Постанова

від 09.10.2017 по справі 820/4111/17

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2017 р. № 820/4111/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Заічко О.В.,

при секретареві судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Лук"янцева С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області в якому просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області №0000201315 від 12.05.2017р., №0000191315 від 12.05.2017р., рішення №0000181315 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 12.05.2017р., вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000061315 від 12.05.2017р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив що спірні рішення відповідача є незаконними та необґрунтованими, а тому, підлягають скасуванню, оскільки при перевірці позивача, за наслідками якої були винесені зазначені рішення, контролюючий орган дійшов помилкових висновків про безпідставне включення позивачем до складу валових витрат сплату за оренду земельної ділянки в сумі 139370, 68 грн., у той час, як в силу положень п. 177.4 ст. 177 ПК України, у процесі здійснення фізичною особою - підприємцем що знаходиться на загальній системі оподаткування власної господарської діяльності та користування у даному контексті земельною ділянкою державної або комунальної власності на підставі договору оренди, така особа може відносити до витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, витрати на оплату оренди за користування такими земельними ділянками.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовну заяву, просив її задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на доводи наданих суду письмових заперечень в контексті того, що встановлені порушення позивачем норм законодавства належним чином зафіксовані в акті перевірки, а отже, оскаржувані в рамках даної справи податкові повідомлення - рішення №0000201315 від 12.05.2017р., №0000191315 від 12.05.2017р., рішення №0000181315 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 12.05.2017р. та вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000061315 від 12.05.2017р. є законними та обґрунтованими.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що посадовими особами відповідача було проведено документальну планову виїзну перевірку самозайнятої особи ОСОБА_3 ( рнокпп НОМЕР_1) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, результати якої викладені в акті від 24.04.2017 року № 3055/20-40-13-04/ НОМЕР_1 ( а.с.9-38).

Висновки перевірки свідчать про порушення позивачем

- п. 177.2, п.177.4, пп.177.5.3 п. 177.5 ст. 177 ПК України, які виразились у заниженні податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у перевіряємому періоді в сумі 23489,53 грн., у т.ч. за 2015 рік - 8712,79 грн., за 2016 рік- 14776,74 грн.;

- абз. 1 п.2 ч.1 ст.7, п.2 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого донараховано єдиний внесок на загальну суму 37935,77 грн., у т.ч. за 2015 рік - 19875,35 грн., за 2016 рік - 18060,42 грн.;

- ст.ст. 168,176, пп.1.2, 1.6 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, що полягали у заниженні податкових зобов'язань зі сплати військового збору на загальну суму 2090,55 грн., в т.ч. за 2015 рік - 859,16 грн., за 2016 рік - 1231,39 грн.

За наслідками перевірки контролюючим органом відносно позивача складено податкове повідомлення - рішення №0000201315 від 12.05.2017р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 2613,18 грн., у тому числі за основним платежем - 2090,55 грн., за штрафними ( фінансовими) санкціями - 522,63 грн. ( а.а.41), податкове повідомлення - рішення №0000191315 від 12.05.2017р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 29361,91 грн., у тому числі за основним платежем - 23489,53 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5872,38 грн. (а.с.42), рішення №0000181315 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 12.05.2017р. у розмірі штрафної санкції 5781,11 грн. ( а.с.39) та вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000061315 від 12.05.2017р. з ЄСВ на суму 37935,77 грн. ( а.с.40).

Підставою для встановлення контролюючим органом вищеперелічених порушень позивачем законодавчих норм та, як наслідок, прийняття рішень, які є предметом даного спору, стало неправомірне, на думку відповідача, віднесення позивачем до складу валових витрат сплату за оренду земельної ділянки в сумі 139370, 68 грн.

По суті позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до п.36.1 та п. 36.2 ст. 36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Статтею 177 ПК України унормовано особливості оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.

Так, відповідно до п. 177.1 ст. 177 ПК України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця ( п. 177.2 ст. 177 ПК України).

Відповідно до п. 177.4 ст. 177 ПК України ( в редакції, що діяла у періоді, який охоплено перевіркою), до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (пп.177.4.1); витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством (пп.177.4.2); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом (пп.177.4.3); інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг ( пп.177.4.4.).

За приписами ст. 265 ПК України, до складу податку на майно віднесено плату за землю, якою, в силу приписів пп. 14.1.147 п 14.1 ст.14 ПК України, є обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Платниками податку є, зокрема, землекористувачі ( пп. 269.1.2 п. 269.1 ст. 269 ПК України).

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата) (пп.14.1.136, п. 14.1 ст.14 ПК України).

Відповідно до ст. 288 ПК України ( в редакції, що діяла у періоді, який охоплено перевіркою) підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства, платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до пп.1.2, п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Також, у даних правовідносинах, в силу приписів Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", позивач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яким є консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також суджень, відображених останнім в акті від 24.04.2017 року № 3055/20-40-13-04/ НОМЕР_1, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно;6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

В ході розгляду справи судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно договору оренди землі від 12.12.2014 р. Харківською міською радою, на підставі рішення 34 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 06.08.2014 №1610/14 Про надання земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд орендарю ФОП ОСОБА_3 надано в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Матросова 1-А, загальною площею 0,1719 га, кадастровий номер 6310136900:05:004:0031, яка передається в оренду для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. Д-1 (цех).

Згідно п. 10 Договору, Орендар самостійно здійснює обчислення орендної плати на землю з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки, визначеної законодавством за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами.

Орендна плата з земельну ділянку сплачується рівними частками щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця або в строки визначені чинним законодавством ( п.11).

Укладання зазначеного договору було обумовлене основним видом діяльності позивача- надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Зазначене підтверджується наявним у справі договором оренди нежитлового приміщення за адресою: м. Харків, вул. Матросова 1-А, укладеного між позивачем та ТОВ "Апрель" та обладнання та первинною документацією на його виконання ( у судовому засіданні така детально не досліджувалась, оскільки предметом розгляду справи не є встановлення або спростування реальності зазначеної угоди).

У ході проведеної перевірки контролюючим органом було встановлено та не заперечувалось сторонами, що згідно даних книги обліку доходів та витрат позивачем було віднесено до складу витрат витрати щодо сплати за оренду земельної ділянки, у т.ч. за 2015 рік- 57277,68 грн., та за 2016 рік - 82093,00 грн.

Загальна сума валових витрат, відображених у податкових деклараціях у перевіряємому періоді складала 2929591,05 грн., у т.ч. за 2014 рік - 840227,88 грн., за 2015 рік - 1027028,18 грн., за 2016 рік - 1062334,18 грн.

Позивач, використовуючи вказану ділянку у своїй господарській діяльності, вважав, що ним було правомірно віднесено до складу витрат витрати щодо сплати за оренду земельної ділянки, у т.ч. за 2015 рік- 57277,68 грн., та за 2016 рік - 82093,00 грн. та посилався при цьому на положення п. 177.4 ст. 177 ПКУ в редакції Закону № 1797-VIII від 21.12.2016, що набрала чинності 01.01.2017 р. та згідно якої, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця у сукупності зі ст. 58 Конституції України, щодо того, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У свою чергу, суд зазначає, що саме по собі таке твердження не спростовує того факту, що у періоді, який перевірявся, вказана редакція п. 177.4 ст. 177 ПКУ не набрала законної сили, а визначений перелік витрат у п. 177.4 ст. 177 ПКУ, в редакції, чинній у перевіряємому періоді, не містить в собі сплачених податків та зборів ( крім суми ЄСВ).

Оскільки орендна плата є обов'язковим платежем у складі податку на майно, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, та сплачується фізичною особою - підприємцем орендарем за користування земельною ділянкою державної і комунальної власності, ця сума не включається до валових витрат підприємницької діяльності.

Таким чином, суд погоджується з позицією відповідача, що до складу валових витрат самозайнятою особою ОСОБА_3 безпідставно включено сплату за оренду земельної ділянки в сумі 139370,68 грн., в том числі у 2015 році на загальну суму 57277,68 грн. та у 2016 році на загальну суму 82093,00 грн.

Також, з приводу посилань представника позивача у судовому засіданні на правомірність дій позивача зі включення до складу витрат витрати на оплату оренди за користування такими земельними ділянками з огляду на положення п. 177.4 ст. 177 ПКУ в редакції Закону № 1797-VIII від 21.12.2016, що набрала чинності 01.01.2017 р. у сукупності зі ст. 58 Конституції України, суд критично ставиться до таких з огляду на той факт, що у такий спосіб позивач намагається уникнути відповідальності за допущені правопорушення, наявність яких була підтверджена розглядом справи, а також, зважаючи на те, що нова редакція п. 177.4 ст. 177 ПКУ відносить до переліку витрат витрати безпосередньо пов'язані з отриманням доходів, відповідні суми податків, зборів, у т.ч. податку на майно, до складу якого законом віднесено орендну плату, які пов'язані з проведенням господарської діяльності ( тобто, використання землі як слідство у процесі проведення діяльності ), у свою чергу, орендна плата, віднесена позивачем до витрат, фактично не пов'язана з проведенням діяльності, а є самим видом діяльності.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області №0000201315 від 12.05.2017р., №0000191315 від 12.05.2017р., рішення №0000181315 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 12.05.2017р., вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000061315 від 12.05.2017р. відповідають критеріям ч.3 ст.2 КАС України, оскільки прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач довів суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами з посиланням на відповідні положення законодавства необґрунтованість позовних вимог позивача, у свою чергу, доводи позивача, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги не знайшли свого підтвердження впродовж розгляду справи та спростовуються наведеними в рішенні суду обставинами, адже, відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

За таких обставин, у задоволенні позовної заяви Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 належить відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,8-14,71,160-163,167,186,254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 12 жовтня 2017 року.

Суддя Заічко О.В.