481,88 грн., розмір орендної плати (річний) - 54818,80 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 09.08.2016 у справі №914/1701/16, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 01.02.2017 позовні вимоги Радехівської міської ради задоволено повністю визнано укладеною додаткову угоду від 28.04.2016 до договору оренди земельної ділянки від 24.03.2006 в редакції, запропонованій Радехівською міською радою; в задоволенні зустрічного позову про визнання укладеною додаткову угоду від 28.04.2016 до договору оренди земельної ділянки від 24.03.2006 в редакції, запропонованій ПАТ Укранафта - відмовлено.

Зокрема, додатковою угодою від 28.04.2016 до договору оренди земельної ділянки від 24.03.2006 в редакції, запропонованій Радехівською міською радою, яка вищенаведеним рішенням господарського суду Львівської області від 09.08.2016 у справі №914/1701/16 визнана укладеною, продовжено дію договору оренди земельної ділянки від 24.03.2006 р. на 5 років, який розпочався після підписання цієї угоди сторонами та дня її державної реєстрації; викладено в новій редакції п. 4, 8, 9, 10 договору, а саме, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1419091,06 грн., орендна плата вноситься у грошовій формі в розмірі 12 (дванадцять) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, на рахунок Радехівської міської ради Львівської області, що у грошовому виразі складе 170290,93 грн. на рік або 14190,91 грн. на місяць, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, орендар самостійно щорічно індексує розмір орендної плати за землю на коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки, встановленого станом на 1 січня нового року відповідно до закону, орендна плата вноситься щомісячно протягом 10 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця на рахунок Радехівської міської ради р/р 33219812700433, код платежу 18010600, ЄДРПОУ 37976988, МФО 825014, Банк одержувач ГУДКСУ у Радехівському районі.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, в силу положень ч. 3 ст. 35 ГПК України вищенаведені обставини не доказуються, а вважаються встановленими.

Предметом позову є вимога Радехівської міської ради Львівської області до публічного акціонерного товариства Укрнафта про стягнення різниці між індексованою орендною платою за період: січень 2014р. - квітень 2017р. в розмірі 79563,51 грн., а також 46609,49 грн. 3% річних та 23459,72 грн. інфляційних втрат за несвоєчасне внесення орендної плати.

Статтею 1, 13 Закону України Про оренду землі передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ч.ч. 1-3 ст. 21 Закону України Про оренду землі (в редакції від 11.08.2013р.), орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

На підставі Закону України від 12.02.2015р. 191-VIII до ст. 21 Закону України Про оренду землі було внесено зміни, а саме ч. 1 доповнено словами згідно з договором оренди землі ; у ч. 2 слово форма замінено словом умови .

01.01.2011 року набув чинності Податковий кодекс України, положеннями якого врегульовано порядок справляння орендної плати (земельного податку) за земельні ділянки.

Так, пп. 14.1.136. п. 14.1. ст. 14 ПК України (в редакції від 08.11.2014р.) визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII - орендна плата). Згідно Закону України від 28.12.2014р. №71-VIII, у підпункті 14.1.136 цифри XIII замінено цифрами XII .

За ст. 269, 270 ПК України, платниками податку є: 269.1.1. власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); 269.1.2. землекористувачі. 269.2. Особливості справляння податку суб'єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу. Об'єктами оподаткування є: 270.1.1. земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; 270.1.2. земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до пп. 271.1.1. п. 271.1. ст. 271 ПК України (в редакції від 08.11.2014р.), базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Згідно п.п. 288.1.-288.4. ст. 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

У відповідності до положень ст. 289 ПК України (в редакції від 08.11.2014р.), для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:

Кі = [І - 10] : 100,

де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін не перевищує 110 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 110.

На підставі Закону України від 21.12.2016р. 1797-VIII, абзац четвертий п. 289.2 ст. 289 викладено в такій редакції: У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115 .

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Таким чином, правильними є висновки суду першої інстанції, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки визначається за минулий рік і застосовується на наступний рік та відповідно впливає на розмір орендної плати за земельну ділянку.

Згідно листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №22-28-0.22-443/2-17 від 12.01.2017р. Про індексацію нормативної грошової оцінки земель , коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 1996 рік - 1,703, 1997 рік - 1,059, 1998 рік - 1,006, 1999 рік - 1,127, 2000 рік - 1,182, 2001 рік - 1,02, 2005 рік - 1,035, 2007 рік - 1,028, 2008 рік - 1,152, 2009 рік - 1,059, 2010 рік - 1,0, 2011 рік - 1,0, 2012 рік - 1,0, 2013 рік - 1,0, 2014 рік - 1,249, 2015 рік - 1,433 (крім сільськогосподарських угідь) та 1,2 для сільськогосподарських угідь (рілля, перелоги, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження). Нормативна грошова оцінка земель за 2002, 2003, 2004 та 2006 роки не індексувалася. Значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів) за 2016 рік становить 1,0, для земель несільськогосподарського призначення - 1,06.

Враховуючи вищенаведене,місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що орендна плата за договором оренди за спірний період перераховувалася орендарем, у розмірі встановленому в договорі та з урахуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

У п. 2.23. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. роз'яснено, що доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.

Судами встановлено, що наявна в матеріалах справи довідка Радехівського відділення Червоноградської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області №600/13-26 від 01.06.2017 р. підтверджує те, що станом на 31.05.2017 р. заборгованість за договором у ПАТ Укрнафта відсутня та існує переплата у розмірі 0,08 грн.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки сторонами в укладеному договорі оренди не було погоджено, що індексація орендної плати повинна здійснюватися щомісячно, а згідно чинного законодавства України розрахунок коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки ґрунтується на врахуванні середньорічного індексу інфляції, додаткове застосування позивачем індексу інфляції до розміру орендної плати є безпідставним.

Відповідно до пункту 1 вказаної Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995р. (надалі - Методика), на яку посилається апелянт, її розроблено з метою створення єдиного організаційно-економічного механізму справляння плати за оренду цілісного майнового комплексу державного підприємства, організації, їх структурних підрозділів (філії, цеху, дільниці) та окремого індивідуально визначеного майна державного підприємства, організації, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил, інших військових формувань, органами, підрозділами, закладами та установами Держспецзв'язку, рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки), а також майна, що не ввійшло до статутного фонду господарського товариства, створеного у процесі приватизації (корпоратизації).

Враховуючи те, що об'єктом оренди виступає земельна ділянка, а не майно зазначене в п.1 Методики, суд першої інстанції правильно встановив, що її положення не поширюються на спірні відносини, а оренда землі регулюється спеціальним законодавством, яким передбачено врахування середньорічного індексу інфляції.

Тому, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовної вимоги про стягнення боргу в розмірі 79563,51 грн., а також покликань позивача на п.13 постанови Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995р. Про методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу (надалі - Методика), в якому зазначено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. З цих підстав спростовуються й доводи апеляційної скарги в цій частині та є безпідставними та ґрунтуються на неправильному застосуванні вимог діючого законодавства.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи дні прострочення відповідача щодо внесення орендної плати у лютому-грудні 2015р., січні-березні 2016р., здійснивши перерахунок 3% річних зі врахуванням сум, які підлягали сплаті орендарем та строків, встановлених п. 10 договору, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про обґрунтованість стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 22,50 грн.

В п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. роз'яснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Враховуючи те, що прострочення відповідача за несвоєчасне внесення орендної плати у лютому-грудні 2015р., січні-березні 2016р. не перевищує 5 днів у місяці, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення інфляційних втрат.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а рішення місцевого господарського суду залишенню без змін.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, апеляційний господарський суд вирішив залишити судовий збір за апелянтом.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Радехівської міської ради Львівської області №852 від 07.09.2017 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Львівської області від 29.06.2017 у справі №914/907/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя: Бойко С.М.

Судді: Бонк Т.Б.

ОСОБА_1

Повний текст постанови виготовлено 09.10.2017