Постанова

від 04.10.2017 по справі 910/6335/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2017 р. Справа№ 910/6335/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Чорної Л.В.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Даниленко Т.О.

за участю представників:

Від позивача (апелянта): не з'явився

Від відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Роялті Логістик"

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2017

у справі №910/6335/17 (суддя Головіна К.І.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Роялті Логістик"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кат Карго Лоджістікс Україна"

про стягнення 13 643,76 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2017 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з винесеним рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Роялті Логістик" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2017 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушено або неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Роялті Логістик" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Куксова В.В., суддів: Чорна Л.В., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2017 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Роялті Логістик" до провадження у визначено складі суддів та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 04.10.2017.

02.10.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника та просив наступне судове засідання здійснювати в режимі відеоконференції.

03.10.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгулу справи та відзив на апеляційну скаргу.

04.10.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгулу справи.

В судове засідання 04.10.2017 сторони своїх представників не направили, про день, час та місце проведення судового засідання були повідомлений належним чином.

Згідно із п.3.9.2 Постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Щодо клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку, дотримання якого є процесуальною гарантією дотримання прав сторін спору.

У п. 3 Постанови № 11 від 17.10.2014 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004р.).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії-" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи підлягає залишенню без задоволення з огляду на те, що за висновками суду, його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, а також з огляду на те, що, відповідач був обізнаний про розгляд справи в Київському апеляційному господарському суді та не був позбавлений можливості залучити іншого представника для участі у судовому засіданні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишене без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ "Кат Карго Лоджістікс Україна" (замовник) та ТОВ "Роялті Логістик" (перевізник) 22.09.2016 було укладено заявку-договір № DD/KI/FT-23-09-2016 (надалі - заявка-договір-1) згідно з умовами якого перевізник зобов'язувався надати замовнику транспортні послуги по перевезенню вантажу автомобільним транспортом по території України вартістю - 7 000,00 грн. за маршрутом: с. Чайка - м. Харків.

Також у заявці-договору-1 сторони передбачили наступні умови: оплата протягом 5-7 днів по оригіналах документів, державний номерний знак автомобіля, який здійснюватиме перевезення - ВО4428ВВ, та водій - Мазуркевич.

Разом з тим, 24.09.2016 сторонами був укладений заявка-договір № DD/KI/FT-26-09-2015 (надалі - заявка-договір-2), згідно з умовами якого перевізник зобов'язувався надати замовнику транспортні послуги по перевезенню вантажу автомобільним транспортом по території України вартістю - 6 200,00 грн. за маршрутом: с. Чайка - м. Кривий Ріг.

У заявці-договорі-2 сторони передбачили наступні умови оплати: протягом 5 днів по оригіналам документів.

Згідно з ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч. ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до з ч. ч. 1, 2 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами: письмовими і речовими доказами.

Частиною 1 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України визначено, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Як встановлено ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, перевезення вантажу по заявці-договору-1 здійснювалось на підставі товарно-транспортної накладної № 000113492 від 22.09.2016, з якої вбачається, що вантажоодержувачем вантажу визначено відповідача - ТОВ "Кат Карго Лоджістікс Україна", проте, факт прийняття товару від перевізника за вказаною накладною засвідчений підписом представника та печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Астрос-Україна" (код ЄДРПОУ 31786949), тобто іншою юридичною особою.

Перевезення вантажу по заявці-договору-2 здійснювалось на підставі товарно-транспортних накладних № 000113826, № 000113939 та № 000113910 від 23.09.2016 р., з яких вбачається, що вантажоодержувачами вантажу визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Авторитет ТБ" та Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Цеппелін Україна ТОВ", які й засвідчили факт прийняття товару від перевізника.

Разом з тим, матеріали справи не містять засвідчених печаткою та підписом представника відповідача (замовника) - ТОВ "Кат Карго Лоджістікс Україна" актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1012026 від 23.09.2016 та № 1012043 від 26.09.2016.

Апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію (ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, в даному випадку саме акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) складений та підписаний учасниками господарської операції - позивачем та відповідачем є належним первинним документом, що засвідчує факт вчинення сторонами господарської операції, яка полягає в наданні послуг з перевезення вантажу. Водночас, відсутність засвідчених підписом представника та печаткою відповідача актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) свідчить про недоведеність тверджень позивача щодо надання ним відповідачу вказаних послуг.

Разом з тим, як встановлено судом, за умовами укладених сторонами заявок-договорів на перевезення вантажу, оплата наданих послуг здійснюється після отримання замовником перевезення (відповідачем) оригіналів документів.

Позивачем, на підтвердження направлення оригіналів документів відповідачу долучено до матеріалів справи документи, а саме:

- за заявкою-договором-1 - фіскальний чек підприємства поштового зв'язку від 01.10.2016 (поштове відправлення № 4601701491007), витяг з офіційного веб-сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" про вручення адресатові вказаного поштового відправлення;

- за заявкою-договором-2 - фіскальний чек підприємства поштового зв'язку від 27.03.2017 та опис вкладення у цінний лист (поштове відправлення № 4602701751285), з якого вбачається, що позивач направив на адресу відповідача, зокрема, заявку-договір № DD/KI/FT-26-09-2015 від 24.09.2016, рахунок-фактуру № 1012043 від 26.09.2016, акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 1012043 від 26.09.2016 та оригінали товарно-транспортних накладних № 000113939, № 000113910, № 000113826 від 23.09.2016, а також витяг з офіційного веб-сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" про вручення адресатові вказаного поштового відправлення.

Отже, оскільки позивачем не надано опису вкладення до поштового відправлення № 4601701491007 (направлення документів по заявці-договору-1) суд позбавлений можливості перевірити та встановити вміст вказаного поштового відправлення, а відтак позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження направлення ним відповідачу оригіналів документів за заявкою-договором № DD/KI/FT-23-09-2016 від 22.09.2016, таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем не доведено факту настання строку виконання зобов'язання з оплати за вказаним договором.

Щодо посилань відповіла про те, що зобов'язання з перевезення вантажу не виконані позивачем особисто із залученням його співробітників, як водіїв, та транспортних засобів, що перебувають у власності чи користуванні позивача, місцевим господарським судом вірно не прийнято до уваги, оскільки у заявці-договорі-1 відповідачем був погоджений транспортний засіб та особа водія, залучених до перевезення, а у заявці-договорі-2 зазначені умови договору взагалі відсутні. Таким чином, твердження відповідача про порушення позивачем умов виконання зобов'язання є безпідставними.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ "Роялті Логістик" не доведено правомірність позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 13 200,00 грн., а також похідних від вказаної позовних вимог про стягнення інфляційної складової боргу в сумі 341,92 грн. та 3% річних у розмірі 101,84 грн., а тому в задоволенні позову відмовлено вірно.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно частини 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Роялті Логістик", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2017 у справі №910/6335/17 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Роялті Логістик" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2017 у справі №910/6335/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2017 у справі №910/6335/17 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/6335/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді Л.В. Чорна

Ю.Б. Михальська