Ухвала

від 10.10.2017 по справі 189/141/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5421/17 Справа № 189/141/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Свистунова О.В.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Свистунової О.В.,

суддів - Єлізаренко І.А., Красвітної Т.П.,

за участю секретаря - Гулієва М.І.о.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»

на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2017 року

по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк» ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до укладеної генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до умов та правил надання продукту кредитних карт від 05.06.2013 року відповідачці було надано кредит у розмірі 9607,86 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9,96 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: з 1 по 25 число кожного місяця відповідач надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом з запропонованими ПАТ КБ «ПриватБанк» Умовами та правилами, Тарифами складають між ним та Банком Кредитний договір, підтверджується підписом у заяві. Позивач зазначає, що в цьому випадку сторони керувалися ч.1 ст. 634 ЦК України , згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором. Відповідно до п.1.1.3.2.11 Умов і правил банк має право проводити договірне списання з усіх відкритих в банку рахунків клієнта з погашення кредитної заборгованості клієнта і третіх осіб, за кредитами, в яких клієнт є поручителем, а також будь якій іншій заборгованості, яка виникла у клієнта зважаючи невиконаних зобов'язань перед банком. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв'язку з чим станом на 20.11.2016 року має заборгованість в розмірі 27858,17 грн., яка складається з наступного: 9607,86 грн. - заборгованість за кредитом; 3376,09 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 9607,75 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; а також 5266,47 грн. - штраф відповідно до п.2.2 Генеральної угоди. В зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 27858,17 грн. за кредитним договором від 05.06.2013 року та судові витрати в розмірі 1600,00 грн.

Рішенням Покровського суду Дніпропетровської області від 06.06.2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, що відповідно до укладеної генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до умов та правил надання продукту кредитних карт від 05.06.2013 року відповідачу було надано кредит у розмірі 9607,86 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9,96 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: з 1 по 25 число кожного місяця відповідач надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом з запропонованими ПАТ КБ «ПриватБанк» Умовами та правилами, Тарифами складають між ним та Банком Кредитний договір, підтверджується підписом у заяві (а.с.11).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що сплив трирічний строк позовної давності до основної вимоги, у зв'язку з чим вважається, що позовна давність спливла і до додаткових вимог, про застосування якої заявлено відповідачем шляхом подання відповідної заяви.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Оскільки кредитний договір є двостороннім договором, то права й обов'язки виникають у кожного контрагента.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому поряду через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Пунктом 1.1.1.45 Умов та правил надання банківських послуг встановлено, що кредитним лімітом (кредитом, кредитною лінією) є розмір грошових коштів, наданих банком клієнту на строк, визначений у договорі, на умовах платності та зворотності (повернення).

Відповідно Умов та правил надання банківських послуг строк дії картки вказано на лицевій стороні картки (місяць і рік) і вона дійсна до останнього календарного дня вказаного місяця. Строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця, вказаного на картці.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 24.09.2014 року (справа № 6-103цс14), від 01.10.2014 року (справа № 6-134цс14), від 12.11.2014 року (справа № 6-167цс14) і в силу ст.ст. 214,360-7 ЦПК Україну вони мають враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при виборі та застосуванні правової норми до спірних правовідносин.

Нормою ч.3 ст. 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Виходячи з основних засад цивільного права, які характеризуються загальним підходом до певної групи цивільних правовідносин, принципу рівності правового регулювання окремого виду правовідносин і аналізуючи норми розділу V ЦК України «Строки та терміни. Позовна давність» у їх сукупності, слід дійти висновку про поширення норми ч.3 ст. 267 ЦК України як на загальну, так і спеціальну позовну давність.

Отже, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов'язана лише з наявністю про це заяви сторони. Таким чином, суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 12.04.2017 року, тобто до ухвалення судом першої інстанції рішення по справі, звернулася до суду з заявою, в якій просила застосувати строк позовної давності до вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» та відмовити йому у задоволенні позову (а.с.57).

Так з виписки по особовому рахунку, наданої позивачем, вбачається, що з 05.06.2013 року ОСОБА_2 взагалі не вносила ніяких сум для погашення заборгованості за кредитом, а так як умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що з позовом до суду банк звернувся лише у січні 2017 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість застосувати до спірних правовідносин загальний трирічний строк позовної давності за наявності відповідної заяви відповідача, що в силу вимог ст. 267 ЦК України є правою підставою для відмови у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» .

Таким чином доводи апеляційної скарги про те, що суд помилково застосував позовну давність до правовідносин, що склалися між сторонами, не можуть бути взяті колегією суддів до уваги, оскільки вони суперечать встановленим судом обставинам справи, не ґрунтуються на законі та спростовуються викладеними висновками суду.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість у розмірі загальної суми щомісячних платежів, нарахованих банком за останні три роки до дня звернення до суду, спростовуються правовим висновком Верховного суду України, викладеним в постанові від 14.12.2016 року у справі за № 6-2462цс16, який в силу ст.ст. 214,360-7 ЦПК України має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при виборі та застосуванні правової норми до спірних правовідносин, та з якого вбачається, що у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст. 209,303,307,308,314,315ЦПК України, колегія суддів , -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»- відхилити .

Рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2017 року- залишити без змін .

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: І.А. Єлізаренко

ОСОБА_3