Ухвала

від 09.10.2017 по справі 903/597/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

"09" жовтня 2017 р. Справа № 903/597/17

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські торгівельні мережі"

про стягнення 360 000,00 грн.

Суддя Костюк С.В.

при секретарі Коритан Л.Ю.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 29.03.2017 року

від відповідача: Багіров Р. А., довіреність від 06.07.2017 року.

Права та обов'язки учасникам судового процесу роз'яснені відповідно до ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не поступало.

Суть: Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ставить вимогу стягнути з відповідача - ТзОВ "Українські торгівельні мережі" 360 000,00 грн. неустойки на підставі ст 785 Цивільного кодексу України.

При обґрунтуванні заявленої вимоги посилається на договір суборенди нерухомого майна від 15.08.2013 року, укладений між ФОП ОСОБА_1 (орендар) та ТзОВ "Українські торгівельні мережі" (суборендар), за умовами якого орендар зобов'язується передати суборендареві в строкове платне користування нерухоме майно, а саме: приміщення магазину, загальною площею 180,0 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 суборендар зобов'язався прийняти об'єкт суборенди, своєчасно сплачувати суборенду плату та після припинення договору повернути об'єкт суборенди орендарю відповідно до умов договору (п.1.1 договору). Згідно з п.7.2.договору суборенди від 15.08.2013р. не пізніше ніж за 1 календарний день до моменту закінчення строку оренди або настання інших обставин, що є підставою для розірвання договору, суборендар зобов'язаний звільнити об'єкт суборенди від сторонніх предметів та підготувати його до передачі орендарю.

Об'єкт суборенди повинен бути переданий орендарю не пізніше 3 робочих днів після закінчення строку суборенди або настання інших обставин, що є підставою для розірвання договору (п.7.3 договору).

Згідно з пунктами 11.1.-11.2. цього договору строк суборенди становить 35 місяців з дати підписання акту приймання-передачі об'єкта суборенди. Договір вступає в силу з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до закінчення строку суборенди, а в частині виконання зобов'язань щодо повернення об'єкту суборенди та здійснення розрахунків-до повного виконання сторонами зазначених зобов'язань.

Рішенням господарського суду Волинської області від 26.04.2017 року задоволено позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські торгівельні мережі", зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські торгівельні мережі" повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 по акту приймання-передачі приміщення магазину, загальною площею 180,0 м.кв., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2

Розділом 8 договору суборенди сторони погодили умови відповідальності, а саме п. 8.3 передбачено, що у разі прострочення строку повернення суборендарем об'єкту суборенди, він сплачує орендарю штраф у розмірі 10% від розміру орендної палати за один місяць оренди за кожен день затримки платежу. Сплата штрафу не звільняє суборендаря від сплати суборендної плати за період фактичного використання об'єкта суборенди.

Оскільки відповідачем не повернуто вчасно об'єкт суборенди орендарю, останнім нараховано неустойку, відповідно до ст. 785 ЦК України в розмірі 360 000,00 грн..

При правовому обґрунтуванні своїх позовних вимог посилається на норми ст. ст. 525, 526, 759, 762, 763, 795, 785 ЦК України.

В поясненні від 23.08.2017 року вказує, що підписавши договір суборенди від 15.08.2013 року, сторони виявили свою волю, щодо його умов та передбачили, що обов'язок повернення об'єкту оренди, незалежно від причин припинення дії договору, є виконаним лише після підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення, що орендується (п.п.7.1-7.4), це узгоджується з вимогами ч. 2 ст. 795 ЦК України та правовими позиціями викладеними в п. 5.4 Постанови Пленуму ВГСУ від29.05.2013 року № 12.

Судовим рішенням від 26.04.2017 року у справі № 903/135/17 встановлено факт невиконання відповідачем обов'язку з повернення приміщення позивачу, що згідно положення ч.3 ст.35 ГПК України є обставиною, яка не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На виконання наказу господарського суду № 903/135/17-1 ДВС у Старокостянтинівському районі Хмельницької області 29.05.2017 року відкрито виконавче провадження ВП № 54032879, за яким відповідач - ТзОВ "Українські торгівельні мережі" зобов'язаний протягом 10-ти робочих днів повернути позивачу орендоване приміщення по акту прийому-передачі, за невиконання вимоги виконавчою службою згідно постанови від 13.06.2017 року на відповідача накладено штраф в розмірі 5100,00 грн..

Правомірність користування позивачем - ФОП ОСОБА_1 об'єктом оренди, який передано в суборенду відповідачу на підставі договору № 82 від 01.09.2013 року, встановлена рішенням господарського суду Хмельницької області від 21.06.2016 року у справі № 924/369/16, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 року.

Позивач здійснив нарахування неустойки в розмірі 360000,00 грн. виходячи з положень п. 8.1 договору від 15.08.2013 року та ч. 2 ст. 785 ЦК України, якою зокрема передбачено, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно абз.4 п. 5.4 постанови Пленуму ВГСУ № 12 від 29.05.2013 року та інформаційного листа ВГСУ від 29.05.2012 року № 01-06/735/2012 "Про деякі питання практики застосування статей 785 та 786 Цивільного кодексу України" з метою забезпечення правильного і однакового застосування господарськими судами норм законодавства при вирішенні судами питань щодо стягнення спеціальної неустойки слід враховувати умови договору та норми с. 2 ст. 785 ЦК України, яка є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Дана правова позиція підтверджена Верховним Судом України при перегляді справ з аналогічними правовідносинами - 19.08.2014 року № 5015/4879/12/3-70гс14, 02.09.2014 року № 927/1215/13/3-85гс14.

Представником відповідача подано клопотання від 04.09.2017 року про залучення до участі у справі в якості 3-ї особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Старокостянтинівське районне споживче товариство (Хмельницька область, м.Старокостянтинів, вул.Грушевського,22, код ЄДРПОУ 30156363).

В клопотанні, зокрема, зазначає, що позивач ґрунтує свою вимогу, посилаючись на невиконання відповідачем умов договору суборенди нерухомого майна від 15.08.2013 року щодо неповернення орендованого приміщення та нараховує штраф згідно п. 8.3 даного договору та ст. 785 ЦК України.

Згідно ст. 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності) , якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Вимоги позивача ґрунтуються на наявному в позивача, як орендаря на підставі договору оренди № 82 від 15.08.2013 року, праві користування майном, що є предметом вищевказаного договору та договору суборенди від 15.08.2013 року, укладеному між позивачем та відповідачем.

Вказаним договором встановлено строк оренди до 01.06.2016 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 774 ЦК України, строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

Тобто, в момент заключення договору суборенди сторони визначили строк його дії (35 місяців, до 15.07.2016 року), що перевищує строк основної оренди.

Тому з урахуванням положень ст. 774 ЦК України договір суборенди був заключений до 01.06.2016 року, а не до 15.07.2016 року.

У зв'язку із закінченням договору оренди № 82 від 01.09.2013 року та на вимогу Старокостянтинівського РСТ (власник майна), 01.06.2016 року відповідач повернув майно власнику за актом приймання - передачі. Продовжувати користуватись майном відповідач не мав можливості та законних підстав, оскільки це є порушенням прав власника майна, оскільки за ст. 391 ЦК України власник майна має права вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Про існування додаткової угоди № 1 від 15.01.2016 року до договору оренди № 82, укладеної між позивачем та власником майна, якою було продовжено строк дії договору до 31.12.2018 року, відповідач дізнався лише 10.10.2016 року з листа позивача, коли майно було повернуто його власнику.

Своїм листом від 24.01.2017 року власник майна вказує, що неодноразово відсилав листи позивачу із проханням з'явитись для узгодження питань повернення майна за договором оренди, які проігноровані позивачем. Даним листом власник майна підтвердив, що основний договір оренди є припинений з 01.06.2016 року, що давало впевненість відповідачу у правильності своїх дій.

Тобто, власник майна постійно наголошував на тому, що договір оренди був припинений з 01.06.2016 року, а позивач по даній справі постійно ухилявся від повернення майна власнику.

На даний час виникла ситуація при якій відповідач згідно вищезазначеного судового рішення зобов'язаний повернути майно позивачу, яке не перебуває у його власності та користуванні.

При цьому виходячи із фактичних обставин, факт неповернення майна позивачу є наслідком його недобросовісної поведінки, а також; наявності суперечностей між позивачем та власником майна, що призвело до негативних наслідків для відповідача за відсутності його вини.

За таких обставин, враховуючи відсутність вини у діях відповідача, відсутні й правові підстави для задоволення позовних вимог.

Також вказав, що після повернення майна власнику 01.06.2016 року, між ним та відповідачем було укладено договір оренди спірного приміщення і з цього часу та до квітня 2017 року відповідач користувався цим майном, за що сплачував орендну плату напряму власнику майна.

Ухвалою господарського суду Волинської області було залучено до справи в якості 3 -ї особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Старокостянтинівське районне споживче товариство.

3-тя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в своїх поясненнях від 06.10.2017 року вих. № 127 зазначила, що 01.09.2013 року між Староконстянтинівським районним споживчим товариством ( орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) укладено договір №82 оренди будівлі, споруди (іншого об'єкта нерухомості), згідно умов якого орендодавець зобов'язався передати орендарю у строкове платне користування частину приміщення торгівельного комплексу Україна , що знаходиться за адресою: вул. Острозького, 8, бокс 1. Термін дії даного договору до 01.06.2016 року.

15.08.2013 року позивач - ФОП ОСОБА_1 уклав з відповідачем ТОВ Українські торгівельні мережі договір суборенди нерухомого майна від 15.08.2013 року, тобто на 15 днів раніше укладання основного договору оренди, хоча станом на 15.08.2013 року об'єкт оренди не перебував в користуванні, однак в п. 1.2. договору суборенди зазначено про належність даного об'єкту орендарю; у п. 11.1. договору суборенди строк суборенди 35 місяців з дати підписання акту приймання-передачі об'єкту, отже термін користування приміщення закінчився 15.07.2015 року. За твердженням позивача ТОВ УТМ повинно було передати орендоване приміщення не пізніше 20.07.2016р., договір оренди було розірвано з 01.06.2016 року відповідно до попередження, однак для повернення приміщення підприємець не з'явився, тому особа, що користувалась приміщенням - суборендар ТОВ УТМ передала (повернула) приміщення власнику - Староконстянтинівському РСТ, оскільки строк основного договору оренди № 82 від 01.09.2013 року збіг 01.06.2016 року, станом 20.07.2016р року приміщенням розпоряджався вже власник - Староконстянтинівське РСТ і ТОВ УТМ не було, що передавати позивачу.

Також звертає увагу на те, що рішенням господарського суду Хмельницької області 25.09.2017 року у справі №924/578/17 було задоволено позов Староконстянтинівського РСТ до ТОВ ОСОБА_1- визнано недійсною додаткову угоду №1 від 15.01.2016р. до договору оренди №82 від 01.09.2013 року, укладеному між РСТ та ФОП ОСОБА_1, тому немає підстав вважати використання останнім приміщення на підставі додаткової угоди, а відтак вимога про стягнення штрафу в розмірі 360 00 грн. є необґрунтованою та незаконною.

З врахуванням зазначеного в поясненні, просить суд зупинити провадження у справі до вступу в законну силу рішення господарського суду Хмельницької області від 25.09.2017 року у справі №924/578/17.

Відповідачем в судовому засіданні також подано клопотання від 09.10.2017 року про зупинення провадження у справі на підставі ст. 79 ГПК України.

В клопотанні про зупинення провадження у справі позивач, зокрема, вказує, що в момент заключення договору суборенди сторони визначили строк його дії (35 місяців, до 15.07.2016 року), що перевищує строк основної оренди.

Тому з урахуванням ст. 774 ЦК України Договір суборенди був укладений до 01.06.2016 року, а не до 15.07.2016 року.

У зв'язку із закінченням Договору оренди № 82 від 01.09.2013 року та на вимогу Старокостянтинівського РСТ (власник майна), 01.06.2016 року Відповідач повернув майно його власнику за Актом приймання - передачі. В даному акті було зафіксовано, що ФОП ОСОБА_1 не з'явився для повернення майна Старокостянтинівському РСТ. Однак, продовжувати користуватись майном Відповідач не мав можливості та законних підстав, оскільки це б було прямим порушенням прав власника майна, адже відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має права вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

В той же час, 01.06.2016 року між Старокостянтинівським РСТ та ТзОВ УТМ було заключено Договір № 14 оренди вищезазначеного об'єкта нерухомості (копія додається). Таким чином відповідач по даній справі з 01.06.2016 року став користувачем спірного майна як первісний орендар.

Однак, пізніше з'явилась додаткова угода № 1 від 15.01.2016 до Договору оренди № 82, про яку ані власник майна, ані Відповідач по даній справі не знав, оскільки вона була таємно підписана між батьком (керівником Старокостянтинівського РСТ та сином - ФОП ОСОБА_1.). При цьому керівник Старокостянтинівського РСТ, який підписав таку додаткову угоду був відсторонений (звільнений) з своєї посади у лютому 2016 року, а додаткова угода фактично з'явилась набагато пізніше.

Зокрема, про існування додаткової угоди № 1 від 15.01.2016 року до Договору оренди № 82, укладеної між позивачем та власником майна, якою було продовжено строк дії Договору до 31.12.2018 року, відповідач дізнався 10.10.2016 року з листа позивача, коли вже майно було передано його власнику.

У зв'язку з зазначеними обставини, Старокостянтинівським РСТ було подано позов до Господарського суду Хмельницької області про визнання додаткової угоди недійсною.

Рішенням суду від 25.09.2017 року по справі № 924/578/17 вказана вище додаткова угода була визнана недійсною.

Однак, таке судове рішення не набрало законної сили, оскільки було оскаржено ФОП ОСОБА_1 в апеляційному порядку.

Також зазначив, що у випадку, якщо суд апеляційної інстанції залишить таке рішення без змін, то у ФОП ОСОБА_1 будуть відсутні правові підстави користування спірним майном з 01.06.2016 року, а відповідно й будуть відсутніми підстави нарахування та стягнення з суборендаря - ТОВ УТМ орендної плати після вказаної дати та відповідно й штафних санкцій за несвоєчасне повернення орендованого майна, оскільки воно буде вважатись належним чином повернуте 01.06.2016 року його власнику.

Вважвє, залишення в силі вищезазначеного рішення господарського суду Хмельницької області буде підставою для ТзОВ УТМ подати до господарського суду Волинської області заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду по справі № 903/135/17, яким зобов'язано відповідача повернути спірне майно - ФОП ОСОБА_1

Представник позивача підтвердив в судовому засіданні подання 06.10.2017 року апеляційної скарги на рішення господарського суду Хмельницької області від 25.09.2017 року у справі № 924/578/17, однак заперечив проти зупинення провадження у справі вказавши, що дані справи не є пов'язаними і рішення у справі № 924/578/17 не впливатиме на вирішення спору у справі № 903/135/17.

Клопотання відповідача та 3-ї особи щодо зупинення провадження у справі № 903/135/17 на підставі ч. 2. ст. 79 ГПК розглянуто в судовому засіданні та задоволено судом.

Рішення про задоволення клопотання та зупинення провадження у справі судом винесено з врахуванням наступного.

Як слідує з матеріалів справи, позивач обґрунтовує вимогу про стягнення з відповідача ТОВ УТМ неустойки в розмірі 360 000,00 грн., посилаючись на обставини встановлені рішенням господарського суду у справі № 903/135/17, яким зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю Українські торгівельні мережі повернути Фізичній особі - підприємцю по акту приймання-передачі приміщення магазину, загальною площею 180 м. кв., яке знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Староконстянтинів, вул. Острозького, 8, бокс 1, а тому в силу положень ч. 3 ст. 35 ГПК України, а саме обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Дане рішення залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.07.2017 року у справі № 903/135/17 (а. с. 40- 43).

Як слідує з постанови апеляції від 17.07.2017 року у справі № 903/135/17, залишаючи без змін рішення місцевого суду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що додатковою угодою №1 від 15.01.2016 року до договору №82 від 01.09.2013 року сторони продовжили термін оренди до 31.12.2018 року, а також змінили розмір орендної плати.

Від імені орендодавця договір оренди підписано головою правління Староконстянтинівського районного споживчого товариства ОСОБА_5, а від імені орендаря Приватним підприємцем ОСОБА_1 В преамбулі договору оренди зазначено, що голова правління Староконстянтинівського районного споживчого товариства ОСОБА_5, підписуючи договір, діє на підставі статуту.

Факт передачі відповідачу частини приміщення торгівельного комплексу "Україна" за адресою: вул. Острозького, 8 бокс 1 м. Старокостянтинів, площею 180 кв.м., підтверджується актом прийняття-передачі від 01.09.2013 року.

Додаткова угода №1 від 15.01.2016 року., якою сторони продовжили термін оренди до 31.12.2018р., а також змінили розмір орендної плати, від імені орендодавця підписана головою Староконстянтинівського правління районного споживчого товариства ОСОБА_5, а від імені орендаря - Приватним підприємцем ОСОБА_1

Отже, сторони договору №82 (оренди, будівлі, споруди (іншого об'єкта нерухомості)) від 01.09.2013 року додатковою угодою №1 від 15.01.2016 року продовжили термін оренди до 31.12.2018 року, а відтак посилання відповідача - ТзОВ "Українські торгівельні мережі" на п. 2 ст. 774 ЦК України та на закінчення строку договору оренди № 82 від 01.09.2013 року, як на підставу відсутності у нього зобов'язання по поверненню нерухомого майна, а саме: приміщення магазину, загальною площею 180,0 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 позивачу- Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Договір №82 (оренди, будівлі, споруди (іншого об'єкта нерухомості) від 01.09.2013 року та додаткова угода до нього №1 від 15.01.2016р. недійсними судом не визнавалися, сторонами розірвані не були.

Водночас, як слідує з рішення господарського суду Хмельницької області від 25.09.2017 року, додаткова угода №1 від 15.01.2016 року до договору №82 від 01.09.2013 року була визнана недійсною, дане рішення станом на 09.10.2017 року , (день розгляду справи 903/597/17 законної сили не набрало), оскільки позивачем ФОП ОСОБА_1.06.10.2017р. подано апеляційну скаргу на відповідне рішення.

Відповідно до ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Як зазначено у п. 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" , статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.

Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок, зокрема, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог.

Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.

Враховуючи те, що при винесенні рішення у справі за позовом ФОП ОСОБА_1 до ТОВ УТМ про зобов'язання повернути об'єкт суборенди були встановлені обставини, що випливають з додаткової угоди №18 від15.01.2016 року, які за твердженням позивача не потребують повторного доказування і на даний момент дана угода визнана недійсною в судовому порядку, суд вважає, що наявні підстави для зупинення провадження відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України.

А відтак, виходячи з вищевикладеного, на підставі клопотання відповідача та 3-ї соби провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду справи №924/578/17 Рівненським апеляційним господарським судом.

Керуючись ст.79 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд, -

Ухвалив:

Провадження у справі № 903/597/17 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські торгівельні мережі" про стягнення 360 000,00 грн. зупинити до закінчення перегляду справи №924/578/17 Рівненським апеляційним господарським судом.

Суддя С. В. Костюк