Постанова

від 10.10.2017 по справі 910/23949/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2017 р. Справа№ 910/23949/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Майданевича А.Г.

За участі представників:

від прокуратури: Вацьківська І.В. - прокурор відділу

від позивача-1: не з'явився

від позивача-2: Федорчук О.Ф. - за дов.

від відповідача-1: Бєлянкін П.М. - за дов.; Соловцов О.В. - за дов.

від відповідача-2: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Видавництво Знання

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2017

у справі №910/23949/13 (головуючий суддя Ярмак О.М.)

за позовом Прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі:

1) Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації;

2) Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Видавництво Знання

2) Голосіївської районної в місті Києві ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача-2: Середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №236 міста Києва

про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання звільнити приміщення

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Голосіївського району міста Києва в інтересах держави (далі, прокурор) в особі Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (далі, позивач-1) та Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (далі, позивач-2) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Видавництво Знання (далі, відповідач-1) та Голосіївської районної в місті Києві ради (далі, відповідач-2) про визнання недійсним Договору оренди нежитлового приміщення №197-08 від 23.09.2008, укладеного між Голосіївською районною в місті Києві радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Видавництво Знання та зобов'язання відповідача-1 повернути спірне нежитлове приміщення (об'єкт оренди) у СЗШ №236.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зміст Договору оренди нежитлового приміщення №197-08 від 23.09.2008 суперечить чинному законодавству, а саме, статті 63 Закону України Про освіту , оскільки, на думку прокурора, об'єкт оренди за вказаним договором використовується відповідачем-1 для діяльності, не пов'язаної з навчально-виховним процесом, а саме для розміщення складських та виробничих приміщень.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2014 залучено до участі у справі Середню загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №236 міста Києва як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача-2 (далі, третя особа або СЗШ №236).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.06.2017 у справі №910/23949/13 позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір оренди нежитлового приміщення №197-08 від 23.09.2008, укладений між Голосіївською районною у місті Києві радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Видавництво Знання .

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Видавництво Знання в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 573,50 грн.

Присуджено до стягнення з Голосіївської районної в місті Києві ради в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 573,50 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що об'єкт оренди за Договором оренди №197-08 від 23.09.2008 є приміщенням державного навчального закладу Середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №236, технологічно пов'язаним з навчальним процесом, а тому відповідно до статті 63 Закону України Про освіту та Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01 має використовуватися з метою, що пов'язана з навчально-виховним процесом. Докази того, що вказане цільове призначення використання відповідачем-1 належної до навчального закладу будівлі пов'язане з навчально-виховним процесом учнів Середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів школи № 236 у матеріалах справи відсутні, а тому спірний договір не відповідає вимогам чинного законодавства України, що тягне наслідком визнання його недійсним. Водночас, вимога про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Видавництво Знання повернути нежитлове приміщення, загальною площею 260,00 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 144, у СЗШ №236, задоволенню не підлягає, оскільки СЗШ №236 не виступає орендодавцем майна за спірним договором.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Видавництво Знання звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2017 у справі №910/23949/13 скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач-1 посилається на те, що у прокурора Голосіївського району відсутні підстави бути позивачем у даній справі.

Зміст правочину, на думку скаржника, не суперечить вимогам статті 203 Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства; орендована скаржником будівля відремонтована відповідачем-1, приведена до ладу та придатна для розміщення бібліотечного колектору; діяльність відповідача-1 прямо пов'язана із навчально-виховним процесом, про що свідчать додані відповідачем-1 докази своєї безпосередньої участі у навчальних процесах різноманітних закладів освіти України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Видавництво Знання було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 14.09.2017.

13.09.2017 від Київської місцевої прокуратури №1 міста Києва надійшов через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому прокурор просив суд апеляційну скаргу відповідача-1 залишити без задоволення, а оскаржене рішення - без змін.

У зв'язку із перебуванням судді Отрюха Б.В. у відпустці, розпорядженням начальника відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2017 №09-53/3686/17 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Видавництво Знання передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Майданевич А.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2017 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Видавництво Знання до провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Майданевич А.Г.; розгляд справи призначено на 10.10.2017.

10.10.2017 представник позивача-2 подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду пояснення, у яких зазначив, що спірне приміщення належить до сфери оперативного відання управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації. Позивач-2 наголосив, що зростання чисельності дитячого населення у районі суттєво впливає на наповнюваність навчальних закладів, прогнозується збільшення контингенту учнів навчального закладу у зв'язку із забудовою ЖК Кришталеві джерела , ЖК Казка , ЖК Теремки . Вивільнення орендарем займаного орендованого приміщення збільшить кількість навчальних аудиторій для забезпечення потреб навчально-виховного процесу.

Представник позивача-1, відповідача-2 та третьої особи у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення позивача-1, відповідача-2 та третьої особи про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштових відправлень, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників позивача-1, відповідача-2 та третьої особи.

Представник прокуратури та позивача-2 у судовому засіданні просили суд апеляційну скаргу відповідача-1 залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.

Представники відповідача-1 у судовому засіданні просили суд задовольнити апеляційну скаргу, рішення суду скасувати, у позові відмовити.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Як підтверджується матеріалами справи, 23.09.2008 між Голосіївською районною у місті Києві радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Видавництво Знання (орендар) укладено Договір оренди нежитлового приміщення №197-08 (далі, Договір), за яким на підставі розпорядження Голосіївської районної в місті Києві ради від 04.09.2008 №126 п. 2.12 та ордеру № 296-08 від 23.09.2008 орендодавець передає, а орендар приймає в користування на умовах оренди нежитлове приміщення, яке є комунальною власністю територіальної громади Голосіївського району м. Києва, знаходиться за адресою: вул. Ак. Заболотного, 144, розташоване таким чином: на СШ № 236 поверсі 2 площею 260,0 кв.м., використовується для розміщення бібліотечного колектора.

Пунктом 5.1. Договору оренди термін дії договору встановлено з 23.09.2008 до 23.08.2009.

Додатковою угодою №1 від 04.03.2009 до Договору оренди термін дії договору встановлено до 23.08.2011.

Судом встановлено, що внаслідок проведеної Державою реформи управління в м. Києві у 2010 році, що реалізовувалося рішенням Київської міської ради від 09.09.2010 №7/4819 Про питання організації управління районами в м. Києві та розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.09.2010 №787 Про організаційно-правові заходи, пов'язані з виконанням рішення Київської міської ради від 09.09.2010 №7/4819 Про питання організації управління районами в м. Києві Голосіївська районна в місті Києві рада та її виконавчий орган Голосіївська районна у м. Києві державна адміністрація припинили свою діяльність шляхом ліквідації та була створена нова Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація.

Відповідно до рішення Київської міської ради від 28.10.2010 №183/4995 Про окремі питання організації управління районами в місті Києві вирішено віднести до сфери управління районних в м. Києві державних адміністрацій майно підприємств, організацій та установ, які належать до комунальної власності відповідних територіальних громад районів у місті Києві та забезпечують життєдіяльність відповідної адміністративно-територіальної одиниці у сферах житлово-комунального господарства, освіти і науки, культури, фізичної культури і спорту, охорони здоров'я, без права розпорядження.

Зобов'язано виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) визначити конкретні переліки підприємств, організацій та установ, майно яких відноситься до сфери управління районних в м. Києві державних адміністрацій згідно з пунктом 1 цього рішення, та конкретні повноваження з управління цими об'єктами за погодженням з постійними комісіями Київської міської ради з питань власності, бюджету та соціально-економічного розвитку, охорони здоров'я та соціального захисту, житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу, освіти та науки, культури та туризму.

На виконання рішення Київської міської ради від 28.10.2010 №183/4995 Про окремі питання організації управління районами в місті Києві прийнято розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 Про питання організації управління районами в місті Києві , згідно Додатку №1 якого до сфери управління Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації було передано майно підприємств, організацій та установ, в тому числі і комунальні навчальні заклади, зокрема, загальноосвітню школу №236, яка знаходиться за адресою: вул. академіка Заболотного, 144 у м. Києві.

З метою упорядкування організаційно-правових питань, пов'язаних із функціонуванням комунальних навчальних закладів міста Києва, розпорядженням Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 28.03.2011 №209 комунальні заклади, зокрема, загальноосвітню школу №236, віднесено до сфери оперативного відання управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що прокуратурою Голосіївського району м. Києва було проведено перевірку додержання вимог Закону України Про оренду державного та комунального майна в Управлінні освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, за результатами якої встановлено, що Середня загальноосвітня школа №236 є навчальним закладом, підпорядкована та знаходиться на балансі Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, проте, всупереч нормам чинного законодавства, приміщення СЗШ №236, яке передано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю Видавництво Знання , використовується для діяльності не пов'язаної з навчально-виховним процесом, у зв'язку з чим Договір оренди підлягає визнанню недійсним як такий, що укладений всупереч чинному законодавству.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних правових наслідків встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 та частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як зазначено у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 Про деякі питання практики розгляду справ, пов'язаних з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними , вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Відповідно до статті 18 Закону України Про освіту навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Судом встановлено, що Середня загальноосвітня школа №236 міста Києва є комунальним закладом, що переданий із збереженням за ним інфраструктури, основних фондів (приміщень, відповідних об'єктів, транспортних засобів, апаратури, обладнання, засобів зв'язку тощо) до сфери оперативного відання Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації згідно з Розпорядженням Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 28.03.2011 №209 Про передачу комунальних закладів до сфери оперативного відання Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації .

Прокурор стверджує, що орендоване за Договором оренди приміщення є приміщенням вказаного державного навчального закладу СЗШ № 236 та використовується для діяльності, не пов'язаної з навчально-виховним процесом.

Водночас, під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідач-1 зазначав, що орендоване ним приміщення за оспорюваним Договором знаходиться в окремо стоячій будівлі, яка не являється будівлею школи та знаходиться за межами земельної ділянки, на якій ця школа розташована.

З метою з'ясування статусу об'єкта оренди за Договором оренди та його приналежності до Середньої загальноосвітньої школи №236 міста Києва ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2016 у справі №910/23949/13 було призначено судову будівельну експертизу.

За результатами проведення у справі судової будівельно-технічної експертизи Київською незалежною судово-експертною установою надано Висновок від 16.01.2017 №2084, яким встановлено наступне:

- будівля Середньої шкоди № 236 за адресою: м. Київ, вул. Ак.Заболотного, 144 та окремо стояча будівля за цією адресою, в якій знаходиться приміщення загальною площею 260 кв.м., яке орендує відповідач-1 на підставі Договору від 23.09.2008 №197-08, становлять єдиний майновий комплекс об'єкта освіти - Середньої школи № 236;

- вказана будівля є технологічно пов'язаною з навчальним процесом, який здійснюється Середньою школою № 236, яка розташована за цією ж адресою, зокрема, шляхом призначення та/або використання зазначеної будівлі для забезпечення побутових чи інших потреб вказаного навчального закладу;

- площа Середньої школи № 236 за адресою: м. Київ, вул. Ак.Заболотного, 144, яка вказана в додатку № 4 до розпорядження Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації № 261 від 06.04.2011, а саме - 5042,00 кв.м., включає площу окремо стоячої будівлі за цією ж адресою, в якій знаходиться приміщення загальною площею 260 кв.м., яке орендує відповідач-1;

- цільове призначення, з яким приміщення загальною площею 260 кв.м. в будівлі за адресою: м. Київ, вул. Ак.Заболотного, 144 передане в оренду відповідачу-1, а саме - розміщення бібліотечного колектора, не відповідає тому цільовому призначенню, для якого вказане приміщення призначено та/або використовується з метою забезпечення Середньою школою №236, яка розташована за цією ж адресою, навчального процесу;

- діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю Видавництво Знання з розміщення бібліотечного колектора у вказаному приміщенні не є такою, що пов'язана з навчально-виховним процесом.

Судом досліджено технічний паспорт на громадський будинок Школа І-ІІІ ступенів № 236 міста Києва, вул. Академіка Заболотного, №144, у якому нежитлове приміщення господарського призначення відноситься до інфраструктури вказаного закладу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно статті 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Отже, висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів.

Як зазначається у пункті 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006 № 01-8/2651 Про деякі питання призначення судових експертиз , у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід враховувати викладене в пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 № 8 Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах .

Так, у пункті 17 постанови пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 № 8 Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах зазначається, що при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об'єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Колегія суддів, дослідивши Висновок експерта від 16.01.2017 №2084, вважає його повним, обґрунтованим та таким, що є належним доказом у даній справі та який узгоджується з іншими матеріалами справи.

Отже, на підставі наведеного, суд дійшов висновку, що орендоване відповідачем-1 за Договором оренди приміщення знаходиться на другому поверсі окремої будівлі за адресою: м. Київ, вул. Ак.Заболотного, 144, яка входить до цілісного майнового комплексу Середньої школи №236.

Статтею 61 Закону України Про освіту , чинного на дату виникнення спірних правовідносин та на дату прийняття оскарженого рішення суду, встановлено, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування є, зокрема, доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Згідно з частиною 5 статті 63 Закону України Про освіту у відповідній редакції об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Відповідно до пункту 4 розділу 9 Переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 №38 до інших послуг, які можуть надаватися такими закладами, відноситься здавання в оренду будівель, споруд та іншого нерухомого майна, обладнання, не пов'язаних з навчально-виховною, навчально-виробничою, науковою діяльністю, яке не погіршує соціально-побутові умови працівників закладів і установ освіти, студентської та учнівської молоді.

Згідно з пунктом 3.19. Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється. Ці норми затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України № 63 від 14.08.01 та розповсюджуються на загальноосвітні навчальні заклади І, І-ІІ, І-ІІІ ступенів, спеціалізовані школи І, ІІ, ІІІ ступенів, гімназії, ліцеї, колегіуми, які проектуються, будуються, реконструюються та ті, що функціонують незалежно від типу, форм власності та підпорядкованості.

Відтак, оскільки об'єкт оренди за Договором є приміщенням державного навчального закладу Середньої школи №236, технологічно пов'язаним з навчальним процесом, то відповідно до наведених приписів законодавства має використовуватися з метою, що пов'язана із навчально-виховним процесом.

Як встановлено у Договорі оренди та не заперечується самим відповідачем-1, орендоване ним приміщення, що знаходиться за адресою: вул. Ак.Заболотного, 144, на СШ № 236, 2 поверх, площею 260,0 кв.м., використовується для розміщення бібліотечного колектора.

Відповідно до Висновку судової будівельно-технічної експертизи №2084 від 16.01.2017 (а.с. 26 Висновку) орендовані ТОВ Видавництво Знання приміщення 2-го поверху окремо розташованої господарської будівлі середньої школи №236 за адресою: м. Київ, вул. Ак.Заболотного, 144 використовуються відповідачем-1 для складування, групування готової виготовленої продукції до певного споживача /користувача/ даної продукції, і фактично діяльність ТОВ Видавництво Знання не пов'язана із навчально-виховним процесом учнів СЗШ №236 м. Києва. ТОВ Видавництво Знання платно надає свою продукцію, які і всі інші галузі /промислові та непромислові/ для здійснення Державою навчального процесу підготовки учнів.

Доказів того, що вказане цільове призначення використання відповідачем-1 належної до навчального закладу будівлі пов'язане з навчально-виховним процесом учнів Середньої школи №236 матеріали справи не містять. Будь-які докази на спростування Висновку судової будівельно-технічної експертизи №2084 від 16.01.2017 відповідачем-1 до суду не надані, підстави для спростування даного висновку експерта відсутні.

Посилання відповідача-1 у апеляційній скарзі на те, що він здійснює благодійну допомогу в частині надання книг для вказаного навчального закладу та приймає участь у навчальних процесах різноманітних закладів освіти України не вказує на використання орендованого приміщення з метою навчально-виховного процесу СЗШ №236 м. Києва, оскільки, як уже зазначалося вище, використовується останнім з метою розміщення бібліотечного колектора.

Твердження відповідача-1 з приводу того, що останнім здійснювався поточний ремонт орендованого ними приміщення відповідно до частини 1 статті 776 Цивільного кодексу України також не свідчить про використання даного приміщення як такого, що пов'язане із навчально-виховним процесом СЗШ №236 м. Києва.

В умовах Договору не зазначено, що використання приміщення здійснюється з метою надання освітніх послуг.

Доказів того, що відповідачем, окрім вищезазначеного, надаються освітні послуги, матеріали справи не містять.

На підставі наведених норм законодавства та встановлених обставин справи, колегія суддів, погоджуючись із висновками суду першої інстанції, зазначає, що спірний договір оренди укладений з порушенням вимог частини 5 статті 63 Закону України Про освіту , а тому підлягає визнанню недійсним на підставі статті 215 Цивільного кодексу України.

У свою чергу, позовні вимоги прокурора про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Видавництво Знання повернути нежитлове приміщення, загальною площею 260,00 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 144, у СЗШ №236, задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Вказана вимога ґрунтується на нормах частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Натомість, як вірно зазначив суд першої інстанції, оскільки СЗШ №236 не є стороною спірного договору оренди, вимога позивача про повернення нежитлового приміщення загальною площею 260,00 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Ак. Заболотного, 144, у СЗШ № 236, яка не виступає орендодавцем майна за Договором, задоволенню не підлягає.

Відповідачем-1 вказано у апеляційній скарзі на той факт, що позов у даній справі подано прокуратурою Голосіївського району міста Києва, однак на момент розгляду справи забезпечувалась участь Київської місцевої прокуратури №1 м. Києва та судом першої інстанції не залучено ухвалою останню як правонаступника суб'єкта господарювання відповідно до статті 25 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Так, згідно із частинами 1, 3 статті 8 Господарського кодексу України держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання, та безпосередня участь держави, органів державної влади у господарській діяльності може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Київська місцева прокуратура №1 міста Києва не є суб'єктом господарювання.

Відповідно до статті 1 Закону України Про прокуратуру прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Так, згідно із статтею 12 вказаного Закону у системі прокуратури України діють місцеві прокуратури, перелік та територіальна юрисдикція яких визначається в Додатку до цього Закону.

Крім того, правовий статус органів прокуратури визначено у Розділі XIII Перехідних положень Закону України Про прокуратуру .

Разом з цим, згідно із переліком і територіальною юрисдикцією місцевих та військових прокуратур відповідно Додатку до Закону України Про прокуратуру Голосіївський район міста Києва відповідає Київській місцевій прокуратурі №1 міста Києва.

Враховуючи зазначене, Київська місцева прокуратура №1 міста Києва уповноважена здійснювати представництво інтересів держави за поданим позовом прокурора Голосіївського району міста Києва від 09.12.2013 у даній справі, а тому твердження відповідача-1, що у місцевої прокуратури відступні підстави брати участь у судовому процесі в даній справі у зв'язку з тим, що судом не залучено до участі у справі Київську місцеву прокуратуру №1 міста Києва як правонаступника не відповідають вимогам чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Видавництво Знання є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Видавництво Знання на рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2017 у справі №910/23949/13 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2017 у справі №910/23949/13 залишити без змін.

Матеріали справи №910/23949/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

А.Г. Майданевич