Постанова

від 02.04.2018 по справі 910/6335/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/6335/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Роялті Логістик" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2017 (суддя Головіна К.О.) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 (головуючий: Куксов В.В., судді: Чорна Л.В., Михальська Ю.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Роялті Логістик"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кат Карго Лоджістікс Україна"

про стягнення 13 643, 76 грн.

Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися.

ВСТАНОВИВ:

18.04.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Роялті Логістик" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кат Карго Лоджістікс Україна" про стягнення 13643,76 грн., в тому числі 13200,00 грн. боргу, 341,92 грн. інфляційних втрат, 101,84 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов заявок-договорів №DD/KI/FT-23-09-2016 від 22.09.2016 та №DD/KI/FT-26-09-2015 від 24.09.2016 на перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2017 у справі №910/6335/17 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2017 у справі №910/6335/17 залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не доведено правомірність позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 13 200,00 грн., а також похідних від вказаної позовних вимог про стягнення інфляційної складової боргу в сумі 341,92 грн. та 3% річних у розмірі 101,84 грн.

23.10.2017 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Товариством з обмеженою відповідальністю "Роялті Логістик" подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 у справі № 910/6335/17 до Вищого господарського суду України.

У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Роялті Логістик" просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 у справі № 910/6335/17 та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції в Господарський суд міста Києва в іншому складі суду.

На підставі пункту 5 статті 31, підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) та за розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 38-р від 15.12.2017 вказану касаційну скаргу разом зі справою № 910/6335/17 передано до Касаційного господарського суду.

30.01.2018 касаційна скарга була отримана Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2018 року у справі № 910/6335/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

Згідно з частиною 4 статті 301 Господарського процесуального кодексу України перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

07.02.2018 Верховний Суд постановив ухвалу про прийняття касаційної скарги до провадження, здійснення розгляду скарги у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи.

Скаржник (Товариство з обмеженою відповідальністю "Роялті Логістик", позивач) мотивує свою касаційну скаргу тим, що рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 у справі № 910/6335/17 прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, неправильним трактуванням норм права, залишенням поза увагою необхідних доказів, пояснень і фактів.

Посилаючись на ст. 306, частини 1,2 ст. 307 ГК України, ст. 636, частини 1,2,3 ст. 909 ЦК України, позивач зазначає, що фактично відповідач здійснюючи експедиторську діяльність, залучив позивача як експедитор (замовник) для виконання перевезень від імені своїх клієнтів. Позивач вважає, що для такого виду договорів і правовідносин, що склалися, замовник може і не бути безпосередньо вантажовідправником чи вантажоодержувачем, а може бути посередником.

Скаржник вказує, що у процесі надання позивачем відповідачу послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом позивач не був безпосереднім учасником транспортного процесу (перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем), а виступав в якості експедитора, який відповідно до статей 929 та 932 ЦК України лише організовував перевезення вантажів, тобто був посередником у відносинах між замовником (відповідачем) та перевізником (ФОП Кухарук В.Б.). Відповідач не був безпосереднім учасником транспортного процесу (перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем), а виступав в якості експедитора, який відповідно до статей 929 та 932 ЦК України лише організовував перевезення вантажів, тобто був посередником у відносинах між вантажоодержувачами/вантажовідправниками та позивачем, як експедитором, який залучив до перевезення перевізника ФОП Кухарук В.Б. Ці обставини встановлені постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.05.2017 у справі №921/696/16-г/11 за позовом ТОВ "Кат Карго Лоджістікс Україна" до ТОВ "Роялті Логістик", треті особи ТОВ з ІІ "Цеппелін Україна ТОВ" та ФОП Кухарук В.Б., про стягнення збитків, яка в силу ч.3 ст. 35 ГПК України має для даної справи преюдиціальне значення.

Позивач вважає, що факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення. У даному випадку згідно ЦКУ, ГКУ, Статуту та Правил цими документами є товарно-транспортні накладні. На думку позивача, судами допущено порушення норм матеріального права щодо кваліфікації правовідносин між сторонами, не враховано, що між сторонами у справі фактично виникли правовідносини, які є транспортно-експедиторськими послугами, та якими документами підтверджується надання таких послуг.

Посилаючись на п.п.2.7, 2.14, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (наказ Мінфіну України від 24.05.1995 №88), Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568, Статут автомобільного транспорту УРСР, затверджений постановою Ради Міністрів Української РСР від 27.06.1969 №401, Закон України "Про автомобільний транспорт", Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затверджений постановою КМУ від 25.02.2009 №207, Закони України "Про транспортно-експедиторську діяльність", "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", позивач вважає, що товарно-транспортна накладна є єдиним первинним документом, що підтверджує факт надання послуги з перевезення вантажу згідно умов договору. У пунктах 7,11 Заявок-договорів було передбачено лише повернення виписаних відповідачем товарно-транспортних накладних, та те, що оплата повинна бути проведена протягом 5-7 днів по оригіналам документів (ТТН), тобто з дати отримання відповідачем цих ТТН. Тому скаржник вважає, що твердження судів, що в даному випадку саме акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) складений та підписаний учасниками господарської операції - позивачем та відповідачем є належним первинним документом, що засвідчує факт вчинення сторонами господарської операції, яка полягає в наданні послуг з перевезення вантажу, є помилковим.

Також, на думку ТОВ "Роялті Логістик", судами порушено норми матеріального права, а саме: ч.1 ст.11, ст. 204, ч.1 ст.525, ч.1 ст. 526, ст. 599, 610, 611, ч.1 ст.612 ЦК України, ч.1 ст.173, ч.1 ст. 174, частини 1,2,7 ст.193, ст. 202 ГК України, оскільки позивачем свої зобов'язання за заявками-договорами №DD/KI/FT-23-09-2016 від 22.09.2016 та №DD/KI/FT-26-09-2015 від 24.09.2016 виконані належним чином, дані договори-заявки є чинними і ніким не скасовані, заборгованість по них відповідач не погасив.

Скаржник зазначає, що судами не досліджувалось та не надано оцінку тому, що по заявці-договору №DD/KI/FT-23-09-2016 від 22.09.2016 і ТТН №000113492 від 22.09.2016 у відповідача виникло зобов'язання сплатити позивачу кошти в сумі 7000,00 грн. 20.10.2016, так як 01.10.2016 відповідачу було вислано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1012026 від 23.09.2016, оригінал ТТН №000113492 від 22.09.2016 та рахунок-фактуру №1012026 від 23.09.2016 на оплату, які отримані ним 12.10.2016. Також про отримання оригіналу вказаної ТТН і визнання відповідачем боргу в сумі 7000,00 грн., на думку позивача, свідчить лист відповідача №312 від 06.10.2016, який був надісланий позивачу у відповідь на надіслання оригіналів ТТН, однак судами цей лист залишено поза увагою. Крім того, скаржник вважає, що судами не взято до уваги, що адресою вивантаження була вулиця Щаслива, буд.1, м. Харків (так сами і у заявці-договорі - м. Харків), яка є юридичною адресою ТОВ "Астрос-Україна", а не ТОВ "Кат Карго Лоджістікс Україна", юридична адреса якого є вул. Жилянська, 5-Б, м. Київ, до чого позивач не має жодного стосунку. Однак суд першої інстанції не вирішував питання щодо витребування у відповідача чи ТОВ "Астрос-Україна" документів, які підтверджують існування взаємовідносин між ними, не вирішував питання щодо залучення ТОВ "Астрос-Україна" в якості третьої особи, не викликав посадових осіб відповідача, позивача та ТОВ "Астрос-Україна", які б могли надати пояснення стосовно виконання позивачем свого зобов'язання з перевезення та доставки вантажу. У ТТН №000113492 були допущені технічні описки, оскільки згідно даної накладної відповідач є і перевізником, і вантажовідправником, і вантажоодержувачем, і замовником.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не витребовував по перевезеннях, здійснених по ТТН №000113492 від 22.09.2016, №000113826 від 23.09.2016, №000113910 від 23.09.2016, №000113939 у відповідача укладених і підписаних між його клієнтами договорів на перевезення, актів виконаних робіт, доказів з надання перевезення, рахунків на оплату, доказів оплати послуг відповідача його клієнтами, а з органу державної фіскальної служби відомостей щодо відшкодування ТОВ "Кат Карго Лоджістікс Україна" податку на додану вартість по цих господарських операціях з перевезення вантажів на підставі наданих позивачем податкових накладних.

Клопотання про витребування вказаних доказів було заявлено позивачем у суді апеляційної інстанції, однак залишилось не розглянутим, чим на думку скаржника, порушено вимоги статей 38, 84, 99,101, 105 ГПК України. Скаржник зазначає, що ним до апеляційної скарги від 26.07.2017 було долучене клопотання витребування доказів від 26.07.2017 і обґрунтовано неможливість подання витребуваних доказів і такого ж клопотання до місцевого господарського суду. Про подання такого клопотання КАГС було зазначено в ухвалі про прийняття апеляційної скарги до провадження від 07.08.2017, однак в подальшому судом це клопотання не вирішено, не винесено щодо нього процесуального документа-ухвали, а також не зазначено про вказане клопотання у винесеній постанові.

Позивач вважає, що судами не досліджувалось, залишено поза увагою та не надано оцінку тому, що: відповідач у ТТН зазначав себе як перевізник, і як вантажовідправник; ТТН підписані та скріплені печаткою відповідача; у всіх ТТН один і той же пункт навантаження; вантажі були доставлені у пункти призначення, зазначені як у заявках-договорах, так і в ТТН, відповідач є замовником (експедитором), який діяв від імені своїх клієнтів, та не у всіх ТТН він зазначений, як вантажовідправник чи вантажоодержувач; всі ТТН не зважаючи на допущення технічних описок, дають можливість ідентифікувати їх як такі, що пов'язані із виконанням заявок-договорів №DD/KI/FT-23-09-2016 від 22.09.2016 та №DD/KI/FT-26-09-2015 від 24.09.2016; відповідач не посилався на те, що він не отримав оригіналів ТТН, та на те, що послуги були не надані чи надані не в повному обсязі; ТТН виписувались самим відповідачем, тому до допущених у них описок позивач не має відношення; договір перевезення є багатостороннім договором; у всіх ТТН відповідач іменує себе як перевізник, вантажовідправник, вантажоодержувач, замовник; листом №312 від 06.10.2016 визнав борг в сумі 7000,00 грн.

Крім того, скаржник вважає, що постанова суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 105 ГПК України, а судами порушено загальні засади правосуддя.

Відповідач відзиву на касаційну скаргу не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Суди першої та апеляційної інстанції на підставі власної оцінки доказів по справі, встановили, що між ТОВ "Кат Карго Лоджістікс Україна" (замовник) та ТОВ "Роялті Логістик" (перевізник) 22.09.2016 було укладено заявку-договір №DD/KI/FT-23-09-2016 (надалі - заявка-договір-1) згідно з умовами якого перевізник зобов'язувався надати замовнику транспортні послуги по перевезенню вантажу автомобільним транспортом по території України вартістю - 7 000,00 грн. за маршрутом: с. Чайка - м. Харків.

Також у заявці-договору-1 сторони передбачили наступні умови: оплата протягом 5-7 днів по оригіналах документів, державний номерний знак автомобіля, який здійснюватиме перевезення - ВО4428ВВ, та водій - Мазуркевич.

Разом з тим, 24.09.2016 сторонами був укладений заявка-договір № DD/KI/FT-26-09-2015 (надалі - заявка-договір-2), згідно з умовами якого перевізник зобов'язувався надати замовнику транспортні послуги по перевезенню вантажу автомобільним транспортом по території України вартістю - 6 200,00 грн. за маршрутом: с. Чайка - м. Кривий Ріг.

У заявці-договорі-2 сторони передбачили наступні умови оплати: протягом 5 днів по оригіналам документів.

Суд апеляційної інстанції на підставі власної оцінки доказів по справі, дійшов висновку про те, що як вірно встановлено судом першої інстанції, перевезення вантажу по заявці-договору-1 здійснювалось на підставі товарно-транспортної накладної № 000113492 від 22.09.2016, з якої вбачається, що вантажоодержувачем вантажу визначено відповідача - ТОВ "Кат Карго Лоджістікс Україна", проте, факт прийняття товару від перевізника за вказаною накладною засвідчений підписом представника та печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Астрос-Україна" (код ЄДРПОУ 31786949), тобто іншою юридичною особою.

Перевезення вантажу по заявці-договору-2 здійснювалось на підставі товарно-транспортних накладних № 000113826, № 000113939 та № 000113910 від 23.09.2016 р., з яких вбачається, що вантажоодержувачами вантажу визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Авторитет ТБ" та Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Цеппелін Україна ТОВ", які й засвідчили факт прийняття товару від перевізника.

Разом з тим, матеріали справи не містять засвідчених печаткою та підписом представника відповідача (замовника) - ТОВ "Кат Карго Лоджістікс Україна" актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1012026 від 23.09.2016 та № 1012043 від 26.09.2016.

Апеляційний господарський суд зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію (ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, в даному випадку саме акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) складений та підписаний учасниками господарської операції - позивачем та відповідачем є належним первинним документом, що засвідчує факт вчинення сторонами господарської операції, яка полягає в наданні послуг з перевезення вантажу. Водночас, відсутність засвідчених підписом представника та печаткою відповідача актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) свідчить про недоведеність тверджень позивача щодо надання ним відповідачу вказаних послуг.

Разом з тим, як встановлено судом, за умовами укладених сторонами заявок-договорів на перевезення вантажу, оплата наданих послуг здійснюється після отримання замовником перевезення (відповідачем) оригіналів документів.

Позивачем, на підтвердження направлення оригіналів документів відповідачу долучено до матеріалів справи документи, а саме:

- за заявкою-договором-1 - фіскальний чек підприємства поштового зв'язку від 01.10.2016 (поштове відправлення № 4601701491007), витяг з офіційного веб-сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" про вручення адресатові вказаного поштового відправлення;

- за заявкою-договором-2 - фіскальний чек підприємства поштового зв'язку від 27.03.2017 та опис вкладення у цінний лист (поштове відправлення № 4602701751285), з якого вбачається, що позивач направив на адресу відповідача, зокрема, заявку-договір № DD/KI/FT-26-09-2015 від 24.09.2016, рахунок-фактуру № 1012043 від 26.09.2016, акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 1012043 від 26.09.2016 та оригінали товарно-транспортних накладних № 000113939, № 000113910, № 000113826 від 23.09.2016, а також витяг з офіційного веб-сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" про вручення адресатові вказаного поштового відправлення.

Отже, оскільки позивачем не надано опису вкладення до поштового відправлення № 4601701491007 (направлення документів по заявці-договору-1) суд позбавлений можливості перевірити та встановити вміст вказаного поштового відправлення, а відтак позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження направлення ним відповідачу оригіналів документів за заявкою-договором № DD/KI/FT-23-09-2016 від 22.09.2016, таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем не доведено факту настання строку виконання зобов'язання з оплати за вказаним договором.

Щодо посилань відповідача про те, що зобов'язання з перевезення вантажу не виконані позивачем особисто із залученням його співробітників, як водіїв, та транспортних засобів, що перебувають у власності чи користуванні позивача, місцевим господарським судом вірно не прийнято до уваги, оскільки у заявці-договорі-1 відповідачем був погоджений транспортний засіб та особа водія, залучених до перевезення, а у заявці-договорі-2 зазначені умови договору взагалі відсутні. Таким чином, твердження відповідача про порушення позивачем умов виконання зобов'язання є безпідставними.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ "Роялті Логістик" не доведено правомірність позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 13 200,00 грн., а також похідних від вказаної позовних вимог про стягнення інфляційної складової боргу в сумі 341,92 грн. та 3% річних у розмірі 101,84 грн., а тому в задоволенні позову відмовлено вірно.

Як вбачається з матеріалів справи, судові рішення мотивовані недоведеністю позивачем факту надання послуг перевезення та доказів на підтвердження направлення ним відповідачу оригіналів документів за заявкою-договором №DD/KI/FT-23-09-2016 від 22.09.2016, в зв'язку з чим суди дійшли висновку про те, що позивачем не доведено факту настання строку виконання зобов'язання з оплати за вказаним договором.

Разом з тим, Позивачем до апеляційної скарги було додано клопотання про витребування доказів від 26.07.2017 (а.с.193-195) у відповідача - ТОВ "Кат Карго Лоджістікс Україна", ТОВ "Астрос-Україна", ТОВ з ІІ "Цеппелін Україна ТОВ", ТОВ з ІІ "АВТ Баварія", ТОВ "Авторитет ТБ", Головного управління ДФС у м. Києві та ДПІ у Голосіївському районі для спростування тверджень Господарського суду м.Києва, викладених у рішенні від 10.07.2017.

Дане клопотання позивач обґрунтовував тим, що дані докази підтвердять те, що відповідач мав договірні відносини із своїми клієнтами, які були вантажовідправниками та вантажоодержувачами у спірних перевезеннях, і він діяв від їх імені, а також те, що відповідач по податковим накладним, які були виписані позивачем на підставі спірних ТТН, ймовірно відшкодував податок на додану вартість, чим схвалив належне виконання позивачем своїх зобов'язань. При цьому, позивач зазначив, що суд першої інстанції не витребовував докази для здійснення перевірки своїх висновків, не забезпечив сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи, потреба в поданні клопотання виникла після ознайомлення з текстом оскаржуваного рішення, тому що відповідач у своєму відзиві не посилався на те, що йому послуга з перевезення не була надана чи те, що вантаж був доставлений іншому вантажовідправнику, тощо.

Про зазначене клопотання про витребування доказів позивач зазначав і в самій апеляційній скарзі.

В ухвалі від 07.08.2017 про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення її до розгляду на 04.10.2017 Київський апеляційний господарський суд вказав, що разом з апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю "Роялті Логістик" звернулось до апеляційного суду з клопотанням про витребування доказів.

Проте, про результати розгляду даного клопотання суд не зазначив.

Крім того, у клопотанні про розгляд справи за відсутністю представників апелянта - позивача від 29.09.2017 (а.с. 219) Товариство з обмеженою відповідальністю "Роялті Логістик" просило задовольнити клопотання про витребування доказів, яке було подано разом із апеляційною скаргою.

Як вбачається з постанови Київського апеляційного суду від 04.10.2017 клопотання позивача про витребування доказів судом не було розглянуто та вирішено з наданням мотивованих висновків взагалі.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.38 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на момент розгляду в суді апеляційної інстанції:

"Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

У клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, що перешкоджають його наданню;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація;

4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази."

Згідно зі ст. 99 вказаного Кодексу у наведеній редакції:

"В апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції."

Згідно з п.2 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду."

Відповідно до п.2 ч.3, ч.4 ст.310 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017):

"Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

4. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції."

З урахуванням того, що в даному випадку апеляційний суд клопотання позивача про витребування доказів не розглянув та не вирішив з наданням мотивованих висновків взагалі, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Роялті Логістик" та скасування постанови апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Дослідження суті та висновків оскаржуваних рішення та постанови за наявності вищевказаного порушення норм процесуального права є передчасним .

У зв'язку зі скасуванням попереднього судового рішення і передачею справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Роялті Логістик" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 у справі № 910/6335/17 задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 у справі № 910/6335/17 скасувати повністю, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський