Постанова

від 12.04.2018 по справі 921/319/17-г/11(11/б-1042(337/7-10)

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 921/319/17-г/11(11/Б-1042(337/7-10)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В.Г.,

суддів: Катеринчук Л.Й., Погребняка В.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Анісімової М.О.;

учасники справи:

позивач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області,

представник - Левадний Р.С.,

відповідач - Відкрите акціонерне товариство "Бучацький цукровий завод",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Бучацька міська рада,

представники відповідача і Бучацької міської ради не скористались правом участі у судовому засіданні, повідомлені належним чином,

розглянувши касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.09.2017

у складі колегії суддів: Гриців В.М. (головуючий), Желік М.Б., Кордюк Г.Т.

та на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 20.06.2017

у складі судді Сидорук А.М.

у справі за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області

до Відкритого акціонерного товариства "Бучацький цукровий завод"

про визнання права власності на нежитлову будівлю хлораторної,

у межах справи про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Бучацький цукровий завод",

ВСТАНОВИВ

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції

1. 20.06.1997 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області (далі - Регіональне відділення ФДМУ по Тернопільській області) прийнято наказ № 551 про приватизацію цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Бучацький цукровий завод".

2. 09.02.1998 Наказом Регіонального відділення ФДМУ по Тернопільській області № 113 затверджено план приватизації цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Бучацький цукровий завод".

3. 24.02.1998 Відповідно до Наказу Регіонального відділення ФДМУ по Тернопільській області № 167 Державне підприємство "Бучацький цукровий завод" перетворено у Відкрите акціонерне товариство "Бучацький цукровий завод" (далі - ВАТ "Бучацький цукровий завод").

4. Інвентаризація майна державного підприємства проводилась станом на 01.07.1997 у відповідності до Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.1993 № 158. Згідно з матеріалами інвентаризації, проведеної станом на 01.07.1997, у процесі приватизації цілісного майнового комплексу Бучацького цукрового заводу хлораторна, як об'єкт нерухомого майна, на балансі підприємства не перебувала.

5. 20.03.2001 постановою Арбітражного суду Тернопільської області ВАТ "Бучацький цукровий завод" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

6. 02.11.2010 ухвалою Господарського суду Тернопільської області ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Гутнікевича Л.М.

7. 04.11.2011 ліквідаційною комісією було складено інвентаризаційний опис, в який, зокрема, ввійшла нежитлова будівля хлораторної.

8. Листами від 31.03.2017 № 3/166, від 10.04.2017 № 04/173 ліквідатор ВАТ "Бучацький цукровий завод" Гутнікевич Л.М. повідомив Регіональне відділення ФДМУ по Тернопільській області, що під час приватизації цілісного майнового комплексу Бучацького цукрового заводу до статутного капіталу товариства не увійшла нежитлова будівля хлораторної (біля очисних споруд), якій присвоєно юридичну адресу: вул. П.Тичини, 3 "Х", м. Бучач Тернопільської області. У листі також ліквідатор просив надати інформацію стосовно перебування нежитлової будівлі хлораторної на балансі Регіонального відділення ФДМУ по Тернопільській області.

9. 14.04.2017 листом № 18-06-01438 Регіональне відділення ФДМУ по Тернопільській області проінформувало ліквідатора товариства про те, що згідно з матеріалами інвентаризації, проведеної станом на 01.07.1997, в процесі приватизації цілісного майнового комплексу Бучацького цукрового заводу об'єкт нерухомого майна - хлораторна - на балансі підприємства не перебувала.

Обґрунтування позовних вимог

10. 22.05.2017 Регіональне відділення ФДМУ по Тернопільській області подало до Господарського суду Тернопільської області позов до ВАТ "Бучацький цукровий завод" про визнання права власності за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області на нежитлову будівлі хлораторної у межах справи № 11/Б-1042 (337/7-10) про банкрутство ВАТ "Бучацький цукровий завод". Позивач стверджує, що ухвалою Господарського суду Тернопільської області прийнято до розгляду заяву ВАТ "Бучацький цукровий завод" до Бучацької міської ради про визнання права власності на нежитлову будівлю хлораторної та зобов'язання органу державної реєстрації прав здійснити реєстрацію права власності на нежитлову будівлю хлораторної, яка знаходиться за адресою: вул. П. Тичини, 3 "Х", м. Бучач Тернопільської області. Однак, будівництво хлораторної здійснювалось за державні кошти разом із будівництвом державного підприємства Бучацького цукрового заводу та до статутного капіталу Регіональним відділенням ФДМУ по Тернопільській області як засновником ВАТ "Бучацький цукровий завод" в процесі приватизації не передавалося, з огляду на що саме державі в особі Регіонального відділення ФДМУ по Тернопільській області належить право на спірне нерухоме майно, право на яке порушує ВАТ "Бучацький цукровий завод".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

11. 20.06.2017 ухвалою Господарського суду Тернопільської області у задоволенні позову відмовлено. Суд дійшов висновку про те, що цукровий завод являє собою єдиний комплекс обладнання, будівель і споруд та, враховуючи правову природу цілісного майнового комплексу, спірна нежитлова будівля хлораторної входила до складу цілісного майнового комплексу Бучацького цукрового заводу, як невід'ємна його частина, задіяна у технологічному процесі виробничого циклу підприємства та набута ВАТ "Бучацький цукровий завод" як правонаступником, в результаті приватизації заводу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

12. 27.09.2017 постановою Львівського апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 20.06.2017 залишено без змін.

13. Суд апеляційної інстанції визначив помилковими обґрунтування суду першої інстанції щодо приналежності спірного майна ВАТ "Бучацький цукровий завод" на праві власності як підстави для відмови у позові. Апеляційний господарський суд також вказав, що включення ліквідатором банкрута нежитлового приміщення хлораторної до ліквідаційної маси ВАТ "Бучацький цукровий завод" і відсутність скарг на такі дії ліквідатора банкрута, затвердження ліквідаційної маси комітетом кредиторів, відсутність з 2011 року вимог Регіонального відділення ФДМУ по Тернопільській області на будівлю, присвоєння спірному об'єкту юридичної адреси, виготовлення технічного паспорта, отримання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування приміщення не доводять набуття ВАТ "Бучацький цукровий завод" права власності на нежитлову будівлі хлораторної. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що спірний об'єкт відсутній у Плані приватизації цілісного майнового комплексу Бучацького цукрового заводу в переліку державного майна, що не підлягає приватизації, а тому суд не має підстав вважати доведеною ту обставину, що нежитлова будівля хлораторної належить до об'єктів державної власності, вичерпний перелік яких визначено частиною першою статті 3 Закону України "Про управління об'єктами державної власності".

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву

14. 01.11.2017 Регіональне відділення ФДМУ по Тернопільській області подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.09.2017 та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 20.06.2017 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

15. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

16. Звертаючись з касаційною скаргою, Регіональне відділення ФДМУ по Тернопільській області з посиланням на статтю 3 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" стверджує, що Державне підприємство "Бучацький цукровий завод" являло собою цілісний майновий комплекс будівель, споруд та обладнання в тому числі хлораторна, яка використовувалась заводом у технологічному процесі державного підприємства. Таким чином, враховуючи, що хлораторна будувалася разом із державним підприємством за державні кошти, її вартість не була передана Регіональним відділенням ФДМУ до статутного капіталу ВАТ "Бучацький цукровий завод", крім того спірне майно не належить до комунальної власності, є всі підстави стверджувати, що даний об'єкт є державною власністю.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

17. Господарський процесуальний кодекс України (у редакції до 15.12.2017)

17.1. Стаття 33. Обов'язок доказування і подання доказів

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

17.2. Стаття 34. Належність і допустимість доказів

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

17.3. Стаття 43. Оцінка доказів

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

18. Господарський процесуальний кодекс України (в редакції після 15.12.2017)

18.1. Стаття 300. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

18.2. Стаття 311. Підстави для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення

1. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

2. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

3. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

19. Цивільний кодекс України

19.1. Стаття 15. Право на захист цивільних прав та інтересів

1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

19.2. Стаття 317. Зміст права власності

1. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

19.3. Стаття 321. Непорушність права власності

1. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

2. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

19.4. Стаття 326. Право державної власності

1. У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна.

2. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

3. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

19.5. Стаття 392. Визнання права власності

1. Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

20. Закон України "Про управління об'єктами державної власності"

20.1. Стаття 3. Об'єкти управління державної власності

Об'єктами управління державної власності є: корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій (далі - корпоративні права держави);

державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій.

20.2. Стаття 4. Суб'єкти управління об'єктами державної власності

Суб'єктами управління об'єктами державної власності є:

Фонд державного майна України.

20.3. Стаття 7. Повноваження Фонду державного майна України

1. Фонд державного майна України відповідно до законодавства:

1) щодо державних підприємств, установ і організацій: в) виступає від імені держави засновником господарських організацій, до статутних капіталів яких передається державне майно, у тому числі холдингових компаній та підприємств, які підлягають корпоратизації відповідно до законодавства;

ґ) приймає рішення про створення, реорганізацію (реструктуризацію) та ліквідацію підприємств і організацій, заснованих на державній власності, що перебувають у його управлінні.

21. Закон України "Про приватизацію державного майна"

21.1. Стаття 7. Державні органи приватизації

1. Державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні.

2. Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим діють на підставі Закону України "Про Фонд державного майна України", цього Закону, інших законів України з питань приватизації.

3. Державні органи приватизації у межах своєї компетенції здійснюють такі основні повноваження:

змінюють у процесі приватизації організаційну форму підприємств, що перебувають у державній власності;

здійснюють повноваження власника державного майна у процесі приватизації;

створюють комісії з приватизації;

затверджують плани приватизації майна, що перебуває у державній власності, плани розміщення акцій акціонерних товариств у процесі приватизації.

22. Закон УРСР "Про підприємства України"

22.1.Стаття 10. Утворення і використання майна

…

3. Майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством (крім казенного), належить йому на праві повного господарського відання…

23. Закон УРСР "Про власність"

23.1.Стаття 25. Об'єкти права власності акціонерного товариства

1. Об'єктом права власності акціонерного товариства є майно, придбане за рахунок продажу акцій, одержане в результаті його господарської діяльності, а також інше майно, набуте на підставах, не заборонених законом.

2. Держателями акцій можуть бути підприємства, установи, організації, державні органи, працівники даного товариства, а також інші громадяни, якщо інше не передбачено законодавчими актами Української РСР або статутом товариства.

3. Державне підприємство за спільним рішенням трудового колективу і уповноваженого на те державного органу може бути перетворено в акціонерне товариство шляхом випуску акцій на всю вартість майна підприємства. Кошти, одержані від продажу акцій, після покриття боргів державного підприємства надходять у відповідний бюджет.

23.2.Стаття 26. Об'єкти права власності господарського товариства

1. Об'єктами права власності господарського товариства, що є юридичною особою, є грошові та майнові внески його членів, а також майно, набуте внаслідок господарської діяльності, та інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом

23.3.Стаття 37. Правовий режим майна державного підприємства

1. Майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством Української РСР…

24. Закон України "Про управління об'єктами державної власності"

24.1.Стаття 3. Об'єкти управління державної власності

1. Об'єктами управління державної власності є: ….

державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій…

25. Закон України "Про Фонд державного майна України"

25.1. Стаття 5. Повноваження Фонду державного майна України

1. Фонд державного майна України:

….

2) у сфері приватизації державного майна:…

приймає рішення про подальше використання державного майна (крім матеріальних носіїв секретної інформації), що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації…

26. Указ Президента України від 15.06.1993 № 210/93 "Про корпоратизацію підприємств"

1. Встановити, що корпоратизацією є перетворення державних підприємств, закритих акціонерних товариств, більш як 75 відсотків статутного фонду яких перебуває у державній власності, а також виробничих і науково-виробничих об'єднань, правовий статус яких раніше не був приведений у відповідність з чинним законодавством (далі - підприємства), у відкриті акціонерні товариства.

27. Постанова Кабінету Міністрів України від 02.03.1993 № 158 "Про затвердження Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання)"

…

3. Інвентаризації підлягає все майно державних підприємств, що приватизуються, а також майно державних підприємств та організацій, яке передається в оренду, чи їх окремих структурних підрозділів, включаючи об'єкти невиробничого призначення, діючі об'єкти, об'єкти та предмети, що передані у прокат, оренду або перебувають на реконструкції, модернізації, консервації, у ремонті, запасі або резерві незалежно від технічного стану, а також зараховані чи не зараховані з різних причин на баланс…

28. Наказ/Положення Фонду державного майна/Міністерства економіки України від 19.05.1999 № 908/68 "Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі"

28.1. ...3. Установити, що забезпечення реалізації Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, відповідно до Законів України "Про управління об'єктами державної власності", "Про Фонд державного майна України" здійснює Фонд державного майна України.

28.2. …1.3. Управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, полягає у виборі та забезпеченні уповноваженим органом (державні органи приватизації) способу та умов подальшого використання майна у межах чинного законодавства…

29. Наказ Фонду державного майна "Про зміни та доповнення до переліку об'єктів груп Б, В, Г, які підлягають приватизації в 1998 році" від 08.04.1998 № 696

Перелік об'єктів груп Б, В, Г АПК, які підлягають приватизації у 1998 році за участю працівників регіональних відділень

… 373095 Бучацький цукровий завод

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи

і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

А. Щодо суті касаційної скарги

30. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

31. Здійснивши перегляд оскаржуваних постанови та ухвали судів попередніх інстанцій та оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її обґрунтованість та наявність підстав для задоволення скарги з огляду на наступне.

32. Положення статей 326 Цивільного кодексу України, статей 4, 7 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" та норми Закону України "Про Фонд державного майна України" у своїй сукупності визначають, що держава здійснює повноваження власника належного їй майна через відповідні уповноважені органи, зокрема - Фонд державного майна України, який є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності. Фонд державного майна України здійснює свої повноваження безпосередньо і через регіональні відділення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та представництва у районах та містах, створених Фондом державного майна України, у разі необхідності. Таким чином, у правовідносинах, які виникли між сторонами у даній справі Регіональне відділення ФДМУ по Тернопільській області є тим органом, який уповноважений здійснювати функції з управління державним майном, на території Тернопільської області та приймати щодо нього відповідні рішення.

33. Судами встановлено, що при приватизації Державного підприємства "Бучацький цукровий завод", відповідно до чинного на момент її здійснення Закону України "Про приватизацію державного майна", та перетворення цього державного підприємства у ВАТ "Бучацький цукровий завод", Регіональним відділенням ФДМУ по Тернопільській області, як органом уповноваженим на здійснення повноважень власника державного майна у процесі приватизації спірне нежитлове приміщення хлораторної до статутного капіталу товариства не вносилось і не передавалось, спірне майно також відсутнє в Плані приватизації цілісного майнового комплексу Бучацького цукрового заводу та в переліку державного майна, яке підлягає приватизації.

34. Однак висновки судів попередніх інстанцій про те, що спірна будівля хлораторної не належить до об'єктів державної власності є передчасними, враховуючи таке.

35. Вирішуючи даний спір по суті, суд повинен був дослідити суспільні відносини щодо права власності у їх діалектичному розвитку, починаючи з часів набуття Україною незалежності.

Так, сторонами спору не заперечується, що спірна нежитлова будівля хлораторної була побудована у 1958 році та знаходилася на території Бучацького цукрового заводу. Також судом першої інстанції було встановлено, що сама по собі нежитлова будівля хлораторної як складова технологічного процесу використовується цукровими заводами з великою виробничою потужністю для обслуговування кагатного поля з розгалуженою мережею гідротранспортерів. При цьому сторонами спору не було надано судам першої та апеляційної інстанцій доказів, які б спростували тезу про те, що технологічно нежитлова будівля хлораторної, яка розташовувалася на території Бучацького цукрового заводу, могла належати як складова до технологічного процесу іншого підприємства або будь-яким чином перебувати у володінні третіх осіб.

За таких обставин, приймаючи до уваги принцип більшої вірогідності щодо зібраних доказів, суд доходить висновку, що в силу частини третьої статті 10 Закону УРСР "Про підприємства", частини першої статті 37 Закону УРСР "Про власність" спірна нежитлова будівля хлораторної була закріплена за Бучацьким цукровим заводом на праві повного господарського відання, оскільки відповідачем не доведено протилежне. Суд критично ставиться до можливості побудови нежитлової будівлі хлораторної у 1958 році невідомими особами повз державне фінансування та її існування та використання Бучацьким цукровим заводом протягом майже 40 років як безхазяйної речі.

У подальшому, у силу прийняття Указу Президента України "Про корпоратизацію підприємств" та віднесення Бучацького цукрового заводу до об'єктів груп Б, В, Г АПК, які підлягають приватизації у 1998 році за участю працівників регіональних відділень згідно з Наказом Фонду державного майна "Про затвердження переліку об'єктів груп Б, В, Г, які підлягають приватизації в 1998 році" від 09.01.1998 № 22 Бучацький цукровий завод мав бути приватизований.

Як встановлено статтею 1 Закону України "Про приватизацію державного майна", приватизація майна державних підприємств України (надалі - приватизація) - це відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській (Республіки Крим) і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб. Таким чином, приватизації підлягало виключно індивідуально визначене майно державних підприємств.

Зазначена норма кореспондується з положеннями статті 26 Закону УРСР "Про власність", якою встановлено, що об'єктами права власності господарського товариства, що є юридичною особою, є грошові та майнові внески його членів, а також майно, набуте внаслідок господарської діяльності, та інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом. Тому, з урахуванням процесу корпоратизації державного підприємства як його перетворення на господарське товариство, об'єктами права власності Відкритого акціонерного товариства "Бучацький цукровий завод" стало майно, що його було передано засновником до статутного фонду товариства.

Одночасно, як встановлено судом першої інстанції і не спростовано судом апеляційної інстанції, нежитлова будівля хлораторної використовувалась у єдиному майновому комплексі Бучацького цукрового заводу, що не спростовує можливості невключення хлораторної до статутного фонду ВАТ "Бучацький цукровий завод". Подібна вірогідність зобов'язувала суди з'ясувати статус та долю такого майна як такого, що не було включено до інвентаризаційних документів майна державного підприємства, що приватизується згідно з Положенням про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.1993 № 158.

Пунктом 3 зазначеного положення передбачено, що інвентаризації підлягає все майно державних підприємств, що приватизуються, а також майно державних підприємств та організацій, яке передається в оренду, чи їх окремих структурних підрозділів, включаючи об'єкти невиробничого призначення, діючі об'єкти, об'єкти та предмети, що передані у прокат, оренду або перебувають на реконструкції, модернізації, консервації, у ремонті, запасі або резерві незалежно від технічного стану, а також зараховані чи не зараховані з різних причин на баланс. Таким чином зарахування до балансу не є визначальним для включення певного майна до інвентаризаційних актів. Однак їх невключення до відповідних інвентаризаційних актів виключає виникнення права колективної власності на таке майно з боку корпоратизованого підприємства як на таке, що увійшло до статутного фонду (капіталу).

Пунктом 2 частини першої статті 5 Закону України "Про Фонд державного майна України" встановлено, що саме ФДМУ приймає рішення про подальше використання державного майна (крім матеріальних носіїв секретної інформації), що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації. Ця норма кореспондується зі статтею 7 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", якою, серед іншого, до функцій ФДМУ віднесено прийняття рішення про передачу до статутного капіталу господарських організацій об'єктів державної власності тощо.

Суд першої інстанції з посиланням на Лист Регіонального відділення ФДМУ від 14.04.2017 № 18-06-01438 встановив, що спірна нежитлова будівля хлораторної не перебувала на балансі Бучацького цукрового заводу. Це, з урахуванням самої суті приватизації як зменшення фонду загальнодержавної власності на користь приватних осіб та відсутності суттєвих контраргументів з приводу територіальної, технологічної приналежності спірної хлораторної саме до майна Бучацького цукрового заводу та підтвердженого невходження хлораторної до статутного фонду ВАТ "Бучацький цукровий завод", дає Верховному Суду підстави вважати, що спірна хлораторна як об'єкт права власності не вибувала з загального фонду державного майна.

Разом з тим, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що саме по собі включення до Єдиного реєстру об'єктів державної власності нежитлової будівлі хлораторної не є підставою для визнання права державної власності на неї.

36. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначає, що суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Юрисдикція Європейського суду поширюється на заяви приватних осіб: юридичних та фізичних осіб, про порушення державами-учасницями положень Конвенції; органи публічної влади не визнаються заявниками у сенсі Конвенції. Однак практика Європейського суду з прав людини встановлює та розкриває основоположні принципи здійснення правосуддя, на які спираються також національні суди. Враховуючи те, що спір у даній справі виник за участю державного органу, колегія суддів вважає за доцільне застосовувати практику Європейського суду з прав людини також і до правовідносин, якій виникли у даній справі. Суд вважає за необхідне зазначити, відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

37. Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства і мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

38. Верховний Суд вважає, що висновки, зроблені судами попередніх інстанцій в оскаржуваних ухвалі та постанові судів попередніх інстанцій не відповідають встановленим судами обставинам справи та призвели до винесення необґрунтованого рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи, викладені скаржником у касаційній скарзі, є обґрунтованими з мотивів, наведених вище.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

39. За таких обставин для виправлення фундаментальних порушень, які допустили суди попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове про задоволення позовних вимог.

40. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 3 частини першої статті 308, статтею 311 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017, касаційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області підлягає задоволенню, а прийняті у справі постанова Львівського апеляційного господарського суду від 27.09.2017 та ухвала Господарського суду Тернопільської області від 20.06.2017 - скасуванню із прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 3 частини першої статті 308, статтями 311, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області задовольнити.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.09.2017 та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 20.06.2017 у справі № 921/319/17-г/11(11/Б-1042(337/7-10) скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову. Визнати право власності за Державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю хлораторної, яка розташована за адресою: вул. П. Тичини, 3, "Х", м. Бучач, Бучацький район, Тернопільська область.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Г. Пєсков

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Я. Погребняк