Постанова

від 30.05.2018 по справі 161/9233/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

30 травня 2018 року

м. Київ

справа № 161/9233/17

провадження № 61-315 св 17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_4, відповідач -публічне акціонерне товариство Енко ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Енко на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області у складі судді Подзірова А. О. від 04 жовтня 2017 року та рішення апеляційного суду Волинської області у складі суддів: Осіпука В. В., Матвійчук Л. В., Русинчука М. М., від 22 листопада 2017 року в справі за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства Енко про відшкодування моральної шкоди.

Встановив:

У червні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства Енко (далі - ПАТ Енко ) про відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що він з 21 листопада 1972 року працював електромонтером по ремонту обладнання на Луцькому електроапаратному заводі (правонаступником якого є ПАТ Енко ). 29 квітня 1977 року, під час виконання трудових обов'язків, внаслідок нещасного випадку він отримав виробничу травму лівого ока, про що складено відповідний акт форми Н-1. Крім того позивач зазначав, що висновком МСЕК від 17 березня 2014 року, йому було встановлено 25 % втрати професійної працездатності довічно.

Оскільки, внаслідок вказаного нещасного випадку на виробництві йому встановлено стійку втрату професійної працездатності довічно, а отримана травма завдає йому моральні страждання, тому позивач просив суд як відшкодування йому моральної шкоди стягнути з відповідача ПАТ Енко 250 000,00 грн.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 жовтня 2017 року позов задоволено частково; стягнуто з ПАТ Енко на користь ОСОБА_4 15 000,00 грн. за заподіяну трудовим каліцтвом моральну шкоду та в дохід держави 150,00 грн судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що правила відшкодування шкоди, в тому числі моральної у зв'язку з трудовим каліцтвом, визначаються днем первинного встановлення МСЕК стійкої втрати працездатності, а не днем безпосередньо нещасного випадку не виробництві.

Рішенням апеляційного суду Волинської області від 22 листопада 2017 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 жовтня 2017 року в частині стягнення з ПАТ Енко в дохід держави судового збору зміено; Стягнуто з ПАТ Енко в дохід держави судовий збір в розмірі 640,00 грн; врешті рішення суду залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції на предмет доведеності та обґрунтованості позову є правильними, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ Енко просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій при розгляді справи дійшли односторонніх та передчасних висновків про задоволення позову, оскільки відповідач не є правонаступником Луцького електроапаратного заводу, на якому стався нещасний випадок на виробництві з позивачем .

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

21 грудня 2017 року касаційну скаргу ПАТ Енко передано на розгляд до Верховного Суду.

У квітні 2018 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ПАТ Енко , у якому посилається на необґрунтованість касаційної скарги, а тому просив її відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною третьою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, доводи касаційної скарги не підтверджують неправильного застосування судами при розгляді справи норм матеріального права, порушення норм процесуального права з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до вимог статті 173 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно із статтею 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Статтею 13 Закону України Про охорону праці визначено, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання прав працівників у галузі охорони праці.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 27 січня 2004 року /п. 4.1/ зазначив, що ушкодження здоров'я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності заподіює йому моральні та фізичні страждання.

Судами установлено, спірні правовідносини виникли у 1977 році стосовно утримання позивачем трудового каліцтва, тобто в період дії Цивільного кодексу УРСР редакції 1963 року.

Станом на 1977 рік ні ЦПК УРСР 1963 року, ні інше законодавство УРСР чи СРСР взагалі не передбачало правового інституту моральної шкоди, порядок її визначення та відшкодування.

ЦПК УРСР 1963 року було доповнено статтею 440-1 Відшкодування моральної (немайнової) шкоди лише Законом України від 06 травня 1993 р. N 3188-XII.

Однак, у постановах Верховного суду України від 16 травня 2012 року № 6-27цс12, від 24 грудня 2014 року № 6-188цс14, від 18 березня 2015 року у справі № 6-24цс15 правовий підхід зводиться до того, що правила відшкодування шкоди, в тому числі моральної у зв'язку з трудовим каліцтвом, визначаються днем первинного встановлення МСЕК стійкої втрати працездатності, а не днем безпосередньо нещасного випадку не виробництві.

У зв'язку з вищенаведеним, суд при вирішенні справи застосовує законодавство, що діяло станом на день первинного встановлення МСЕК стійкої втрати працездатності позивачу тобто станом на 21 травня 2012 року.

Таким чином ухвалюючи рішення про стягнення моральної шкоди в користь позивача, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що ушкодженням здоров'я, яке отримав ОСОБА_4 під час виконання трудових обов'язків, йому було заподіяно моральні та фізичні страждання, що призвело до втрати нормальних життєвих зв'язків та вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Доводи касаційної скарги вказаних висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

У касаційній скарзі позивач посилається на те, що суди, задовольняючи позов не врахували того, що відповідач не є правонаступником Луцького електроапаратного заводу, на якому стався нещасний випадок на виробництві з позивачем . Однак суди надали належну оцінку наданим доказам у справі та обґрунтовано дійшли висновку про те, що моральну шкоду слід стягнути саме з відповідача, оскільки встановлено, що правонаступником Луцького електроапаратного заводу є ПАТ Енко , про що в матеріалах справи міститься відповідна довідка (а.с. 17).

Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, яким судами надана належна правова оцінка, на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Підстави для скасування судових рішень відсутні, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення без змін.

Враховуючи наведене, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат судами попередніх інстанцій. Судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на особу, яка подала касаційну скаргу. Учасниками справи не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 та підпунктом 4 пункту 1 Розділу ХIII Перехідні положення ЦПК України,

Постановив:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Енко залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 жовтня 2017 року та рішення апеляційного суду Волинської області від 22 листопада 2017 року залишити без змін.

Судовий збір за подання касаційної скарги покласти на публічне акціонерне товариство Енко .

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Пророк

В.С. Висоцька

І.М. Фаловська