Постанова

від 14.07.2020 по справі 804/4444/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2020 року

м. Київ

справа №804/4444/17

адміністративне провадження №К/9901/18152/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В.,

суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №804/4444/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна Фінанс" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна Фінанс" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 (головуючий суддя Чумак С.Ю., судді: Чабаненко С.В., Юрко І.В.)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортуна Фінанс" (далі - ТОВ "Фортуна Фінанс", позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - ДПІ, відповідач), в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.12.2016 №0000491401, яким зменшено розмір від`ємного значенням суми податку на додану вартість ТОВ Фортуна Фінанс за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.09.2017 позов задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.09.2017 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ТОВ "Фортуна Фінанс" звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою суду від 19.02.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Фортуна Фінанс" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 у справі №804/4444/17.

Ухвалою від 13.07.2020 призначено справу до розгляду у попередньому судовому засіданні на 14.07.2020.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального, процесуального права та неправильної правової оцінки обставин у справі. Як вказує позивач, що надана йому ТОВ Філін Прайм податкова накладна від 31.07.2016 є зведеною, відсутність помітки у відповідній графі є очевидною помилкою при складанні документа; господарські операції вчинені та оформлені відповідними документами, нафтопродукти передані від постачальника ТОВ Філін Прайм позивачу, оскільки на момент переходу права власності товар вже знаходився на зберіганні у ПАТ Дніпронафтопродукт - переміщення товару не відбувалось. Позивач звертає увагу, що відсутність оплати за поставлену продукцію не може свідчити про нереальність поставки продукції позивачу та їх подальшу реалізацію. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції про задоволення позову.

Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу. Податковий орган вказує на те, що під час перевірки встановлено факт відсутності здійснення господарських операцій, розрахунки між сторонами не здійснювались, відтак, податкова накладна повинна складатись на дату відвантаження товару. При цьому, податкова накладна складена 31.07.2016, проте з товарно-транспортних накладних вбачається, що в цей день поставка не здійснювалась, разом з тим, у дні ж безпосередніх поставок податкові накладні також не складались. Як наголошує відповідач, на дату виписаної податкової накладної не відбувався перехід права власності на товар, не здійснювались розрахунки між господарюючими суб`єктами. Відповідач просить залишити касаційну скаргу Товариства без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Фортуна Фінанс" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.07.2016 по 31.07.2016.

За наслідками перевірки складено акт від 18.10.2016 №3701/04-62-14- 01/39673826, згідно висновків якого встановлено такі порушення:

Підпунктів 14.1.36, 14.1.202 пункту 14.1 статті 14, пункту 22.1 статті 22, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21 Декларації) всього у сумі 2'040'906грн., у тому числі за липень 2016 року у сумі 2'040'906грн.

підпунктів 14.1.36, 14.1.202 пункту 14.1 статті 14, пункту 22.1 статті 22, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201,4, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкових зобов`язань в адресу ТОВ "Фортуна Фінанс" всього у сумі 1'443'349,48грн., у тому числі за липень 2016 року у сумі 1'443'349,48грн., та заниження податкових зобов`язань на адресу кінцевих споживачів всього у сумі 1'443'349,48грн.;

підпунктів 14.1.36, 14.1.202 пункту 14.1 статті 14, пункту 22.1 статті 22, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкових зобов`язань всього у сумі 1'073'676,39 грн., у тому числі за липень 2016 року у сумі 1'073'676,39грн., та занижено податкові зобов`язання на адресу кінцевих споживачів всього у сумі 1'073'676,39грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.012.2016 №0000491401, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 2'040'906грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду. Позивач вказав, що податкове повідомлення-рішення є неправомірним та підлягає скасуванню, оскільки не відповідає чинному законодавству та прийнято на підставі хибних висновків, до яких дійшов податковий орган в ході проведення перевірки, з огляду на вищевикладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити.

Відповідача проти задоволення позову заперечував, вказав, що за наслідками встановлених порушень відповідачем складено акт перевірки та винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Відповідач вважає рішення правомірним, та таким, що прийнято відповідно до вимог діючого законодавства, у зв`язку з чим, підстави для скасування відсутні.

Суд першої інстанції позов задовольнив, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 02.12.2016 №0000491401, посилаючись на те, що про фактичне виконання умов договорів свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до пункту 9.2. статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" і пункту 2.4. статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Суд вказав, що правочини укладені між позивачем та ТОВ Філін Прайм виконано кожною стороною цих договорів, що підтверджується первинними документами, а саме податковими накладними. Сторони претензій одна до одної не мали. Як зауважив суд, оскільки нафтопродукти, що приймались за договором постачання вже знаходились на складському зберіганні ПАТ Дніпронафтопродукт і право власності на них переходило безпосередньо в місці зберігання без транспортування товару. У складанні акт приймання нафтопродуктів за кількістю за формою 5-НП не було необхідності, нафтопродукти передавались на підставі акту приймання-передачі, який є невід`ємною частиною договору поставки.

Апеляційний суд з висновками суду першої інстанції не погодився, постанову, якою позов задоволено - скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено, з огляду на те, що ТОВ Філін Прайм не мав жодного відношення до постачання нафтопродуктів позивачу, а документи на постачання (податкова, акцизна накладна і акт прийому-передачі) складені формально, лише в паперовому виді і не відображають реальної поставки, яка здійснювалась іншими підприємствами. Крім того, оскільки розрахунки між сторонами не здійснювались, то за приписами Податкового кодексу України податкова накладна повинна складатись на дату відвантаження товару. При цьому, податкова накладна ТОФ Філін Прайм складена 31.07.2016, проте з товарно-транспортних накладних вбачається, що в цей день поставка не здійснювалась, тобто підстави для складання податкової накладної були відсутні. Разом з тим, у разі складання зведеної податкової накладної в графі "Зведена податкова накладна" робиться помітка "X". Судом встановлено, що помітка "X" в графі "Зведена податкова накладна" відсутня, що не дає можливості визнати таку податкову накладну зведеною.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Як встановлено пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.

Як слідує з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем зазначається незаконна виписка ТОВ Філін Прайм на адресу позивача податкової накладної від 31.07.2016, згідно якої постачальником здійснено поставку бензину автомобільного А-92-Євро4-Е5 на загальну суму 12'245'436,16грн., з яких 2'040'906,03грн. складає податок на додану вартість. Зазначену суму ПДВ на думку податкового органу позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи встановлено, що 01.07.2016 між ТОВ Філін Прайм (постачальник) та позивачем (Покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів №ФП-0044, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти в подальшому Товар, згідно умов Договору.

Як вказано судами, на підтвердження реальності операції позивачем надані наступні документи: додаткова угода, акт приймання-передачі нафтопродуктів, податкова накладна, сертифікат відповідності, акцизна накладна.

Також, встановлено, що 20.05.2016 між ПАТ Дніпронафтопродукт (Зберігач) та ТОВ Фортуна Фінанс (Поклажодавець) укладено договір зберігання №5525, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором Зберігач зобов`язується приймати та зберігати нафтопродукти та інші ТМЦ, які передаються Поклажодавцем, і повернути їх Поклажодавцеві у схоронності за першою його вимогою.

На підтвердження виконання умов договору надано акт прийому-передачі на зберігання нафтопродуктів, акт прийому-передачі наданих послуг.

12.05.2016 між позивачем (Замовник) та ТОВ ТД Кременчукнафтопродуктсервіс (Перевізник) укладено договір №83 про перевезення вантажів автомобільним транспортом, за умовами якого перевізник зобов`язується доставляти ввірений йому для перевезення вантаж (нафтопродукти, вода для калібрування резервуарів АЗС) до пункту призначення та видавати його особі, яка має право на отримання вантажу, а також здійснювати відкачування й зливання нафтопродуктів, а Замовник зобов`язується оплатити перевезення та відкачування і/або зливання в повному обсязі та в порядку, який передбачений цим Договором.

20.05.2016 між ПАТ Дніпронафтопродукт (Перевізник) та ТОВ Фортуна Фінанс (Замовник) укладено договір №5539 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, за умовами якого Перевізник зобов`язується доставляти ввірений йому для перевезення вантаж до пункту призначення та видавати його особі, яка має право на отримання вантажу, а Замовник зобов`язується оплатити послуги перевезення в повному обсязі та в порядку, який передбачений цим Договором.

20.05.2016 між ТОВ Днєпртрансстрой (Перевізник) та позивачем (Замовник) укладено договір № 5626 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, за умовами кого Перевізник зобов`язується доставляти ввірений йому для перевезення вантаж до пункту призначення та видавати його особі, яка має право на отримання вантажу, а Замовник зобов`язується оплатити послуги перевезення в повному обсязі та в порядку, який передбачений цим Договором.

Надано: акти здачі-прийомки виконаних робіт, реєстри до акту виконаних робіт, додаткова угода, акт приймання-передачі виконаних послуг.

06.05.2016 між ТОВ Гілтон (Орендодавець) та позивачем (Орендар) укладено договори оренди автозаправної станції, за умовами якого Орендодавець зобов`язується передати, а Орендар прийняти в строкове оплатне користування на умовах оренди стаціонарну автозаправну станцію з обладнанням та устаткуванням.

06.05.2016 між ТОВ Промавтоматика (Орендодавець) та позивачем (Орендар) укладено договори оренди автозаправної станції, за умовами якого Орендодавець зобов`язується передати, а Орендар прийняти в строкове оплатне користування на умовах оренди стаціонарну автозаправну станцію з обладнанням та устаткуванням.

На підтвердження виконання умов договорів надано акт прийому-передачі АЗС з обладнання, товарно-транспортну накладну.

Згідно з наданими товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів транспортування здійснювалось ПАТ Дніпронафтопродукт , замовником і вантажоодержувачем є позивач, пунктом розвантаження - відповідна АЗС ТОВ Фортуна Фінанс .

Апеляційний суд встановив, що відповідно до наданого до перевірки журналу-ордеру по бухгалтерському рахунку 28.1 Товари на складі за липень 2016 року станом на 01.07.2016 залишки нафтопродуктів на складі (нафтобаза) відсутні.

У липні 2016 року оприбутковано, зокрема, Бензин А-92 у кількості 466893 кг вартістю 10'204'530,13грн., що відображено методом подвійного запису на кореспондуючих рахунках бухгалтерського обліку Дт.28.1 Товари на складі КТ.63.1.9 Розрахунки з постачальниками палива . Оприбутковане пальне, зокрема, Бензин А-92 у кількості 466893 кг вартістю 10'204'530,13грн., передано у липні 2016 року на автозаправочні станції, які перебувають у користуванні ТОВ Фортуна Фінанс відповідно до укладених договорів оренди, що відображено методом подвійного запису на кореспондуючих рахунках бухгалтерського обліку Дт.28.2 Товари в торгівлі Кт.28.1 Товари на складі . Відповідно до наданого до перевірки журнал-ордеру по бухгалтерському рахунку 28.1 Товари на складі за липень 2016 року станом на 31.07.2016 залишки нафтопродуктів на складі (нафтобаза) відсутні.

З огляду на зазначені факти та обставини колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що ТОВ Філін Прайм не мав жодного відношення до постачання нафтопродуктів позивачу, а документи на постачання (податкова, акцизна накладна і акт прийому-передачі) складені формально, лише в паперовому виді і не відображають реальної поставки, яка здійснювалась іншими підприємствами. Наявність договору, додаткової угоди, податкової і акцизної накладної не є підтвердженням реальності господарської операції, оскільки вказані документи не відображають рух активів контрагентів.

Положення статті 201 ПК України встановлює порядок складання та вимоги до податкових накладних.

За приписами пункту 201.1 зазначеної статті на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Оскільки розрахунки між сторонами не здійснювались, то за приписами пунктів 187.1, 201.1 ПК України податкова накладна повинна складатись на дату відвантаження товару.

Податкова накладна ТОФ Філін Прайм складена 31.07.2016, проте з товарно-транспортних накладних вбачається, що в цей день поставка не здійснювалась, тобто підстави для складання податкової накладної були відсутні. У дні ж безпосередніх поставок податкові накладні також не складались.

Разом з тим, позивач вказує, що надана йому ТОВ Філін Прайм податкова накладна від 31.07.2016 є зведеною.

Відповідно до пункту 19 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 у разі здійснення постачання товарів/послуг (крім здійснення операцій, визначених пунктом 44 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України), постачання яких має безперервний або ритмічний характер, постачальником (продавцем) може бути складена зведена податкова накладна, зокрема, покупцям - платникам податку - не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер, з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом періоду, за який складається така податкова накладна, протягом такого місяця;

У разі складання зведеної податкової накладної в графі "Зведена податкова накладна" робиться помітка "X".

Судом апеляційної інстанції досліджено копію податкової накладної та встановлено, що помітка "X" в графі "Зведена податкова накладна" відсутня, що не дає можливості визнати таку податкову накладну зведеною.

Згідно ж пункту 18 Порядку №1307 податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Проте, податкові накладні відповідно до зазначеного пункту Порядку №1307 не складались.

Суд врахував відсутність розрахунків між сторонами договору. При цьому, сума поставки складає більше 12'000'000грн. Як вказано судом, позивачем не надано жодних доказів щодо претензій до нього з боку ТОФ Філін Прайм .

Судом зауважено, що обставини стосовно декларування ТОВ Фортуна Фінанс податкових зобов`язань на адресу ТОВ Філін Прайм і ТОВ Дельта Фокс не перевірялись, оскільки зазначені відносини не були підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Зважаючи на правове регулювання правовідносин та встановлені судами обставини, суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку, що позивачем не доведено наявності підстав, з якими норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод. Відповідно, при прийнятті оскаржуваних рішень контролюючий орган діяв правомірно, у межах наданих йому повноважень. Таким чином, правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Суд касаційної інстанції вважає, що судом апеляційної інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи, судом повно встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надано їм належну правову оцінку на підставі норм закону. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна Фінанс" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 у справі №804/4444/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді ------------------- В.В. Хохуляк

------------------- Л.І. Бившева

------------------- Т.М. Шипуліна