Постанова

від 20.03.2018 по справі 923/850/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року Справа № 923/850/17 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Бєляновського В.В.,

суддів: Величко Т.А., Поліщук Л.В.

при секретарі - Клименко О.В.

за участю представників:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агат-Південь"

на рішення господарського суду Херсонської області від 10.10.2017 року, суддя в І інстанції Закурін М.К., повний текст якого було складено 11.10.2017 року в м. Херсоні,

у справі № 923/850/17

за позовом: Приватного підприємства Фірма "Югєвротранс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агат-Південь"

про стягнення 129786,14 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року Приватне підприємство Фірма "Югєвротранс" звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агат-Південь" про стягнення 91 250 грн. основного боргу, 21450,15 грн. пені, 14 600 грн. втрат від інфляції та 2 485,99 грн. 3% річних, які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем свого обов'язку щодо оплати у повному обсязі наданих позивачем послуг по організації перевезення вантажу згідно з договором про надання транспортно-експедиційних послуг № 28/07/01 від 28.07.2016р.

Відзиву на позовну заяву та доказів в обґрунтування заперечень проти позову від відповідача не надходило.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 10.10.2017 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Агат-Південь» на користь ПП «Югєвротранс» 91250 грн. основної заборгованості, 2485,99 грн. річних, 14600 грн. інфляційних, 13 326,88 грн. пені та 1824,94 грн. компенсації по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Судове рішення мотивовано приписами ст. ст. 193, 232, 307 ГК України, ст. ст. 549, 625 ЦК України, в порушення яких відповідач не надав належних доказів виконання своїх зобов'язань за укладеним договором щодо оплати у повному обсязі наданих позивачем послуг по організації перевезення вантажу, отже, наявний борг, а також пеня, втрати від інфляції та 3% річних підлягають стягненню на користь позивача.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ТОВ "Агат-Південь" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права просить його скасувати повністю та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою скаржник вказує те, що суд не повідомив його належним чином про час і місце розгляду позову, у зв'язку з чим він не мав можливості подати свої заперечення на позов, а також скористатися своїми правами; позивачем в обґрунтування позову були надані суду підроблені документи, які містять неправдиві відомості про начебто надані йому послуги транспортно-експедиційного характеру, а судом не було витребувано їх оригінали.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим. При цьому, позивач наголошує на тому, що посилання відповідача на надання позивачем підроблених документів є взагалі винятковим цинізмом, оскільки усі ці документи отримані від відповідача та підписані саме відповідачем. Зазначені дії відповідача є спробою ввести суд в оману, затягнути розгляд справи, що є зловживанням процесуальними правами, тобто вчиненням дій з метою перешкоджання судочинству.

Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони в порядку передбаченому ст. ст. 120, 121 ГПК України заздалегідь були повідомлені належним чином, проте не скористалися наданим законом правом на участь своїх представників в засіданні суду. Враховуючи, що частиною 12 ст. 270 ГПК передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідивши наявні у справі матеріали, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

До апеляційного суду від відповідача надійшло клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи для вирішення питання чи виконаний підпис на договорі, актах та заявках від імені ОСОБА_1 цією чи іншою особою.

Вказане клопотання визнано судом необґрунтованим та відхилено з огляду на те, що заявником не доведено необхідність призначення відповідної почеркознавчої експертизи для роз'яснення питання, яке не входить до предмета доказування у даній справі за заявленими підставами та предметом позову. Також колегія суддів враховує, що з таким клопотанням відповідач до суду першої інстанції не звертався, а наявні у справі належні докази є цілком достатніми для перегляду даної справи в апеляційному порядку відповідно до ст. 269 ГПК України.

Також, на електронну адресу апеляційного суду від відповідача надійшло клопотання про перенесення судового засідання на інший час у зв'язку з неможливістю безпосередньої участі у судовому засіданні через штормове попередження на Херсонщині. Вказане клопотання судом відхилено з огляду на те, що по-перше, воно об'єктивно нічим не підтверджене, а по-друге, відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України зазначена справа є малозначною та згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, про що було зазначено в ухвалі суду від 31.01.2018р. Суд апеляційної інстанції не визнавав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а відповідач з клопотанням про розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні за його участю до суду не звертався.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.07.2016 року між ПП Фірма Югєвротранс (виконавець) та ТОВ Агат-Південь (замовник) було укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 28/07/01, згідно з п.п. 1.1, 1.3 якого замовник доручає, а виконавець виконує роботи по організації автомобільного міжнародного перевезення вантажу за винагороду замовника. При організації перевезення виконавець має право залучати до виконання транспортних послуг третю сторону (перевізник).

За умовами п. 1.4 договору замовник зобов'язався, зокрема, для організації кожного конкретного перевезення направити на адресу виконавця оригінал або факс-копію заявки на перевезення (яка є невід'ємною частиною даного договору) з зазначенням основних і додаткових умов перевезення; забезпечити підготовку вантажу до завантаження у поданий для перевезення автомобіль; надати у розпорядження перевізника необхідні для перевезення документи і повідомити відомості, які вимагаються для виконання митних та інших формальностей; забезпечити оформлення всіх документів для організації перевезення, які вимагаються для її здійснення; оплатити виконавцю додаткові послуги (не визначені заявкою на перевезення) і штрафні санкції за умовами даного договору.

За умовами п. 1.5 договору виконавець зобов'язався, зокрема, забезпечити своєчасну подачу придатного для здійснення визначеного заявкою на перевезення вантажу автомобіля під завантаження, у визначене заявкою місце навантаження; забезпечити передачу у розпорядження відправника вантажу всіх необхідних на завантаженні від перевізника документів (carnet-TIR, CMR, ADR та ін.); нести відповідальність за доставку вантажу в пункт призначення і зберігання вантажу у шляху, а також видачу вантажу вантажоодержувачеві, вказаному в ТТН (CMR); виконувати інші доручення замовника, що не суперечать і не виходять за межі даного договору, умов заявки на перевезення, вимогам нормативних документів по організації автомобільного перевезення.

Умовами п.п. 2.1, 2.2 договору встановлено, що вартість послуг з перевезення, форма та строки оплати, величина та умови виникнення взаємних зобов'язань по штрафним санкціям визначаються заявкою на перевезення; замовник зобов'язаний оплатити послуги виконавця у повному обсязі протягом строку, вказаного у заявці на перевезення, але не пізніше 15 календарних днів після дати отримання вантажу одержувачем.

Пунктом 3.6 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату вартості послуг замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від несплаченої суми за період прострочення платежу.

Згідно з п. 5.1 договору, даний договір вступає в силу з моменту його підписання і є дійсним строком до 31.12.2017р.

Вищевказаний договір від імені виконавця підписаний директором ПП Фірма Югєвротранс ОСОБА_2, який діяв на підставі статуту, а від імені замовника - директором ТОВ Агат-Південь ОСОБА_1, який діяв на підставі статуту, та їх підписи на договорі скріплені їх печатками, що підтверджується належним чином засвідченою копією цього договору наявною в справі.

У процесі виконання даного договору сторонами було підписано та скріплено їх печатками наступні заявки на перевезення вантажу автотранспортом:

- № 28/07/01 від 28.07.2016, згідно з якою позивач зобов'язався здійснити для відповідача перевезення вантажу свіжих томатів, вага брутто: 20 тон, вартістю послуг 1800 доларів США по курсу НБУ, автомобілями ДАФ держ. номер НОМЕР_1/ВН 2269 ХО, за маршрутом: Одеська обл., Татарбунарський район, с. Баштановка - Білорусь, м. Мінськ;

- № 01/08/01 від 01.08.2016, згідно з якою позивач зобов'язався здійснити для відповідача перевезення вантажу свіжих томатів, вага брутто: 20 тон, вартістю послуг 1850 доларів США по курсу НБУ, автомобілями Вольво, держ. номер НОМЕР_2/ВН 0449 ХР, за маршрутом: Одеська обл., Татарбунарський район, с. Баштановка - Білорусь, м. Полоцьк.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем свої зобов'язання за договором виконано у повному обсязі, вантаж перевізником було доставлено у визначений термін, у визначені місця, у відповідному збереженому стані та розвантажено у місці призначення на вантажоодержувача ТОВ ФРЕШ СТАРТ , що підтверджується відповідними актами надання послуг № 298 від 03.08.2016р. на суму 45 000 грн. та № 301 від 06.08.2016р. на суму 46250 грн., підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими їх печатками, а також CMR № 237365 від 29.07.2016 та CMR № 102691 від 03.08.2016 з відбитками печатки вантажоодержувача.

Для оплати вартості наданих послуг позивач виставив відповідачеві рахунки № 298 від 03.08.2016 на суму 45000 грн. та № 301 від 06.08.2016 на суму 46 250 грн., строк оплати яких за умовами п. 2.2 договору сплив 18.08.2016 та 22.08.2016 відповідно, проте в порушення взятих на себе за договором зобов'язань відповідач вказані рахунки не оплатив.

Отже, за встановленими судом на підставі вищезгаданих документів обставинами справи заборгованість відповідача за надані транспортно-експедиційні послуги становить 91 250 грн.

Претензією № 16/03/1 від 16.03.2017р. позивач повідомив відповідача про наявність простроченої заборгованості за надані послуги згідно з договором № 28/07/1 від 28.07.2016р. в сумі 91250 грн. та виклав вимогу сплатити зазначену суму грошових коштів у повному обсязі протягом 5 банківських днів з дня одержання цієї претензії. Додатками до вказаної претензії є вищезгадані договір № 28/07/1 від 28.07.2016р., заявки, акти надання послуг, рахунки на оплату, CMR та інші документи необхідні для її розгляду. Факт направлення відповідачеві вказаної претензії з додатками до неї підтверджується описом документів до цієї претензії з відбитком поштового штемпелю від 17.03.2017р.

Проте, відповіді на претензію позивача від 16.03.2017р. про сплату заборгованості в сумі 91 250 грн. відповідач не надав, заборгованість не погасив. Вказані обставини й стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача основного боргу, а також пені, втрат від інфляції та річних.

Місцевий господарський суд вирішуючи даний спір дійшов висновку, що відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за договором про надання транспортно-експедиційних послуг № 28/07/01 від 28.07.2016р. та не оплатив вартість наданих йому позивачем послуг в сумі 91 250 грн., у зв'язку з чим визнав позовні вимоги про стягнення з відповідача 91 250 грн. основної заборгованості, 2485,99 грн. річних, 14600 інфляційних та 13 326,88 грн. пені (за обчисленим судом розрахунком пені з урахуванням шестимісячного строку її нарахування) обґрунтованими та правомірними.

Колегія суддів погоджується з правомірним та обґрунтованим висновком суду першої інстанції про часткове задоволення заявлених ПП фірмою Югєвротранс позовних вимог, з огляду на таке.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов'язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Плата за договором транспортного експедирування здійснюється за цінами, що визначаються відповідно до глави 21 Господарського кодексу України.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо) (частина 1 статті 929 ЦК України ).

Статтею 931 ЦК України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене та враховуючи, що факт надання позивачем послуг за договором про надання транспортно-експедиційних послуг № 28/07/01 від 28.07.2016р. та їх отримання відповідачем підтверджується наявними у справі належними доказами, а доказів належного виконання відповідачем умов договору, а саме п.п. 2.1, 2.2 щодо оплати отриманих послуг, останнім не надано, а також не надано будь-яких заперечень стосовно суми боргу, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 91 250 грн. основної заборгованості є законними, обґрунтованими та правомірно були задоволені місцевим судом.

Відповідно до пункту 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

За умовами п. 2.2 договору відповідач повинен був здійснити оплату за виставленими рахунками до 18.08.2016 та 22.08.2016 відповідно, проте в порушення взятих на себе за договором зобов'язань відповідач вказані рахунки не оплатив.

Суд першої інстанції, встановивши факт прострочення відповідачем грошового зобов'язання, перевіривши наданий позивачем розрахунок, дійшов вірного висновку про його правомірність та наявність підстав для стягнення з відповідача 3% річних за період з 18.08.2016 по 17.07.2017 та за період з 23.08.2016 по 17.07.2017 відповідно у загальному розмірі 2 485,99 грн., інфляційних втрат за період з вересня 2016 року по червень 2017 року в загальній сумі 14 600 грн., та пені за період з 18.08.2016 по 18.02.2017 та за період з 23.08.2016 по 23.02.2017 відповідно у загальному розмірі 13 326,88 грн., тобто з урахуванням шестимісячного строку її нарахування.

Викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача про те, що позивачем в обґрунтування позову були надані суду підроблені документи, які містять неправдиві відомості про начебто надані йому послуги транспортно-експедиційного характеру, зокрема підпис директора ОСОБА_1 на них було підроблено, а судом не було витребувано їх оригінали, колегія суддів апеляційного суду вважає надуманими.

Так, належним чином засвідчені копії договору про надання транспортно-експедиційних послуг № 28/07/01 від 28.07.2016р., заявок на перевезення вантажу автотранспортом № 28/07/01 від 28.07.2016 та № 01/08/01 від 01.08.2016, актів надання послуг № 298 від 03.08.2016 та № 301 від 06.08.2016, що містяться в матеріалах справи, достеменно свідчать про те, що усі ці документи підписані особисто директором ТОВ Агат Південь ОСОБА_1 та скріплені печаткою товариства.

Колегія суддів зазначає про те, що їх слід вважати повноцінними первинними документами з огляду на те, що суб'єкт господарської діяльності несе повну відповідальність за законність використання його печатки, у тому числі за засвідчення правочинів та первинних бухгалтерських документів, які фіксують факт здійснення господарських операцій. Адже контроль за виготовленням, зберіганням та використанням печаток і штампів підприємства покладено на канцелярії організацій та відповідальних за діловодство. Керівник підприємства призначає осіб, які персонально відповідають за їхній облік і зберігання (п.п. 64, 65 Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію, затвердженої постановою КМУ від 27.11.98 р. № 1893, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Разом з тим, належних доказів, які б свідчили про те, що відповідач після виникнення відповідного спору з ПП фірмою Югєвротранс звертався до правоохоронних органів з заявою про втрату, підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі товариства печатки ТОВ Агат Південь , або ж про підробку підпису керівника товариства, відповідачем до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься.

Статтею 36 ГПК України, в редакції чинній на момент вирішення даного спору судом, унормовано, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Отже, оскільки усі вищезазначені письмові докази подані позивачем до матеріалів справи в належним чином засвідчених копіях, то підстави для витребування їх оригіналів у місцевого суду були відсутні.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 28/07/01 від 28.07.2016р., який є підставою для виникнення у його сторін прав та обов'язків, визначених цим договором, відповідачем не оспорений, недійсним в судовому порядку не визнавався, а тому є правомірним і повинен виконуватися сторонами.

Порушення господарським судом першої інстанції процесуальних прав відповідача під час розгляду даної справи, апеляційним судом не встановлено.

Частиною 1 ст. 56 ГПК України, в редакції чинній на момент звернення позивача до господарського суду з даним позовом, передбачено, що позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Наявні у справі фіскальний чек підприємства поштового зв'язку з описом вкладення до нього, засвідчений відбитком поштового штемпелю, свідчать про виконання позивачем вказаної процесуальної норми.

З наявної у справі виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 12.09.2017р. вбачається, що адресою місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Агат-Південь" є Херсонська область, Олешківський район, м. Олешки, вул. Гвардійська, буд. 8. А тому, саме за цією адресою позивачем надсилалася відповідачеві копія позовної заяви з додатками, що підтверджується фіскальним чеком відділення поштового зв'язку з описом вкладення до нього з відбитком поштового штемпелю, а господарським судом першої інстанції в порядку встановленому ст. ст. 64, 77, 87 ГПК України заздалегідь надсилалися відповідачеві судові ухвали від 07.09.2017р. та від 19.09.2017р. про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників сторін, в яких вказано про день, час і місце проведення засідання суду, що підтверджується відповідними відмітками канцелярії суду на зворотному аркуші цих ухвал. Але зазначені судові ухвали підприємством поштового зв'язку були повернуті до суду назад з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання .

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п.п. 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011р. № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Отже, твердження скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час розгляду даної справи, спростовується матеріалами справи.

Інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Разом з тим, колегія суддів зазначає наступне.

Визначаючи правову природу укладеного між сторонами договору суд визнав його договором перевезення вантажу з посиланням, при цьому, на ст. 307 ГК України, згідно з якою за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Водночас, умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами (частина 3 статті 929 Цивільного кодексу України).

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні також визначені Законом України від 01.07.2004 №1955-IV "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Згідно з статтею 1 вказаного Закону, транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор є суб'єктом господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиційних послуг, визначених договором транспортного експедирування, а транспортно-експедиторською послугою є робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж: до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Таким чином, законодавець розмежував в окремі інститути послуг "перевезення" та "транспортне експедирування" та визначив, що за договором перевезення у перевізника виникає обов'язок доставити вантаж у пункт призначення одержувачеві, а у експедитора за договором транспортного експедирування виконати особисто експедиційні послуги, пов'язані з перевезенням вантажу, або організувати їх виконання.

Отже, предметом договору перевезення є переміщення/перевезення вантажу, а договору на транспортно-експедиторське обслуговування є надання супутніх послуг, пов'язаних з таким переміщенням/перевезенням вантажу.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що між позивачем та відповідачем 28.07.2016 року укладено саме договір транспортного експедирування №28/07/1.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.3 укладеного сторонами договору, замовник доручає, а виконавець виконує роботи по організації автомобільного міжнародного перевезення вантажу за винагороду замовника. При організації перевезення виконавець має право залучати до виконання транспортних послуг третю сторону (перевізник).

Підпунктами 1.5.2, 1.5.6 договору визначено, що виконавець зобов'язався, зокрема, забезпечити передачу у розпорядження відправника вантажу всіх необхідних на завантаженні від перевізника документів (carnet-TIR, CMR, ADR та ін.); нести відповідальність за доставку вантажу в пункт призначення і зберігання вантажу у шляху, а також видачу вантажу вантажоодержувачеві, вказаному в ТТН (CMR); виконувати інші доручення замовника, що не суперечать і не виходять за межі даного договору, умов заявки на перевезення, вимогам нормативних документів по організації автомобільного перевезення.

Для виконання своїх зобов'язань, визначених вищезгаданих договором, 27.01.2012 року між ПП фірма Югєвротранс (замовник - експедитор) та ПП Бриз 2008 було укладено договір № 2701 про перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні.

Враховуючи викладене, предмет договору у даній справі повністю узгоджується з предметом договору транспортного експедирування, встановленого приписами частини 1 статті 929 Цивільного кодексу України та частини 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Виходячи з умов укладеного договору, обов'язки позивача полягали саме в організації та забезпеченні перевезення вантажу, наданні додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу, що відповідає природі транспортного експедирування.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення, не вірно визначив правову природу укладеного між сторонами договору та помилково визнав укладений договір транспортного експедирування як договір перевезення, однак допущені господарським судом Херсонської області помилки у застосуванні норм матеріального права при вирішенні даного спору, не призвели до неправильного вирішення спору по суті заявлених вимог, у зв'язку з чим не є підставами для скасування прийнятого у даній справі судового рішення, а обумовлюють лише задоволення позову з підстав, викладених у даній постанові.

З огляду на приписи ст.ст. 123, 129 ГПК України, судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги в сумі 2920,20 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Херсонської області від 10.10.2017 року у справі № 923/850/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агат-Південь" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 21.03.2018р.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Величко Т.А.

ОСОБА_3