Рішення

від 22.11.2017 по справі 161/9233/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/9233/17 Провадження № 22-ц/773/1466/17 Головуючий у 1 інстанції: Подзіров А.О. Категорія: 32 Доповідач: Осіпук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Осіпука В. В.,

суддів - Матвійчук Л. В., Русинчука М. М.,

з участю секретаря Губарик К. А.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 акціонерного товариства Енко про відшкодування моральної шкоди, за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4 акціонерного товариства Енко на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 жовтня 2017 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2017 року ОСОБА_3 звернувся в суд із зазначеним позовом. Вказував на те, що він з 21 листопада 1972 року працював електромонтером по ремонту обладнання на Луцькому електроапаратному заводі (правонаступником якого є ПАТ Енко ). 29 квітня 1977 року, під час виконання трудових обов'язків, внаслідок нещасного випадку він отримав виробничу травму лівого ока, про що було складено відповідний акт форми Н-1. Крім того позивач зазначав, що висновком МСЕК від 17 березня 2014 року, йому було встановлено 25 % втрати професійної працездатності довічно.

Оскільки, внаслідок вказаного нещасного випадку на виробництві йому було встановлено стійку втрату професійної працездатності довічно, а отримана травма завдає йому моральні страждання, то позивач просив суд як відшкодування йому моральної шкоди стягнути з відповідача ПАТ Енко 250000 грн.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 жовтня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ Енко на користь ОСОБА_3 15000 грн. за заподіяну трудовим каліцтвом моральну шкоду та в дохід держави 150 грн. судового збору.

У поданій на рішення апеляційній скарзі позивач ОСОБА_3 просить його скасувати як незаконне, прийняте судом без повного з'ясування обставин справи та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

У поданій апеляційній скарзі відповідач ПАТ Енко , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в позові.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають до задоволення частково з таких підстав.

Встановлено, що 21 листопада 1972 року позивач ОСОБА_3 був прийнятий на роботу черговим електромонтером - ремонтником 3-го розряду в цех №3 Луцького електроапаратного заводу, правонаступником якого згідно наданої відповідачем довідки від 09.08.2012 року № 186/10-14 є ПАТ Енко (а. с. 7-8, 17).

29 квітня 1977 року, під час виконання трудових обов'язків на вказаному підприємстві, стався нещасний випадок, у зв'язку з яким позивач отримав виробничу травму лівого ока.

Згідно з актом форми Н-1 від 05 травня 1977 року причиною нещасного випадку, що стався з позивачем на виробництві, є застосування небезпечних прийомів у роботі (а. с. 5-6).

Унаслідок зазначеного каліцтва, 21 травня 2012 року Обласною спеціалізованою туберкульозно-офтальмологічною МСЕК ОСОБА_3, було первинно встановлено ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 25 %, а 17 березня 2014 року цим же органом, повторно підтверджено ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_3 у розмірі 25 % був встановлений довічно (а. с.14, 15).

Постановою заступника начальника відділення ВДФССНВ у м. Луцьк від 14 вересня 2012 року № 0310/1231/1231/1 ОСОБА_3 було взято на облік у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та з 21 травня 2012 року призначено страхові виплати (а. с. 16).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України від 27 березня 1992 року в п.п. 1, 11 № 6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону від 23 вересня 1999 р. N 1105-XIV ( 1105-14 ) Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - Закон N 1105-XIV), Закону від 14 жовтня 1992 р. N 2694-XII Про охорону праці (в редакції Закону від 21 листопада 2002 р. N 229-IV ( 229-15 ), Кодексу законів про працю України, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів.

У разі настання страхового випадку Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, страхові виплати, передбачені ст. 28 Закону N 1105-XIV. Право на отримання потерпілим одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати настає з дня встановлення йому медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) стійкої втрати професійної працездатності.

На підставі статей 1, 5 та ч. 3 ст. 28 Закону N 1105-XIV страхова виплата за моральну шкоду провадиться потерпілому незалежно від втрати ним професійної працездатності. Порядок і розміри виплат, передбачені ч. 3 ст. 34 цього Закону, застосовуються лише при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, які не спричинили втрати потерпілим професійної працездатності.

Наведене дає підстави для висновку, що спори про відшкодування шкоди заподіяної ушкодженням здоров'я повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Відтак, суд першої інстанції правильно виходив з того, що право позивача на виплату компенсації за моральну шкоду виникло з дня встановлення йому стійкої втрати працездатності згідно висновку МСЕК.

Відповідно до вимог ст. 173 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно із ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Статтею 13 Закону України Про охорону праці визначено, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання прав працівників у галузі охорони праці.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 27.01.2004 р. /п. 4.1/ зазначив, що ушкодження здоров'я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності заподіює йому моральні та фізичні страждання.

Таким чином ухвалюючи рішення про стягнення моральної шкоди в користь позивача, суд першої інстанції вірно виходив з того, що ушкодженням здоров'я, яке отримав ОСОБА_3 під час виконання трудових обов'язків, йому було заподіяно моральні та фізичні страждання, що призвело до втрати нормальних життєвих зв'язків та вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При визначенні розміру моральної шкоди, суд першої інстанції вірно врахував ступінь вини працівника та підприємства у настанні нещасного випадку, що вбачається з акту форми Н-1, який міститься в матеріалах справи, ступінь втрати позивачем професійної працездатності, а також те, що отримане ним ушкодження здоров'я є незворотнім, що призводить до тяжких моральних, а також до фізичних страждань позивача та підставно визначив розмір моральної шкоди в розмірі 15000 грн.

Виходячи із наведеного, повно і об'єктивно дослідивши всі обставини справи та давши їм вірну правову оцінку, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов частково.

Рішення суду в цій частині ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг сторін не спростовують вірних висновків суду та не впливають на його законність, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Разом з тим, стягуючи з відповідача в дохід держави судовий збір в сумі 150 грн., суд першої інстанції не врахував вимоги підпункту 2 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України Про судовий збір щодо мінімального розміру ставки судового збору, що підлягає стягненню.

З урахуванням суми задоволених позовних вимог та ставки судового збору, передбаченої вказаною нормою спеціального Закону, положень ч. 3 ст. 88 ЦПК України з товариства в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 640 грн.

За таких обставин рішення суду першої інстанції, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦК України, в частині розміру стягнутого з відповідача судового збору підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційні скарги позивача ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4 акціонерного товариства Енко задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 жовтня 2017 року в частині стягнення з відповідача ОСОБА_4 акціонерного товариства Енко в дохід держави судового збору змінити.

Стягнути з ОСОБА_4 акціонерного товариства Енко в дохід держави судовий збір в розмірі 640 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку упродовж двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді