Постанова

від 10.10.2017 по справі 916/3425/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2017 року Справа № 916/3425/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач ), Грек Б.М., Вовк І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан-Авто Одеса" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 та рішення господарського суду Одеської області від 12.01.2017 у справі № 916/3425/16 за позовомДержавного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Богдан-Авто Одеса" простягнення 279 480 грн., за участю представників

позивача: не з'явились,

відповідача: Тоцького Б.А.,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2016 року Державне підприємство "Морський торговельний порт "Южний" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан-Авто Одеса" про стягнення 164 000 грн. пені та 115 080 грн. штрафу за прострочення виконання зобов'язання за договором про поставку товару № Т/АВ-225 від 18.12.2015.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.01.2017, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.03.2017, позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 164 400 грн. пені та 115 080 грн. штрафу.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та передати справу на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Державним підприємством "Морський торговельний порт "Южний" (покупцем) та товариством з обмеженою відповідальністю "Богдан-Авто Одеса" (постачальником) 18.12.2015 укладено договір на поставку товару № Т/АВ-225, за умовами якого постачальник зобов'язується у 2015-2016 роках поставити покупцю товар, зазначений у специфікації, що є додатком № 1 до договору, відповідно до цього договору, а покупець - прийняти та оплатити такий товар.

Згідно з п. 1.2 договору найменування товару згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК016:2010 визначається як автомобілі пасажирські. Асортимент, кількість та ціна за одиницю товару визначені в додатку № 1 до договору.

Пунктом 4.1 договору сторони передбачили, що оплата ціни товару здійснюється прямим банківським переведенням коштів на рахунок постачальника наступним чином:

4.1.1 Покупець здійснює попередню оплату у розмірі 50 % ціни договору, протягом 10 (десяти) банківських днів з дня отримання виставленого Постачальником рахунку;

4.1.2 Покупець здійснює оплату решти 50 % ціни договору за фактом поставки товару, протягом 10 (десяти) банківських днів з дня отримання виставленого постачальником рахунку, після підписання акта приймання товару та надання постачальником повного пакету документації, передбаченої п. 2 додатка № 2 до договору.

Відповідно до п. 5.1. договору постачальник протягом 90 календарних днів з дня отримання передоплати від покупця у розмірі 50% ціни товару за договором поставляє покупцю товар відповідно до умов договору. Моментом поставки товару вважається момент одержання товару покупцем з оформленням прибуткових документів на складі постачальника. Постачальник несе ризик пошкодження або знищення товару до моменту поставки його покупцеві.

На виконання умов договору 23.12.2015 відповідно до виставленого відповідачем рахунку № ОД-0025317 від 21.12.2015 платіжним дорученням № 49180 від 21.12.2015 позивач перерахував 411 000 грн. - 50 % від вартості товару: за автомобіль мінівен пасажирський Hyundai Н-1 2.5 WGT 8 - Business 6МТ у кількості 1 (одна) штука на рахунок відповідача. Оплату решти 50 % ціни товару за фактом поставки було сплачено покупцем 29.12.2015 платіжним дорученням № 49427 від 28.12.2015.

В подальшому 30.12.2015 позивач відповідно до виставленого відповідачем рахунку № ОД-0025459 від 28.12.2015 платіжним дорученням № 49435 від 29.12.2015 за автомобілі мінівен пасажирський Hyundai Н-1 2.5 WGT 8 - Business 6МТ у кількості 2 (дві) штуки на рахунок відповідача перерахував 50 % вартості двох автомобілів, а саме: 822 000 грн.

Проте в порушення умов договору зазначені два автомобіля відповідач позивачу не поставив.

Відповідач звернувся до позивача з листом від 15.03.2016, в якому повідомив про те, що запропонований ним під час участі у конкурсних торгах на закупівлю "Автомобілі пасажирські" 06.11.2015 товар станом на березень 2016 року постачається заводом-виробником у дещо зміненій комплектації по відношенню до автомобілів, які постачалися раніше, і за зміненою ціною, враховуючи те, що відповідач діє на підставі дилерського договору та не є безпосереднім імпортером автомобілів запропонував позивачу укласти додаткову угоду щодо зміни ціни автомобілів.

Водночас позивач листом від 25.03.2016 відмовився від укладання додаткової угоди та наголосив на обов'язку відповідача виконати свої зобов'язання за договором.

Крім цього 25.05.2016 позивач звернувся до відповідача з претензією щодо перерахування штрафних санкцій за прострочення поставки товару за договором на суму 207 144 грн. та повернення передоплати/чи поставку товару у 7-денний строк.

У відповіді вих. № 36/06/16 від 14.06.2016 на претензію відповідач відхилив вимоги позивача з посиланням на те, що він не відмовляється від поставки товару, але в той же час не має змоги поставити залишок недопоставленого товару за ціною, визначеною договором. При цьому відповідач запропонував прийняти пропозицію придбати автомобілі Hyundai Н-1 2.5 CRDi VGT (8 seat WON) Tour 6 MY (16MY) у кількості 2 (дві) штуки за ціною 999 400 грн. за штуку.

В свою чергу позивач на таку пропозицію відповідача листом від 29.06.2016 № 3817/01/204/16 повідомив останнього про те, що пропозиція поставки зазначених двох автомобілів за ціною 999 400 грн. за штуку є неприйнятною, тому що не відповідає тій моделі автомобіля та тим характеристикам, які заявлені у договорі, та суперечить Закону України "Про здійснення державних закупівель". Також позивач повторно запропонував відповідачу перерахувати пеню та штраф за прострочення поставки товару, виконати поставку автомобілів або повернути попередню оплату у розмірі 50 % від ціни недопоставленого товару.

Відповідач 08.07.2016 виконав вимоги претензії від 25.05.2016 № 3080/01/102/16 в частині повернення позивачу попередньої оплати у розмірі 822 000 грн. (50 % від ціни недопоставленого товару).

Посилаючись на невиконання відповідачем вимоги щодо сплати пені та штрафу за порушення строку виконання зобов'язання з поставки товару, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з їх доведеності та обґрунтованості.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів з огляду на таке.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За приписами ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами обох інстанцій встановлено, що відповідач, враховуючи умови п. 5.1. договору, обумовлений договором товар зобов'язаний був поставити протягом 90 календарних днів з дня отримання передоплати від позивача. При цьому позивач передоплату у розмірі 822 000 грн. по непоставленому товару перерахував на рахунок відповідача 29.12.2015, тоді як 08.07.2016 останній повернув попередню оплату у зазначеному розмірі на вимогу позивача у зв'язку з непоставкою товару.

Згідно з п. 7.2 договору за порушення постачальником строку виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

У зв'язку з порушенням строку виконання зобов'язання з поставки товару позивач нарахував відповідачу пеню за період з 30.03.2016 по 07.07.2016 у розмірі 164 400 грн. та штраф у розмірі 7 % відсотків від перерахованої суми у розмірі 115 080 грн.

Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право учасників господарських відносин встановлювати інші ніж передбачено Цивільним кодексом України види забезпечення виконання зобов'язань визначено ч. 2 ст. 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності (договірної санкції) за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 22.11.2010 у справі № 14/80-09-2056.

Враховуючи викладене та беручи до уваги встановлений судами факт порушення відповідачем визначених договором строків поставки товару на суму 1 644 000 грн., колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про правомірність нарахування відповідачу 164 400 грн. пені та 115 080 грн. штрафу за прострочення виконання зобов'язання за договором.

При цьому колегія суддів враховує, що п. 7.2 договору відповідає ст. 231 Господарського кодексу України, відповідно до якої у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах - зокрема, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Викладені у касаційній скарзі доводи відповідача щодо наявності обставин для зменшення штрафних санкцій за приписами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України не можуть бути прийняті до уваги, оскільки виходять за межі перегляду справи касаційною інстанцією і зводяться до заперечень щодо здійсненої судами оцінки доказів у справі та намагання довести інші обставини, ніж встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, в той час як згідно з вимогами ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Інші доводи відповідача спростовані судом апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене колегія суддів касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування рішень господарських судів у даній справі, оскільки в межах касаційного провадження скаржником не доведено порушення або неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків місцевого та апеляційного господарських судів.

Керуючись ст.ст. 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 - без змін.

Головуючий суддя Могил С.К. Судді: Грек Б.М. Вовк І.В.