Рішення

від 29.03.2018 по справі 903/597/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 березня 2018 р. Справа № 903/597/17

за позовом Фізичної особи-підприємця Шевчука Олега Юрійовича

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські торгівельні мережі"

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Старокостянтинівське районне споживче товариство

про стягнення 360 000,00 грн.

Суддя Костюк С.В.

при секретарі Коритан Л.Ю.

за участю представників-учасників справи:

від позивача: н/з;

від відповідача: н/з;

від 3-ї особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: н/з.

Фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч.3 ст. 222 ГПК України.

Суть спору: Позивач - Фізична особа-підприємець Шевчук Олег Юрійович ставить вимогу стягнути з відповідача - ТзОВ "Українські торгівельні мережі" 360000,00 грн. неустойки на підставі ст. 785 Цивільного кодексу України.

При обґрунтуванні заявленої вимоги посилається на договір суборенди нерухомого майна від 15.08.2013 року, укладений між ФОП Шевчуком О. Ю. (орендар) та ТзОВ "Українські торгівельні мережі" (суборендар), за умовами якого орендар зобов'язується передати суборендареві в строкове платне користування нерухоме майно, а саме: приміщення магазину, загальною площею 180,0 кв.м., яке знаходиться за адресою: Хмельницька область, м.Старокостянтинів, вул.Острозького,8, бокс, а суборендар зобов'язався прийняти об'єкт суборенди, своєчасно сплачувати суборенду плату та після припинення договору повернути об'єкт суборенди орендарю відповідно до умов договору (п.1.1 договору). Згідно з п.7.2.договору суборенди від 15.08.2013р. не пізніше ніж за 1 календарний день до моменту закінчення строку оренди або настання інших обставин, що є підставою для розірвання договору, суборендар зобов'язаний звільнити об'єкт суборенди від сторонніх предметів та підготувати його до передачі орендарю.

Об'єкт суборенди повинен бути переданий орендарю не пізніше 3 робочих днів після закінчення строку суборенди або настання інших обставин, що є підставою для розірвання договору (п.7.3 договору).

Згідно з пунктами 11.1.-11.2. цього договору строк суборенди становить 35 місяців з дати підписання акту приймання-передачі об'єкта суборенди. Договір вступає в силу з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до закінчення строку суборенди, а в частині виконання зобов'язань щодо повернення об'єкту суборенди та здійснення розрахунків-до повного виконання сторонами зазначених зобов'язань.

Рішенням господарського суду Волинської області від 26.04.2017 року задоволено позов Фізичної особи-підприємця Шевчука Олега Юрійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські торгівельні мережі", зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські торгівельні мережі" повернути Фізичній особі-підприємцю Шевчуку Олегу Юрійовичу по акту приймання-передачі приміщення магазину, загальною площею 180,0 м.кв., яке знаходиться за адресою: Хмельницька обл., м. Старокостянтинів, вул. Острозького, буд.8, бокс 1.

Розділом 8 договору суборенди сторони погодили умови відповідальності, а саме п. 8.3 передбачено, що у разі прострочення строку повернення суборендарем об'єкту суборенди, він сплачує орендарю штраф у розмірі 10% від розміру орендної палати за один місяць оренди за кожен день затримки платежу. Сплата штрафу не звільняє суборендаря від сплати суборендної плати за період фактичного використання об'єкта суборенди.

Оскільки відповідачем не повернуто вчасно об'єкт суборенди орендарю, останнім нараховано неустойку за період з липня 2016 року по квітень 2017 року, відповідно до ст. 785 ЦК України в розмірі 360 000,00 грн.

При правовому обґрунтуванні своїх позовних вимог посилається на норми ст. ст. 525, 526, 759, 762, 763, 795, 785 ЦК України.

В поясненні від 23.08.2017 року вказує, що підписавши договір суборенди від 15.08.2013 року, сторони виявили свою волю, щодо його умов та передбачили, що обов'язок повернення об'єкту оренди, незалежно від причин припинення дії договору, є виконаним лише після підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення, що орендується (п.п.7.1-7.4), це узгоджується з вимогами ч. 2 ст. 795 ЦК України та правовими позиціями викладеними в п. 5.4 Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 року № 12.

Судовим рішенням від 26.04.2017 року у справі № 903/135/17 встановлено факт невиконання відповідачем обов'язку з повернення приміщення позивачу, що згідно положення ч.3 ст.35 ГПК України є обставиною, яка не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На виконання наказу господарського суду № 903/135/17-1 ДВС у Старокостянтинівському районі Хмельницької області 29.05.2017 року відкрито виконавче провадження ВП № 54032879, за яким відповідач - ТзОВ "Українські торгівельні мережі" зобов'язаний протягом 10-ти робочих днів повернути позивачу орендоване приміщення по акту прийому-передачі, за невиконання вимоги виконавчою службою згідно постанови від 13.06.2017 року на відповідача накладено штраф в розмірі 5100,00 грн..

Правомірність користування позивачем - ФОП Шевчуком О. Ю. об'єктом оренди, який передано в суборенду відповідачу, встановлена рішенням господарського суду Хмельницької області від 21.06.2016 року у справі № 924/369/16, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 року.

Позивач здійснив нарахування неустойки в розмірі 360000,00 грн., виходячи з положень п. 8.1 договору від 15.08.2013 року та ч. 2 ст. 785 ЦК України, якою, зокрема, передбачено, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно абз.4 п. 5.4 постанови Пленуму ВГСУ № 12 від 29.05.2013 року та інформаційного листа ВГСУ від 29.05.2012 року № 01-06/735/2012 "Про деякі питання практики застосування статей 785 та 786 Цивільного кодексу України" з метою забезпечення правильного і однакового застосування господарськими судами норм законодавства при вирішенні судами питань щодо стягнення спеціальної неустойки слід враховувати умови договору та норми с. 2 ст. 785 ЦК України, яка є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Дана правова позиція підтверджена Верховним Судом України при перегляді справ з аналогічними правовідносинами - 19.08.2014 року № 5015/4879/12/3-70гс14, 02.09.2014 року № 927/1215/13/3-85гс14.

Представником відповідача подано клопотання від 04.09.2017 року про залучення до участі у справі в якості 3-ї особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Старокостянтинівське районне споживче товариство (Хмельницька область, м.Старокостянтинів, вул.Грушевського,22, код ЄДРПОУ 30156363).

Також в клопотанні, зазначає, що позивач ґрунтує свою вимогу, посилаючись на невиконання відповідачем умов договору суборенди нерухомого майна від 15.08.2013 року, щодо неповернення орендованого приміщення та нараховує штраф згідно п. 8.3 даного договору та ст. 785 ЦК України.

Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Вимоги позивача ґрунтуються на наявному в позивача, як орендаря, на підставі договору оренди № 82 від 01.09.2013 року, праві користування майном, що є предметом вищевказаного договору та договору суборенди від 15.08.2013 року, укладеному між позивачем та відповідачем.

Вказаним договором встановлено строк оренди до 01.06.2016 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 774 ЦК України, строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

Тобто, в момент заключення договору суборенди сторони визначили строк його дії (35 місяців, до 15.07.2016 року), що перевищує строк основної оренди.

Тому з урахуванням положень ст. 774 ЦК України договір суборенди був укладений до 01.06.2016 року, а не до 15.07.2016 року.

У зв'язку із закінченням договору оренди № 82 від 01.09.2013 року та на вимогу Старокостянтинівського РСТ (власник майна), 01.06.2016 року відповідач повернув майно власнику за актом приймання - передачі. Продовжувати користуватись майном відповідач не мав можливості та законних підстав, оскільки це є порушенням прав власника майна, оскільки з врахуванням положень ст. 391 ЦК України, власник майна має права вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Про існування додаткової угоди № 1 від 15.01.2016 року до договору оренди № 82, укладеної між позивачем та власником майна, якою було продовжено строк дії договору до 31.12.2018 року, відповідач дізнався лише 10.10.2016 року з листа позивача, коли майно вже було повернуто його власнику.

Своїм листом від 24.01.2017 року власник майна підтверджує, що неодноразово відсилав листи позивачу із проханням з'явитись для узгодження питань повернення майна за договором оренди, які проігноровані позивачем. Даним листом власник майна підтвердив, що основний договір оренди є припинений з 01.06.2016 року, що давало впевненість відповідачу у правильності своїх дій.

Тобто, власник майна постійно наголошував на тому, що договір оренди був припинений з 01.06.2016 року, а позивач по даній справі постійно ухилявся від повернення майна власнику.

На даний час виникла ситуація при якій відповідач згідно вищезазначеного судового рішення зобов'язаний повернути майно позивачу, яке не перебуває у його власності та користуванні.

При цьому, виходячи із фактичних обставин, факт неповернення майна позивачу є наслідком саме його недобросовісної поведінки, а також; наявності суперечностей між позивачем та власником майна, що призвело до негативних наслідків для відповідача за відсутності його вини.

За таких обставин, враховуючи відсутність вини у діях відповідача, відсутні й правові підстави для задоволення позовних вимог.

Також вказав, що після повернення майна власнику 01.06.2016 року, між Споживачим товариством та відповідачем було укладено договір оренди спірного приміщення і з цього часу та до квітня 2017 року відповідач користувався цим майном, за що сплачував орендну плату напряму власнику майна.

Ухвалою суду від 04.09.2017 року розгляд справи відкладено на 09.10.2017 року, залучено третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Старокостянтинівське районне споживче товариство (Хмельницька область, м.Старокостянтинів, вул.Грушевського,22, код ЄДРПОУ 30156363).

3-тя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в своїх поясненнях від 06.10.2017 року, вих. № 127 зазначила, що 01.09.2013 року між Староконстянтинівським районним споживчим товариством (орендодавець) та ФОП Шевчуком О.Ю. (орендар) укладено договір №82 оренди будівлі, споруди (іншого об'єкта нерухомості), згідно умов якого орендодавець зобов'язався передати орендарю у строкове платне користування частину приміщення торгівельного комплексу "Україна", що знаходиться за адресою: вул. Острозького, 8, бокс 1. Термін дії даного договору до 01.06.2016 року.

15.08.2013 року позивач - ФОП Шевчук О.Ю. уклав з відповідачем - ТзОВ "Українські торгівельні мережі" договір суборенди нерухомого майна, тобто на 15 днів раніше укладання основного договору оренди, хоча станом на 15.08.2013 року об'єкт оренди ще не перебував в його користуванні, однак в п.1.2. договору суборенди зазначено про належність даного об'єкту орендарю; у п.11.1. договору суборенди строк суборенди 35 місяців з дати підписання акту приймання-передачі об'єкту, отже термін користування приміщення закінчився 15.07.2015 року. За твердженням позивача ТОВ "УТМ" повинно було передати орендоване приміщення не пізніше 20.07.2016 року, договір оренди було розірвано з 01.06.2016 року відповідно до попередження, однак для повернення приміщення підприємець не з'явився, тому особа, що користувалась приміщенням - суборендар ТОВ "УТМ" передала (повернула) приміщення власнику - Староконстянтинівському РСТ, оскільки строк основного договору оренди № 82 від 01.09.2013 року збіг 01.06.2016 року, станом 20.07.2016 року приміщенням розпоряджався власник - Староконстянтинівське РСТ і ТОВ "УТМ" не було, що передавати позивачу.

Також звертає увагу на те, що рішенням господарського суду Хмельницької області 25.09.2017 року у справі №924/578/17 було задоволено позов Староконстянтинівського РСТ до ФОП Шевчука О.Ю. - визнано недійсною додаткову угоду №1 від 15.01.2016 року до договору оренди №82 від 01.09.2013 року, укладеному між РСТ та ФОП Шевчуком О.Ю., тому немає підстав вважати використання останнім приміщення на підставі додаткової угоди, а відтак вимога про стягнення штрафу в розмірі 360 000,00 грн. є необґрунтованою та незаконною.

З врахуванням зазначеного в поясненні, просив суд зупинити провадження у справі до вступу в законну силу рішення господарського суду Хмельницької області від 25.09.2017 року у справі № 924/578/17.

Відповідачем 09.10.2017 року подано клопотання про зупинення провадження у справі на підставі ст. 79 ГПК України. Додатково в даному клопотанні, вказує, що в момент заключення договору суборенди сторони визначили строк його дії 35 місяців, до 15.07.2016 року, що перевищує строк основної оренди. Тому з урахуванням ст. 774 ЦК України договір суборенди був укладений до 01.06.2016 року, а не до 15.07.2016 року.

У зв'язку із закінченням договору оренди № 82 від 01.09.2013 року та на вимогу Старокостянтинівського РСТ - власника майна, 01.06.2016 року відповідач повернув майно його власнику за актом приймання - передачі. В даному акті було зафіксовано, що ФОП Шевчук О.Ю. не з'явився для повернення майна Старокостянтинівському РСТ. Однак, продовжувати користуватись майном відповідач не мав можливості та законних підстав, оскільки це було б прямим порушенням прав власника майна, адже відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має права вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

В той же час, 01.06.2016 року між Старокостянтинівським РСТ та ТзОВ "УТМ" було заключено договір № 14 оренди вищезазначеного об'єкта нерухомості, тому відповідач по даній справі з 01.06.2016 року став користувачем спірного майна як первісний орендар.

Однак, пізніше з'явилась додаткова угода № 1 від 15.01.2016 року до договору оренди № 82, про яку ані власник майна, ані відповідач по даній справі не знали, оскільки вона була таємно підписана між батьком (керівником Старокостянтинівського РСТ) та сином - ФОП Шевчуком О.Ю. При цьому керівник Старокостянтинівського РСТ, який підписав таку додаткову угоду, був відсторонений (звільнений) з своєї посади у лютому 2016 року, а додаткова угода фактично з'явилась набагато пізніше.

Зокрема, про існування додаткової угоди № 1 від 15.01.2016 року до договору оренди № 82, укладеної між позивачем та власником майна, якою було продовжено строк дії договору до 31.12.2018 року, відповідач дізнався 10.10.2016 року з листа позивача, коли майно було передано власнику. У зв'язку з зазначеними обставини, Старокостянтинівським РСТ було подано позов до господарського суду Хмельницької області про визнання додаткової угоди недійсною. Рішенням суду від 25.09.2017 року по справі № 924/578/17 вказана вище додаткова угода була визнана недійсною, однак, судове рішення не набрало законної сили, оскільки було оскаржено ФОП Шевчук О.Ю. в апеляційному порядку.

Також зазначив, що у випадку, якщо суд апеляційної інстанції залишить рішення у вищезазначеній справі без змін, то у ФОП Шевчук О.Ю. будуть відсутні правові підстави користування спірним майном з 01.06.2016 року, а відповідно й будуть відсутні підстави нарахування та стягнення з суборендаря - ТОВ "УТМ" орендної плати після вказаної дати, а також неустойки за несвоєчасне повернення орендованого майна, оскільки воно буде вважатись належним чином повернутим 01.06.2016 року його власнику. Вважає, залишення в силі вищезазначеного рішення господарського суду Хмельницької області буде підставою для ТзОВ "УТМ" подати до господарського суду Волинської області заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду по справі № 903/135/17, яким зобов'язано відповідача повернути спірне майно - ФОП Шевчуку О.Ю.

Ухвалою суду від 09.10.2017 року було задоволено клопотання відповідача та 3-ї особи, провадження у справі № 903/597/17 за позовом Фізичної особи-підприємця Шевчука Олега Юрійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські торгівельні мережі" про стягнення 360 000,00 грн. зупинено до закінчення перегляду справи №924/578/17 Рівненським апеляційним господарським судом.

Ухвалою суду від 20.02.2018 року, в зв'язку з прийняттям рішення апеляційним судом, провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 20.03.2018 року.

Позивач у судове засідання 20.03.2018 року не з'явився, ухвала суду від 20.02.2018 року направлялась останньому за адресою, що зазначена у позовній заяві та яка співпадає з адресою, що міститься у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 31100, АДРЕСА_1 та повернута відділенням поштового зв'язку з відміткою за закінченням терміну зберігання .

Відповідач у судове засідання 20.03.2018 року не з'явився, належним чином був повідомленим про час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301035803852.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Старокостянтинівське районне споживче товариство у судове засідання 20.03.2018 року не з'явилося, належним чином було повідомлене про час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301035803860.

Крім того, судові акти розміщені на сайті ЄДРСР і сторони не позбавлені можливості з ним ознайомитись.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

За змістом ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Суд враховуючи вищенаведене та те, що сторони в судовому процесі повідомлені належним чином, розглядає справу за наявними в ній доказами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

15 серпня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські торгівельні мережі" (суборендар/відповідач) та Фізичною особою-підприємцем Шевчуком Олегом Юрійовичем (орендар/позивач) був укладений договір суборенди нерухомого майна (далі - договір суборенди, а.с. 8-10) згідно з пунктами 1.1.-1.3. якого орендар зобов'язувався передати суборендареві в строкове платне користування нерухоме майно, а саме: приміщення магазину, загальною площею 180,0кв.м., яке знаходиться за адресою: Хмельницька область, місто Старокостянтинів, вул. Острозького, буд. 8, бокс 1, а суборендар зобов'язувався прийняти об'єкт суборенди, своєчасно сплачувати суборендну плату та після припинення цього договору повернути об'єкт суборенди орендарю відповідно до умов цього договору. Об'єкт суборенди належить орендарю на підставі договору оренди №82 від 15.08.2013 року. Відновна вартість майна становить 2 000 000,00грн.

Об'єкт суборенди надається в оренду за цим договором з метою розміщення магазину продовольчої групи (п.2.1 договору суборенди).

Пунктами 3.1.-3.2. договору суборенди передбачено, що приймання-передача об'єкта суборенди здійснюється сторонами або їх уповноваженими представниками протягом 3 календарних днів з моменту підписання даного договору. Сторони або їх уповноважені представники перевіряють стан об'єкта суборенди та складають акт приймання-передачі.

Згідно пунктів 4.1., 4.3. договору суборенди розмір суборендної плати за все майно, що передається в оренду, на період 6 місяців становить 1 грн. з ПДВ за один календарний місяць із 15.08.2013 року по 31.01.2014 року Після закінчення періоду передбаченого у п.4.1. суборендна плата становитиме 18 000,00 грн. за один календарний місяць. Сплата суборендної плати здійснюється суборендарем в наступному порядку: платежі за суборендною платою сплачуються суборендарем в безготівковому порядку на поточний рахунок орендаря не пізніше 15 числа кожного наступного місяця. Платіж за суборендну плату за останній місяць користування об'єктом суборенди, в сумі 18 000грн. згідно п.4.1.1. даного договору буде сплачений суборендарем на поточний рахунок орендаря в період 01-15 жовтня 2013 року в якості авансового платежу.

Відповідно до п.6.1.12 договору, суборендар зобов'язаний передати об'єкт суборенди орендарю після закінчення строку дії даного договору.

В розділі 7 даного договору сторони обумовили порядок повернення об'єкта оренди, а саме повернення орендареві об'єкта суборенди здійснюється уповноваженими на те представниками сторін. Не пізніше ніж за 1 календарний день до моменту закінчення строку оренди або настання інших обставин, що є підставою для розірвання договору, суборендар зобов'язаний звільнити об'єкт суборенди від сторонніх предметів та підготувати його до передачі орендарю. Об'єкт суборенди повинен бути переданий орендарю не пізніше 3 робочих днів після закінчення строку суборенди або настання інших обставин, що є підставою для розірвання договору. Якщо протягом цього терміну представник орендаря не з'являється для підписання акту приймання-передачі (повернення) об'єкта суборенди, то об'єкт суборенди вважається переданий (повернутим) суборендарю вчасно. При передачі об'єкта складається акт прийому-передачі в якому відображається його реальний стан. Даний акт підписується уповноваженими представниками сторін.

Згідно п.11 договору строк суборенди становить 35 місяців з дати підписання акту приймання-передачі об'єкта суборенди. Договір вступає в силу з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до закінчення строку суборенди, а в частині виконання зобов'язань щодо повернення об'єкту суборенди та здійснення розрахунків - до повного виконання сторонами зазначених зобов'язань.

Відповідно до п.12.1. договору, суборендар, при належному виконанні своїх обов'язків за даним договором має переважне право перед іншими особами на укладення договору суборенди на новий строк. В цьому випадку суборендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендаря в строк двадцять календарних днів до закінчення терміну дії даного договору. Умови договору суборенди на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право суборендаря на укладення договору припиняється.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору суборенди ФОП Шевчук О.Ю. передав по акту прийому-передачі нерухомого майна від 15.08.2013 року, а суборендар прийняв в суборенду нерухоме майно, а саме: приміщення магазину, загальною площею 180,0 кв.м., що знаходиться за адресою: Хмельницька область, місто Старокостянтинів, вул. Острозького, буд. 8, бокс 1 (а.с. 10 на звороті).

Згідно твердження позивача термін користування приміщенням у відповідача по договору суборенди нерухомого майна закінчився 15 липня 2016 року (35 місяців від дати підписання акту прийому-передачі (п.11 договору), тому відповідач повинен був передати позивачу дане приміщення не пізніше 20 липня 2016 року (3 робочих дні), як того вимагає п.7.3 договору.

Предметом спору по справі є стягнення з відповідача на підставі п.8.3 договору суборенди та ч.2 ст. 785 ЦК України неустойки в розмірі подвійної плати за період з липня 2016 року по квітень 2017 року (18000х2х10 місяців), що становить 360000,00 грн.

При цьому посилається на те, що факт неповернення об'єкту суборенди встановлений рішенням господарського суду Волинської області від 26.04.2017 року у справі № 903/135/17, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.07.2017 року, згідно даних судових рішень задоволено позов ФОП Шевчука О. Ю. до ТзОВ Українські торгівельні мережі , зобов'язано останнього повернути підприємцю по акту приймання-передачі приміщення магазину загальною площею 180 кв.м. за адресою Хмельницька область, м.Старокостянтинів, вул.Острозького, буд. 8, бокс 1.

Однак, при розгляді справи встановлено, що вищезазначені судові рішення, було скасовано постановою Вищого господарського суду України від 08.11.2017 року за касаційною скаргою Старокостянтинівського районного споживчого товариства, справу передано на новий судовий розгляд, при якому ухвалою господарського суду Волинської області від 30.01.2018 року позов залишено без розгляду.

Як слідує з матеріалів справи, підприємець Шевчук О. Ю. став орендарем нерухомого майна (приміщення магазину загальною площею 180 кв.м.), яке в подальшому передав в суборенду ТзОВ Українські торговельні мережі на підставі договору оренди № 82 від 01.09.2013 року, укладеного з Старокостянтинівським РСТ.

Даний договір був предметом спору по справі № 924/369/16 за позовом Старокостянтинівського РСТ до ПП Шевчука О. Ю.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 21.06.2016 року у справі №924/369/16 відмовлено у задоволенні позову Старокостянтинівського районного споживчого товариства до Приватного підприємця Шевчука Олега Юрійовича про визнання недійсним договору оренди будівлі, споруди, приміщення (іншого об'єкта нерухомості) №82 від 01.09.2013 року, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 року.

Даним судовим рішенням встановлено, що відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 договору №82 орендодавець передав орендарю у строкове платне користування частину приміщення торгівельного комплексу Україна загальною площею 180 м 2 , яке знаходиться за адресою: м.Старокостянтинів, вул.Острозького, 8, бокс 1.

Відповідно до п.3.1 договору, оренда розпочинається з дня підписання акта приймання-передачі і діє до 01.06.2016 року .

Протягом трьох днів з дня початку терміну оренди орендодавець передає, а орендар приймає у користування орендоване приміщення. Приймання-передача приміщення, що орендується, здійснюється двосторонньою комісією, що складається із представників сторін, або одноособово керівником чи уповноваженою особою сторін.(п.п. 3.2, 3.3 договору №82).

Згідно п.3.4 договору №82 якщо жодна сторона в термін два місяці до закінчення даного договору не заявить про намір його розірвати, даний договір пролонгується на той же термін, на тих же умовах.

Згідно п.6.1 договору №82 орендар має право передати приміщення в суборенду.

Відповідно до п.7.5 договору №82, приміщення, що орендується вважається фактично переданим орендодавцю з моменту підписання акта приймання-передачі.

Зміни до договору №82 за взаємною згодою сторін оформлюються додатковою угодою і є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані сторонами. (п.п. 10.1, 10.2 договору №82).

15.01.2016 року між Старокостянтинівським районним споживчим товариством - орендодавець та Фізичною особою-підприємцем Шевчуком Олегом Юрійовичем - орендар укладено додаткову угоду №1 до договору №82 від 01.09.2013 року.

П. 1 додаткової угоди внесено зміни до договору №82, а саме п.3.1 викладено в наступній редакції: термін оренди діє до 31 грудня 2018 року . Також сторони договору №82 погодили, що дані зміни до п.3.1 щодо терміну дії договору, набирають чинності з наступного дня після закінчення терміну дії договору оренди №82 та дана додаткова угода набуває чинності з моменту підписання її сторонами та є невід'ємною частиною Договору оренди №82.

Зазначена додаткова угода була предметом спору у справі № 924/578/17. Так рішенням господарського суду Хмельницької області від 25.09.2017 року позов Старокостянтинівського районного споживчого товариства до фізичної особи-підприємця Шевчука Олега Юрійовича про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 15.01.2016 року до договору №82 від 01.09.2013 року, укладеного між Старокостянтинівським районним споживчим товариством та ФОП Шевчуком О.Ю. задоволено, визнано недійсною додаткову угоду №1 від 15.01.2016 року; постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.12.2017 року апеляційну скаргу відповідача - фізичної особи - підприємця Шевчука Олега Юрійовича на рішення господарського суду Хмельницької області від 25.09.2017 року у справі №924/578/17 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З матеріалів справи вбачається, що згідно акту приймання-передачі від 01.06.2016 року ПП Шевчук О.Ю. для повернення об'єкту оренди не з'явився, а тому товариство з обмеженою відповідальністю "Українські торгівельні мережі" передало Старокостянтинівському районному споживчому товариству частину приміщення торгівельного комплексу Україна , загальною площею 180,0 кв.м, що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., м. Старокостянтинів, вул. Острозького, 8, бокс 1(предмет договору суборенди нерухомого майна від 15.08.2013 року).

01.06.2016 року між Старокостянтинівським районним споживчим товариством (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Українські торгівельні мережі" (орендар) укладено Договір №14 оренди об'єкта нерухомості, предметом якого є та сама частина приміщення, що і по договору суборенди нерухомого майна від 15.08.2013 року та договору №82 (частина приміщення торгівельного комплексу Україна , загальною площею 180,0 кв.м, що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., м. Старокостянтинів, вул. Острозького, 8, бокс 1).

Згідно акту приймання-передачі (додаток №1 до договору оренди №14) Старокостянтинівським районним споживчим товариством (орендодавець) передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Українські торгівельні мережі" (орендар), а останнім прийнято об'єкт нерухомості загальною площею 180,0 кв.м, що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., м. Старокостянтинів, вул. Острозького, 8, бокс 1.

Тобто з 01.06.2016р. між Старокостянтинівським районним споживчим товариством (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські торгівельні мережі" (орендар) виникли господарські правовідносини, що випливають з договору №14 оренди об'єкта нерухомості.

Згідно із ст.ст. 134, 136 ГК України визначено, що основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління; право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами; щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 759 ЦК України передбачено, що одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Аналогічна норма міститься і в ст. 283 ГК України.

Згідно з ч. 2 ст. 774 ЦК України строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Суд, враховуючи положення ч. 2 ст. 774 ЦК України та те, що договір №82 оренди припинив дію з 01.06.2016 року, а тому договір суборенди нерухомого майна від 15.08.2013 року також є припиненим з 01.06.2016 року в силу закону.

Згідно ч.1, 4 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку про відмову в позові, у зв'язку з безпідставністю вимог.

Суд не бере до уваги доводи позивача, про те що рішенням господарського суду Волинської області від 26 квітня 2017 року та постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17 липня 2017 року у справі за № 903/135/17 зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Українські торгівельні мережі" повернути фізичній особі-підприємцю Шевчуку Олегу Юрійовичу приміщення магазину, загальною площею 180,0 кв.м, яке знаходиться за адресою: Хмельницька обл., м. Старокостянтинів, вул. Острозького, буд. 8, бокс 1 за актом приймання-передачі, оскільки постановою Вищого господарського суду України від 08.11.2017 року дані судові акти скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції, який ухвалою від 30.01.2018 року залишив позов без розгляду.

Згідно ч.4 та ч.5 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Згідно п.2 ч.4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається:у разі відмови в позові - на позивача.

Керуючись ст. 774 Цивільного кодексу України, ст. ст. 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-

вирішив:

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Рівненського апеляційного господарського суду.

Дата складення повного

судового рішення

29.03.2018 року.

Суддя С. В. Костюк