Постанова

від 27.09.2017 по справі 921/319/17-г/11(11/б-1042(337/7-10)

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2017 р. Справа № 921/319/17-г/11(11/Б-1042(337/7-10)

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Гриців В.М., суддів Желік М.Б., Кордюк Г.Т.

при секретарі судового засідання Петрик К.О.

за участі представника скаржника ОСОБА_1 та ліквідатора ОСОБА_2

у відкритому судовому засіданні розглянув апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 20 червня 2017 року у справі №921/319/17-г/11 (11/Б-1042 (337/7-10)

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області до відкритого акціонерного товариства "Бучацький цукровий завод" про визнання права власності на нежитлову будівлю хлораторної у межах справи № 11/Б-1042 (337/7-10) про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Бучацький цукровий завод"

ВСТАНОВИВ:

20 березня 2001 року Арбітражний суд Тернопільської області постановою у справі №11/Б-1042 (337/7-10) визнав банкрутом відкрите акціонерне товариство "Бучацький цукровий завод" та відкрив ліквідаційну процедуру.

02 листопада 2010 року Господарський суд Тернопільської області ухвалою призначив ОСОБА_2 ліквідатором банкрута відкритого акціонерного товариства «Бучацький цукровий завод".

22 травня 2017 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області звернулось до Господарського суду Тернопільської області в межах провадження у справі №11/Б-1042 (337/7-10) про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Бучацький цукровий завод" із заявою до відкритого акціонерного товариства "Бучацький цукровий завод", просило суд визнати за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області право власності на нежитлову будівлю хлораторної (біля очисних споруд) за адресою м.Бучач Тернопільської області, вул..П.Тичини, 3 х.

Необхідність подання такої заяви обґрунтовано тим, що Господарський суд Тернопільської області у провадження справи про банкрутство відкритого акціонерного товариства «Бучацький цукровий завод" розглядає вимоги про визнання за відкритим акціонерним товариством «Бучацький цукровий завод" права власності на нежитлову будівлю хлораторної (біля очисних споруд) за адресою м.Бучач Тернопільської області, вул..П.Тичини, 3 х. та зобов'язання органу державної реєстрації прав здійснити державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю хлораторної (біля очисних споруд) за адресою м.Бучач Тернопільської області, вул..П.Тичини, 3 х.

На підставі приписів закону України Про Фонд державного майна України , ст.ст.3, 7 закону України Про управління об'єктами державної власності , Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств в процесі приватизації але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом ФДМУ від 19.05.1999 №908/68, Положення про відділення, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області є територіальним органом Фонду державного майна України уповноважене здійснювати функції з управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів товариств та приймати щодо нього управлінські рішення.

Вважає, що саме державі належить право власності на зазначений об'єкт нерухомості, оскільки Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області здійснювало приватизацію державного підприємства Бучацький цукровий завод. А саме, 20 червня 1997 року було прийнято наказ №551 про приватизацію цілісного майнового комплексу Бучацького цукрового заводу.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області від 26 червня 1997 року за №558 створено комісію з приватизації цілісного майнового комплексу, а наказом від 27 червня 1997 року за №611 - інвентаризаційну комісію для проведення інвентаризації державного майна Бучацького цукрового заводу.

План приватизації цілісного майнового комплексу Бучацького цукрового заводу затверджено наказом відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області від 09 лютого 1998 року за №113.

Згідно з наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області від 24 лютого 1998 року № 167 державне підприємство Бучацький цукровий завод перетворено у відкрите акціонерне товариство «Бучацький цукровий завод» . Державна реєстрація проведена 25 лютого 1998 року.

Акта приймання-передачі майна державного підприємства відкритому акціонерному товариству "Бучацький цукровий завод" немає. Однак, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області листом від 06 лютого 2004 року надіслало товариству перелік нерухомого майна, що передане у власність ВАТ Бучацький цукровий завод , який доповнено листом від 11 грудня 2012 року. Перелік складено відповідно до Положення про впорядкування передачі об'єктів нерухомого майна, приватизованих у складі цілісного майнового комплексу або переданих до статутного фонду господарського товариства, затвердженого наказом ФДМУ №2097 від 25 листопада 2003 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2003 року за №1201/8522. У Переліку відсутнє нерухоме майно - нежитлова будівля хлораторної (біля очисних споруд).

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області стверджує, що інвентаризація майна державного підприємства Бучацький цукровий завод проводилась у відповідності до Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 158 від 02.03.1993р. Згідно з матеріалами інвентаризації, проведеної станом на 01 липня 1997 року в процесі приватизації цілісного майнового комплексу Бучацького цукрового заводу об'єкт нерухомого майна - хлораторна, на балансі підприємства не перебував, відповідно це майно не оцінювалось і не передавалось у статутний фонд ВАТ «Бучацький цукровий завод". З метою визначення правового статусу нежитлової будівлі хлораторної Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області створило комісію для обстеження майна, що не увійшло до статутного капіталу ВАТ «Бучацький цукровий завод", про що повідомило ліквідатора банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_2

За результатами обстеження 26 квітня 2017 року складено акт обстеження майна, яке в процесі приватизації не увійшло до статутного капіталу ВАТ «Бучацький цукровий завод", а саме нежитлової будівлі хлораторної. Комісія дійшла висновку, що будівництво хлораторної здійснювалося за державні кошти разом із будівництвом державного підприємства Бучацького цукрового заводу; на дату проведення обстеження підтверджено факт наявності нежитлової будівлі хлораторної; нежитлова будівля хлораторної відсутня в інвентаризаційних описах основних засобів державного підприємства Бучацький цукровий завод (станом на 01 липня 1997 року) і на момент приватизації (станом на 01 липня 1997 року) не обліковувалась на балансі Бучацького цукрового заводу та не увійшла до статутного капіталу ВАТ «Бучацький цукровий завод"; будівництво хлораторної здійснювалось у 1958 році за державні кошти разом із будівництвом державного підприємства Бучацький цукровий завод і є підстави вважати, що цей об'єкт є державною власністю.

Звертає увагу на дату побудови об'єкта - 1958 рік, його знаходження на території заводу, відтак, стверджує, що будівництво здійснювалось за державні кошти із будівництвом державного підприємства Бучацького цукрового заводу, тому є державним майном. Зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що у відповідності до наказу Регіонального відділення №00230 від 17 травня 2017 року, нежитлова будівля хлораторної знаходиться в Єдиному реєстрі об'єктів державної власності.

Господарський суд Тернопільської області (суддя Сидорук А.М.) ухвалою від 20 червня 2017 року відмовив у задоволенні заяви Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області до відкритого акціонерного товариства "Бучацький цукровий завод" про визнання права власності на нежитлову будівлі хлораторної.

Підставою відмови слугувала та обставина, що власником спірного майна суд вважає ВАТ "Бучацький цукровий завод", оскільки це майно входило у цілісний майновий комплекс державного підприємства Бучацький цукровий завод і в процесі приватизації як невід'ємна його частина задіяна у технологічному процесі виробничого циклу підприємства та набута ВАТ «Бучацький цукровий завод» як правонаступником, за результатами приватизації заводу.

Суд виходив з того, що матеріали справи не містять акту приймання-передачі нерухомого майна, підписаного уповноваженими особами сторін відповідно до вимог Положення про порядок передачі державного майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.1996р. № 678 /чинного станом на дату затвердження плану приватизації цілісного майнового комплексу Бучацького цукрового заводу та дату перетворення Бучацького цукрового заводу у ВАТ «Бучацький цукровий завод» ; ліквідатором ВАТ «Бучацький цукровий завод" відповідно до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» сформовано ліквідаційну масу в 2011 році та дії ліквідатора не оскаржувались в установленому законом порядку.

Рішенням Виконавчого комітету Бучацької міської ради № 246 від 22.12.2015 року було задоволено клопотання арбітражного керуючого, ліквідатора ВАТ «Бучацький цукровий завод» ОСОБА_2 та присвоєно об'єктові містобудування нежитловій будівлі хлораторної (біля очисних споруд) юридичну адресу: вул. П. Тичини, 3, «х» , м. Бучач, Бучацького району, Тернопільської області. А рішенням Бучацької міської ради № 197 від 16.03.2016р. надано дозвіл арбітражному керуючому, ліквідатору ВАТ «Бучацький цукровий завод» ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0460 га. для обслуговування приміщення хлораторної в межах населеного пункту м.Бучач, вул..Тичини, 3»х» , та орієнтовно площею до 0,108 га. для обслуговування незавершеної будівництвом мехмайстерні в межах населеного пункту м.Бучач, вул..Тичини, 3 «м» за рахунок земель промисловості (не надані у власність та постійне користування).

Господарський суд Тернопільської області дійшов висновку про необґрунтованість вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області про визнання права власності на нежитлову будівлю хлораторної та відхилив їх.

Суд першої інстанції керувався ст.ст. 33, 43 ГПК України, ст.ст. 191, 392 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 23, 25,30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 5 закону України Про приватизацію державного майна .

В апеляційній скарзі Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області наводить такі ж доводи, як і в заяві про визнання права власності та вважає, що суд першої інстанції не дослідив всебічно, повно та об'єктивно всі обставини справи і надані докази; надав перевагу одним доказам над іншими, чим порушив принцип змагальності. Оскаржувана ухвала порушує майнові права держави в особі скаржника, оскільки саме державі належить право власності на зазначений об'єкт нерухомості.

Суд не урахував дати побудови об'єкта - 1958 рік, його знаходження на території заводу, відтак, стверджує, що будівництво здійснювалось за державні кошти із будівництвом державного підприємства Бучацького цукрового заводу, тому є державним майном. У процесі приватизації цілісного майнового комплексу державного підприємства Бучацького цукрового заводу будівля хлораторної на балансі підприємства не перебувала, в інвентаризаційних відомостях станом 01 липня 1997 року цей об'єкт нерухомості відсутній, такий не увійшов у план приватизації, не оцінювався і не був переданий у статутний фонд товариства.

Також, суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідно до наказу Регіонального відділення №00230 від 17 травня 2017року, нежитлова будівля хлораторної знаходиться в Єдиному реєстрі об'єктів державної власності, а Регіональним відділенням надано ВАТ «Бучацький цукровий завод" перелік нерухомого майна, яке під час приватизації передано до статутного фонду товариства відповідно до Положення про впорядкування передачі об'єктів нерухомого майна, приватизованих у складі цілісного майнового комплексу або переданих до статутного фонду господарського товариства, затвердженого наказом ФДМУ №2097 від 25 листопада 2003 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2003 року за №1201/8522, який вважає правовстановлюючим документом, що не містить об'єкту нежитлової будівлі хлораторної.

Апелянт наголошує, що суд залишив поза увагою листи ліквідатора банкрута від 31 березня 2017 року за №3/166, від 10 квітня 2017 року за №04/173, у яких він повідомив Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області, що під час приватизації державного підприємства Бучацького цукрового заводу спірне майно не увійшло до статутного капіталу ВАТ «Бучацький цукровий завод" та що будівля хлораторної була збудована у 1958 році.

Апелянт не погоджується з висновками суду про те, що не пред'являв вимог на зазначене майно, пояснюючи тим, що ліквідатор банкрута не направляв йому матеріали проведеної 04 листопада 2011 році інвентаризації. Саме після того, як ліквідатор звернувся надати інформацію стосовно перебування нежитлової будівлі хлораторної на балансі регіонального відділення, була створена комісія для обстеження майна, яке в процесі приватизації не увійшло до статутного капіталу ВАТ «Бучацький цукровий завод", а саме нежитлової будівлі хлораторної.

26 квітня 2017 року комісія склала акт, за висновками якого об'єкт будівля хлораторної на момент приватизації не обліковувався на балансі державного підприємства Бучацького цукрового заводу та не увійшов до статутного капіталу ВАТ «Бучацький цукровий завод", а будівництво хлораторної здійснювалось у 1958 році за державні кошти разом із будівництвом державного підприємства Бучацький цукровий завод і є підстави вважати, що цей об'єкт є державною власністю.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області просить скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 20 червня 2017 року у справі у справі №921/319/17-г/11 (11/Б-1042 (337/7-10) повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Про розгляд справи сторонам повідомлено належним чином.

У судовому засіданні представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просить задовольнити.

Ліквідатор банкрута арбітражний керуючий ОСОБА_2 апеляційну скаргу заперечив, просить відмовити у задоволенні. Оскаржену ухвалу Господарського суду Тернопільської області вважає законною і обґрунтованою.

Суд апеляційної інстанції оглянув надані Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області документи щодо приватизації Бучацького цукрового заводу, у тому числі План приватизації цілісного майнового комплексу Бучацького цукрового заводу, інвентаризаційні відомості, акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Бучацького цукрового заводу, накази Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області.

Згідно з ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

За змістом ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Львівський апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області, матеріали справи, заслухав пояснення представників і вважає, що ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 20 червня 2017 року у справі №921/319/17-г/11 (11/Б-1042 (337/7-10) слід залишити без змін з наступних підстав.

Як зазначено вище, Господарський суд Тернопільської області відмовив у визнанні права власності за державною в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області на нерухоме майно - нежитлову будівлю хлораторної, розташованої вул. П. Тичини, 3, х , м. Бучач, Бучацького району, Тернопільської області з тих підстав, що названий об'єкт нерухомості, як частина цілісного майнового комплексу Бучацького цукрового заводу, у процесі приватизації був переданий ВАТ «Бучацький цукровий завод" і належить товариству на праві власності.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком Господарського суду Тернопільської області про відмову у визнанні права власності на спірне нерухоме майно за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області. Водночас апеляційний суд вважає помилковими обґрунтування і підстави такої відмови, як приналежність спірного майна ВАТ Бучацький цукровий завод на праві власності.

Відповідно до вимог статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з статтею 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість може бути оскаржена до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості регулює Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 1 липня 2004 року N 1952-IV, із змінами і доповненнями.

За змістом статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право власності.

Пунктом 5 розділу V "Прикінцеві положення" цього Закону встановлено, що до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

За приписами статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, вимога про визнання права власності може бути пред'явлена лише власником спірного майна.

За змістом статті 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Правові основи управління об'єктами державної власності визначає Закон України Про управління об'єктами державної власності за визначенням статті 1 якого управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Перелік об'єктів управління державної власності визначено частиною першою статті 3 цього Закону. Серед іншого об'єктами управління державної власності є корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій; державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій; безхазяйне та конфісковане майно, що переходить у державну власність за рішенням суду.

Фонд державного майна України є одним із суб'єктів управління об'єктами державної власності (ст.4 Закону України Про управління об'єктами державної власності ).

Статтею 7 Закону України Про управління об'єктами державної власності визначено повноваження Фонду державного майна України щодо державних підприємств, установ і організацій; щодо нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного державного майна; щодо корпоративних прав держави.

Предметом спору є вимога Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області про визнання за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області права власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю хлораторної, розташованої вул. П. Тичини, 3, х , м. Бучач, Бучацького району, Тернопільської області.

Із змісту заяви, апеляційної скарги та пояснень представника слідує, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області звернулось із такою вимогою як орган, який здійснював приватизацію державного підприємства Бучацький цукровий завод і є суб'єктом управління об'єктами державної власності та у зв'язку із тим, що право власності держави на нерухоме майно - нежитлова будівля хлораторної, розташованої вул. П. Тичини, 3, х і м. Бучач оспорює ВАТ «Бучацький цукровий завод", вважаючи, що саме товариство є власником названого об'єкта нерухомості.

Так, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області здійснювало приватизацію державного підприємства Бучацький цукровий завод - приймало рішення про приватизацію цілісного майнового комплексу Бучацького цукрового заводу, створювало комісію з приватизації цілісного майнового комплексу, інвентаризаційну комісію для проведення інвентаризації державного майна Бучацького цукрового заводу, затверджувало план приватизації цілісного майнового комплексу Бучацького цукрового заводу. А згідно з наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області від 24 лютого 1998 року № 167 державне підприємство Бучацький цукровий завод перетворено у відкрите акціонерне товариство «Бучацький цукровий завод» .

Згідно з Планом приватизації цілісного майнового комплексу Бучацького цукрового заводу, затвердженого заступником начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України в Тернопільській області від 09 лютого 1998 року, інвентаризація майна Бучацького цукрового заводу проведена станом на 1 липня 1997 року, результати інвентаризації розглянуті 27 липня 1997 року. Здійснена оцінка вартості державного майна цілісного майнового комплексу Бучацького цукрового заводу - оціночна вартість цілісного майнового комплексу станом на 1 липня 1997 року становить 13980405 грн, в тому числі вартість майна, що підлягає приватизації становить 5303656 грн, вартість державного житлового фонду - 247211 грн, вартість об'єктів, що не підлягають приватизації - 80257 грн, дооцінка залишкової вартості 8337281 грн.

У Плані приватизації цілісного майнового комплексу Бучацького цукрового заводу будівля хлораторної не зазначена, ні в переліку державного майна, що підлягає приватизації і вартість якого увійшла у статутний фонд ВАТ «Бучацький цукровий завод", ані в переліку державного майна, що не підлягає приватизації.

Акт оцінки цілісного майнового комплексу Бучацького цукрового заводу затверджено Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області 22 серпня 1997 року.

У матеріалах інвентаризації майна державного підприємства Бучацького цукрового заводу, проведеної станом на 1 липня 1997 року теж немає відомостей про будівлю хлораторної чи про незавершене будівництво хлораторної. Відсутні й докази про те, що будівля хлораторної була збудована у 1958 році і належала державному підприємству Бучацький цукровий завод та обліковувалась ним. Немає у матеріалах справи й доказів коли і ким був збудований спірний об'єкт нерухомості, чи будувався такий об'єкт за державні кошти чи за кошти інших осіб.

Регіональним відділенням надано ВАТ «Бучацький цукровий завод" перелік нерухомого майна, яке під час приватизації передано до статутного фонду товариства відповідно до Положення про впорядкування передачі об'єктів нерухомого майна, приватизованих у складі цілісного майнового комплексу або переданих до статутного фонду господарського товариства, затвердженого наказом ФДМУ №2097 від 25 листопада 2003 року. У переліку відсутній об'єкт нежитлової будівлі хлораторної.

Отже, станом на 01 липня 1997 року цей об'єкт нерухомого майна на балансі Бучацького цукрового заводу не обліковувався, під час приватизації не оцінювався, не передавався і не увійшов до статутного капіталу ВАТ «Бучацький цукровий завод".

Включення ліквідатором банкрута нежитлового приміщення хлораторної до ліквідаційної маси ВАТ Бучацький цукровий завод і відсутність скарг на такі дії ліквідатора банкрута, затвердження ліквідаційної маси комітетом кредиторів, відсутність з 2011 року вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області на цю будівлю, присвоєння нежитловій будівлі хлораторної (біля очисних споруд) юридичної адреси: вул. П. Тичини, 3, х , м. Бучач, Бучацького району, Тернопільської області, виготовлення технічного паспорта на спірну будівлю, отримання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0460 га для обслуговування приміщення хлораторної в межах населеного пункту м. Бучач не доводять набуття ВАТ Бучацький цукровий завод права власності на нежитлову будівлі хлораторної (біля очисних споруд).

З урахуванням законодавчо урегульованого порядку приватизації, документів приватизації державного підприємства Бучацького цукрового заводу, Господарський суд Тернопільської області не мав підстав вважати, що нежитлова будівля хлораторної (біля очисних споруд), якій присвоєно юридичну адресу: вул. П. Тичини, 3, х , м. Бучач, Бучацького району, Тернопільської області входила до складу цілісного майнового комплексу Бучацького цукрового заводу, як невід'ємна його частина задіяна у технологічному процесі виробничого циклу підприємства та набута ВАТ Бучацький цукровий завод як правонаступником, за результатами приватизації.

Отже, ВАТ «Бучацький цукровий завод" не є власником нерухомого майна - нежитлової будівлі хлораторної, розташованої вул. П. Тичини, 3, х , м. Бучач, Бучацького району, Тернопільської області.

Також, у матеріалах справи відсутні докази передачі Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області на баланс ВАТ «Бучацький цукровий завод" будівлі хлораторної, як державного майна Бучацького цукрового заводу, яке не увійшло до статутного капіталу ВАТ «Бучацький цукровий завод" або залишилося після ліквідації іншої юридичної особи.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області наказом від 24 квітня 2017 року за №00191 створило комісію щодо обстеження майна, яке в процесі приватизації не увійшло до статутного капіталу ВАТ «Бучацький цукровий завод" та не було внесено до інвентаризаційних описів під час приватизації цілісного майнового комплексу Бучацького цукрового заводу, а саме: нежитлової будівлі хлораторної, що знаходиться за адресою вул. П. Тичини, 3, х , м. Бучач, Бучацького району, Тернопільської області.

За результатами обстеження 26 квітня 2017 року комісією складено акт обстеження майна, яке в процесі приватизації не увійшло до статутного капіталу ВАТ «Бучацький цукровий завод", а саме нежитлової будівлі хлораторної. Комісія дійшла висновку, що будівництво хлораторної здійснювалося за державні кошти разом із будівництвом державного підприємства Бучацького цукрового заводу; на дату проведення обстеження підтверджено факт наявності нежитлової будівлі хлораторної; нежитлова будівля хлораторної відсутня в інвентаризаційних описах основних засобів державного підприємства Бучацький цукровий завод (станом на 01 липня 1997 року) і на момент приватизації (станом на 01 липня 1997 року) не обліковувалась на балансі Бучацького цукрового заводу та не увійшла до статутного капіталу ВАТ «Бучацький цукровий завод"; будівництво хлораторної здійснювалось у 1958 році за державні кошти разом із будівництвом державного підприємства Бучацький цукровий завод і є підстави вважати, що цей об'єкт є державною власністю.

Однак, такі висновки комісії не мають жодного документального підтвердження, навпаки, спростовуються наявними у справі доказами, про що вказано вище.

Ураховуючи, що комісія проводила обстеження майна (нежитлової будівлі хлораторної), яке в процесі приватизації не увійшло до статутного капіталу ВАТ «Бучацький цукровий завод", названий об'єкт нерухомості (якщо такий на час приватизації був збудований) повинен був бути відображений у матеріалах інвентаризації майна державного підприємства Бучацького цукрового заводу, проведеної станом на 1 липня 1997 року та в Плані приватизації цілісного майнового комплексу Бучацького цукрового заводу в переліку державного майна, що не підлягає приватизації.

Таких відомостей названі документи не містять. Більш того, комісія підтвердила відсутність акта введення в експлуатацію будівлі хлораторної. Розташування ж цієї будівлі поруч з будівлями та спорудами Бучацького цукрового заводу не доводить її приналежність цьому заводу. Інформація ліквідатора банкрута ВАТ «Бучацький цукровий завод" арбітражного керуючого ОСОБА_2, у тому числі й викладена у листах від 31 березня 2017 року за №3/166, від 10 квітня 2017 року за №04/173, про рік початку будівництва хлораторної - 1958 теж не має жодного підтвердження . Відсутні й докази будівництва спірного нерухомого майна за державні кошти.

Відтак, суд апеляційної інстанції не має підстав вважати доведеною ту обставину, що нежитлова будівля хлораторної, розташована на вул. П. Тичини, 3, х , м. Бучач, Бучацького району, Тернопільської області, належить до об'єктів управління державної власності, вичерпний перелік яких визначено частиною першою статті 3 Закону України Про управління об'єктами державної власності .

Суд критично оцінює доводи апелянта про перебування нежитлової будівлі хлораторної, що на вул. П. Тичини, 3, х , м. Бучач Тернопільської області, в Єдиному реєстрі об'єктів державної власності з огляду на наступне.

Відповідно до вимог частини першої статті 12 Закону України Про управління об'єктами державної власності Єдиний реєстр об'єктів державної власності є автоматизованою системою збирання, обліку, накопичення, оброблення, захисту та надання інформації про нерухоме майно державних підприємств, установ та організацій, а також про корпоративні права держави та державне майно, що не увійшло до статутного капіталу господарських структур.

Формування Реєстру в частині нерухомого майна здійснюється на підставі відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманих зазначеними в абзаці першому цієї частини органами відповідно до законодавства (ч.3 ст.12 Закону).

Кабінет Міністрів України постановою від 14 квітня 2004 року за №467 із наступними змінами, затвердив Положення про Єдиний реєстр об'єктів державної власності.

Згідно з п.6 Положення про Єдиний реєстр об'єктів державної власності до Реєстру вносяться відомості на підставі бухгалтерської та статистичної звітності підприємств, господарських товариств, у статутних капіталах яких акції (частки, паї) належать державі, та балансоутримувачів.

Пунктом 7 Положення про Єдиний реєстр об'єктів державної власності визначено, що Реєстр складається з адресно-довідкової та інформаційної частини.

Адресно-довідкова частина містить ідентифікаційний код та повне найменування підприємств, господарських товариств, у статутних капіталах яких акції (частки, паї) належать державі, та балансоутримувачів, відомості про їх місцезнаходження, вид діяльності, організаційну форму господарювання, належність до сфери управління органу, уповноваженого управляти об'єктами державної власності, державну реєстрацію (перереєстрацію). Адресно-довідкова частина формується на базі даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Інформаційна частина містить відомості про засновників підприємств, господарських товариств, у статутних капіталах яких акції (частки, паї) належать державі, та про балансоутримувачів, стан приватизації (корпоратизації), монопольне становище, стратегічне значення, фінансові (бухгалтерські) та статистичні показники, відомості про філії, відділення, представництва та інші відокремлені підрозділи, розмір корпоративних прав держави, розмір земельних ділянок та площу забудови для об'єктів нерухомого майна, тип, найменування та вартість цього майна тощо.

Підставою включення спірного нерухомого майна в Єдиний реєстр об'єктів державної власності слугував наказ начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області №00230 від 17 травня 2017року взяти на облік як державне майно нежитлову будівлю хлораторної, що на вул. П. Тичини, 3, х , м. Бучач Тернопільської області, яка в процесі приватизації не увійшла до статутного капіталу ВАТ «Бучацький цукровий завод". Наказ обґрунтовано результатами обстеження майна, яке в процесі приватизації не увійшло до статутного капіталу ВАТ «Бучацький цукровий завод", здійсненого комісією 26 квітня 2017 року і оформленого актом.

У Єдиному реєстрі об'єктів державної власності нежитлова будівля хлораторної обліковується за ВАТ «Бучацький цукровий завод", однак немає відомостей на яких саме управлінських правах - як корпоративні права, що належать державі у статутному капіталі ВАТ «Бучацький цукровий завод"; як державне майно, що перебуває на балансі ВАТ «Бучацький цукровий завод" і не увійшло до статутного капіталу чи залишилося після ліквідації юридичної особи; як безхазяйне та конфісковане майно, що переходить у державну власність за рішенням суду, чи на інших управлінських правах, визначених ч. 1 ст. 3 Закону України Про управління об'єктами державної власності .

Відсутні й відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі яких в силу ч.3 ст.12 Закону України Про управління об'єктами державної власності здійснюється формування Єдиного реєстру об'єктів державної власності в частині нерухомого майна. Також, немає вказівки на підставі якої саме бухгалтерської та статистичної звітності нежитлова будівля хлораторної обліковується у Єдиному реєстрі об'єктів державної власності.

Відповідно до вимог статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених приписів закону та фактичних обставин справи Львівський апеляційний господарський суд вважає, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області належними і допустимими доказами не довело, що нерухоме майно - нежитлова будівля хлораторної, розташованої вул. П. Тичини, 3, х , м. Бучач, Бучацького району, Тернопільської області належить до об'єктів державної власності і це право зареєстровано у встановленому законом порядку. Тому немає законних підстав скасовувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 20 червня 2017 року у справі №921/319/17-г/11 (11/Б-1042 (337/7-10).

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 20 червня 2017 року у справі №921/319/17-г/11 (11/Б-1042 (337/7-10) залишити без змін, апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя В.М. Гриців

суддя М.Б. Желік

суддя Г.Т. Кордюк

Повний текст постанови виготовлений 10 жовтня 2017 року.