Постанова

від 21.09.2017 по справі 804/4444/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2017 р. Справа № 804/4444/17 ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі: судді Дєєва М.В., при секретарі судового засідання - Туренко К.М., за участю представника позивача -ОСОБА_2, представника відповідача - ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Фортуна Фінанс

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Фортуна Фінанс звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі ОСОБА_1 Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.12.2016 року №0000491401 Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі ОСОБА_1 Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість ТОВ Фортуна Фінанс за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 2 040 906,00 гри.

Під час судового розгляду справи було замінено відповідача з Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі ОСОБА_1 Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі М.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за результатами перевірки було складено акт №3701/04-62-14- 01/39673826 від 18.10.2016 року, яким не підтверджено реальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами за період з 01.07.2016 року по 31.07.2016 року, на підставі висновків акту було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 02.012.2016 року № НОМЕР_1, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 2 040 906 гри. 00 коп. Позивач вказав, що податкове повідомлення - рішення є неправомірними та підлягає скасуванню, оскільки не відповідають чинному законодавству та прийняті на підставі хибних висновків, до яких дійшли ревізори Головного Управління ДФС у Дніпропетровській області в ході проведення перевірки, з огляду на вищевикладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував посилаючись при цьому на письмові заперечення надані суду, у яких зазначено, що відповідачем була проведена перевірка позивача в ході якої встановлені порушення вимог діючого законодавства. За наслідками встановлених порушень відповідачем складено акт перевірки та винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення. Відповідач вважає податкові повідомлення - рішення правомірними, та такими, що винесено відповідно до вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим, підстави для їх скасування відсутні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

У відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок, відповідно до вимог цього Кодексу, а також, перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого, покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 ст.75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до ст.75.1.2. статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів.

Судом встановлено, що відповідно до наказу ДПІ у Бабушкінському районі від 20.09.16 № 1178 Про здійснення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ФОРТУНА ФІНАНС та Наказу ДНІ у Бабушкінському районі від 03.10.16 № 1225 Про продовження термінів проведення документальної позапланової виїзної перевірки була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ ФОРТУНА ФІНАНС з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.07.2016 року по 31.07.2016 року, за наслідками якої складено акт № 3701/04-62-14- 01/39673826 від 18.10.2016 року (далі - Акт перевірки).

Згідно висновків вищевказаного акту встановлено такі порушення:

-п.п.14.1.36,п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14,п.22.1 ст. 22, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755- VI (зі змінами та доповненнями), що призвело до завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21 Декларації) всього у сумі 2 040 906 грн., у тому числі за липень 2016 року у сумі 2 040 906 грн.

- п.п.14.1.36, П.П. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14, п.22.1 ст. 22, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201,4, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), що призвело до завищення податкових зобов'язань в адресу ТОВ ФІЛІН ПРАЙМ (код ЄДРПОУ 40166535) всього у сумі 1 443 349,48 грн., у тому числі за липень 2016 року у сумі 1 443349,48 грн., та заниження податкових зобов'язань в адрес кінцевих споживачів всього у сумі 1 443349,48 грн. у тому числі за липень 2016 року у сумі 443349,48 грн.;

- п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14, п. 22.1 ст. 22, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), що призвело до завищення податкових зобов'язань в адресу ТОВ ДЕЛЬТА ФОКС (код ЄДРПОУ 40161034) всього у сумі 1 073 676,39 грн., у тому числі за липень 2016 року у сумі 1 073 676,39 грн., та занижено податкові зобов'язання в адресу кінцевих споживачів всього у сумі 1 073 676,39 грн., у тому числі за липень 2016 року у сумі 1 073 676,39 грн.

На підставі висновків акту було винесено податкове повідомлення-рішення від 02.012.2016 року № НОМЕР_1, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 2 040 906 грн. 00 коп.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням - рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємий період відповідно до договору поставки нафтопродуктів від 01.07.2016 року №ФП-0044 ТОВ Фортуна Фінанс мало господарські відносини з ТОВ Філін Прайм .

На підтвердження виконання умов даних правочинів позивачем було надано податкову накладну та акт приймання-передачі нафтопродуктів № ФП-160731000022 від 31.07.2016 р. вартістю 12 245 436,16 грн. у тому числі НДВ у номенклатурі: Бензин автомобільний А-92-Євро4-Е5 код УКТЗД НОМЕР_2 (Примітка: при виробництві застосовується багатофункціональний пакет присадок марки Кeropur® ЕNERGY концерну ВАSF з миючими властивостями) в кількості 466,893 т.

Нафтопродукти, які були предметом укладених договорів, були передані від постачальника до покупця на складах ПАТ ДНІПРОНАФТОПРОДУКТ згідно умов договору поставки.

В зв'язку з тим, що нафтопродукти на момент переходу права власності на них від Постачальника до Покупця вже знаходились на зберіганні ПАТ ДНІПРОНАФТОПРОДУКТ згідно господарсько-правових відносин між Зберігачем та ТОВ ФІЛІН ПРАЙМ - при переході права власності на товар до Підприємства, його переміщення (перевезення будь-яким видом наземного чи морського/річкового транспорту або транспортування трубопроводами) - не відбувалось. В зв'язку з чим товарно- транспортні накладні щодо переміщення товару не складались.

Зберігання нафтопродуктів відбувалось на підставі договору зберігання з ПАТ ДНІПРОНАФТОПРОДУКТ № 5525 від 20.05.16 р. На виконання договору були складені акти прийняття передачі за номенклатурою послуг - послуги зберігання ПММ за відповідний період 2016 року.

Приймання нафтопродуктів від Постачальників відбувалось, згідно Наказу Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку. Міністерства палива та енергетики. Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики, від 20.05.2008, № 281/171/578/155 "Про затвердження Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 р. за № 805/15496 (далі - Інструкція № 281).

Відповідно до п. 5.1.1. Інструкції № 281: приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю здійснюється відповідно до вимог цієї інструкції та договорів постачання, купівлі-продажу, тощо.

Згідно з Інструкцією № 281 акт приймання нафтопродуктів за кількістю за формою 5-НП складається при прийманні нафтопродуктів, що надходять автомобільним, залізничним, річковим або трубопровідним транспортом.

Таким чином, оскільки нафтопродукти, що приймались за договором постачання вже знаходились на складському зберіганні ПАТ ДНІПРОНАФТОПРОДУКТ і право власності на них переходило безпосередньо в місці зберігання без транспортування товару

в складанні вказаного акту не було необхідності. Нафтопродукти передавались на підставі акту приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору поставки.

Відповідно до умов Договору Постачальник надав Покупцю Сертифікат відповідності, зареєстрований в реєстрі за № ІІА 1.035.0000967-16 терміном дії з 14.01.2016 р. до 13 січня 2017 р. на продукцію бензин автомобільний А-92-Євро4-Е5.

Для вивозу нафтопродуктів до АЗС зі складів зберігання ПАТ ДНІПРОНАФТОПРОДУКТ використовувався спеціальний транспорт авто перевізників на підставі господарських договорів. При переміщенні нафтопродуктів зі складів зберігання до АЗС Підприємства були складені і відповідні товарно-транспортні накладні.

Приймання нафтопродуктів на АЗС Підприємства відбувалось, згідно Інструкції № 281 та Наказу Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04.06.2007 р. № 271/121 про затвердження Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.07.2007 р. за № 762/14029,

Суд зазначає, що про фактичне виконання умов вищевказаних договорів свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" і п.2.4. ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит

це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до п.п.14.1.156 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу*'

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст. 198.6. Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Однак, в даному випадку виконання договорів між позивачем та ТОВ ФІЛІН ПРАЙМ підтверджується податковими накладними, актами приймання-передачі нафтопродуктів, розрахунками.

Відповідно до ст. 198.2 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, ПІІО підтверджено податковою накладною.

Як підтверджено матеріалами справи, правочини укладені між позивачем та ТОВ ФІЛІН ПРАЙМ виконано кожною стороною цих договорів, що підтверджується первинними документами, а саме податковими накладними. Сторони претензій одна до одної не мали.

Відповідно до ст.201.1 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Слід звернути увагу на те, що зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку податкового органу в акті перевірки відсутні.

Таким чином, позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту.

Суд звертає увагу на те, що податкові накладні відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та ТОВ ФІЛІН ПРАЙМ належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України .

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України (постанова від 27 березня 2012 року №21-737во10) надання контролюючому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що висновки відповідача викладені в акті перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. ч. 1,3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено повністю, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ч.1 ст.87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.3 ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: 1) витрати на правову допомогу; 2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Фортуна Фінанс при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 30 613,60 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 532 від 30.06.2017 року.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі ЗО 613,60 грн. підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Фортуна Фінанс - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0000491401 від 02.12.2016 року.

Присудити здійснені ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Фортуна Фінанс судові витрати з оплати судового збору у розмірі 30 613,60 грн. (тридцять тисяч шістсот тринадцять гривень шістдесят копійок), що документально підтверджується платіжним дорученням № 532 від 30.06.2017 року за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 28.09.2017 року.

Суддя ОСОБА_5