Рішення

від 30.09.2011 по справі 2-2276/11

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

0827/2-2276/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2011 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Галущенко Ю.А., при секретарі Лупінос Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (після розірвання шлюбу ОСОБА_2) до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

В червні 2011 року позивач звернулася до суду із позовом, в якому зазначає, що 16.02.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено договір безвідсоткової позики на суму 5 000 доларів США (еквівалент на момент звернення до суду складає 39 867 грн. 50 коп.), про що 15.01.2011 року відповідачем було складено розписку, відповідач зобов'язалася повернути борг двома частинами, першу частину в строк до 25.02.2011 року, другу частину до 31.03.2011 року, на час звернення позивача до суду зобов'язання не виконала, суму боргу не повернула.

Посилаючись на вказані обставини, а також зазначаючи, що відповідач зобов'язана повернути борг, вимагає стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу, три відсотки річних за несвоєчасне виконання зобов'язання, збитки від інфляції, а також судові витрати.

У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги за вказаними підставами та вимагала задоволення позову в повному обсязі.

Відповідач, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, в судове засідання не з'явився, внаслідок чого суд на підставі ст. 224, 225 ЦПК України розглянув справу за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши надані письмові докази, заслухавши пояснення позивача, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, підтверджені доказами та підлягають задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Як передбачено ст.11 ЦК України, підставою виникнення цивільних правовідносин є, зокрема, правочини.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.208,ст.1046,ч.2 ст.1047 ЦК України, договір між фізичними особами на суму, яка в 20 і більше разів перевищує розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, може бути укладений в письмовій формі, шляхом видачі розписки або іншого документу, внаслідок чого між сторонами виникає грошове зобов'язання.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з наданої суду розписки, 15.01.2011 року відповідач ОСОБА_3 отримала від позивача ОСОБА_1 (після розірвання шлюбу ОСОБА_2.) кошти в сумі 5 000 доларів США, що на момент звернення до суду складає 39 867 грн. 50 коп., про що власноруч склала розписку, оригінал якої надано суду.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно термінів, встановлених в розписці відповідач зобов'язалася повернути борг позивачеві в термін до 1.01.2011 року.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов позивач надав розписку позичальника, яка посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму. Він не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Розпискою встановлено, що відповідач зобов'язується повернути суму боргу двома частинами першу частину - до 25.02.2011 року, та другу частину до 31.03.2011 року, але свої зобов'язання не виконала, жодних дій, що свідчать про виконання зобов'язань за договором позики не вчинила, тому у позивача виникло право вимагати дострокового повернення суми позики.

Згідно розрахунку сума відсотків за прострочення зобов'язання з виконання умов договору позики становить 39 867,50 3%:365х97 = 263 грн. 77 коп., де 39 867,50 гривень -сума грошових коштів не повернута відповідачем, 97 -кількість днів прострочення виконання зобов'язання, загальна сума грошових коштів, також відповідач зобов'язаний повернути позивачу збитки від інфляції, які складають з 25.02.2011 року до 31.03.2011 року 279 грн. 07 коп., з 31.03.2011 року до 03.06.2011 року -922 грн. 13 коп., загальна сума яку відповідач зобов'язаний повернути позивачу складає 41 322 грн. 47 коп., з яких 39 867 грн. 50 коп., сума неповернутих коштів, 263 грн. 77 коп. -три відсотки річних за прострочення виконання зобов'язання, 1201 грн. 20 коп. -збитки від інфляції.

Таким чином суд дійшов висновку, що позивач правомірно звернувся до суду за захистом своїх прав та вважає за доцільне стягнути з відповідача суму боргу, визначену договором позики, а також штрафні санкції за неналежне виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума понесених позивачем судових витрат, підтверджених наданими оригіналами квитанцій.

На підставі ст. ст. 3, 10, 88, 212, 213-215, 218, 224-226 ЦПК України, ст.ст.23, 509, 526, 530,625, 1046-1050,1167 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму боргу 41 322 грн. 47 коп., відшкодування витрат із сплати держмита 413 грн. 23 коп., відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., а всього стягнути суму 41 855 (сорок одну тисячу вісімсот п'ятдесят п'ять гривень) грн. 70 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом 10 днів після його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Ю.А.Галущенко