Рішення

від 04.10.2017 по справі 161/9233/17

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/9233/17

Провадження № 2/161/3020/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2017 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді - Подзірова А.О, при секретарі судових засідань ОСОБА_1, за участю представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства Енко про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 (далі - позивач, ОСОБА_4В.) звернувся в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства Енко (далі - відповідач, ПАТ Енко ) про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з отриманням трудового каліцтва у розмірі 250 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21 листопада 1972 року позивач був прийнятий на посаду чергового електромонтера - ремонтника 3-го розряду в цех №3 Луцького електроапаратного заводу, правонаступником якого є відповідач.

У квітні 1977 року під час виконання трудових обов'язків він отримав тяжку травму лівого ока, про що складений відповідний акт про розслідування нещасного випадку за формою Н-1. На думку позивача, основною причиною нещасного випадку стало незабезпечення безпечних умов праці на виробництві.

У травні 2012 року йому було первинно встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 25 відсотків. З березня 2014 року такий ступінь втрати працездатності встановлено довічно.

Посилаючи на тяжкі моральні страждання у зв'язку з трудовим каліцтвом позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 250 000,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні та в письмових запереченнях просив суд відмовити у задоволенні позову, з тих підстав, відповідач не є правонаступником Луцького електроапаратного заводу, де працював позивач. Крім того, станом на день настання нещасного випадку у законодавстві УРСР було відсутнє таке поняття як моральна шкода.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, з наступних підстав.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що 21 листопада 1972 року позивач був прийнятий на посаду чергового електромонтера - ремонтника 3-го розряду в цех №3 Луцького електроапаратного заводу (а.с.7).

Як слідує з довідки Публічного акціонерного товариства Енко від 09 серпня 2012 року №186/10-14, в результаті численних реорганізацій та перейменувань воно наразі є правонаступником Луцького електроапаратного заводу (а.с.17).

Матеріалами справи підтверджено, що 29 квітня 1977 року о 09 год. 00 хв. з позивачем ставця нещасний випадок на виробництві, в результаті чого був складений акт за формою Н-1 від 04 травня 1977 року (а.с.5-6).

У вказаному акті встановлено, що електромонтер по ремонту обладнання ОСОБА_4 очікував майстра РНЦ ОСОБА_5 в приміщенні обмоточного відділу. ОСОБА_6 стояв біля робочого місця слюсаря електрика ОСОБА_7, який проводив збірку електродвигуна. В той час коли ОСОБА_7 забивав підшипник, ОСОБА_4 відчув, що якійсь дрібний предмет вдарив його в область лівого ока (вену). Два наступних дні ОСОБА_4 працював, але око почало сльозитися і третього травня ОСОБА_4 звернувся в поліклініку до лікаря. В результаті чого в роговиці лівого ока був виявлений металічний уламок.

У пункті 15 акту причиною нещасного випадку зазначено застосування небезпечних прийомів в роботі.

Як слідує з виписки з акту огляду Обласної спеціалізованої туберкульозно-офтальмологічної МСЕК від 21 травня 2012 року серії ВЛН №0002871, 21 травня 2012 року позивачу було первинно встановлено ступінь втрати працездатності 25% в результаті трудового каліцтва, що сталося 29 квітня 1977 року (а.с.15).

Наразі, згідно виписки з акту огляду Обласної спеціалізованої туберкульозно-офтальмологічної МСЕК від 17 березня 2014 року серії ВЛН №0002932, такий ступінь втрати працездатності встановлений позивачу довічно (а.с.14).

Крім того, позивач з 14 вересня 2012 року перебуває на обліку у Відділенні фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Луцьк як потерпілий від трудового каліцтва (а.с.16).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонам, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли у 1977 році стосовно утримання позивачем трудового каліцтва, тобто в період дії Цивільного кодексу УРСР редакції 1963 року.

Станом на 1977 рік ні ЦПК УРСР 1963 року, ні інше законодавство УРСР чи СРСР взагалі не передбачало правового інституту моральної шкоди, порядок її визначення та відшкодування.

ЦПК УРСР 1963 року було доповнено статтею 440-1 Відшкодування моральної (немайнової) шкоди лише Законом України від 06 травня 1993 р. N 3188-XII.

Однак, у постановах Верховного суду України від 16 травня 2012 року №6-27цс12, від 24 грудня 2014 року №6-188цс14, від 18 березня 2015 р. у справі N 6-24цс15 правовий підхід зводиться до того, що правила відшкодування шкоди, в тому числі моральної у зв'язку з трудовим каліцтвом, визначаються днем первинного встановлення МСЕК стійкої втрати працездатності, а не днем безпосередньо нещасного випадку не виробництві.

У зв'язку з вищенаведеним, суд при вирішенні справи застосовує законодавство, що діяло станом на день первинного встановлення МСЕК стійкої втрати працездатності позивачу тобто станом на 21 травня 2012 року.

Статтею 237-1 Кодексу законів про працю України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

На думку суду, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи відсутності вини позивача у спричиненому йому трудовому каліцтві, ступінь його душевних та фізичних страждань, ступеню втрати працездатності (25 %), з відповідача на користь позивача підлягає відшкодування моральна шкода, яку суд оцінює в 15 000,00 грн, і суд задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Заявлена до стягнення з відповідача сума моральної шкоди у розмірі 250 000,00 грн є явно завищеною та не відповідає ступеню моральних та фізичних страждань позивача. Зокрема, з дня нещасного випадку (1977 рік) по сьогоднішній час позивача продовжує працювати на роботах, які пов'язані з високим ризиком отримання трудового каліцтва, а також які вимагають уважності, точності рухів та доброго зору (електромонтер, слюсар-електрик, механік), що підтверджується записами в його трудовій книжці. З наведеного можливо дійти висновку, що отримане ушкодження здоров'я, не призвело до повної втрати професійної працездатності, а також до необхідності перекваліфікації позивача на більш просту професію, яка не вимагає доброго зору, а отже не можна стверджувати що отримана у 1977 році травма призвела до значних наслідків для позивача та докорінних змін у його звичному житті, а наслідки трудової травми проявилися лише у 2014 році. Саме у зв'язку з наведеними мотивами суд вважає заявлений розмір моральної шкоди у розмірі 250 000,00 грн. явно завищеним, стягує лише 15 000,00 грн., а в решті позовних вимог відмовляє.

Суд не бере до уваги доводи представника відповідача, що ПАТ Енко не є правонаступником Луцького електроапаратного заводу, оскільки вказане спростовується довідкою ж самого відповідача від 09 серпня 2012 року №186/10-14, яка міститься в матеріалах справи (а.с.17), а в силу вимог ст.ст.104, 108 ЦК України до нової юридичної особи переходять усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Також суд вважає недоречними доводи представника відповідача, що позивач був сам винний у завданому йому трудовому каліцтві, оскільки зі змісту акту за формою Н-1 від 4 травня 1977 року слідує, що вини позивача у завданому каліцтві немає, оскільки він просто очікував іншого працівника, який використовував небезпечний метод роботи у виробництві. На думку суду вказані обставини виключають вину позивача у завданому каліцтві.

Суд критично відноситься до посилання представника відповідача, що нещасний випадок стався без вини відповідача, оскільки в силу вимог п.1 ч.2 ст.1167, ч.1 ст.1187 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи.

Частиною третьою статті 88 ЦПК України передбачено, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки суд задовольняє позовні вимоги частково, а позивач був звільнений від сплати судового збору, з урахуванням суми судового збору, що підлягала оплаті при подачі позову до суду -2 500 грн., суд вважає, що з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір пропорційно задоволеної частини позовних вимог у розмірі 150,00 грн.,(15 000грн./250000 грн. х 2 500 грн.).

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 88, 213, 214, 215, 224, 226 ЦПК України, ст.23 ЦК України, ст.237-1 КЗпП України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Енко (ідентифікаційний код 13367676) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1) моральну шкоду, яка завдана трудовим каліцтвом у розмірі 15 000,00 грн (п'ятнадцять тисяч гривень).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Енко (ідентифікаційний код 13367676) на користь держави судовий збір у розмірі 150,00 грн (сто п'ятдесят гривень(.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 09 жовтня 2017 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області ОСОБА_8