Постанова

від 05.10.2017 по справі 926/2346/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2017 р. Справа№ 926/2346/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

У судове засідання з'явились:

Від позивача : Атаманюк А.І.- представник;

Від відповідача-1: Бурносов Є.В.- представник;

Від відповідача-2: Комар А.Ю.- представник;

Від третьої особи-1: не з'явилися ;

Від третьої особи-2: Третяк М.А.- представник;

Від прокуратури: не з'явилися ;

розглянувши апеляційну скаргу Міністерства оборони України

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2016

у справі № 926/2346/16 (суддя Комарова О.С.)

за позовом: Приватного підприємства "Аскор Груп"

до 1) Державного підприємства Міністерства оборони України "Чернівецький металообробний завод"

2) Міністерства оборони України

за участю третьої особи-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради

третьої особи-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці

про визнання права на користування земельними ділянками, визнання частково недійсним державного акта на право постійного користування землею та визнання права на зміну правовідносин щодо земельних ділянок

за участі Заступника військового прокурора Чернівецького гарнізону

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Чернівецької області звернулося з позовною заявою Приватне підприємство "Аскор Груп" до Державного підприємства Міністерства оборони України "Чернівецький металообробний завод" та Міністерства оборони України за участю третьої особи-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради та третьої особи-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Квартирно - експлуатаційного відділу м. Чернівці про визнання права на користування земельними ділянками, визнання частково недійсним державного акта на право постійного користування землею та визнання права на зміну правовідносин щодо земельних ділянок.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі свідоцтв про придбання майна з прилюдних торгів від 02.07.2012 № 1308 та від 18.10.2012 № 2131 став власником майна, що складається з нежитлової будівлі на вул. Заводській, за номером 33 "В", що складається зі складу, літ. Д, площею 290,30 кв.м та майна, що складається з нежитлової будівлі на цеху випуску систем опалення літ. Г на вул. Заводській, за номером 33 "Б", загальною площею 1644,7 кв.м. Позивач зазначає, що право власності на зазначене майно за позивачем зареєстроване Чернівецьким комунальним обласним бюро технічної інвентаризації 18.07.2012 за № 36429257, про що в книзі 166 зроблено запис № 1266/471 та 20.11.2012 за № 36564475, про що в книзі 167 зроблено запис № 1511/10319. Проте, земля під спорудами, право власності на які перейшло до позивача, як нового набувача, перебуває в постійному користуванні у відповідача-1, а відповідачами-1, 2 добровільно не здійснюються процедури встановлені, земельним, господарським, цивільним та спеціальним законодавством, в частині регламентації діяльності відповідача-2 з питань землекористування на користь позивача. Позивач стверджує, що відповідачі-1, 2 протиправною бездіяльністю порушують право позивача у сфері реального набуття та реалізації права на виділення та користування земельними ділянками для здійснення господарської діяльності.

12.08.2016 ухвалою Господарського суду Чернівецької області порушено провадження у справі № 926/2346/16.

20.09.2016 ухвалою Господарського суду Чернівецької області справу № 926/2346/16 передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2016 позов Приватного підприємства "Аскор Груп" задоволено повністю.

Провадження у справі №926/2346/16 за позовом Приватного підприємства "Аскор Груп" до відповідача-1: Державного підприємства Міністерства оборони України "Чернівецький металообробний завод", відповідача-2: Міністерства оборони України, за участю третьої особи-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, третьої особи-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Квартирно-експлуатаційного відділу про визнання права на користування земельними ділянками, визнання частково недійсним державного акта на право постійного користування землею та визнання права на зміну правовідносин щодо земельних ділянок, припинено в частині позовних вимог про: визнання недійсним та припинення дії Державного акта серії І-ЧВ №001088 на право постійного користування землею від 17 серпня 1998 року, виданого за рішенням виконкому Чернівецької міської ради від 17 березня 1998 року за №231/6 в частині земельних ділянок, розташованих за адресо: місто Чернівці, вулиця Заводська, №33-Б та №33-В у відповідності до кадастрових планів зазначених земельних ділянок; визнання права ПП "Аскор Груп" на зміну правовідносин щодо користування земельними ділянками, розташованими за адресою: місто Чернівці, вулиця Заводська, №33-Б та №33-В згідно кадастрових планів зазначених земельних ділянок у відповідності до статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України.

Визнано право Приватного підприємства "Аскор Груп" на передачу в користування (оренду) земельними ділянками для обслуговування виробничих приміщень та будівель, які розташовані за адресою: м. Чернівці, вулиця Заводська, №33-Б та №33-В у відповідності до складених кадастрових планів зазначених земельних ділянок.

Присуджено до стягнення з Державного підприємства Міністерства оборони України "Чернівецький металообробний завод" на користь Приватного підприємства "Аскор Груп" судовий збір - 689,00 грн.

Присуджено до стягнення з Міністерства оборони України на користь Приватного підприємства "Аскор Груп" судовий збір - 689,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач-2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх.09-08,1/445/17 від 13.01.2017), в якій просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач - 2 зазначає, що судом першої інстанції не враховано що земельні ділянки розташовані за адресою м. Чернівці, вул. Заводська, 33-В та 33-Б є частиною земельної ділянки по вулиці Заводській, 33 загальною площею 12,2577 га, наданої 17.03.1998 рішенням Виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 231/6 "Про надання і передачу земельних ділянок, припинення права користування земельними ділянками та внесення змін в раніше прийняті рішення" в постійне користування Чернівецькому металообробному заводу № 70, правонаступником якого є Державне підприємство Міністерства оборони України, для виробничих потреб. І на яку 17.08.1998 Чернівецькою міською радою народних депутатів видано Чернівецькому металообробному заводу № 70, Державний акт на право постійного користування землею серії І-ЧВ № 001088.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 повернуто Міністерству оборони України оригінал апеляційної скарги з доданими матеріалами.

Не погоджуючись з даною ухвалою Міністерство оборони України 27.03.2017 звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.

Постановою Вищого господарського суду України, задоволено касаційну скаргу Міністерства оборони України матеріали справи №926/2346/16 було скеровано до Київського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному голову апеляційну скаргу Міністерства оборони України у справі №926/2346/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді: Отрюха Б.В., суддів: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2017 апеляційну скаргу Міністерства оборони України прийнято до провадження та призначено до розгляду на 06.07.2017.

Розпорядженням начальника управління Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2017 № 09-53/2545/17, у зв'язку із перебування судді Михальської Ю.Б., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 926/2346/16.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу Міністерства оборони України у справі № 926/2346/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Скрипка І.М. та Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2017 апеляційну скаргу Міністерства оборони України прийнято до провадження новою колегією суддів.

В судове засідання, призначене на 06.07.2017, повноважні представники позивача, відповідача-1, третьої особи-1 та третьої особи-2 не з'явилися. Представник відповідача-2 не заперечувала проти відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2017 розгляд справи відкладено на 05.09.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2017 виправлено допущену описку у резолютивній частині ухвали Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2017 де вказано, що замість відкласти на 05.09.2017 читати відкласти на 08.08.2017.

Розпорядженням начальника управління Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2017 № 09-53/3048/17, у зв'язку із перебування судді Скрипки І.М., яка не є головуючою суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 926/2346/16.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу Міністерства оборони України у справі №926/2346/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Отрюха Б.В, суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2017 апеляційну скаргу Міністерства оборони України прийнято до провадження у визначеному складі суду та відкладено розгляд справи на 05.10.2017.

05.10.2017 через відділ документального забезпечення суду від КЕВ міста Чернівці надійшло пояснення до апеляційної скарги Міністерства оборони України, в яких квартирно - експлуатаційний відділ міста Чернівці підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі Міністерства оборони України, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2016 у справі № 926/2346/17 та відмовити у задоволенні позовної заяви ПП "Аскор Груп"в повному обсязі.

В судовому засіданні 05.10.2017 представники відповідача-1, відповідача-2 та третьої особи-2 надали свої пояснення по суті спору, підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі Міністерства оборони України, просили її задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні 05.10.2017 надав свої пояснення по суті спору та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу Міністерства оборони України без задоволення.

Крім того, представником позивача в судовому засіданні було подано супровідний лист з проханням про долучення до матеріалів справи, копії кадастрового плану земельної ділянки та загальний план земельної ділянки Чернівецького металообробного заводу.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Частиною 1 ст. 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Колегія суддів в порядку статтей 43 ГПК України та 34 ГПК України оглянула та долучила даний лист до матеріалів справи.

Повноважні представники прокуратури, третьої особи-1 в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Як зазначено у пункті 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Відповідно до пункту 3.9.1. вказаної постанови, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 лютого 2013 року № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.

Як вбачається із матеріалів справи, копії ухвал Київського апеляційного господарського суду у справі № 926/2346/16 були надіслані учасникам судового процесу на адреси, зазначені в апеляційній скарзі, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвал.

Вислухавши думку представників позивача, відповідача-1, відповідача-2 та третьої особи - 2, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників прокуратури та третьої особи-1, які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.03.1998 рішенням Виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 231/6 "Про надання і передачу земельних ділянок, припинення права користування земельними ділянками та внесення змін в раніше прийняті рішення" Чернівецькому металообробному заводу № 70 надано в постійне користування земельну ділянку по вул. Заводській, 33 загальною площею 12,2577 га для виробничих потреб.

На виконання зазначеного рішення 17.08.1998 Чернівецькою міською радою народних депутатів видано Чернівецькому металообробному заводу № 70, правонаступником якого є Державне підприємство Міністерства оборони України "Чернівецький металообробний завод" (відповідач-1), Державний акт на право постійного користування землею серії І-ЧВ № 001088.

04.07.2012 Приватним підприємством "Аскор Груп" на підставі Акта про проведення прилюдних торгів, затвердженого старшим державним виконавцем Садгірського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції від 02 липня 2012 року, як переможцем торгів, було придбано нерухоме майно - нежитлову будівлю - складу, загальною площею 290,30 кв.м, що розташоване за адресою: м. Чернівці, вул. Заводська, 33-В.

Право власності на зазначене майно за позивачем зареєстроване Чернівецьким комунальним обласним бюро технічної інвентаризації 18.07.2012 за № 36429257, про що в книзі 166 зроблено запис № 1266/471.

03.09.2012 відповідно до Акту приймання-передачі об'єкта нерухомості Державне підприємство Міністерства оборони України "Чернівецький металообробний завод" передав, а позивач прийняв нежитлову споруду - склад площею 290,30 кв.м разом з земельною ділянкою, згідно з кадастровим планом загальною площею 0, 3737 га, що розташована за адресою: м. Чернівці, вул. Заводська, 33-В.

19.10.2012 Приватним підприємством "Аскор Груп" на підставі Акта про реалізацію нерухомого майна з прилюдних торгів, затвердженого начальником відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області від 18.10.2012, як переможцем торгів було придбано нерухоме майно - нежитлові будівлі цеху випуску систем опалення, загальною площею 1644,7 кв.м, що розташований, що розташоване за адресою: м. Чернівці, вул. Заводська, 33-Б.

Право власності на зазначене майно за позивачем зареєстроване Чернівецьким комунальним обласним бюро технічної інвентаризації 20.11.2012 за № 36564475, про що в книзі 167 зроблено запис № 1511/10319.

15.11.2012 відповідно Акту приймання-передачі об'єкта - нерухомості Державне підприємство Міністерства оборони України "Чернівецький металообробний завод" (відповідач-1) передав, а позивач прийняв нежитлову споруду - склад площею 1 644,7 кв.м разом з земельною ділянкою, згідно з кадастровим планом загальною площею 0,4252 га, що розташована за адресою: м. Чернівці, вул. Заводська, 33-Б.

24.07.2013 директором Державного підприємства Міністерства оборони України "Чернівецький металообробний завод" - Біликом Романом Миколою-Володимировичем у зв'язку з переходом права власності на нерухоме майно, а саме: на цех випуску систем опалення, розташований за адресою: м. Чернівці, вул. Заводська, 33-Б та на склад, розташований за адресою: м. Чернівці, вул. Заводська, 33-В були надані згоди від імені Державного підприємства Міністерства оборони України "Чернівецький металообробний завод" на вилучення з постійного користування земельних ділянок площею 0,4984 га та 0,3808 га, які знаходяться під даними нерухомими об'єктами, згідно кадастрових планів, розроблених 18.06.2013 року на користь Приватного підприємства "Аскор Груп", що викладені у заявах, посвідчених державним нотаріусом Другої чернівецької державної нотаріальної контори - Суружіу Н.Д. (копії містяться в матеріалах справи).

Позивач вказує, що спірні земельні ділянки є частинами земельної ділянки, наданої відповідачу-1 відповідно до рішення Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 17 березня 1998 року №231/6 і виданим ним Державним актом на право постійного користування землею від 17 серпня 1998 року серії І-ЧВ №001088, загальною площею 12, 2517 га і відносяться до земель оборони.

Позивач зазначає, що з метою упорядкування земельних відносин в порядку, передбаченому чинним законодавством України та правильного нарахування і сплати земельного податку, щодо належного позивачеві нерухомого майна, останній звертався до Чернівецької обласної державної адміністрації, Чернівецької міської ради, Міністерства оборони, Головного управління Держземагентства у Чернівецькій області, Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин з проханням про вилучення земельних ділянок у користувача, про надання дозволу на складання проектів відведення земельних ділянок несільськогосподарського призначення, передачу їх в оренду позивачу для обслуговування нежитлових виробничих приміщень на 49 років, присвоєння цим земельним ділянкам кадастрових номерів, оформлення відповідних правовстановлюючих правочинів, зокрема, договорів оренди землі, розрахунки по сплаті орендної плати та відповідно податків до бюджету.

Втім, листами-відповідями Чернівецької обласної державної адміністрації, Головного управління Держземагентства у Чернівецькій області, Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин позивачу було відмовлено у вилученні земельних ділянок у користувача, наданні дозволу на складання проектів відведення земельних ділянок несільськогосподарського призначення, передачу їх в оренду позивачу для обслуговування нежитлових виробничих приміщень на 49 років, присвоєння спірним земельним ділянкам кадастрових номерів, оформлення відповідних правовстановлюючих правочинів з підстав того, що відповідачем-1 не виготовлена реєстраційна справа по присвоєнню кадастрового номеру на земельну ділянку по вул. Заводській, 33 у місті Чернівці відповідно до Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, а також статус земельної ділянки, яка відноситься до земель оборони носить особливий характер щодо порядку та способу вилучення земельних ділянок на користь третіх осіб.

В подальшому, Приватне підприємство "Аскор Груп" звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України "Чернівецький металообробний завод" про зобов'язання виготовити реєстраційну справу по присвоєнню кадастрового номеру земельної ділянки по вул. Заводський, 33, м. Чернівці, та надання згоди на вилучення (відчуження) на користь ПП "Аскор Груп" земельних ділянок, розташованих по вул. Заводській, 33-Б та 33-В, м. Чернівці, згідно кадастрових планів їх відведення.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 16.06.2016 у справі № 926/775/16 відмовлено в позові Приватного підприємства "Аскор Груп" до Державного підприємства Міністерства оборони України "Чернівецький металообробний завод" про зобов'язання виготовити реєстраційну справу по присвоєнню кадастрового номеру земельної ділянки по вул. Заводський, 33, м. Чернівці, та надання згоди на вилучення (відчуження) на користь ПП "Аскор Груп" земельних ділянок, розташованих по вул. Заводській, 33-Б та 33-В, м. Чернівці, згідно кадастрових планів їх відведення.

Згідно із статтею 34 ЗУ "Про Державний земельний кадастр" на кадастровому плані земельної ділянки відображаються:

площа земельної ділянки;

зовнішні межі земельної ділянки (із зазначенням суміжних земельних ділянок, їх власників, користувачів суміжних земельних ділянок державної чи комунальної власності);

координати поворотних точок земельної ділянки;

лінійні проміри між поворотними точками меж земельної ділянки;

кадастровий номер земельної ділянки;

кадастрові номери суміжних земельних ділянок (за наявності);

межі земельних угідь;

межі частин земельних ділянок, на які поширюється дія обмежень у використанні земельних ділянок, права суборенди, сервітуту;

контури об'єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці.

Таблиці із зазначенням координат усіх поворотних точок меж земельної ділянки, переліку земельних угідь, їх площ, відомостей про цільове призначення земельної ділянки та розробника документації із землеустрою на земельну ділянку є невід'ємною частиною кадастрового плану земельної ділянки.

2. Кадастровий план земельної ділянки складається при формуванні земельної ділянки у паперовій та електронній (цифровій) формі.

3. Порядок складання та затвердження вимог до оформлення кадастрових планів земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.

4. У разі зміни відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, власнику (користувачу) земельної ділянки за його заявою Державний кадастровий реєстратор видає Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, складовою частиною якого є кадастровий план, що містить внесені відомості.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З наявних в матеріалах справи копій кадастрових планів земельних ділянок, розташованих по вул. Заводській, 33-Б та 33-В, м. Чернівці, вбачається, що вони не пройшли державної реєстрації та їм відповідно не присвоєно кадастрові номера земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що кадастрові плани земельних ділянок, по вул. Заводській, 33-Б та 33-В, м. Чернівці які взято до уваги судом першої інстанції та покладено в основу оскаржуваного рішення, не пройшли державної реєстрації в органах реєстрації, а тому не мають юридичної сили, тобто не відповідають вимогам статті 36 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Звертаючись до суду, позивач самостійно обирає спосіб захисту, передбачений ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно із статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України, права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності права; визнання недійсними господарських угод; відновлення становища; припинення дій; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних і оперативно-господарських санкцій; установлення, зміни та припинення господарських правовідносин.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

З матеріалів справи вбачається, що право постійного користування спірною земельною ділянкою було зареєстроване за Чернівецьким металообробним заводом на підставі рішення Чернівецької міської ради № 231/6 від 17.03.1998 підтвердженням чого являється державний акт на право постійного користування землею від 17.08.1998 серії І-ЧВ № 001088.

Частиною 1 статті 77 ЗУ України передбачено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Згідно із частиною 4 статті 77 ЗК України порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування (ч. 2 ст. 2 ЗУ "Про правовий режим майна у Збройних Силах України").

Проте, судом першої інстанції не взято до уваги відсутність згоди Міністерства оборони України на припинення права постійного користування земельних ділянок площею 0,4984 та та 0,3808 та та не досліджено наявність (відсутність) повноважень керівника Державного підприємства Міністерства оборони України "Чернівецький металообробний завод" шодо надання згоди на вилучення з постійного користування зазначених земельних ділянок. Відтак має місце порушення права Міністерства оборони України фактом необгрунтованої передачі земельних ділянок із складу земель оборони.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України" унормовано, що земля, закріплена за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю.

Частиною 1 статті 19 Земельного кодексу України визначено положення щодо поділу земель України за цільовим призначенням на відповідні категорії, серед яких, зокрема, і землі оборони.

Згідно із статтею 18 Земельного кодексу України, форма власності на землю та її цільове призначення визначають правовий режим земель, суб'єктний склад земельних правовідносин, а відтак і особливості їх правового регулювання За змістом статті 1 Закону України "Про використання земель оборони" та статті 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово- навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Пунктом 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (із змінами), порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою, зокрема, для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, а також визнання недійсними угод щодо відповідних земельних ділянок (стаття 21 Земельного кодексу України).

Статтями 4-2, 43 ГПК України та пунктів 1, 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" визначено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.

Проте, всупереч пункту 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", вбачається, що оскаржуване рішення не ґрунтується на належній правовій кваліфікації відносин сторін.

Відповідно до пункту 25 Положення про порядок надання в користування земель(земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основними правилами користування наданими землями, затвердженими наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 № 483 облік усіх земель, наданих для потреб Міністерства оборони України, здійснюється згідно з Керівництвом по обліку земель (земельних ділянок) в квартирно-експлуатаційній службі Збройних Сил України.

Згідно із пунктами 1.1. - 1.5. Керівництва по обліку земель (земельних ділянок) в квартирно-експлуатаційній службі Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 № 483, землі, які використовують Збройні Сили України, є державної власністю. Вони підлягають обов'язковому обліку, цільовому використанню і правильному утриманню. Облік земель повинен бути своєчасним, повним, достовірним і точним. Облік земель в органах квартирно-експлуатаційної служби ведеться з метою своєчасного забезпечення відповідних посадових осіб, органів квартирно- експлуатаційної служби, а також відповідних рад, в адміністративних межах яких знаходиться землекористувач, даними про наявність, рух і якісний стан земель, контролю за збереженістю, законністю, доцільністю і ефективністю використання земель, підготовки вихідних даних для складання облікових документів, встановлених табелем термінових донесень будівельно-квартирних органів Міністерства оборони України. Облік земель складається з оформлення встановлених документів на право користування і здійснення правильних і своєчасних записів у книгах (картках) обліку (накопичувачах інформації в електронно-обчислювальних машинах) всіх операцій, пов'язаних з прийомом (передачею), зміною якісного стану і зняттям з обліку земельних ділянок. Облік земель в органах квартирно-експлуатаційної служби ведеться згідно з даними, що включаються то земельно-кадастрової документації.

Ведення обліку земель за іншими положеннями і формами документів забороняється.

Пунктами 23, 28 Положення визначено, що відповідальність за цільове використання земель, наданих для потреб Збройних Сил України, покладається на безпосереднього землекористувача і органи квартирно-експлуатаційної служби та інженерне управління Військово-Морських Сил України. Відомчий контроль за використанням і охороною земель, наданих в користування Збройним Силам України, здійснюють Головне управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України, Головне квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України, інженерне управління Військово- Морських Сил України, квартирно-експлуатаційні управління військових округів, квартирно-експлуатаційний відділ Північного оперативно-територіального командування, квартирно-експлуатаційні частини, районів, відділення морської інженерної служби.

Загальна площа земельної ділянки військового містечка № 39 за адресою: місто Чернівці, вул. Заводська, 33 -12,2577 га. Відповідно до даних за Формою Ф-405А військове містечко № 39 перебуває на кількісному обліку КЕВ м. Чернівці.

03.02.2016 наказом Начальника Чернівецького гарнізону № 6 "Про закріплення земельних ділянок за військовими частинами та установами гарнізону" земельна ділянка загальною площею 12,2577 га військового містечка №39 закріплена за ДП МОУ "Чернівецький металообробний завод" та перебуває на його бухгалтерському обліку.

Право постійного користування земельною ділянкою за Міністерством оборони закріплено на підставі рішення Чернівецького МВК № 595/18 від 18.09.1979 та рішення Чернівецького МВК від 03.05.1983 № 305/12.

Державний акт на користування земельною ділянкою серії І-ЧВ № 001088 від 17.03.1998 на земельну ділянку площею 12,2577. Згідно з даними Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, площа земельної ділянки військового містечка № 39 складає 12,2577 га, що підтверджується актом звірки на 01.06.2015.

Державний акт на право постійного користування на момент передачі нерухомого майна не скасовано та не змінено, крім того акти передачі нерухомого майна до КЕВ м. Чернівці, розрахунки стосовно розміру земельної ділянки, необхідної для обслуговування переданого нерухомого майна, не надавались та не узгоджувались.

Як вже зазначалося вище, особами, визначеними у пункті 45 Положення, дозвіл чи погодження на передачу земель ПП "Аскор Груп" не надавалося.

Таким чином, відсутні висновки стверджувати, що передача Державним підприємством Міністерства оборони України "Чернівецький металообробний завод" земельних ділянок площею 0,4252 га та 0,3737 га Приватному підприємству "Аскор Груп" відбулася в законному порядку немає підстав. Як немає підстав вважати, що директор Державного підприємства Міністерства оборони України "Чернівецький металообробний завод" мав повноваження надавати згоду на вилучення з постійного користування земельних ділянок площею 0,4984 га та 0,3808 га, згідно кадастрових планів, розроблених 18.06.2013 на користь Приватного підприємства "Аскор Груп" завод у зв'язку з переходом права власності на нерухоме майно, а саме: на цех випуску систем опалення, розташований за адресою: м. Чернівці, вул. Заводська, 33-Б та на склад, розташований за адресою: м. Чернівці, вул. Заводська, 33-В.

Оскільки, саме Міністерство оборони України, яке відповідно до підпунктів 104, 105 приймає рішення про створення, реорганізацію і ліквідацію підприємств, установ і організацій, які належать до сфери управління Міноборони, в установленому порядку здійснює затвердження положень про них (їх статутів), призначення на посаду та звільнення з посади їх керівників, укладення і розірвання з ними контрактів та контроль за дотриманням ними вимог контрактів; здійснює в межах повноважень, передбачених законом, інші функції з управління об'єктами державної власності, які належать до сфери управління Міноборони, має вирішувати питання про надання згоди на вилучення з постійного користування земельних ділянок, що належать до земель оборони.

Крім того, в мотивувальній частині рішення суд першої інстанції викладено посилання на статтю 377 Цивільного кодексу України, згідно якої до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача

Переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

З матеріалів справи чітко вбачається, що позивач набув права власності на будівлі, розташовані в межах земельної ділянки площею 12,2577 га, що належить до земель оборони, і що площа зазначених будівель становить 1 644,7 кв.м та 290,30 кв.м. Відтак, загальна площа земельних ділянок, зайнятих будівлями, становить 1935 кв.м (0,1935 га).

Тоді як, загальна ж площа земельних ділянок, право на користування якими визнано судовим рішенням за позивачем становить 8792 кв. м або 0,8792 га, тобто у рази більша.

В матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили, що різниця, а саме 0, 7147 га є частиною земельної ділянки, дійсно необхідною для обслуговування будівель, право власності на які набув позивач.

Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, вищенаведених вимог чинного законодавства не дотримався та допустив порушення норм матеріального права та процесуального права, що, в свою чергу, позбавило права відповідача на захист своїх прав та законних інтересів, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що господарським судом повно досліджувалися матеріали справи.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно з п. 10 ч. 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у постанові має бути зазначено новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Враховуючи викладене, у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи судом першої інстанції, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2016 у справі № 926/2346/16 підлягає скасуванню, апеляційна скарга Міністерства оборони України підлягає задоволенню, в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2016 у справі № 926/2346/16 задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2016 у справі № 926/2346/16 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Аскор Груп" (58007, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Заводська, 33 Б, код: 37978205) в доход Державного бюджету 1515, 80 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу виконавчого документа доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 926/2346/16 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко