Рішення

від 10.10.2017 по справі 923/850/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2017 року Справа № 923/850/17

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., при секретарі судового засідання Бєловій О.С., розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства Фірма "Югєвротранс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агат-Південь"

про стягнення 129786,14 грн,

за участі представників сторін:

від позивача – не з'явився,

від відповідача – не з'явився,

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство «Югєвротранс» звернулося до суду з позовом, спрямованим до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат-Південь», про стягнення 129786,14 грн, з яких: 91250 грн основної заборгованості, 2485,99 грн річних, 14600 грн інфляційних та 214502,15 грн пені; нарахованих у зв'язку з невиконанням зобов'язань по своєчасній сплаті наданих послуг з перевезення вантажів за договором № 28/07/01 від 28.07.2016.

Відповідачем відзив на позов не наданий, а тому справа розглянута за наявними в ній матеріалами, наданими позивачем.

Ухвалою суду від 07.09.2017 порушене провадження у даній справі та її розгляд призначений на 19.09.2017 із зобов'язанням сторін забезпечити явку представників в судове засідання, проте у вказаний час представники сторін не з'явився та про причини неявки суду не повідомили, а тому розгляд справи був відкладений до 10.10.2017. У вказаний час представники сторін вдруге не прибули, а тому справа розглянута без їх участі.

Крім викладеного судом встановлено, що 28.07.2016 між ПП «Югєвротранс» та ТОВ «Агат-Південь» укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 28/07/01, за умовами якого позивач зобов'язався організувати та забезпечити на замовлення відповідача перевезення вантажу з пункту завантаження в Україні до пункту розвантаження у Білорусії.

За змістом пункту 2.1. договору сторонами обумовлено, що вартість послуг з перевезення, форма та строки оплати визначаються заявками на перевезення, а за пунктом 2.2. – відповідач зобов'язаний сплатити вартість послуг в повному обсязі протягом строку, вказаного у заявці, але не пізніше 15 календарних днів після дати отримання вантажу його отримувачем.

На виконання умов договору між сторонами складені дві заявки: 1) № 28/07/01 від 28.07.2016 на перевезення 20 т вантажу, вартістю послуг 1800 доларів США по курсу Національного Банку України; 2) № 01/08/01 від 01.08.2016 на перевезення 20 т вантажу, вартістю послуг 1850 доларів США по курсу Національного Банку України; а також акти надання послуг: 1) № 298 від 03.08.2016, за яким позивачем надано послуги з перевезення на суму 45000 грн; 2) № 301 від 06.08.2016 – на суму 46250 грн. Доставка вантажу також підтверджується товарно-транспортними накладними, наявними в матеріалах справи.

З метою оплати вартості наданих послуг позивачем виставлені рахунки № 298 від 03.08.2016 на суму 45000 грн та № 301 від 06.08.2016 на суму 46250 грн, проте на час розгляду справи в суді вони відповідачем не сплачені, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 91250 грн.

Аналіз тексту договору, докази на його виконання та правовідносини, які існували між сторонами, свідчать, що між ними укладено договір, який за своєю юридичною природою є договором перевезення вантажу.

Зокрема, згідно до приписів статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо).

У відповідності до положень частини 7 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається, а тому несвоєчасна оплата вартості поставленого товару є порушенням взятих відповідачем на себе зобов'язань та вказаних правових положень.

Через несвоєчасне виконання зобов'язання щодо оплати вартості послуг позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нараховані 14600 грн інфляційних за період з 01.09.2016 по 30.06.2017 та 2485,99 грн річних за період: по акту № 298 з 18.08.2016 по 17.07.2017; по акту № 301 з 23.08.2016 по 17.07.2017; відповідно до наданих розрахунків.

Вирішуючи обґрунтованість та підставність нарахування інфляційних та річних, суд зазначає, що у відповідності до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Положення статті 625, як відповідальність за невиконання грошового зобов'язання, підлягають застосування поза межами договірних відносин, не потребують додаткового договірного врегулювання, оскільки інфляційні нарахування, не являючись штрафною санкцією, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення їх сплати, а річні – також, не являючись штрафною санкцією, виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічне сприйняття правових приписів статті 625 ЦК України надане в пунктах 3.1. та 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

Перевіривши розрахунки річних та інфляційних, суд зазначає, що вони розраховані правомірно.

Таким чином, відповідач, як особа, яка не виконала грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити позивачу поряд з основним зобов'язанням 14600 грн інфляційних та 2485,99 грн річних, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Позивачем також нарахована пеня в розмірі 21450,15 грн за період з 29.09.2016 по 07.07.2017 виходячи з положень пункту 3.6. договору перевезення, за яким за сторонами погоджено, що за несвоєчасну сплату вартості послуг замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за період прострочення.

Вирішуючи спір в цій частині позовних вимог, суд зазначає, що за статтею 230 Господарського кодексу України неустойкою є грошова сума, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Поряд з цим, згідно із частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В даному випадку шестимісячним строком можливого нарахування пені за актом про надання послуг № 298 є період з 18.08.2016 по 18.02.2017, а за актом № 301 – період з 23.08.2016 по 23.02.2017.

Зокрема, за ці періоди пеня складає:

- за актом № 298 – 6581,27 грн, виходячи з розрахунку:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

4500018.08.2016 - 15.09.20162915,5 %0,085 %1105,33

4500016.09.2016 - 27.10.20164215 %0,082 %1549,18

4500028.10.2016 - 08.12.20164214 %0,077 %1445,90

4500009.12.2016 - 26.01.20174914 %0,077 %1686,89

4500027.01.2017 - 18.02.20172314 %0,077 %793,97

- за актом № 301 – 6745,61 грн, виходячи з розрахунку:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

4625023.08.2016 - 15.09.20162415,5 %0,085 %940,16

4625016.09.2016 - 27.10.20164215 %0,082 %1592,21

4625028.10.2016 - 08.12.20164214 %0,077 %1486,07

4625009.12.2016 - 26.01.20174914 %0,077 %1733,74

4625027.01.2017 - 23.02.20172814 %0,077 %993,42

Таким чином, оскільки відповідач несвоєчасно виконав зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг, він зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 13326,88 грн, а тому позовні вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню.

Разом з тим позовні вимоги в іншій сумі нарахованої пені задоволенню не підлягають, оскільки вона нарахована поза межами шестимісячного строку, встановленого приписами частини 6 статті 230 ГК України.

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, з урахуванням факту несплати відповідачем спірної суми в добровільному порядку, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат у відповідності до приписів статті 49 ГПК України суд зазначає, що оскільки спір виник з вини відповідача, а позовні вимоги підлягають задоволенню частково, судовий збір у розмірі 1824,94 грн покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, виходячи з 93,74% задоволених вимог від суми заявленої до стягнення.

З урахуванням вказаних правових норм керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,

                                        в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат-Південь» (75100 Херсонська область, м. Олешки, вул. Гвардійська, буд. 8; ідентифікаційний код 40404390) на користь Приватного підприємства «Югєвротранс» (65005 м. Одеса, вул. Дальницька, буд. 39; ідентифікаційний номер 25422469) – 91250 грн основної заборгованості, 2485,99 грн річних, 14600 грн інфляційних, 13326,88 грн пені та 1824,94 грн компенсації по сплаті судового збору.

3.В іншій частині позову в задоволенні позовних вимог відмовити.

Дата підпису рішення – 11.10.2017

                               Суддя                     М.К. Закурін