Ухвала

від 10.10.2017 по справі 731/353/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 731/353/17 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-сс/795/398/2017 Категорія - відмова в арешті майна Доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участі секретаря ОСОБА_5

сторін кримінального провадження

представника потерпілої - адвоката ОСОБА_6

прокурора ОСОБА_7

слідчого ОСОБА_8

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу представника потерпілої адвоката ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Варвинського районного суду Чернігівської області від 14 вересня 2017 року про відмову в накладенні арешту,

В С Т А Н О В И Л А :

Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання представника потерпілої ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_9 про накладення арешту на майно, належне ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12017270100000164 від 22.07.2017 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України.

Рішення слідчого судді мотивоване тим, що повідомлення ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення не вручалось, обвинувальний акт щодо них до суду не направлявся, а санкція ч. 1 ст. 191 КК України не передбачає конфіскації майна. При цьому, майно, на яке просить накласти арешт представник потерпілої, не є предметом чи знаряддям злочину.

До клопотання, окрім декларації ОСОБА_11 не надано жодних документів, які б підтверджували, що власником заявленого майна дійсно є ОСОБА_11 .

В апеляційній скарзі представник потерпілої ОСОБА_10 адвокат ОСОБА_9 просить ухвалу слідчого судді про відмову у задоволенні його клопотання скасувати та постановити нову, якою повністю задовольнити клопотання та накласти арешт на перелічене ним майно ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , мотивуючи тим, що потерпілій ОСОБА_10 завдано матеріальну шкоду в розмірі 11 100 грн. та моральної шкоди на 1млн. грн., про що подано цивільний позов у кримінальному провадженні.

На думку адвоката, наявні обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок дій ОСОБА_11 та ОСОБА_12 потерпілій ОСОБА_10 завдана значна матеріальна шкода, а винні особи мають можливість вживати заходів до відчуження майна, названого в клопотанні з метою уникнути матеріальної відповідальності.

Заслухавши доповідача, представника потерпілої, яка просила про задоволення апеляційної скарги та накладення арешту на майно, слідчого та прокурора, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового та кримінального проваджень, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 170 КПК України арешт майна застосовується з метою забезпечення виконання вироку суду в частині цивільного позову чи можливої конфіскації майна в провадженні щодо кримінальних правопорушень, за які може бути застосоване додаткове покарання у вигляді конфіскації майна. Арешт також може бути накладений на знаряддя злочину та речові докази, доходи, одержані в результаті вчинення кримінального правопорушення, якщо в цьому є необхідність або ж їх неможливо вилучити та зберігати.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Представник потерпілої у кримінальному провадженні проти власності, де сума матеріальної шкоди складає 11 100грн. просить накласти арешт на три легкових автомобілі, на два трактори, напівпричепи, земельну ділянку площею 0,25 га та на приміщення нежитлової будівлі вартістю 16 607, 92 грн., на суму, що в сотні разів перевищує матеріальну шкоду.

У кримінальному провадженні, згідно з вимогами п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України, визначення розміру шкоди немайнового характеру, заподіяної кримінальним правопорушенням, визначається в обов`язковому порядку висновком експерта, а не на власний розсуд потерпілої ОСОБА_10 , яка має майнові претензії до рідного брата через що самостійно визначила моральну шкоду на 1 млн. гривень.

Повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, ОСОБА_13 та ОСОБА_12 не вручалось.

З матеріалів судового та кримінального проваджень, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_13 та ОСОБА_12 кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність не вбачається, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, експертом не встановлений, об`єм та цінність майна, яке просить арештувати представник потерпілої, не відповідає принципам розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Перелічене майно представником потерпілої, не може бути речовим доказом, оскільки не відповідає критеріям, переліченим у ст. 98 КПК України.

Практика Європейського суду з прав людини, рішення у справі «Смирнов проти Росії`від 07.06.2007 року, свідчить про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між суспільним інтересом та правомірною метою, вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина, якої з матеріалів справи та доводів представника потерпілої, не вбачається.

Цивільно-правові відносини між фізичними особами з посиланням на норми цивільного та цивільно-процесуального законодавства повинні вирішуватися шляхом подання позову в порядку цивільного судочинства, а не в кримінальному процесі через арешт майна, для якого відсутні перелічені кримінально-процесуальним законом підстави.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 404-405, 407, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу Варвинського районного суду Чернігівської області від 14 вересня 2017 року про відмову в накладенні арешту на майно, без змін.

Ухвала є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_14 ОСОБА_15 ОСОБА_16