Рішення

від 09.10.2017 по справі 386/671/16-ц

УЛЬЯНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №386/671/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2017 р. Ульяновський районний суд Кіровоградської облсті в складі:

головуючого судді - Ясінського Л.Ю.

при секретарі - Кашнікову І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Благовіщенське, Кіровоградської області цивільну справу за позовною заявою позивача ОСОБА_1 до відповідача ФГ "Надія-С", третя особа - ОСОБА_2 Держгеокадастру у Голованівському районі про визнання недійсними договорів оренди землі, зустрічного позову ФГ "Надія-С" до ОСОБА_1 про стягнення 173900 грн. боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду із позовом до відповідача ФГ "Надія-С", третя особа - ОСОБА_2 Держгеокадастру у Голованівському районі про визнання недійсними договорів оренди землі посилаючись на те, що їй на праві власності належать земельні ділянки площею 4,2 га (кадастровий номер 3521487000:02:000:0516) та 4,68 га (кадастровий номер 3521487000:02:000:0520), які розташовані на території Свірнівської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, що підтверджується Держаним актом на право власності на земельну ділянку серії IV-КР № 001955 та Держаним актом на право власності на земельну ділянку серії КР № 107720.

У 2007 році її чоловік домовився з ОСОБА_3, який є головою Фермерського господарства "Надія-С", про передачу йому у користування строком на 5 років належних їм земельних ділянок.

При цьому, ОСОБА_3Ф, пояснив, що договір оренди вказаних земельних ділянок він офіційно укладати не бажає, оскільки тоді йому прийдеться сплачувати податки. Для гарантування того, що вона із чоловіком не будуть забирати у нього земельні ділянки ОСОБА_3 попросив віддати йому на час користування землею оригінали державних актів на право власності на землю. Її чоловік дійсно передав ОСОБА_3 державні акти на право приватної власності на землю, які останній мав повернути у 2013 році, що підтверджується розпискою, виданою ОСОБА_3 чоловікові позивачки 08.09.2007 року. Разом з тим, у 2013 році ОСОБА_3 належні позивачці Державні акти на право власності на земельні ділянки так і не повернув.

Починаючий із 2013 року позивачка неодноразово зверталася до ОСОБА_3 про повернення державних актів на належні їй земельні ділянки (в натурі), проте, останній відмовив їй у поверненні даних державних актів, мотивуючи це тим, що укладені у 2009 році договори, згідно яких позивачка передала йому земельну ділянку терміном на 10 років. Однак, самих договорів їй ніхто не показував.

Оскільки ОСОБА_3 не повернув позивачці державні акти на право приватної власності на земельну ділянку, остання у липні 2015 року звернулася до відділу Держземагентства у Голованівському #районі Кіровоградської області із заявою про надання відомостей про реєстрацію договорів оренди належних їй земельних ділянок.

21.07.2015 року, у відповідь на своє звернення, відділом Держземагентства у Голованівському районі Кіровоградської' області позивачці було повідомлено, що існують договори оренди земельних ділянок площею 4,2 га (кадастровий номер 3521487000:02:000:0516) та 4,68 га (кадастровий номер 3521487000:02:000:0520), які були укладені 25.08.2009 року, разом з тим самі Договори оренди їй надано не було.

У 2016 році на запит адвоката ОСОБА_2 Держгеокадастру у Голованіському районі було надано копії договорів оренди землі від 08.01.2009 року, які були зареєстровані Голованівським відділом КРФ ДП Центр ДЗК за № 04:09:368:00047 та за № 04:09:368:00049 від 25.08.2009 року.

Ознайомившись зі змістом вказаних договорів, позивачка побачила, що відповідно до Договору оренди землі від 08.01.2009 року, зареєстрованого за №04:09:368:00047, вона нібито надала в оренду відповідачеві земельну ділянку сільськогосподарського призначення (державний акт серія ІУ-КР № 001955 зареєстрований за № 456) загальною площею 4,20 га, яка знаходиться на території Свірнівської сільської ради, а відповідно до Договору оренди землі від 08.01.2009 року, зареєстрованого за № 04:09:368:00049 - земельну ділянку сільськогосподарського призначення (державний акт серія КР № 107720 зареєстрований за № 273) загальною площею 4,68 га, яка знаходиться на території Свірнівської сільської ради.

При цьому, згідно п.8 зазначених Договорів, договори було укладено строком на 10 років.

Будь-яких договорів оренди земельних ділянок позивачка із ФГ "Надія-С" ніколи не укладала, наміру їх укладати на тих умовах які визначені у цих договорах ніколи не мала та не підписувала вкзані договора.

У зв"язку із вищевикладеним позивачка просить суд:

1.Визнати недійсним Договір оренди землі від 08.01.2009 року, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Надія-С , в особі голови ОСОБА_3, та зареєстрований Голованівським відділом КРФ ДП Центр ДЗК 25.08.2009 року за № 04:09:368:00047.

2.Визнати недійсним Договір оренди землі від 08.01.2009 року, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Надія-С , в особі голови ОСОБА_3, та зареєстрований Голованівським відділом КРФ ДП Центр ДЗК 25.08.2009 року за № 04:09:368:00049. •

3.Стягнути з Фермерського господарства Надія-С на її користь понесені судові витрати.

У ході судового розгляду представник відповідача ФГ "Надія-С" подав до суду зустрічницй позов до ОСОБА_1 про стягнення із останньої 173900 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що 03.06. 2011 року ОСОБА_1 написала розписку про те, що здає в оренду ФГ "Надія-С" дві належні їй земельні ділянки строком на 49 років, за оренду отримає 50 тис.грн., дану угоду зобов"язується виконувати. Однак на даний час ОСОБА_1 не бажає укласти договір оренди земельних ділянок строком на 49 років, борг не повернула.

Позивач вважає, що ОСОБА_1 повинна повернути йому 173900 грн., оскільки станом на 03.06.2011 року 50 тис. грн.=6273,5 доларрів США, а станом на 17.01.2017 року 6273,5 доларрів США = 173900 грн.

Представник позивача та позивач в судовому засіданні просить задовольнити первісний позов у повному обсязі, зустрічний позов визнає частково у розмірі 50 тис. грн.

Представники відповідачв в судовому засіданні просять відмовити у задоволенні первісного позову у зв"язку із пропуском позивачкою строку позовної давності, зустрічний позов задоволити в повному обсязі.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,2 га (кадастровий номер 3521487000:02:000:0516) та 4,68 га (кадастровий номер 3521487000:02:000:0520), які розташовані на території Свірнівської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, що підтверджується Держаним актом на право власності на земельну ділянку серії IV-КР № 001955 та Держаним актом на право власності на земельну ділянку серії КР № 107720.

Відповідно до копії розписки ( а.с.49) чоловік позивачки ОСОБА_4 08.09.2007 року позичив у ОСОБА_3 15 тис. грн., віддавати борг зобов"язався по 3 тис. грн. за рахунок оренди землі, номери актів: серії КР № 107720,серії IV-КР № 001955, серії IV-КР № 001956 - розрахунок закінчується у 2013 році. 01.04.2010 року взяв гроші у суммі 3900 грн. зобов"язався розрахунок вести здачею трьох паїв ще на один рік, розрахунок закінчується у 2014 році. 21.12.2010 року взяв гроші у суммі 4500 грн., зобов"язався розрахунок вести здачею трьох паїв ще на один рік, розрахунок закінчується у 2015 році. 29.03.2011 року взяв гроші у суммі 4000 грн., зобов"язався розрахунок вести здачею трьох паїв ще на один рік, розрахунок закінчується у 2016 році. Про цей факт позивачці було відомо, оскільки гроші чоловік позичав для потреб сім"ї Барбар, про що позивачка зазначила в ході судового засідання 24.02.2017 року.

Договір оренди землі від 08.01.2009 року, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Надія-С , в особі голови ОСОБА_3, та зареєстрований Голованівським відділом КРФ ДП "Центр ДЗК" 25.08.2009 року за № 04:09:368:00047.

Договір оренди землі від 08.01.2009 року, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Надія-С , в особі голови ОСОБА_3, та зареєстрований Голованівським відділом КРФ ДП "Центр ДЗК" 25.08.2009 року за № 04:09:368:00049.

Згідно висновку експерта № 44 від 26 19 травня 2017 року, підписи від імені ОСОБА_1 у договорах оренди землі, укладених 08 січня 2009 року, виконані не ОСОБА_1, а іншою особою (а. с. 149-158).

Таким чином, оскільки позивач, як орендодавець не підписувала договора оренди, згоди та повноважень на їх укладення й підписання іншій особі не надавала, є всі підстави вважати доведеною відсутність у них волевиявлення на укладення цього договору.

Разом з тим, первісний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Представнк відповідача ФГ "Надія-С" заявив клопотання про відмову з задоволенні позову у зв"язку із пропуском позивачкою строку позовної давності

Відповідно до ст. ст.256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.(ч.4 ст. 267 ЦК України)

Частиною 4 ст. 319 ЦК України визначено обов"язок особи знати про стан своїх майнових прав.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України, про обов"язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Судом встановлено, що оспорювані договора оренди укладено 08 січня 2009 року та зареєстровано 25 серпня 2009 року, а із зазначеним позовом до суду ОСОБА_1 звернулася лише у серпні 2016 року, тобто зі спливом понад 7 років.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка та її чоловік отримали плату від відповідача за користування належними позивачці земельними ділянками у 2007 році, у 2010 році та у 2011 році, за період із 2007 по 2016 роки, що також підтверджується копією розписки ( а.с.49).

Отже, позивачка, у 2007, 2010 та 2011 роках, шляхом отримання її чоловіком грошових коштів для потреб сім"ї, вже знала і своїми діями підтвердила свою згоду на користування ФГ "Надія-С" земельними ділянками, які належать їй та її чоловікові ОСОБА_4

Волевиявлення сторін в момент укладення договору оренди земельної ділянки було вільним і відповідало їх внутрішній волі, а договір (домовленість сторін) направлений на реальне настання правових наслідків по ньому, оскільки вони встановлюють певні права та обов'язки для сторін договору.

Відповідно до ч.2 ст.642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Виходячи із вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивачка достовірно могла дізналася про існування договорівних відносин щодо використання ФГ "Надія-С" належних їй земельних ділянок саме починаючи із 2007 року.

З позовними вимогами про визнання договорів оренди землі недійсними позивачка звернулася лише 15.08.2016 року (а. с. 1).

У відповідності до ч.3 ст.267 ЦК України відповідач заявив про застосування позовної давності. (а.с. 46)

Отже, якщо позивачка знала, що вона не укладала (не підписувала) договір оренди, тому, отримавши орендну плату у 2007,2010 та 2011 році, мала достатньо часу та можливість витребувати їх у орендаря, ознайомитися з ними та своєчасно оскаржити в суді.

Відтак, зважаючи, що чинним законодавством передбачено, що внесення орендної плати за користування землею можливе лише за наявності договору укладеного у письмовій формі з обов'язковою подальшою державною реєстрацією такого правочину, твердження позивачки, про те, що плату за користування земельними ділянками вона отримувала без укладання договору оренди не ґрунтуються на доказах та законі.

Таким чином, початок перебігу позовної давності розпочався із 2009 року, з часу коли позивачка могла довідатися про порушення свого права.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України викладеній у справі № 6-17цс17, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

За таких обставин суд дійшов висновку, що первісний позов задоволенню не підлягає у зв"язку з пропуском позивачем строку позовної давності для звернення до суду за захистом свого порушеного права, без поважних на те причин.

Щодо зустічного позову, то суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково у розмірі 50 тис. грн. виходячи зі слідуючого.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що 03.06. 2011 року ОСОБА_1 написала розписку ( а.с.48) про те, що здає в оренду ФГ "Надія-С" дві належні їй земельні ділянки строком на 49 років, за оренду отримає 50 тис. грн., дану угоду зобов"язується виконувати. Однак на даний час ОСОБА_1 не бажає укласти договір оренди земельних ділянок строком на 49 років борг не повернула.

В силу ст.509 ЦК України, зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов"язанні встановлюється строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ст.545 ЦК України, прийнявши виконання зобов"язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов"язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документу кредитор повинен вказати про це в розписці, яку він видає. Наявність боргового документу у боржника підтверджує виконання ним свого обов"язку.

Вирішуючи спір, суд враховує наявність у позивача боргової розписки, що дає підстави вважати невиконаним грошове зобов"язання, яке взяла на себе ОСОБА_1

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

З даної розписки не вбачається, що в разі невиконання ОСОБА_1 зобов"язання, остання повинна повернути кошти в еквіваленті до курсу долара США.

Згідно зі ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до ст.192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Разом із тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривні за офіційним курсом Національного банку України.

Згідно з ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти як засобу платежу при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов'язання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання є національна валюта України - гривня.

Відтак, у національній валюті України підлягають стягненню і інші складові грошового зобов'язання, передбачені, зокрема, у статті 1048 ЦК України, та при застосуванні статті 625 ЦК України.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, що викладена у постанові Верховного Суду України у справі №6-79цс14 від 2 липня 2014 року, і яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів.

На підставі ст.88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 по зустрічному позову слід стягнути на користь позивача ФГ "Надія-С" 750 грн. судових витрат сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст.10,60,88, 212-215 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до фермерського господарства "Надія-С", третя особа - ОСОБА_2 Держгеокадастру у Голованівському районі, про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок - відмовити.

Зустрічний позов ФГ "Надія-С" до ОСОБА_1 про стягнення 173900 грн. - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ФГ "Надія-С" 50 (п"ятдесят) тисяч грн. боргу та 750 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів після проголошення рішення через Ульяновський районний суд Кіровоградської області до Апеляційного суду Кіровоградської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: ОСОБА_5